Презентація книги "Майя та її мами" в Українському кризовому медіа-центрі / Джерело: uacrisis.org
Не писатиму про те, що погано зривати презентації книжок. Тоді я був би лицеміром, адже ми самі зривали.
Під час Майдану зривали виступ співака Володимира Гришка, який підтримував Януковича. Зривали спонсорований російським бізнесом фестиваль Alfa Jazz Fest у дні, коли російська армія захоплювала Донбас. Ба, більше, восени 2014-го Економічний бойкотний рух, до якого я за тих часів належав, досить суворо говорив із Форумом видавців про те, що не слід продавати на ярмарку російські книжки. Тоді ми знайшли компроміс, і зараз чимало тогочасних оборонців російського продукту погоджуються з тим, що йому не місце на полицях книгарень, але менше з тим. Коли ми це робили, ми ніколи не прикривали облич.
Краще я напишу про один маленький факт, який мало хто зауважив. Це підпис, який, поміж інших, стоїть під листом-погрозою Форуму видавців через книжку «Майя та її мами».
«Центр безпеки міста» ще порівняно нещодавно був проектом Львівської міської ради. Такий позитивний, постмайданний проект, який мав зберегти енергію загальнонародного рушення на захист безпеки в місті під час Ночі гніву. Тарас Романишин, який тепер очолює ГО, також брав у тому проекті участь як юрист. Членом ГО є, наприклад, депутат міськради Андрій Шевців.
Можна, звичайно, припустити, що тепер це геть незалежна від міської влади громадська організація, яка діє цілком і повністю на власний розсуд. Це приємніше припускати, ніж те, що міська влада опосередковано погрожує Форуму видавців, чи не так?
Або, можливо, міську владу підставили, щоб зробити відповідальною за це або, принаймні, неспроможною відреагувати на чергову критичну ситуацію? Тоді чому вона змовчала?
Знаю, що керівництво Форуму видавців зробило чимало для того, щоб загасити цей конфлікт на ранніх етапах, іще до оприлюднення листа-погрози. А потім провело спільну прес-конференцію з одним із підписантів, який – у цю мить мені замакітрилось – подякував Форуму за скасування презентації богопротивної книженції.
Після цієї презентації заступник мера Андрій Москаленко сказав у відповідь на запитання журналіста Романа Тищенка: «Для нас дуже важливо вживати всіх заходів згідно чинного законодавства і здорового глузду, аби імідж толерантного міста в сьогоднішніх умовах залишався. Ми зі свого боку вжиємо всіх заходів. Ми не впливаємо на цю програму. Не всі дії, які вчиняються, можна публічно озвучувати, але нам важливо, щоб Львів залишався толерантним містом. Будемо все для цього робити».
Очевидно, що для безпеки людей, які приїжджають до Львова презентувати книжки та подивитися, як презентують книжки, справді потрібно щось зробити. Ці акції – спроба завадити, а на перспективу й заборонити, навіть говорити про те, що частина суспільства вважає «ворожими цінностями». Водночас, наприклад, у межах Форуму видавців на презентації фільму «Будинок Слово» спокійнісінько виступив народний депутат України Юрій Павленко, член «Опозиційного блоку», перебіжчик із табору націонал-демократів Ющенка до команди Януковича. І сказав він, що не можна прислужувати злу. Й ніхто не те що не пікетував цього заходу – навіть не свиснув, почувши ці лицемірні слова. Кажуть, ще й плескали.
Цікаво, за яким принципом обирають захисники традиційних цінностей, які саме презентації пікетувати?
І чи розуміє міська влада, що безпека – це не тільки не бути битими, а й не отримувати погроз? І де взагалі правоохоронні органи?
І ще одне цікаво. Стратегія розвитку культури міста, про яку я вже якось писав, передбачає налагодження діалогу між середовищами. Здається, коли одне середовище погрожує іншому насильством або просто «приходить в гості», як це зробив Правий сектор на презентації книжки «Ліва Європа», потреба в налагоджуванні діалогу стає конечною.
Як будемо налагоджувати діалог, міська владо?
