Photo by KWON JUNHO on Unsplash

Photo by KWON JUNHO on Unsplash

Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»

14962 0
«Нафтогаз» неочікувано почав постачати газ побутовим споживачам. Експерти прогнозують газову кризу в Європі та попереджають про важку зиму. Тvoemisto.tv запитало виконавчого директора Асоціації «Енергоефективні міста України», експерта з питань енергоефективності Святослава Павлюка, що відбувається на газовому ринку і до чого варто готуватися львів’янам.

Поясніть, будь ласка, чому львівян перевели на постачання газу до НАК «Нафтогаз» і що означає термін «постачальник останньої надії»?

Постачальник останньої надії (ПОН – Ред.) є структурою, визначеною законом, яка забезпечує постачання газу у випадку, якщо ваш наявний постачальник з тих чи тих причин не виконує свої зобов’язання. Такі рішення можуть виконувати за рішенням регулятора.

Щороку проводять конкурс на цього постачальника останньої надії, і, відповідно, він отримує особливий статус та обов’язок тримати певний запас газу, який може бути мобілізований для покриття потреб того чи того покупця, отримувача, клієнта, наявного постачальника, який вже не може виконувати свої обов’язки. 

Вартість газу для ПОНу встановлюють окремо. Останнім часом її визначають щомісяця і є вона іншою, ніж вартість газу за довготривалими контрактами. Для кращого розуміння, раніше вартість газу була на межі 8 тисяч гривень (за тисячу кубометрів – Ред.), у 2020 році – до 12 тисяч, а вартість газу ПОНу – 14-16 тисяч. Торік вона була ще більшою. 

Споживач, який бере газ від постачальника останньої надії, отримуватиме такі послуги автоматично певний обмежений період – до трьох місяців. Упродовж цього часу споживач має або знайти собі нового постачальника, або перепідписати угоду з постачальником останньої надії і перейти на постійний контракт.

Тому склалася ситуація, що облгази, які були переведені до ПОНу, фактично були передані в управління «Нафтогазу». В такому масштабі це відбувається вперше. ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» довгі роки добивалося того, щоби йому дали списки побутових споживачів від облгазів. Регіональні газові компанії не надавали ці списки, вважаючи це своєю комерційною таємницею. 

Зараз, по суті, як я розумію, триває процес облікування цих побутових споживачів, котрі були клієнтами облгазів. Тепер вони стають клієнтами НАК «Нафтогаз», і відбувається процес передачі абонентів. 

А чому взагалі цей процес почався? 

Хороше запитання, але я не можу на нього відповісти. Як на мене, це доволі складний процес. Там було дуже багато питань, бо в регіональних газових компаніях газ зникав у незрозумілому напрямку, підписувалися дивні контракти з постачальниками. З тим же «Нафтогазом» про надання газу за зниженою ціною для РГК, яка потім постачала його споживачам. Також був елемент призупинення переходу споживачів від РГК до ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» із запровадженням газового ринку. 

Минулого року прийняли закон про нормалізацію стосунків на газовому ринку, коли з державного бюджету гасили борги, що виникали на ринку газу. Це стосувалося і облгазів, і НАК «Нафтогаз України», і боргів перед «Нафтогазом», і боргів комунальних підприємств. Фактично туди зайшли величезні борги облгазів – десятки мільярдів. Після того, як виплатили десятки мільярдів облгазам, почався процес передачі державі. 

На мою думку, фіксована ціна газу для населення, для побутових споживачів також створює підставу, коли технологічний газ для облгазів купують за комерційною ціною, а газ для побутових споживачів за звичайною. На цій «вилці» витрати облгазів на прокачування, виробничо-технічні витрати можуть бути дуже значними, якщо цей газ просто не «крадуть». Але знову ж таки довести це складно.

Експерти прогнозують ліміти на споживання газу в Німеччині та Польщі. Чи можливі такі ліміти в Україні та чи вони стосуватимуться і побутових споживачів? 

Не думаю, що будуть ліміти. Ліміт означає, що у вас є базовий об’єм за одною ціною, а далі його вам просто виключають автоматично. Або ж  ви платите зовсім інші гроші. 

У вас ціна зафіксована фактично без ліміту об’єму споживання на рівні орієнтовно 8 тисяч гривень. Я розумію, що це треба робити. Треба буде якось обмежувати, самообмежувати споживання газу, але юридично це буде непросто, тому що це означає, що нам треба буде встановити різні ціни на газ, що теж варто було б зробити. 

Усі реформи, які треба було запровадити за 20 років, вдарили по нас у найгірший момент – коли у нас війна, коли люди не мають грошей, коли їхня платоспроможність різко обвалилася, економіка «лежить» і це все треба вирішувати. 

Тому тут немає хорошого рішення. Я би апелював до самообмеження споживачів, до зменшення температури в квартирах, до купівлі ще двох светрів, теплоізоляції будинків. Але знову ж таки це тривалий процес, бо вся термомодернізація будинків, заміна обладнання, вікон, мала бути зроблена давно, а цього майже не відбулося. Тобто масштаби дуже невеликі порівняно з потребами. 

Тому наше споживання, питома потреба енергії в будівлях у комунальному секторі дуже висока. Там є місця, де її просто регулювати неможливо. Щоб регулювати споживання, треба мати технічні засоби, а якщо вони там не встановлені, то ви нічого з цим не зробите. 

Найімовірніше, в містах, де є централізоване теплопостачання, буде зменшена температура теплоносія. За рахунок цього будуть намагатися економити трохи й на газі. Бо зараз ситуація така, що кубометр газу коштує долар або й більше. Тому якщо ми платимо за імпортний газ, а, нагадаю, що в попередні роки 40% газу, який використовували для опалення житла і бюджетних закладів: шкіл і дитячих садків, становив імпортний газ. Тому цей імпортний газ треба купити, заплатити авансом, а тоді привезти. Якщо ми купуємо за 1-1,2 тисячі доларів тисячу кубометрів, а продаємо населенню за 200, то цю тисячу треба звідкись брати, а якщо цього газу 40%, то виходить 5-6 мільярдів доларів, які треба докласти до всього цього бізнесу. Це по-перше.

По-друге, в нас частина шкіл не працюватиме. В деяких школах країни все енергопостачання зруйноване, тому вони не споживатимуть газ у таких об’ємах, у яких споживали.

Прогнозувати всі ці цифри дуже складно, не володіючи предметним аналізом стану цих будинків. А вони ж і далі руйнуються, там не припиняються обстріли, як-от у Харкові чи Миколаєві. Тому спрогнозувати, як ми зайдемо в опалювальний сезон і як ми його відбудемо, ніхто не може. 

Тим паче, припускаю, що росіяни перед початком зими почнуть обстрілювати енергогенерувальні підприємства. Це в їхньому стилі – збільшувати людську біду.

Як ви думаєте, чи варто очікувати зниження або підвищення ціни на газ? Деякі експерти кажуть, що можливе й зниження. 

У принципі, це може відбутися. Питання в тому, що ми приймаємо за базову ціну, базову лінію і де саме. Бо якщо ми говоримо про ціну на європейських ринках, яка коливається між 800 і 1200 доларами, то це одна ситуація, а якщо ми говоримо про ціну в Україні, де вона адміністративно встановлена, то це друга ситуація. 

На європейському ринку поки що є дефіцит газу, тому ціна буде високою. Поки що Європа планує скорочення споживання російського газу, купівлю газу з інших локацій, але це треба наростити, перевести, доставити. Мовиться про величезні об’єми. 

Якщо ж будуть заповнені газові сховища і прогноз погоди на зиму буде «теплий», то можливе падіння ціни на газ. Але на Україні, як на мене, це не відіб’ється, тому що наша вартість газу для населення у п’ятикрат менша, аніж ціна газу на європейському ринку. Тож, гадаю, не варто очікувати і говорити про якесь здешевлення. 

Нам треба цю ціну субсидувати мільярдами доларів, щоби цей газ купити. Якщо ми не купимо газ по тисячі, то можемо мати ситуацію, коли зимою його вартість перевалить за дві тисячі, і купити його просто не буде за що. Хоча нам і зараз його нема за що купити. 

Але в нас є перевага: ми маємо підземні газосховища, в які можемо закачувати куплений газ, коли він дешевий. Це величезний плюс нашої газотранспортної системи. Інші країни такого не мають.

Ви думаєте, ця зміна виникла через те, що вони дійсно не справлялися, тому що перейшли на ПОН, чи ця зміна для того, аби покращити організацію та підготуватися до опалювального сезону? 

Я не схильний звинувачувати тільки облгази. Те, що вони минулі роки виробляли, це одна річ. Друга річ полягає у тому, що багато газопроводів зруйновані, є величезна кількість пошкоджень. Цей газ втрачають, а він на балансі облгазів, тобто за нього треба заплатити. Баланси йдуть у мінус. Є багато зруйнованих трубопроводів, які треба ремонтувати. І в це треба вкласти гроші. Якщо раніше вони (облгази – Ред.) ще «мастили собі на хліб замість масла ікру», то тепер не факт, що в них на хліб вистачає. Підприємствам на заході України, звісно, простіше. В інших регіонах є розриви мереж, ремонт постійних опор, навіть той же кабель і дріт коштують чимало, а їх міняють на десятках кілометрів, люди гинуть. 

Тож однозначно звинувачувати облгази у всіх проблемах я б не став. Якщо можна було говорити в попередні роки, що вони там чимось маніпулюють, то тепер ситуація різко ускладнилася. 

Як я розумію, проблема ще й у тому, що неможливо налагодити ринкову систему постачання та розподілу газу, зокрема між підрядниками? 

Трейдери, в принципі, можуть працювати, коли є якась прогнозованість, а яка зараз прогнозованість? Ми втратили частину і видобування, і взагалі частину газосховищ. Тому ця дія з боку держави – переведення облгазів у підпорядкування «Нафтогазу» – є превентивно-захисною, щоби не залишити без газу споживачів. 

Роман Тищенко-Ламанський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!