
«7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
Чому тепер так важливо знати, як надавати першу домедичну й психологічну допомогу?
Війна, яка триває з 2014 року, а з 2022-го стала повномасштабною, змусила нас по-новому осмислити важливість базових навичок виживання. Домедична допомога – це не лише знання, як діяти в екстрених ситуаціях, а й культура порятунку, що формує готовність допомогти собі, своїм рідним чи навіть незнайомцям.
Це дуже актуально в умовах, коли понад 30% території України заміновані, що є більше, ніж площа двох Австрій. У таких реаліях кожен може опинитися в ситуації, де знання і правильні дії стають єдиним шансом на порятунок. Але домедична допомога – це не лише про фізичне виживання. Вона тісно переплітається із психологічною підтримкою, особливо в перші хвилини після надзвичайної ситуації.
Читайте також: Масований нічний удар по Україні: 9 загиблих у Києві, десятки поранених
Чи ви знали, що коли стається трагедія, медична допомога працює за чіткою «єрархією»: першими прибувають медики, які здійснюють «сортування» постраждалих. Видають картки або роблять маркування, яке визначає черговість допомоги: «тяжкий» – перший, «жовтий» – може почекати, «зелений» – це той, хто зазнав легких ушкоджень. Але часто під маркуванням «зеленого» ховається людина, яка пережила психологічну травму. Вона щойно побачила, як вибух руйнує життя навколо або забрав життя рідних, сусідів. І в таких випадках перша психологічна допомога стає не менш важливою за фізичну.
Цей контекст особливо яскраво проявляється під час постійних ударів росіян по українських містах. Наприклад, авіаудар по Запоріжжю 8 січня. Унаслідок керованих авіабомб загинули 13 людей, ще 127 отримали поранення. Зруйновані багатоповерхові будинки, промислові об’єкти, громадський транспорт. Уламки влучили в трамвай і маршрутне таксі, автівки згоріли. В таких ситуаціях критично важливо, щоб люди, які опинилися поруч, знали, як діяти, щоб допомогти постраждалим. І не менш важливо бути готовими підтримати людину психологічно.
Стресостійкість, яку дають ці знання, важко переоцінити. Людина, яка проходить навчання, розуміє, що від її дій залежить чиєсь життя. Це не просто навички – це впевненість: я знаю, як перевірити дихання, знаю, як зробити компресії, знаю, що можу врятувати. У той момент, коли постає вибір «врятую я або ніхто», ця впевненість стає рятівною не лише для постраждалого, а й для самого рятівника.
Навчання також створює важливий психологічний ефект. Люди, які пройшли тренінг, знають, що кожна їхня дія може бути вирішальною. Як кажуть інструктори, кожен, хто набуває навіть базових навичок, рятує до семи-восьми із 10 постраждалих. І ця впевненість залишається з людиною навіть поза надзвичайними ситуаціями: в побуті, на роботі чи просто на вулиці, коли комусь поруч стає погано.
Домедична допомога, як і перша психологічна підтримка, мають одну мету – стабілізувати стан людини до прибуття фахівців. Ці знання – не просто набір дій, це відповідальність, яка формує спільноту людей, готових допомагати у вирішальні моменти.
Яких результатів ви вже досягли в межах вашого напрямку?
З початку нашої роботи в 1993 році Мальтійська служба допомоги провела тисячі тренінгів по всій Україні. У 2024-му нам вдалося організувати понад 500 тренінгів, під час яких навчання пройшли близько 7000 осіб. Ці тренінги проводили як для цивільних, так і для працівників державних установ, освітян і волонтерів.
Ми активно співпрацюємо зі школами та університетами. Наприклад, лише за цей рік понад 2000 школярів старших класів набули навичок домедичної допомоги. Ще 87% учасників наших тренінгів зазначають, що після занять почуваються впевненіше, а 94% успішно виконують практичні завдання вже під час навчання. Окрім цього, цей напрямок є частиною великого проєкту з психологічної допомоги та психосоціальної підтримки. Мої колеги-психологи не лише допомагають впоратися з емоційними наслідками кризових ситуацій, але й навчають основ першої психологічної допомоги. Ця допомога охоплює базові навички реагування на стрес, підтримку постраждалих чи їхніх рідних у перші хвилини після трагічної події, стабілізацію емоційного стану та створення відчуття безпеки.
У кризових ситуаціях, чи це раптовий напад, чи аварія, чи стихійне лихо, ці два види допомоги є життєво важливі, бо не лише стабілізують поточний стан постраждалого, але й закладають фундамент для його подальшого фізичного й емоційного відновлення.
Чим ваша програма навчання відрізняється від інших?
Наша програма навчання базується на вимогах Європейської ради реанімації та законодавстві України. Це означає, що ми даємо структуровані знання, але адаптуємо їх до реалій нашої країни. Наприклад, у сільській місцевості, де дефібрилятор недоступний, приділяємо більше уваги базовим методам порятунку: накладанню турнікетів, прямому тиску на рану, боковому положенню. Часто саме ці знання стають вирішальними.
Уявіть собі ситуацію: ранній вечір, дорога, зупинка серця у випадкового перехожого. Ви телефонуєте у «швидку», але час її доїзду в Україні становить у середньому від 10 до 20 хвилин залежно від місця події, заторів чи інших перешкод. У області ще довше. А тим часом кожна хвилина без кисню скорочує шанси на порятунок, бо мозок людини може витримати без кисню лише чотири-шість хвилин, після чого починаються незворотні пошкодження. Що робити? Завдяки нашим тренінгам ви вже знаєте відповідь.
