фото: Evgeny Kraws
Якщо абстрагуватись від поливаних боїв на Великдень і задуматись про їхнє сакральне значення, на поверхню випливуть дивні речі: несвідомий вияв гендерної толеранції, переляк правоохоронців перед судом Божим і просто смішні трансформації традицій у побутовий «бєзпрєдєл», пише журналістка Світлана Хитрова.
Традиція обливаного понеділка насправді дуже мало має спільного із християнським відзначенням великодніх свят – поливати водою незаміжніх дівчат було прийнято на наших теренах ще до становлення християнства. І попри тривалу боротьбу з язичницьким традиціями, цю подолати не вдалося, тож вона стала невід’ємною частиною пасхальних традицій.
Насправді ці «водні процедури», як пишуть фольклористи та етнологи, мали цілком іншу мету – вони були одним із різновидів залицяння, а не те що «січас»! До дівчини ще зрання під хату приходили потенційні зяті, чемно питали у батьків, чи вона вийде, і ніжно збризкували (не відром води на голову!), аби вона вийшла заміж за кандидата і винятково з великої любові.
Варіації були різні. Десь у горах, кажуть, дівки боялися цього дня ходити вздовж потічка. На Галичині галантні каваліри прискали дівок не водою, а парфумом. Десь вдячні дівки обдаровували поливальника крашанкою. Бо всі нормальні люди прагли щасливого шлюбу!
Читайте також: Поливаний понеділок. 5 фактів від обрядів до сучасності
Із настанням Незалежності на поливаний понеділок купа молодняка, незалежно від статі, переосмислила традицію та почала поливати водою усіх підряд. Ця епідемія набрала загрозливого масштабу і від початкового задуму котрогось із язичницьких богів відійшла до смішного далеко. Ну, бо здоровий глузд не в стані сприйняти поливання літньої пані чи, тим більше залицяння вуличних пацанів із пляшкою води до немолодого пана задля щасливого одруження з кохання.
Поліція не втручалася у такі дикі прояви «великодньої» традиції чи то з безграмотності, чи то боялася кари Божої. Хоча можливі й інші варіанти.
Колись у Львові казали, що кожен міщанин має право на свій «бзік». І так думають не лише у нас. В іспанському місті Бульйоль є помідорні бої, у Памплоні - забіги биків, у Львові – поливальні понеділки.
І якщо замислитися, то організувавши контрольоване поливальне безумство на площі Ринок, Львів тільки виграв. Адже з одного боку подолав чималі ризики для літніх людей впасти в блуд і вийти заміж з шаленої любові у передвечір’ї віку. А ще на рівні сучасних гендерних стандартів припинив «поливальне насилля» винятково щодо жінок. Те, що поливають без розбору і хлопчиків, і дівчаток, демонструє світові львівську толеранцію.
Насправді, щиро тішусь радості тих, хто виходить цього дня на поливальні бої, хоч вони вже опинилися дуже далеко від своїх початкових інтенцій. Але якщо воно приносить радість сотням людей, то це лише примножує посмішки на вулицях нашого не завжди позитивного, але улюбленого Львова.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
