Ви маєте кілька посад. Чому вирішили кандидувати ще й на посаду ректора?

Це не просто підрозділи, команди. Це люди, які творять різний інтелектуальний продукт, що дає можливість розвивати, навчати, створювати велику додану вартість. Всі підрозділи, які очолюю, я створював від початку, формував команди під конкретні цілі. Вважаю, що в цьому успіх. Якщо є можливість від початку формувати команду з близьких за духом і цінностями людей, така справа буде напевно успішною. Вищезгадані підрозділи і команди різні, але кожна з них дає можливість розвиватися й отримувати певні результати.

То як ви ухвалювали рішення?

Я маю підтримку команд і управлінський досвід. Кожна з цих структур є успішною. Кожен етап створення, розвитку, стрімкого розвитку – це мій досвід, мій бекграунд.

Львівська політехніка з її величезним потенціалом має всі шанси стати великим європейським освітньо-технологічним хабом. Можемо масштабувати здобутий в підрозділах досвід на всю Львівську політехніку, підтримати й допомогти їй стати таким хабом.

З того, що ви розповідаєте, розумію: якщо є що робити, то важко зупинитися і хочеться більшого.

Хочеться, бо це мотивує. Кожен успішний малий результат мотивує на більший. Хочу масштабувати здобутий досвід, допомогти розвинутися іншим колективам і стати справді потужним вузлом.

Маєте конкретні плани, програму, бачення?

Так, маємо програму. Виявили зовнішні тренди – в Україні, Європейському Союзі, проблеми, які є в Львівській політехніці, і на базі цього створили програму з трьох блоків. Перший – зберегти напрацювання Львівської політехніки, насамперед людей, колективи, які в ній працюють і творять її теперішню. Другий – підтримати позитивні тренди, які вже є, адаптувати їх під успішні позитивні тренди в зовнішньому середовищі. І третій – передати успішні напрацьовані кейси наступним поколінням, з якими співпрацюватимемо.

Уявімо, що ви стали ректором. Якою має стати Львівська політехніка, її випускники за кілька років? Яким бачите проміжний, не кінцевий варіант?

Є декілька складових. Образ, який ми малюємо – це сучасний європейський комфортний для кожного кампус, в який хочеться зайти і з якого не хочеться виходити. Там наповнені освітня та інфраструктурна складові, зокрема для проведення досліджень.

Важливо, щоби був комфорт, соціальне забезпечення, бо будь-яка праця потребує відпочинку і надання соціальних послуг. Там багато різноманітних освітніх програм європейського рівня, затребуваних не тільки нашими студентами, а й з європейських країн. Переконаний в цьому, бо в нас сильні наукові школи та освітні програми, здатні готувати європейських студентів.

Це потужна наукова складова, бо основою університету є наука. А для цього потрібна достойна заробітна плата. Її можна отримати завдяки європейським грантам і тісній співпраці з роботодавцями, які беруть наших студентів і під яких ми виконуємо певні наукові дослідження.

Також потрібна наукова інфраструктура. Щоби перевірити будь-який експеримент чи зробити інтелектуальний науковий продукт, потрібна сучасна база й лабораторії. Маємо тут дуже хороший досвід у науковому парку, за останній рік запустили декілька лабораторій. Чотири з них – металообробка, металознавство, робототехніка та інклюзивний простір – в різних підрозділах Львівської політехніки, з якими співпрацюємо. Також поновили лабораторію біотехнологій на нашій базі та лабораторію прототипування, бо будь-який продукт починається з прототипу. Такий комплекс, симбіоз. Бачу Львівську політехніку університетом, який творить майбутнє.

Для цього мають заходити інвестиції. Окрім того, що виділятимуть з бюджету, ви бачите вихід у співпраці з європейцями задля отримання грантів і заробітку університету. Також важливі конкретні практичні розробки, бо наразі ви розповідаєте про наукову сторону.

Так, наука буває фундаментальною і прикладною. І перша, і друга надзвичайно важливі. Фундаментальна творить цінності, базу для прикладних досліджень, які мають фокусуватися на потребах розвитку громади, бізнесу, людства загалом. Якраз на цьому й маємо сфокусуватися.

