
Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
До вуличних собак у Львові ставляться гуманніше, ніж у багатьох країнах ЄС: акуратно відловлюють, стерилізують і повертають на рідні вулиці, де тварини мають змогу доживати життя так, як звикли. Інша справа – собаки, від яких відмовились господарі. А також малі цуценята, старі, хворі та скалічені тварини. Вони потрапляють до притулку, де під опікою волонтерів живуть, поки хтось не забере їх додому. Якщо забере.
Притулок для тварин «Милосердя» розташований у лісі між Рясним і Брюховичами. Наталія Кузнєцова, яка його очолює, пригадує, як приїхала сюди вперше майже двадцять років тому: «Зібрала у сусідів і знайомих каші, крупи й разом із чоловіком поїхала в цей притулок. Тут іще не було кухні, нам доводилось возити на санчатах їжу в бідонах». Згодом вона взялася за допомогу притулку всерйоз: зібрала волонтерську команду, почала збирати допомогу для тварин у соцмережах. «Я зрозуміла, що вже не зможу це кинути. Всіх додому я забрати не зможу, а вони на нас чекають, тож це вже наші собаки», – говорить Наталія. Собак тут майже триста, й кожну вона знає поіменно. Наталія сподівається, що буде менше, але поки що марно. З десяти дзвінків до «Милосердя» вісім – це прохання взяти тварину до притулку, й лише два – пропозиція забрати.
«Нещодавно до нас подзвонив господар довгошерстої такси і сказав забрати її до вечора, бо терміново виїжджає закордон. Інакше, мовляв, тварина залишиться на вулиці. Ми написали допис у фейсбук і попросили про перетримку. Одна дівчина відгукнулась і на кілька днів узяла до себе тваринку. Тепер нам треба вирішити, що робити далі, бо собачка хвора», – розповідає Наталія.
Деяких собак віддають сюди дорослими, інших – цуценятами, тож вони проводять у «Милосерді» все своє життя. Брати тварин із притулку люди бояться. «Перший страх: тварина хвора. Другий: важкий характер. Третій – собака не привчена до туалету. Часто люди не готові возитися з уже дорослою твариною, перевчати її. Декого лякає необхідність робити додаткові щеплення», – каже керівниця притулку.
Деяким щастить. «Тофу знайшли два роки тому за Львовом. Собака була хвора, не ходила, та ще й була з характером. Довго була на перетримці в комунальному підприємстві “Лев”. Їй довелося ампутувати лапку. Ми дуже багато про неї писали, й раптом до нас зателефонувала жінка й сказала, що хоче познайомитися з цією собакою. Вона часто до нас приїжджала й згодом забрала Тофу в сім’ю», – розповідає Наталія.
Читайте також: Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
Історії, коли люди забирають скалічених тварин, особливо зворушливі. Одна з них – Фібі. «Тепер вона живе з дівчиною-айтішницею, яка не побоялася взяти Фібі до себе, – каже Наталія. – Ми маємо змогу стежити за життям собачки, бо її нова хазяйка дуже нею тішиться і постить її фото в соцмережах».
Найчастіше тварин із притулків беруть саме молоді люди – на думку керівниці «Милосердя», молодь прогресивніша та зважає на європейський досвід: «На Заході модно брати тварин із притулків. Держава спонукає людей до цього: людина, яка взяла тварину з притулку, звільняється від спеціального податку, її статус у суспільстві підвищується. Молоде покоління, на щастя, це вже розуміє й намагається змінити ставлення до цієї проблеми».
Люди середнього і старшого віку надають перевагу породистим собакам, тож запитують, чи є в притулку, наприклад, вівчарки або пекінеси. «Не розумію бажання взяти абияку тварину, аби породисту», – дивується Наталія.
Незабаром обрати улюбленця з притулку «Милосердя» можна буде за допомогою електронного реєстру. Для цього потрібно, щоб усі собаки були чіповані; кошти на це сподіваються знайти до весни. Тоді кожна собака на сайті матиме досьє з фото, тож охочі зможуть обирати просто в інтернеті. А потім, забравши собаку додому, публікувати на сайті в особистому кабінеті її фото.
Щоб узяти собаку, спочатку потрібно приїхати в притулок і познайомитись. Отримавши повну інформацію про характер і можливі проблеми зі здоров’ям, майбутній господар підписує з притулком угоду про передання тварини. Волонтери стежать за долею собаки: якщо дружба не складається, господар має привести її назад.
«Якщо людина хоче взяти, і ми бачимо, що її мета – аби щось тільки гавкало, або знаємо, що доля її попередніх собак трагічна, ми відмовляємо. Адже людині потрібен не друг, а дзвіночок. То нехай поставить собі сигналізацію», – розповідає Наталія.
Читайте також: Чи існує щастя в перерві між чорними смугами
Сама вона завжди мала вдома улюбленців, яких брала з притулку. Пояснює це просто: «Тварини з притулку вже настраждалися за своє життя. Тому вони будуть набагато відданішими й вірнішими, цінуватимуть доброту й тепло. І, на відміну від домашніх тварин, не будуть розбещеними. Знайшовши новий дім, вони будуть дуже вдячні за це. А що ще потрібно людині, коли вона приходить додому, де її зустрічає такий друг?».
Текст – Катерина Джуфер
Фото – Катерина Хорощак
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Репортаж Твого міста
- Як виник книжковий біля Федорова у Львові і чи досі там є російські книжки
- «Любий Ярославе, Львів плаче з тобою». У місті поховали родину Базилевичів
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі