Які ваші відчуття, що очікуєте від сьогоднішнього вечора?

Іван: Радість на душі, що нарешті з’являються фестивалі, концерти. Львів для на одне з найулюбленіших міст, тому з задоволенням гратимемо для містян і гостей.

Що цікавого підготували для шанувальників?

Іван: У нас був попередній альбом «Закохані злодії», який збиралися запрезентувати у Львові буквально зразу після київського сольного концерту. Настав час Х та довелося чекати рік на цей момент. Натомість за цей час ми написали ще один альбом, в якому 12 пісень. Тому нині ми зіграємо найкраще з нового альбому і найкраще з альбому «Закохані злодії».

Про «Закохані злодії». Чому саме так назвали свій альбом?

Іван: Багато подій в нашому житті були пов’язані з коханням. Не думаю, що це та дорога, якою треба йти кожному, але буває так, що кохання є по-своєму злодійством.

Володимир: Це доволі біографічна пісня, хоча написав її Максим Рубан – дуже крутий київський автор.

Яким для вас був період жорсткого карантину? Багато музикантів кажуть, що це був період застою, не мали куди податися і не знали, що писати.

Іван: Не будемо лукавити, що це був прекрасний період. Насправді ж невідомо було, скільки триватиме безконцертя, обмеження в спілкуванні, поїздках, нічого доброго цей період не дає. Але ми вирішили, що не будемо впадати у відчай, а ходитимемо на репетиції, далі – буде видно. І саме ця наша згуртованість допомогла бути продуктивними. Ніхто не очікував, що нам вдасться написати 12 пісень. Навіть думаємо, що це наші найкращі 12 пісень.

Сергій: Нові пісні дуже добре сприймають люди, які знають наш репертуар, буквально з першої ноти, наче вже їх чули. Люди починають їх співати з самого початку. Це дуже гарний знак.

Іван: Сьогодні фактично буде прем’єра нового альбому. Думаємо, що він називатиметься «Земля, вітер, вогонь» і перша пісня «Танцюєш», яку ми зробили з Іллею Letay, українським співаком.

Наступного року гурту виповнюється 10 років. Багато колективів не витримують стільки років разом. У чому ваш секрет?

Володимир: Колектив – це все таки праобраз родини, сім’ї. Для кожної родини ключовими є любов, кохання, взаємоповага. Для творчого колективу вони такі ж актуальні. Так, чвари є та будуть, але якщо є ці базові поняття і спільна ідея, то маємо, заради чого ці чвари долати.

Іван: 10-річчя плануємо відзначати наступного року в Києві зі своїми колегами (Оксаною Мухою, ТНМК, Letay тощо).

Що нам ще допомагає триматися разом, то це усвідомлення того, що від кожного залежить завтрашній день. Можна шукати винних зовні, а можна в собі. Ми маємо таку позицію: у тому, що вважаємо незакінченим, невиваженим, винні ми, а не хтось або щось. Окрім цього, дозволяємо один одному творити, у нас справжня козацька демократія.

Ви за своїми виступами відвідували 18 країн світу. Де вас сприймають з найбільшим захопленням, окрім України?

Іван: Радше ми любимо бувати в різних країнах, а виступати всюди класно, люди хороші. Умовно, в Німеччині нас приймають як вібрацію, як образ і енергію, а поляки, оскільки краще знають мову, розуміють сенси пісень. В Україні, звісно, найкраще, бо тут розуміють зміст пісні.

У 2012 році, коли утворився гурт, якраз український медіапростір був у полоні російської естради. Потім почали ввовдити квоти на українську мову, для пісень зокрема. Чи стало вам дихати легше?

Іван: Ми були ініціаторами цих квот, бо «задихалися». Коли їх ввели, то, зрозуміло, стало легше, але не настільки, щоби ми вважили, що повітря насичене на 100 відсотків. І це не питання якості наших пісень чи інших колективів, а є ніша, яка просто закрита, треба її відкривати.

Сергій: Ці квоти – це просто маленька поміч, інструмент в цій великій «махіні». Треба робити якісний продукт для цього.

Володимир: Люди почали вкладатися в українське, воно стало якіснішим, його стало більше. Індустрія від цього тільки виграла. Інвестори зрозуміли, що коли для нас, українських виконавців, стало простору більше, то гроші ймовірно повернуться.

Сергій: Раніше у нас був один гурт, який міг дозволити собі їздити по Україні і збирати великі зали, стадіони. Сьогодні це і «Без обмежень», і «Антитіла», і «Козак систем», і «The Hardkiss», Олег Винник, «Бумбокс». Так само реп-сцена: у нас з’явилася Альона Альона, Аліна Паш тощо.

Іван: На 30 рік незалежності України ми маємо українських артистів із українським контентом і українськими сенсами, які збирають зали. Буквально 10 років тому цього не було. Що таке 10 років в історичному контексті? Це ніщо, це як один день. Давайте радіти з того.

Від початку війни ви почали їздити до хлопців на передову з концертами? Що ви там відчуваєте, чи це дійсно додає їм наснаги боротися далі?

Іван: Це додає їм наснаги, так, вони розуміють, що в мирній Україні їх підтримують. Вони усвідомлюють, що прикривають своїм тілом своїх батьків, дітей, коханих і нас з вами зокрема. І якщо ми будемо це знати і, приїжджаючи до них, будемо робити оцю спільну сатисфакцію, то ця перемога для України буде швидкою і стан хлопців т дівчат – легшим.

Щоби ця війна швидше закінчилася перемогою, потрібно робити автобусні тури туди, на передову, для тих українців, що цю війну нині не відчуває. 30% населення України вважає, що ми почали війну проти Росії. Тому тури мають бути не лише в Туреччину чи Хорватію, а хоча би раз на рік на передову, щоби потім не голосувати за пустопорожні форми політичної проституції, а за те, що нам потрібно – незалежна Україна і все побудоване на українській ідентичності. Наш вклад, як гурту – це наші пісні і наша позиція.

У вас багато колаборацій. Як вони народжуються?

Іван: Ми товаришуємо з людьми, п’ємо каву, приїжджаємо в гості, спілкуємося, пізніше виникає ідея. Як саме вона виникає, ми не знаємо. Але треба бути відкритими, і ми таким є.

Наприклад, пісня з нового альбому «Мам» про матерів, які чекають дітей з фронту. Сергій начитав, потім я начитав, але розумію, щось не працює. Може, начитка – не наша тема. Питали в багатьох гуртів, казали – «не ваше», а Фагот і Фоззі (ТНМК) відгукнулися, додали свого, тому очікуєте ще один абсолютний хіт. Можливо, на осінь.

Фото Дар'ї Кучер та з архіву гурту

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.