Суд за приміські маршрути був завчасу програшною справою

Чому місто звернулось до суду щодо транзитних маршрутів, хто їх затверджує і чому отримали саме такий результат, пояснює засновник ГО «За якісний транспорт» Святослав Товстига.

У Львівській міськраді вважають, що транзитні автобусні маршрути, які не погодили схему руху, не мають права курсувати через місто і мають їхати на найближчу автостанцію у Львові. При цьому жодна норма чинного законодавства України цього не забороняє. До того ж, згідно з рішенням Львівського адміністративного окружного суду, міські чиновники з запізненням звернулись з відповідним позовом.

Які вимоги міста

Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради звернулося до Львівського окружного адмінсуду з позовом до Львівської обладміністрації та управління транспорту та зв’язку ОДА (УТЗ) з вимогою:

– визнати протиправною бездіяльність ЛОДА, УТЗ як сторону договору перевезення на приміських маршрутах щодо непогодження місць зупинок на території Львова та схем проходження територією міста автобусів приміських маршрутів: №111 (Львів АС-3 – Дубляни ч/з р-к «Південний», Малехів), №114 (Львів АС-3 – Сороки Львівські – Ямпіль (кільцева дорога), №131 (Рясне-Руське – ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» – Львів АС-1), №133 (Львів АС-3 – Ковирі з виконанням окремих рейсів до с. Тернопілля), №133а (Львів АС-3 – Жирівка), №138 (Львів АС-5 – Лапаївка), №156 (Львів АС-2 – Зимна Вода), №180а (Львів АС-3 – Дубляни), №183 (Львів АС-2 – Суховоля ч/з Конопницю), №184 (Львів АС-2 – Суховоля (Доманів), №184а (Суховоля – Рудно – Львів АС-2), №277 (Львів АС-2 – Нова Скварява), №1004 (Львів АС-5 – Сокільники) з відповідними виконавчими органами Львівської міської ради;

– визнати недійними та зобов’язати ЛОДА розірвати договори перевезення між ЛОДА та перевізниками приміських маршрутів № 111, 114, 131, 133, 133А, 138, 156, 180А, 183, 184, 184А, 277, 1004.

Хто затверджує маршрути і чи можна розривати договори

Преамбула Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб у громадах.

2 жовтня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 1712-IX від 07.09.2021 щодо організації пасажирських перевезень», зокрема йдеться про погодження його органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, уже відповідно до нового адміністративно-територіального устрою.

Згідно статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» організація пасажирських перевезень покладається, зокрема, на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, – на виконавчий орган ради, що представляє її інтереси. Проте цей Закон не покладає контроль за дотриманням законодавства у цій сфері. При цьому, пункт 2 розділу II законопроєкту щодо строку дії «укладених до набрання чинності цим Законом» договорів не передбачає можливості їх розірвання.

Що з зупинками та автостанціями

Йдемо далі. Відповідно до пункту 28 постанови Кабміну від 18.02.1997 № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» місця зупинок автобусів приміських маршрутів на території населених пунктів, крім автостанцій, погоджують виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.

Однак, згідно схем та розкладів руху приміських автобусних маршрутів: №111, №114, №131, №133, №133А, №138, №156, №180А, №183, №184, №184А, №277, №1004 відсутні проміжні зупинки у Львові, а кінцевими пунктами є автостанції у місті.

Наступне – як зазначає Львівська міська рада, пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про впорядкування роботи та ліквідацію стихійних кінцевих зупинок автобусних маршрутів приміського і міжміського сполучення на території м. Львова» від 28.09.2007 № 754 (далі – Рішення № 754) встановлено, що транзитними слід вважати автобуси приміських та міжміських маршрутів, які курсують по Львову, минаючи найближчу автостанцію у Львові

При цьому, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що узгодження маршрутів і графіків руху транзитного транспорту відбувається не органами місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законодавством.

Щодо автостанцій, то в роз’ясненні – на сайті Міністерства інфраструктури України зазначено: 7 лютого 2018 року на засіданні Уряду прийнято дві постанови: «Про внесення змін до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті» та «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту». Ними скасовується процедура атестації автостанцій та спрощується механізм відкриття нових.

Пункт 111 постанови Каміну від 7 лютого 2018 р. № 181 «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» викладено в наступному редакції: «Рішення про відкриття або закриття автостанції приймається її власником з обов’язковим інформуванням органу місцевого самоврядування, на території якого розташовується автостанція».

Тобто будь хто, маючи у власності ділянку і виконавши базові норми для облаштування, може відкрити автостанцію хоч в центральні частині Львова і приміські автобуси мають право до неї їхати.

Як суд розглядав це питання

Суд встановив, що оскаржувані договори щодо перевезення на приміських маршрутах, які мають початок відправлення та/або кінцеву зупинку у Львові, укладались ще у 2016-2017 роках.

Зазначалося, що Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради, мало інформацію про них, тож міська рада мала б звернутися з позовом ще тоді.

На що управління транспорту ЛМР заперечило, що оскарження стало можливим лише після утворення громад та Львівської ОТГ.

Однак суд відкинув цей аргумент і вирішив позовну заяву залишити без розгляду.

Наголошу, я не прихильник, щоб приміські маршрути курсували містом, але в тому, що сталося вина міських чиновників. Адже це все можна було вирішити одразу в робочому чи судовому порядку, не затягуючи на довгі роки. Станом на зараз згідно позову заплачено 32 тисячі гривень судового збору. Разом із іншими витратами місто виклало на цю безрезультатну справу близько 45 тисяч гривень. Чесно, я не вірю, що можна в судовому порядку згідно чинного законодавства заборонити транзитний проїзд через територію Львівської територіальної громади приватного транспорту, зокрема й автобусів .

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.