Фото: Unsplash

Купа емоцій щодо рішення НКРЕКП про підвищення тарифів на воду та водовідведення. Президент та Премʼєр виступили проти цього рішення зі звинуваченнями у непрофесійності. «Ганебне рішення. Непрофесійне. Не погоджене з урядом. Ми не можемо і не будемо сприймати спокійно такі рішення. Уряду доручено представити рішення у відповідь».

З огляду саме на такі позиції найвищих посадовців хочу сказати, що:

1) Саме НКРЕКП має виключні повноваження встановлювати тарифи і ці повноваження визначені Законом.

2) Тариф на воду є традиційно збитковим у більшості міст, міські бюджети дотують свої водоканали на колосальні суми, це їх спустошує і не дає можливості вкладати гроші в модернізацію.

3) Встановлення тарифу НКРЕКП не означає, що Комісія це робить з власної ініціативи. До неї звертаються водоканали з проханням затвердити їх розрахунок, що виходить з існуючих цін на енергію, реагенти, зарплати тощо. Це тариф не заробляння грошей, а покриття витрат на очистку та доставку води. Ні міські, ні державний бюджети не заробляють на продажі води споживачам, хоча мали б.

4) Безкоштовних бутербродів не буває, за них завжди хтось платить. Всяка благодійна організація має отримувати гроші на свою благодійність, інакше вона не зможе купити хліба на бутерброди.

5) Якщо водоканали просять підвищити тариф, щоб компенсувати ріст електроенергії, реагентів, логістики і зарплат, то єдиним способом не підвищувати його для споживачів – дати їм грошей з бюджету. Бюджет сам у скруті і нічого такого не пропонує. Зобовʼязати енергокомпанії постачати безкоштовну електроенергію країна теж не в змозі – загальна заборгованість на ринку електроенергії вже вимірюється сотнею мільярдів гривень. Якщо не почати платити реально гроші за реальні послуги, то обвалиться весь ланцюжок паливо-енергія-послуги. Поки що всі втручання уряду в формування цін на газ, тепло, воду, електроенергію закінчуються формуванням гігантської заборгованості, за яку рано чи пізно змушений буде заплатити національний бюджет – за рахунок інших витрат.

6) Незалежність регулятора (НКРЕКП) є однією з дуже важливих вимог ЄС до України і цю вимогу ми саботуємо як можемо. В ситуації, коли гроші західних партнерів утримують економіку України на плаву, ігнорувати таку вимогу – злочинно. На практиці це означає, що Захід доплачує за кожен куб води, газу та за тепло, і їм це складно пояснювати своїм громадянам. Очевидно, що нічим добрим це закінчитися не може, а вимога Президента до Уряду втрутитися в рішення регулятора – дуже поганий сигнал для всіх. Я не схильний вважати, що Президент має розбиратися у всіх процедурах всіх установ, для того в нього є штат радників. Радник, який йому підсунув таке трактування ситуації – робить для країни зло.

7) Так, є міста і водоканали, де гроші тирять або безгосподарно марнують, але для того є інші структури, які мають точково займатися тими, хто втратив відчуття реальності.

При піднятті цін на бензин і тарифу на електроенергію для побутових споживачів і Уряд, і Офіс Президента мовчали. Чому вони так оживилися в ситуації з водою?