Викладач Українського католицького університету Максим Тимо – про те, чому ми маємо зосередитись на великих форматах замість бути «жертвою» формату «до 140 символів».
З початком Посту цілком закономірно ми чуємо про різні духовні практики, відмову від якихось приємностей, стриманість від певного виду страв тощо. Безумовно, все це – важливі речі і можуть бути корисними як для тілесного, так і духовного здоров'я.
Читайте також: Піст – не час смутку. Владика Гудзяк про те, як підготуватись до свята Воскресіння
Однак ми не можемо ігнорувати того факту, що за останній час ми всі дуже сильно віртуалізувалися. Особливо за останній рік. Якось на днях я з усмішкою усвідомив, що святкую річницю свого знайомства зі Zoom-ом. Та й не лише я. Ми щоденно, крім калорій, споживаємо величезну кількість мегабайт інформації. І це вже незворотний процес, що сильно впливає на наше життя. Однак його можна впорядковувати і контролювати. Точніше, це треба обов'язково робити. Іншими словами – треба навчитися цифрового посту.
Звичайно, найважливіше – це відбирати інформацію, відфільтровувати її, відкидати шкідливу і звертати увагу на корисну чи цікаву. Але ще важливіше, мені здається, привчати себе до зосередженого споживання інформації. Що я маю на увазі?
Ми дедалі більше стаємо жертвами короткого формату – «до 5 хвилин», «до 140 символів», «одна сторінка тексту». Бо нема часу, бо ніхто не буде слухати, дивитися, читати. Все націлене на якісь миттєві імпульси, скролінг, кінця якому нема...
Читайте також: Блаженніший Любомир Гузар про єдину церкву, ворогів і дар любові. Відео
Недавно в подкасті одного блогера, який не має відношення до Церкви, почув, що майбутнє належить тим, хто може щось робити зосереджено і довго.
Отож, як на мене, цифровий посний подвиг – це уважне і зосереджене споживання великих об'ємів інформації: статей, книг, відео лекцій, подкастів, довгих постів в соцмережах, які дають нормальне, аргументоване і об'єктивне розуміння ситуації. Краще менше, але якісніше.
Подвизаймося «на довгу дистанцію»!