Тренінги охоплюють:
- серцево-легеневу реанімацію (BLS/PBLS) дорослих і дітей;
- зупинку кровотеч;
- дії при знепритомненні, інфаркті, інсульті;
- допомогу при удавленні та непрохідності дихальних шляхів;
- дитячу реанімацію.
Кожен із цих пунктів – не просто розділ програми, а реальний сценарій. Наприклад, серцево-легенева реанімація. Ви вдома з близькою людиною, аж раптом вона знепритомніла, не дихає. Ви знаєте, що потрібно негайно розпочати натискання на грудну клітку (100–120 разів на хвилину на глибину п’ять-шість сантиметрів) і чергувати зі штучними вдихами, якщо це можливо. Ці дії можуть підтримати кровообіг, поки не приїде швидка допомога.
Ще один приклад – кровотеча. Ви гуляєте з друзями, і хтось випадково порізав ногу. Рана глибока, кров тече. Ви знаєте, як правильно накласти турнікет або застосувати прямий тиск на рану. Такі прості дії здатні зупинити кровотечу до прибуття медиків.
Які конкретні кроки передбачає надання домедичної допомоги?
Насамперед важливо переконатися, що місце, де перебуваєте ви та постраждалий, безпечне. Уникайте потенційних небезпек: падіння предметів, диму, вогню або електричних дротів, зрештою, на людину могли напасти, а сам нападник десь поряд.
Голосно зверніться до постраждалого: запитайте, чи він вас чує, та обережно торкніться його плеча. Якщо відповіді або реакції немає, це може вказувати на знепритомнення.
Якщо людина непритомна, негайно телефонуйте на номер 103 або попросіть когось із присутніх це зробити. Повідомте диспетчеру точне місце події та стан постраждалого.
Наступний крок – перевірка дихання: обережно відкинувши голову назад і піднявши підборіддя, протягом 10 секунд прислухайтеся до звуків дихання, спробуйте відчути подих шкірою, подивіться, чи піднімається грудна клітка.
Далі, якщо людина не дихає, потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР). Це складний процес, який потребує практичних навичок, тому ми завжди наголошуємо на важливості тренувань із професійними манекенами. Саме на них можна відчути, скільки зусиль варто докласти, яким має бути темп і глибина натискань.
Ці базові знання і навички – не просто інструкція, яку легко забути після тренінгу, це ключ до розуміння нашої ролі в збереженні життя. У кризовій ситуації кожен із нас може стати тим, хто змінить хід подій, і тим, хто поверне надію в найкритичнішу мить.
Бо в підсумку найважливішим є не лише врятоване життя, а й відчуття, що ти – частина чогось більшого, частина культури, яка перетворює безпорадність на дію, страх – на силу, а незнання – на навички, які справді мають значення.
Чим відрізняється тактична медицина від цивільної домедичної допомоги?
Тактична медицина – це про роботу в умовах бойових дій, де часу на реанімацію просто немає. Вона враховує обстріли, евакуацію поранених, використання спеціального обладнання. Це зовсім інша складність: ви працюєте в умовах, коли будь-яка помилка може коштувати життя. Натомість цивільна домедична допомога орієнтована на щоденні ситуації: ДТП, побутові травми, раптові захворювання. Ми навчаємо людей того, що може знадобитися в житті, бо навіть прості навички, такі як зупинка кровотечі чи серцево-легенева реанімація, рятують життя.
Який вигляд має процес навчання?
Навчання триває в різних форматах. Організовуємо тренінги в школах, університетах, державних установах, для громадських організацій. Наші інструктори – це кваліфіковані лікарі, рятувальники й ветерани, які мають сертифікати європейського зразка і великий досвід роботи в екстрених ситуаціях.
Окрему увагу приділяємо психологічному супроводу, де фахові психологи не лише навчають надання першої психологічної допомоги, але й допомагають краще зрозуміти, як упоратися зі стресом у критичних обставинах. Вони адаптують програми до реалій війни, пояснюючи, як підтримувати себе та оточення в стані емоційного виснаження чи травматизації. Їхній досвід роботи з постраждалими та знання сучасних методик допомагають зробити навчання максимально ефективним і прикладним.
Ми також приділяємо особливу увагу регіонам, які найбільше постраждали внаслідок війни. Основні осередки працюють на Львівщині та в Запоріжжі. На 2025 рік плануємо поширити діяльність на інші обласні центри.
Що для вас є найважливішим у цій роботі?
Найважливіше – це бачити результати: читати повідомлення на кшталт «завдяки вам я врятувала свою дитину», «їхав у відрядження, і на дорозі сталась аварія». Знання, які ми даємо, це не лише теорія, це навички, які можуть змінити долю. Коли люди приходять до нас із сумнівами, а виходять упевненими в своїх діях – це найкраща нагорода. Ми формуємо не просто вміння, а культуру порятунку. І це дозволяє нам робити Україну безпечнішою.
Із приводу навчання першої домедичної допомоги телефонуйте за номером 38 (097) 106 95 94.
Розмовляла Любов Куртяк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України