Великдень і Пасха. Що спільного і в чому відмінність

1841 0
Наше християнське свято наслідує єврейське святкування, бо Христос встановив той новий час і нове буття саме в пасхальну ніч під час Пасхальної вечері. Але головною подією нашою християнського буття є сам Христос, який звершує цю Пасху.
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Яка відмінність Старозаповітної і Новозаповітної Пасхи? У чому різниця між Великоднем і Пасхою? Як її святкували древні євреї? Чому Ісус Христос згадується у святкових текстах як Пасха? Про це пояснює отець Олександр-Август Чумаков із ордену салезіян УГКЦ, колишній духівник Львівської богословської семінарії Святого Духа.

Великдень – це фактично слов’янський переклад назви свята Великого дня, яке тисячу років святкувалося відколи ми прийняли християнство. Тим словом у нас позначали найголовніше свято протягом року. І це свято було Пасхою. Так само як ті святкові хліби, які відрізняються від звичайних, вони теж називаються пасками. Єврейське святкування називалося Пейсах. Якщо говорити точно, то саме так воно має називатися і святкуватися по-своєму. Звичаї різні і різне наповнення, але походження пов’язане в один вузол – просто треба долучитися до тих, хто вчиться своїй релігії, щоби не робити тих помилок із назвами. 

Читайте також: «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн

В Старому Заповіті Пасха – вихід з країни рабства, чи як його називали більше єврейською мовою – Пейсах, святкувався як подія, що стала для Ізраїля, для євреїв, особливо важливою. 

Фактично вони були асимільовані серед єгипетського народу. І головне, що у них вже не лишилося ніякої національної пам’яті та національної культури. Фактично, вони перестали себе усвідомлювати євреями і готові були перетворитися в працююче м’ясо. 

Саме з релігійною вимогою приходить до фараона той, хто став їх ватажком – Мойсей. Він хоче вивести людей в пустелю щоби вони поклонилися своєму Богу. Це найголовніший момент, бо він кличе не до якихось там культурно-фінансових речей, він ставить акцент на релігійній особливості людей, які підуть за ним. 

Зрозумілою річчю є те, що ніхто не збирається відпускати Мойсея, і тому у свято Пейсах постійно переказується пам’ять про так звані дива, які були пов’язані із відходом Ізраїля. Це нашестя комах, засилля жаб, коли абсолютно зіпсувалася вода і стала як кров, яку неможливо стало споживати. Безліч інших кар, так звані єгипетські. І згадувалося чудо, через яке Господь підтримував Його народ піти від фараона. І тільки останній момент цих кар мав свою дію – коли в Єгипті вмерло все первородне – і серед домашнього бидла, і серед людей. Померли первородні єгипетські діти, а з ними й первородний наслідник фараона – його син.

В стані жахіття єгиптяни дають згоду на те, щоби євреї пішли, і вони поспішно відходять. Все це, як театральний момент відображений у звичаях єврейського Пейсаху. 

Вони поспішно повинні з’їдати трохи м’яса, хліб, який виключно прісний без дріжджів, так звана маца. Звичайно перед Пейсахом отець сімейства зі свічкою обходить будинок, шукаючи, як би не залишилося нічого з квашеного. Маца, той неквасний хліб, є однією із головних ознак єврейського Пейсаху. Потім, під час самої вечері діти повинні обов’язково питати дорослих “чим ця ніч відрізняється від інших і чому цієї ночі потрібно робити саме ті речі”. Саме ці питання, які вони ставлять кожного року обов’язково, є питаннями про вибраність Ізраїля, про те, як Господь бореться за ізраїльський народ. І в яких обставинах сталося спасіння від того знищуючого рабства. Тобто ця ніч є постійним оповіданням і театральним відновленням, ритуальною реконструкцією тих подій. 

Читайте також: Люди молилися, щоб вижити, а діти просили хрестики

Натомість наше християнське свято воно наслідує єврейське святкування, бо Христос встановив той новий час і нове буття саме в пасхальну ніч під час Пасхальної вечері. Але головною подією нашою християнського буття є сам Христос, який звершує цю Пасху. 

Бути з Христом у цьому звершенні та бути у Його найближчому оточенні. Таким чином у нас Пасхальне святкування починається фактично за три дні перед тим, що називається самою Пасхою: у Великий Четвер, коли ми святкуємо встановлення Євхаристії. А в Страсну П’ятницю ми переживаємо жахіття зради відносно Христа, ту плату, яка була внесена за звільнення людей і життя – смерть Самого Єдинородного Сина Божого Ісуса Христа. 

Виніс Плащаниці – коли ми поклоняємося зображенню Христа, покладеного в гріб, фактично приходимо принести квіті, а, разом з тим, усвідомити свій людський стан. Ось цей момент стає дуже важливим протягом П’ятниці і Суботи. Аж коли ми всі збираємося в Церкві, щоби перейти ту ніч від смерті до життя. Але істотою християнського святкування є саме це: перехід від смерті до життя. Бо Христос звільнив людей від цього рабства, від рабства смерті, страху смерті, того, що людину обмежує і що не дає їй розвиватися і стверджуватися. 

Він перший пройшовши весь цей шлях без всякого гріха, пройшовши пекло і увійшов у Нове Царство і стоворив шлях для кожної людини, щоби вона могла пройти за ним від смерті до життя. Саме прославленням цього переповнені всі гімни Пасхальної ночі, слово Івана Златоустого, яке читається на кожну Пасхальну ніч і навчає людей. Саме це стає серцевиною свята і знаменом звільнення, яке ми приймаємо. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.





Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!