Інвестиції не тільки європейські. Ми зараз працюємо із американськими венчурними фондами та фірмами. Маємо декілька успішних прикладів, стартапів, де залучили досить великі кошти. І для мілтеху, і ще один проєкт, під який ми уклали контракт на 10 мільйонів гривень та залучили кошти.

Але також варто звернути увагу на «азійських тигрів» – Сінгапур, Південну Корею, Японію і Тайвань, які мають кошти, технології та, що головне, дуже нам симпатизують.

Цю геополітичну симпатію нам треба використати на нашому горизонтальному рівні. Американці надали велику допомогу Південній Кореї. Це був спеціалізований проєкт від університету Міннесоти. Здійснили багато трансферів технологій з Америки до корейських вишів. Багато корейських науковців, викладачів пройшли навчання в американських вишах, щоб здобути справді сучасні знання. І покращили матеріальну базу, насамперед дослідницьку та освітню. Завдяки цим крокам виші активно запрацювали і створили основу для розвитку економіки. Бо сучасна економіка – це передусім інтелект та інновації, без яких економіка не має шансів стати конкурентоспроможною.

Наш університет, як і будь-який інший, не працює у вакуумі. Він працює в регіоні на країну і має співпрацювати з регіоном, країною, намагатися підтримати їхній розвиток через залучення своїми можливостями інвестицій.

Наші університети, маючи потужні наукові бази, повинні докладатися до того, що ми переможемо в цій війні завдяки інноваціям і технологіям, які зможуть продукувати ці університети, їхні випускники, лабораторії. Ви згадали про мілтех. Чи цей напрямок є тим, що в перспективі дасть нам перевагу? І зараз, на полі бою, і потім, коли війна закінчиться, ми будемо змушені протистояти.

Думаю, це протистояння не на одне десятиліття. Ворог не зникне. Він залишиться з тією самою ідеологією, смаками, особливо щодо нашої суб'єктності, незалежності. І тут дуже добре, щоб ми сфокусувалися саме на сучасних технологіях, мілтеху. Ці технології вже на території багатьох університетів, але потрібно їх підтримати. Саме в університетах є інтелектуальний ресурс, щоб ці технології розробляти.

Однак є проблема. Коли гроші заходять до університету, то податкове навантаження неймовірно велике. 20% ПДВ з наукових коштів, якщо йде на госпдоговір, 40% відсотків – податки з доходів фізичних осіб плюс ЄСВ. Загалом близько 60%. Якщо ще додати різні адмінвитрати, то така наука – прикладна чи неприкладна – не має шансів стати конкурентоспроможною.

Вихід теж є. Міністерство цифрової трансформації України у співпраці з Міністерством освіти і науки України та Офісом ефективного регулювання BRDO запропонували новий правовий режим Science.City для наукових парків, які створюють університети.

За ним податкове навантаження становитиме 6% від обороту, як на ФОПі, плюс сплата ЄСВ з мінімальної зарплати. Тоді податкове навантаження стане набагато меншим.

За принципом Дія.City?

Так, це включення до правового режиму Дія.City блоку щодо розвитку науки та інновації. І це вихід. Тоді ми справді отримаємо науковий продукт, виконаний на достойному рівні, без величезного податкового навантаження, яке маємо в університетах сьогодні.

Тоді лабораторії зможуть активніше працювати й видавати продукт?

Так, бо матимуть більше фінансових ресурсів. І продукт буде конкурентоспроможним на ринку. Бо якщо починаєш розвиток продукту з мінус 60% фінансування, порівняно з ФОП чи ТОВ на спрощеній системі оподаткування, то не маєш шансу отримати конкурентоспроможний науковий чи прикладний продукт, зокрема й мілтех. Але, окрім податкового навантаження, треба розвивати дослідницьку й наукову інфраструктуру.

У словах політиків, коли вони говорять про Україну, звучить протиставлення «вони» і «ми», навіть коли відчуваємо підтримку. Але я чув, як люди починають говорити «ми», особливо коли реалізують спільні проєкти. Тоді розуміється, що це спільний простір без потреби пояснювати, чому Україна – частина Європи і її треба захищати. Чи може освіта, зокрема Політехніка, стати містком, який поза політичними процесами зможе настільки інтегрувати нас із європейською освітою, з азійськими країнами?

Певен, що так. Наші освітні програми, наукові продукти цікавлять європейців. Багато наукових груп працюють спільно з нашими європейськими колегами, які є лідерами. В нас є центр лазерних технологій, нанолазера, тепер починаємо активно працювати з партнерами. Створювати хаб протеїнових продуктів. Тут ми також лідери, бо в нас добре розвинуте сільське господарство.

Ми здатні принести додаткові технології для Європи в багатьох галузях. Вона відчуває, що починає програвати в перегонах технологій «азійським тиграм» і США. Європі теж потрібен імпульс, і в окремих сегментах, освітніх програмах, технологіях його можна надати з України, зокрема, в ІТ, 5G, Smart.City і ще багатьох питаннях. Отримавши ці технології, Європа може на крок випередити основних конкурентів.

Бо гонитва за технологіями загальносвітова. І той, хто буде першим, здобуде переваги. З такого погляду Україна є досить цікавим партнером. А технології все ж формуються довкола університету.

На практиці це передбачає, зокрема, збільшення кількості відряджень працівників університету за кордон?

Збільшення кількості відряджень, збільшення нашої участі в міжнародних асоціаціях, бо це насамперед контакти, партнерство і залучення до різних грантових програм. Це спільне написання грантів із закордонними партнерами, створення спільних освітніх програм, що може бути в програмі розвитку університету.

Ми запропонували створення міжнародної цифрової платформи для європейців, зокрема й біженців з України, багато з яких на території ЄС. Можемо з ними працювати в межах освіти, науки, забезпечити їм доволі якісні освітні послуги і тримати контакт. Якщо такий контакт налагоджений, є більша ймовірність, що вони повернуться в Україну. Якщо ж не повернуться, то ми виховуємо лояльного до нас, Політехніки, України громадянина, який матиме можливість допомогти та вболіватиме за розвиток нашої країни.

Перейдімо від високих і стратегічних цілей до побутових, бо ними теж треба займатися. Колись казали, що міський голова Львова не тільки представляє наше місто в парламенті чи за кордоном, а ще й «лазить у каналізацію». Ректор, хоче він того чи ні, також змушений приділяти увагу господарці. Які у вас плани щодо університету в господарській частині?

Тут нам треба покращити інфраструктуру, а це точно не вдасться зробити тільки нашим коштом. Маємо шукати так звані тверді проєкти, які допоможуть це зробити. Треба шукати публічно-приватне партнерство, яке допоможе розбудувати кампус, зробити його комфортнішим і покращити його роботу.

Під кампусом ви маєте на увазі проживання студентів?

Не тільки проживання, але й навчання, дослідницький центр. Це комплексний продукт. Проблем у господарці досить багато, треба активно працювати з партнерами, роботодавцями, які працевлаштовують наших студентів, і спільно виробляти бачення змін та покращення нашого кампусу. Впевнений, що зацікавлених сторін буде багато. Потрібно лиш перейти бар'єр, коли проситимемо кошти. Але не заради реалізації незрозумілих цілей, а цілком приземлених, тобто для покращення кампусу, дослідницько-освітньої бази. Думаю, багато хто з роботодавців буде готовий на це.

Ви говорите й про стіни, обладнання…

Так. І про вбиральні, Wi-Fi, зони відпочинку для студентів, коворкінги. Що стосується окремих корпусів Львівської політехніки, там є хороші приклади. Але це треба робити систематично в усіх корпусах, покращувати побутові умови, умови праці.

Це виклик, який постане, чи те, що можна реалізовувати? Описуємо, що це станеться, якщо зійдеться багато «якби». Чи це буде втілюватися і як?

Переконаний, що це буде втілюватися. Досвід у нас є, ми багато працюємо з роботодавцями, покращуємо матеріальну й дослідницьку базу, лабораторії, і не тільки в нашому університеті. Обладнали лабораторії і в Стрию, в Старому Самборі, в Шептицькому, щоби проводити вмілу профорієнтаційну роботу, привчати майбутніх студентів до технологій і показувати, що за технологіями майбутнє. Цей досвід масштабуємо на університет, покращимо Політехніку, її інфраструктуру, зробимо її сучасною та привабливою, європейською.

Дослідження демонструють падіння рівня освіти. Приходять вступники з нижчим рівнем знань. Особливо б'ють на сполох щодо математики. Чи ви це бачите? І якщо це справді видно по вступниках, то які мають бути програми для підвищення якості освіти?

