Фото: Helen Furmanova
Львівська журналістка Світлана Хитрова у 1990-х роках була директоркою будинку культури заводу «Полярон», останню будівлю якого знесли сьогодні. Вона розповідає, хто працював на заводі і чому сьогодні болить багатьом людям.
Я – остання директорка поляронівського будинку культури. Це було в 90-х. Давно. Зруйнований адмінкорпус з центральною прохідною – це моторошно, як контрольний постріл в голову.
Читайте також: У Львові знесли адмінбудівлю заводу "Полярон". Відео дня
Я живу у мікрорайоні «Полярону» з 1975-го року. Я ходила до школи, що була підшефною школою «Полярону». Увесь мікрорайон – Тернопільська, Угорська, інші вулиці – був населений людьми, пов’язаними з «Поляроном». Ледь не в кожній квартирі була людина, яка там працювала.
Завод виник на базі виробництва велосипедів у 1959 році і згодом став працювати для потреб військово-промислового комплексу. Він мав свій науково-дослідний інститут – тепер це перебудовані офісні приміщення біля сихівського мосту.
Здебільшого на заводі працювали люди, які вчилися разом і жили поряд. Це була спільнота, центром якої був завод. Я прийшла туди працювати досить несподівано для себе. Це уже був період глибокого занепаду. Говорили, що виробництво було унікальним і на нього, заради вакуумних ламп, приїжджали іноземці, які готові були реалізовувати продукцію на світових ринках. Та ніхто не поспішав із ними працювати. Кажуть, після того, як іноземці поїхали, цех, де виготовляли ті лампи, демонтували, а верстати порізали навпіл.
Було враження, що підприємство цілеспрямовано знищували. Здавалося, що щоб люди не ходили на роботу, треба було зробити платний вхід.
Працівники заводу були як велика родина. Тому це так і болить – рухнула ціла епоха.
Як можна захопити країну? Можна кулями, але це нахабно. Можна через економічну експансію – викупити її ключові підприємства, які формують бюджет, і знищити країну економічно. Виглядає, що у нас пішли саме шляхом економічного знищення.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
