Чому тепер так важливо знати, як надавати першу домедичну й психологічну допомогу?

Війна, яка триває з 2014 року, а з 2022-го стала повномасштабною, змусила нас по-новому осмислити важливість базових навичок виживання. Домедична допомога – це не лише знання, як діяти в екстрених ситуаціях, а й культура порятунку, що формує готовність допомогти собі, своїм рідним чи навіть незнайомцям.

Це дуже актуально в умовах, коли понад 30% території України заміновані, що є більше, ніж площа двох Австрій. У таких реаліях кожен може опинитися в ситуації, де знання і правильні дії стають єдиним шансом на порятунок. Але домедична допомога – це не лише про фізичне виживання. Вона тісно переплітається із психологічною підтримкою, особливо в перші хвилини після надзвичайної ситуації.

Читайте також: Масований нічний удар по Україні: 9 загиблих у Києві, десятки поранених

Чи ви знали, що коли стається трагедія, медична допомога працює за чіткою «єрархією»: першими прибувають медики, які здійснюють «сортування» постраждалих. Видають картки або роблять маркування, яке визначає черговість допомоги: «тяжкий» – перший, «жовтий» – може почекати, «зелений» – це той, хто зазнав легких ушкоджень. Але часто під маркуванням «зеленого» ховається людина, яка пережила психологічну травму. Вона щойно побачила, як вибух руйнує життя навколо або забрав життя рідних, сусідів. І в таких випадках перша психологічна допомога стає не менш важливою за фізичну.

Цей контекст особливо яскраво проявляється під час постійних ударів росіян по українських містах. Наприклад, авіаудар по Запоріжжю 8 січня. Унаслідок керованих авіабомб загинули 13 людей, ще 127 отримали поранення. Зруйновані багатоповерхові будинки, промислові об’єкти, громадський транспорт. Уламки влучили в трамвай і маршрутне таксі, автівки згоріли. В таких ситуаціях критично важливо, щоб люди, які опинилися поруч, знали, як діяти, щоб допомогти постраждалим. І не менш важливо бути готовими підтримати людину психологічно.

Стресостійкість, яку дають ці знання, важко переоцінити. Людина, яка проходить навчання, розуміє, що від її дій залежить чиєсь життя. Це не просто навички – це впевненість: я знаю, як перевірити дихання, знаю, як зробити компресії, знаю, що можу врятувати. У той момент, коли постає вибір «врятую я або ніхто», ця впевненість стає рятівною не лише для постраждалого, а й для самого рятівника.

Навчання також створює важливий психологічний ефект. Люди, які пройшли тренінг, знають, що кожна їхня дія може бути вирішальною. Як кажуть інструктори, кожен, хто набуває навіть базових навичок, рятує до семи-восьми із 10 постраждалих. І ця впевненість залишається з людиною навіть поза надзвичайними ситуаціями: в побуті, на роботі чи просто на вулиці, коли комусь поруч стає погано.

Домедична допомога, як і перша психологічна підтримка, мають одну мету – стабілізувати стан людини до прибуття фахівців. Ці знання – не просто набір дій, це відповідальність, яка формує спільноту людей, готових допомагати у вирішальні моменти.

Яких результатів ви вже досягли в межах вашого напрямку?

З початку нашої роботи в 1993 році Мальтійська служба допомоги провела тисячі тренінгів по всій Україні. У 2024-му нам вдалося організувати понад 500 тренінгів, під час яких навчання пройшли близько 7000 осіб. Ці тренінги проводили як для цивільних, так і для працівників державних установ, освітян і волонтерів.

Ми активно співпрацюємо зі школами та університетами. Наприклад, лише за цей рік понад 2000 школярів старших класів набули навичок домедичної допомоги. Ще 87% учасників наших тренінгів зазначають, що після занять почуваються впевненіше, а 94% успішно виконують практичні завдання вже під час навчання. Окрім цього, цей напрямок є частиною великого проєкту з психологічної допомоги та психосоціальної підтримки. Мої колеги-психологи не лише допомагають впоратися з емоційними наслідками кризових ситуацій, але й навчають основ першої психологічної допомоги. Ця допомога охоплює базові навички реагування на стрес, підтримку постраждалих чи їхніх рідних у перші хвилини після трагічної події, стабілізацію емоційного стану та створення відчуття безпеки.

У кризових ситуаціях, чи це раптовий напад, чи аварія, чи стихійне лихо, ці два види допомоги є життєво важливі, бо не лише стабілізують поточний стан постраждалого, але й закладають фундамент для його подальшого фізичного й емоційного відновлення.

Чим ваша програма навчання відрізняється від інших?

Наша програма навчання базується на вимогах Європейської ради реанімації та законодавстві України. Це означає, що ми даємо структуровані знання, але адаптуємо їх до реалій нашої країни. Наприклад, у сільській місцевості, де дефібрилятор недоступний, приділяємо більше уваги базовим методам порятунку: накладанню турнікетів, прямому тиску на рану, боковому положенню. Часто саме ці знання стають вирішальними.

Уявіть собі ситуацію: ранній вечір, дорога, зупинка серця у випадкового перехожого. Ви телефонуєте у «швидку», але час її доїзду в Україні становить у середньому від 10 до 20 хвилин залежно від місця події, заторів чи інших перешкод. У області ще довше. А тим часом кожна хвилина без кисню скорочує шанси на порятунок, бо мозок людини може витримати без кисню лише чотири-шість хвилин, після чого починаються незворотні пошкодження. Що робити? Завдяки нашим тренінгам ви вже знаєте відповідь.