Це загальновідомий факт. Ми співпрацювали в одній із програм з ЮНІСЕФ і чітко бачили значні освітні втрати через війну, ковід. PISA і ті зрізи, які ми робили спільно з ЮНІСЕФ, показують, що рівень низький, втрати істотні. В семи областях України ми ідентифікували ці втрати, намагалися підвищити рівень знань. Але це системна проблема, з якою дійсно треба працювати. Чи вдасться це зробити Львівській політехніці власними силами? Сумніваюся. За це треба братися комплексно, спільно з усіма зацікавленими сторонами: Міністерством освіти і науки, університетами, школами. Долучати міжнародних донорів, які підтримали б наші ініціативи.

Треба розробити спеціалізовані програми щодо зниження рівня освітніх втрат. Є добрі інструменти ЮНІСЕФ та інших партнерів. Вони дозволяють підвищити рівень знань студентів через інтенсиви, різні способи онлайн- і офлайн-освіти. Однак мусить бути програма співпраці. В університетах є фахівці, які мають досвід і можуть розробити спільні програми для підвищення рівня освіти, напрями математики, фізики насамперед.

Як ви ставитеся до прохідних балів при вступі? Одні університети ставлять низький прохідний бал, другі спеціально його завищують. Є певна конкуренція. Яким, на вашу думку, має бути прохідний бал при вступі?

Є різні освітні програми, спеціальності, на яких мінімальні прохідні бали. На державне управління 140, право і міжнародна економіка – 150. В інших ці бали нижчі. Рішення про прохідний бал має ухвалювати виш. І коли ми відсіюємо частину студентів, підвищивши бали, то можемо втратити з часом дійсно талановитих випускників.

Бо дитину, яка навчалася в сільській місцевості, не можна порівнювати з тою, яка навчалася в спеціалізованій школі чи в ліцеї у Львові чи Києві. Це різні стартові умови. Треба ставити такий фокус, як в американських університетах: якщо після першого-другого року дитина не виконує освітньої програми, то відсіяти.

Львівська політехніка славиться своїми соціальними ліфтами. Не можемо цього втратити, маємо зберегти. Багато дітей із різних областей України, з сільської місцевості, в них недостатній рівень підготовки. Та на виході ми маємо лідерів, які стають державними чиновниками, засновують чи очолюють великі підприємства.

Тому я б не підвищував бали при вступі. Але після першого чи другого року навчання ми могли б здійснювати перевірку, наскільки дитина встигає, здобуваючи знання. Бо тут усі в майже рівних умовах. Одні викладачі, освітні програми, середовище. Тому, як правило, наздоганяють те, що втратили під час учнівського життя.

Можна пожартувати, що ви є прихильником двоетапної авторизації. Головне дати шанс. Чи бачите ви можливість повернення дітей, які зараз вчаться у школах за кордоном і, будьмо відверті, планують вступати у закордонні виші?

Цей процес буде дуже складним. Зрозуміло, що вони вчаться для того, щоб мати достойну зарплату. З економічного погляду ми мусимо зробити достойною заробітну плату в Україні. Якщо така буде, більшість людей точно повернеться.

На рівні університету можемо запропонувати освіту через різні цифрові майданчики, зокрема цифровий університет, про який я говорив. Це дійсно буде зв'язок із нашими біженцями, студентами, які опинилися в інших країнах світу.

Поговорімо про виборчу кампанію. Як вона відбувається? Чи немає якогось тиску, несподіванок? Наскільки відверто можете про це говорити?

Виборча кампанія триває демократично. Це за багато років фактично справжні демократичні вибори. Було вісім кандидатів, тепер сім. Вони конкурують через програми, виступи, донесення до колективу своїх поглядів, через команди, які формуються довкола кожного кандидата. І це позитивні тренди. Така конкуренція приводить до того, що кожна команда змушена вдосконалювати свою програму, активно співпрацювати з виборцем і переконувати його підтримати того чи іншого кандидата.

Тобто все доволі чесно?

Так, доволі демократично.

Це приємно чути. Дякую вам за розмову! Сподіваюся, вибори відбудуться і всі зможуть повернутися до роботи. Бажаю вам успіху!

Дякую!

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.