Моє серце як попіл. Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста? І як цьому протистояти?

Ось трохи роздумів як психолога, які стануть у пригоді для цивільних, перш за все:

Це не хаос. Це система.

З погляду сучасної військової психології, дії росії — це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично. Їхня мета — знищити, зламати нас як колективну особистість.

Працює це так:

1. Системне насильство = атака на ідентичність.

Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах — не помилки. Це технологія стирання суб’єктності. У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе, аби перетворити її на об’єкт.

2. Обстріли — це масове насильство над психікою.

Це не лише страх. Це спроба прищепити:

• вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»);

• травму майбутнього («немає що берегти»);

• втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).

Це форма масштабного психологічного контролю.

3. Полон — лабораторія терору

Я це бачила особисто. Вони не хотіли «розкриття інформації». Вони хотіли, щоб ми зрадили себе. Щоб кричали те, що вони скажуть. Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу. Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив — диханням, словом, поглядом, іронією.

Це дуже небезпечно, і я рада, що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким, якщо усвідомить цілі та засоби ворога.

Читайте також: Сьогодні та завтра у Львові приспустять прапори в пам'ять про загиблих в Сумах

Як цьому протистояти? Кажу як психолог і як людина:

1. Зберігати чітке «Я»

• Не визначай себе через страх, втому чи біль.

• Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності — недоторканні.

• Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною — і це сильніше за зброю.

2. Називати речі своїми іменами

• Це не «жахи війни», а організований терор.

• Це не «трагічна випадковість», а методика насильства.

• Не давай їм змінити мову. Слова — перша лінія оборони психіки.

3. Бути частиною зв’язку

• Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.

• Ізоляція — головний союзник терору. Спільність — його антагоніст.

4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами

• Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності — це її відновлення.

• Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір — це удар у відповідь.

5. Вчитися саморегуляції

• Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія — це не «слабкість», а зброя.

• Людина, яка вміє керувати собою — не може бути зламана повністю.

росія воює проти здатності людини бути собою. Але ми — вже вижили. Ми — вже сказали. Ми — ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли. Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!

Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи, стає джерелом світла, що не вмирає навіть у мороці.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.