Тренінги охоплюють:

• серцево-легеневу реанімацію (BLS/PBLS) дорослих і дітей;
• зупинку кровотеч;
• дії при знепритомненні, інфаркті, інсульті;
• допомогу при удавленні та непрохідності дихальних шляхів;
• дитячу реанімацію.

Кожен із цих пунктів – не просто розділ програми, а реальний сценарій. Наприклад, серцево-легенева реанімація. Ви вдома з близькою людиною, аж раптом вона знепритомніла, не дихає. Ви знаєте, що потрібно негайно розпочати натискання на грудну клітку (100–120 разів на хвилину на глибину п’ять-шість сантиметрів) і чергувати зі штучними вдихами, якщо це можливо. Ці дії можуть підтримати кровообіг, поки не приїде швидка допомога.

Ще один приклад – кровотеча. Ви гуляєте з друзями, і хтось випадково порізав ногу. Рана глибока, кров тече. Ви знаєте, як правильно накласти турнікет або застосувати прямий тиск на рану. Такі прості дії здатні зупинити кровотечу до прибуття медиків.

Які конкретні кроки передбачає надання домедичної допомоги?

Насамперед важливо переконатися, що місце, де перебуваєте ви та постраждалий, безпечне. Уникайте потенційних небезпек: падіння предметів, диму, вогню або електричних дротів, зрештою, на людину могли напасти, а сам нападник десь поряд.

Голосно зверніться до постраждалого: запитайте, чи він вас чує, та обережно торкніться його плеча. Якщо відповіді або реакції немає, це може вказувати на знепритомнення.

Якщо людина непритомна, негайно телефонуйте на номер 103 або попросіть когось із присутніх це зробити. Повідомте диспетчеру точне місце події та стан постраждалого.

Наступний крок – перевірка дихання: обережно відкинувши голову назад і піднявши підборіддя, протягом 10 секунд прислухайтеся до звуків дихання, спробуйте відчути подих шкірою, подивіться, чи піднімається грудна клітка.

Далі, якщо людина не дихає, потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР). Це складний процес, який потребує практичних навичок, тому ми завжди наголошуємо на важливості тренувань із професійними манекенами. Саме на них можна відчути, скільки зусиль варто докласти, яким має бути темп і глибина натискань.

Ці базові знання і навички – не просто інструкція, яку легко забути після тренінгу, це ключ до розуміння нашої ролі в збереженні життя. У кризовій ситуації кожен із нас може стати тим, хто змінить хід подій, і тим, хто поверне надію в найкритичнішу мить.

Бо в підсумку найважливішим є не лише врятоване життя, а й відчуття, що ти – частина чогось більшого, частина культури, яка перетворює безпорадність на дію, страх – на силу, а незнання – на навички, які справді мають значення.

Чим відрізняється тактична медицина від цивільної домедичної допомоги?

Тактична медицина – це про роботу в умовах бойових дій, де часу на реанімацію просто немає. Вона враховує обстріли, евакуацію поранених, використання спеціального обладнання. Це зовсім інша складність: ви працюєте в умовах, коли будь-яка помилка може коштувати життя. Натомість цивільна домедична допомога орієнтована на щоденні ситуації: ДТП, побутові травми, раптові захворювання. Ми навчаємо людей того, що може знадобитися в житті, бо навіть прості навички, такі як зупинка кровотечі чи серцево-легенева реанімація, рятують життя.

Який вигляд має процес навчання?

Навчання триває в різних форматах. Організовуємо тренінги в школах, університетах, державних установах, для громадських організацій. Наші інструктори – це кваліфіковані лікарі, рятувальники й ветерани, які мають сертифікати європейського зразка і великий досвід роботи в екстрених ситуаціях.

Окрему увагу приділяємо психологічному супроводу, де фахові психологи не лише навчають надання першої психологічної допомоги, але й допомагають краще зрозуміти, як упоратися зі стресом у критичних обставинах. Вони адаптують програми до реалій війни, пояснюючи, як підтримувати себе та оточення в стані емоційного виснаження чи травматизації. Їхній досвід роботи з постраждалими та знання сучасних методик допомагають зробити навчання максимально ефективним і прикладним.

Ми також приділяємо особливу увагу регіонам, які найбільше постраждали внаслідок війни. Основні осередки працюють на Львівщині та в Запоріжжі. На 2025 рік плануємо поширити діяльність на інші обласні центри. 

Що для вас є найважливішим у цій роботі?

Найважливіше – це бачити результати: читати повідомлення на кшталт «завдяки вам я врятувала свою дитину», «їхав у відрядження, і на дорозі сталась аварія». Знання, які ми даємо, це не лише теорія, це навички, які можуть змінити долю. Коли люди приходять до нас із сумнівами, а виходять упевненими в своїх діях – це найкраща нагорода. Ми формуємо не просто вміння, а культуру порятунку. І це дозволяє нам робити Україну безпечнішою.

Із приводу навчання першої домедичної допомоги телефонуйте за номером 38 (097) 106 95 94. 

Розмовляла Любов Куртяк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав