Спочатку був «літній кінотеатр»

«Перший літній» кінотеатр на вул. Шептицьких, 45 (колишня вул. Кірова – Ред.) побудували у 1950-х роках – неподалік від розібраного у 1939 році павільйону кінотеатру «Ґражина», що був зруйнований внаслідок бомбардування Львова 22 червня 1941 року. Спочатку сезон кінопоказів тривав тут щонайменше від травня до серпня. На той час в кінотеатрі була земляна підлога.

Пізніше кінотеатр перейменували на «Маяк», облаштували дах, він перетворився на закритий. Спеціалізувався він на показах кінофільмів індійського виробництва. Вже за часи незалежності отримав назву «Дзвін». Певний період його також здавали у суборенду для проведення концертів.

Кінотеатр "Маяк" / Центр міської історії

У червні 2005 року під час буревію на дах кінотеатру впало дерево та пошкодило його. Через це взимку кінопокази не проводили.

Площа кінотеатру становила 692 кв. м. Після побудови поруч меморіалу ім. С. Бандери у травні 2007 року ініціювали процес передання кінотеатру в оренду як мистецько-культурного центру та музею. До кінотеатру добудували приміщення. Глядацький зал був розрахований на близько 300 місць.

Кінотеатр "Дзвін" / Центр міської історії

18 вересня 2024 року «Дзвін» згорів, у грудні того ж року будівлю повністю демонтували, поруч залишилася тільки пошкоджена приватна споруда.

До цього кілька років велися обговорення щодо створення на місці старого кінотеатру Музею Гідності. Таку ухвалу Львівська міська рада затвердила ще у 2019 році, але до перетворення приміщення кінотеатру під музей не дійшло, зараз же доведеться будувати його «з нуля».

Територія після розбору завалів кінотеатру / ЛМР

Ініціаторами створення Музею Гідності були сім’ї загиблих Героїв Небесної Сотні, зокрема донька Андрія Дигдаловича – Героя, який отримав смертельне кульове поранення на Майдані. Андрій Дигдалович брав активну участь ще у Помаранчевій революції, а після ночі на 30 листопада 2013 році, коли майданівців побили за наказом влади, він приїхав до Києва і долучився до Революції Гідності. Чоловіка зарахували до 8-ї сотні Самооборони Майдану. У січні 2014 року отримав перше поранення і після недовгої реабілітації знову повернувся на Майдан, де 20 лютого дістав смертельну кулю, що навиліт пробила бронежилет. Донька Героя Андріяна Дигдалович – очолила Музей.

Андрій Дигдалович

Що з будівництвом Музею?

Коли міські служби розібрали завали колишнього кінотеатру, посадовці пообіцяли напрацювати концепцію створення на цій території нового музейного комплексу. Як зазначав перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, за будівлю довший час тривали суди.

Раніше говорили про те, що Музей матиме простір для експозицій та виставок, лекторії та конференцзали для різних заходів, фондосховище, укриття і відкритий оглядовий майданчик з подієвим простором (експлуатована покрівля). Та водночас у ЛМР наголосили, що поки триває війна, про будівництво музею не йдеться.

«Вже давно говориться про створення Музею Гідності і не даремно. У нас в українській історії від початку незалежності було три революції: студентська, т.зв. Революція на граніті, потім відома акція «Україна без Кучми», яка стала прообразом Помаранчевої революції, ну і Революція Гідності 2014-го. Оці всі революційні процеси засновані на гідності. А Львів – один із центрів цього протестного руху, тому потрібно цей своєрідний український феномен відобразити у цьому музеї», – у коментарі «Твоєму місту» говорить Микола Посівнич, кандидат історичних наук і дослідник українського визвольного руху ХХ ст.

Директорка Музею Гідності Андріяна Дигдалович каже, що тут має бути інклюзивний сучасний простір з необхідною системою безпеки, освітленням та захищеним фондосховищем. Тут розповідатимуть про боротьбу українців за свободу.

«Ми говоримо про спорудження абсолютно нового приміщення, яке можна адаптувати під сучасні виклики. Насамперед тут потрібно облаштувати укриття. Також ми говоримо і про інклюзивний простір для людей з обмеженими можливостями, про підготовку сучасних виставкових просторів з необхідною системою безпеки, освітлення, гарного захищеного фондосховища. Маємо прагнути, аби Музей Гідності виглядав не гірше, ніж міжнародні музеї».

Андріяна Дигдалович наголошує на тому, що розташування для Музею Гідності саме на місці старого кінотеатру дуже вдале.

«Тут взагалі дуже гарне розташування. Дуже красива і велична церква (Храм св. Ольги і Єлизавети – Ред.), яка має оглядовий майданчик, пам’ятник Степану Бандері, буде Музей Гідності – і це дуже гарна така трійця. Можна приходити не просто на одну локацію, а одразу на декілька і повністю пройнятися нашим духом, зрозуміти, хто такі насправді українці».

Микола Посівнич вважає, що сам Степан Бандера став своєрідним «лакмусовим папірцем» сучасної російсько-української війни. Він асоціюється з визвольним рухом, свободою та гідністю, адже сотні тисяч людей воювали й ототожнюються з його ідеями та вчинками. На думку історика, музей може бути розташований у будь-якій локації, але вона має нести символізм, а біля пам’ятника Бандері, за його словами, Музей Гідності мав би вдале місце для розташування.

З 2019 року команда Музею Гідності у Львові провадить активну діяльність, організовує різноманітні заходи, виставки, лекції, майстеркласи тощо. Оскільки Музей не має виставкових площ, то зазвичай події відбуваються у співпраці з різними установами львівської громади. Загалом музей уже організував близько 150 заходів та понад 100 екскурсій.

На фото Андріяна Дигдалович / Андріана Стахів

«Музей Гідності – це про всю боротьбу українців – не тільки під час Революції Гідності і під час російсько-української війни. Так, це наші ключові теми, але, крім них, у нас є дуже багато цікавих моментів історії, які сформували цей дух, сформували цю націю, яка у 2013–2014 роках вийшла на Майдан. У тому ж 2014 році українці йшли добровольцями на фронт, щоб захищати Україну, а у 2022-му, коли сталося повномасштабне вторгнення, стояли у велетенських чергах до військкоматів. І це не відбулося просто так, «бо так сталося». Це було причиною певних подій, історичних аспектів, діячів, які надихали та ставали прикладом», – розповідає директорка Музею.

За її словами, у Музеї Гідності можна буде побачити всю тяглість нашої боротьби та історії, яка надихає сучасне покоління боротися і залишатися в Україні.

«Нам потрібно збирати артефакти, адже ті революції були більше стихійними і дуже мало артефактів залишилося після них. А їхнє збереження і проговорення подій революцій – є вагомим чинником для збереження цієї пам'яті і політики національної пам'яті. Адже з цього ми бачимо, що всі війни починаються з того, що ми не знаємо свого ворога, а ворог свідомо робить все, щоб ми забували власну історію», – говорить Микола Посівнич.

Наразі у фондах Музею знаходяться різноманітні речі, пов’язані з Революцією Гідності та російсько-українською війною. Першими експонатами були особисті речі Героїв Небесної Сотні. Тут зберігається щит, на якому несли Героя, куртка, у якій загинув один із них. Також є чимало рогаток, плакатів з часу Майдану, різні прапори, що пережили непрості події. Команда зібрала чимало фото- та відеоматеріалів та продовжує збирати експонати. «Ми з радістю приймемо навіть баняк, якщо ви з ним їздили на Майдан і варили у ньому борщ», – ділиться Андріяна Дигдалович.

Меморіал пам'яті Героям Небесної сотні

Поки через війну неможливо взятися за будівництво, можна розпочати обговорення концепції майбутнього Музею, напрацювання бачення, зустрічі і консультації з родинами Героїв, вважає директорка. Адже найбільшим викликом для музею лишається відсутність виставкових приміщень. «Як не крути – це трошки складно. Але оскільки зараз у нас війна, місто першочергово виділяє кошти на забезпечення військових і, логічно, що вони не готові позапланово витрачати кошти на будівництво музею. Але ситуація може змінитися, якщо знайдуться зацікавлені донори, спонсори чи інвестори», – підсумувала вона.

Андрій Москаленко, перший заступник міського голови Львова, каже «Твоєму місту», що місто не відмовляється від цієї ідеї, однак коли її будуть реалізовувати – невідомо. Ймовірно, цей проєкт буде реалізовуватись також через архітектурний конкурс.

«Ми розглядали це питання на засіданні виконкому і чітко окреслювали, що цей простір має бути присвячений героям. Чому ця локація, бо це неподалік від вокзалу, і ми розраховуємо, що вона буде працювати як такий хаб для тих, хто приїжджає. Від цієї ідеї ми не відмовляємося».

До речі, в Києві Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності діє із 2016 року. Команда музею переймалася його створенням ще безпосередньо від часу Майдану. Зараз меморіально-музейний комплекс також не має свого приміщення, яке б могло допомогти зреалізувати всі можливості Музею. Згідно з наказом Мінкульту №964, підписаного 25 грудня 2024 року, роботи над проєктуванням і будівництвом Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності були законсервовані. На сайті Музею Революції Гідності про його майбутнє пишуть: «У перспективі Музей – інтелектуальний і творчий хаб, осердя ініціатив усіх різновидів задля інклюзивного осмислення минулого та консолідованого творення майбутнього».

Вікторія Лесів

Фото Центру міської історії та авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.