Це не наш Моцарт. Чому я зареєструвала петицію про демонтаж скульптури композитора

9310 0
Скульптура має право на життя як мистецький витвір. Але питання у доцільності, доречності і відповідності до простору львівського, мистецького і територіального, де він стоїть і взагалі до особистості Моцарта. На жаль, це не той Моцарт, який був нашим.
Фото: Анна Чистякова

Фото: Анна Чистякова

Минулого тижня у Львові на площі Маланюка, урочисто відкрили пам'ятник Францу Ксаверу Моцарту. Скульптура викликала неоднозначну реакцію львів'ян і хвилю обговорень. Вчора, 29 серпня, львівська мисткиня Наталія Криничанка зареєструвала петицію до Львівської міськради про демонтаж пам'ятника сину Моцарта у Львові. Вона розповідає, чому вирішила зареєструвати петицію, чому, на її думку, такому пам'ятнику не місце у нашому місті, і що з ним не так.

Читайте також: У Львові урочисто відкрили скульптуру Франца Ксавера Моцарта. Фото, відео

Львів уже відкритий до багатьох речей і, дякуючи моєму поколінню, поколінню, яке було до мене, є можливість тепер альтернатив та експериментів. Але коли саме це, саме так і у такий спосіб було нам несподівано нав’язано (хоча ніби були обговорення), для мене це було несподіванкою, як і для багатьох. Але ще більшою несподіванкою було ставлення до людей, які мають іншу думку. Не ту, яка узгоджена з організаторами. Пішла досить серйозна хвиля атак обвинувачень: совки, комуністи, пенсіонери, далекі люди, які ще не доросли до сприйняття чогось такого. Це мене реально обурило, як людину, яка дотична до мистецького Львова. І коли я зрозуміла, що я не одна така, то на цій хвилі я зареєструвала петицію, яка вже відкрита і доступна для голосування.

Якщо взяти до уваги окремо пам’ятник, я особисто дуже вдячна автору пану Себастьяну за те, що він проявив свій геній та відчув реальний Львів. Оце все, що ми бачимо, що він створив – це його рефлексія на реальний Львів. Так, з тою головою, яка зараз вибухне, з тими лівими двома ногами, які символізують дві ліві руки нашої влади, які не можуть пояснити, чому вони роблять ті чи інші речі, прикриваючись якимось гаслами.

Але хочемо чи не хочемо, розуміємо, що це геніальні авантюри, які теж увійдуть в історію. Скульптура має право на життя як мистецький витвір. Але питання у доцільності, доречності і відповідності до простору львівського, мистецького і територіального, де він стоїть і взагалі до особистості Моцарта. На жаль, це не той Моцарт, який був наш Моцарт.

Ми маємо чудову пам'ятну дошку на стіні храму святого Юрія, на якій написано про Моцарта, який створив хор, де виконували реквієм старшого Моцарта. Ми маємо чудовий образ на площі Музейній. Я завжди з вдячністю розповідаю про організаторів MozzArta як про чудесний фестиваль. Про композитора, що це є наша львівська гордість. Як на мене, цей пам'ятник знівелював львівського Моцарта. Він зробив тільки гірше. Тому в мене спрацьовує бажання захистити самого Моцарта.

Я маю здатність піонерити. Якщо з мене почнеться така практика, що пам'ятник демонтують – чому ні. Це буде доказом демократичності нашого суспільства, що ми нарешті дозріли. Якщо нічого не змінювати, якщо ми надалі будемо мовчазними свідками злочинів різного рівня, то для чого вся ця жертва. Тож якщо є така форма звернення, демократичний прояв, то чому не скористатися. Звичайно, до моменту демонтажу ще має дійти. Ми маємо зібрати належну кількість підписів, потім працювати в правовому полі з депутатським корпусом. Це все не так просто, що я собі вирішила і ми пішли зняли його. Будемо перші.

Я думаю, що там ще треба виставляти охорону, щоб він достояв до демонтажу. Я бачила людей, які вже оцінюють його. Адже він дорого зроблений, там і бронза проглядається. 

Читайте також: Пам'ятник молодшому Моцарту – протест проти пострадянських традицій чи культурологічна катастрофа

Нагадаємо, що раніше Львівська спілка художників виступила проти встановлення пам'ятника сину Моцарта у такому вигляді і наголосила на «агресивній естетиці» пам’ятника. Вони зазначали, що влада мала б залучити представників відповідних творчих спілок хоча б для консультацій стосовно цього пам’ятника чи вибору іншого, який би представляв українську культуру.

Водночас ініціаторка встановлення пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту Оксана Линів наголошувала, що ця скульптура не тільки стане туристичною родзинкою, а і підтвердить, що класична музика – не є музейним експонатом, що відноситься до конкретної історичної епохи, а є безперервною культурною традицією, яка об'єднує покоління крізь століття, держави та кордони.

«Так і Моцарт – через понад пів століття радянських заборон, повернеться до міста, яке він обрав своєю музичною Батьківщиною, щоб нагадати всім про європейську історію Львова», – говорила Оксана Линів.

Зазначимо, що Франц Ксавер Моцарт певний час жив і творив у Львові, тут він також працював приватним учителем музики, а у 1826-1829 роках очолював музичний хор святої Цецилії. У 1826 році у соборі Святого Юра відбувся концерт, під час якого композитор виконав знаменитий батьківський «Реквієм».

Фото Анни Чистякової

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!