Люди Твого міста: Уляна Явна про старовинні українські строї
Перші кроки у збиранні старовинних строїв
Я з дитинства любила усе давнє. Першу стару сорочку із села Кути купила на фестивалі в Шешорах, коли мені було 17 років. Потім, уже на іншому фестивалі, в Космачі випадково придбала обгортку із того ж населеного пункту. А два роки тому подруга моєї мами, яка була головою Союзу українок в Америці, попросила купити їй кілька старих сорочок. Із того часу займаюся цією справою.
Як на мене, збирати старі строї почала пізно. Часом здається, що багато прекрасних речей, які можна було знайти ще 10-20 років тому, уже не застала. Але й нині трапляється багато чудових сорочок, перед якими не можу встояти. Узагалі жінці займатися таким бізнесом складно, тому що все хочеш залишити собі.
Де знаходять давній одяг?
Основну частину речей збираємо по селах. У нас є люди, які ходять від хати до хати. Доволі часто вони знають, де й який одяг залишився. Також багато старих строїв є у Львові. Їх скуповували наприкінці 80-х – на початку 90-х років, коли це було модно. Дехто привозив свої родинні речі з села. У Львові є люди, які мають по кілька старовинних сорочок. Іноді одяг хочуть продати: хтось його не цінує, комусь потрібні гроші.
Друге життя старовинних убрань
Зазвичай ми займаємося святковими сорочками. Святковий одяг носили не надто часто, тому убрання навіть зі сторічною історією дійшли до нас у доволі хорошому стані. Віднайдені речі відпираємо, іноді здаємо до хімчистки. Якщо чогось не вистачає, дошиваємо. Старий одяг розраховано на менший зріст. Дуже часто давні сорочки мають надто вузькі горла. За 100 років ми достатньо виросли, тому деякі речі доводиться коригувати. Завжди працюємо так, щоб не пошкодити сорочку. В іншому випадку одяг втратить свою цінність. Я переконана, що ми не маємо права на помилку. Якщо щось зробили 100 років тому, не можна зіпсувати це сьогодні.
Як формуються ціни на давні речі?
Вартість у першу чергу залежить від того, за скільки вдалося купити одяг. Крім того, у деякі сорочки вкладається певна робота й гроші. Є витрати на майстрів, які доробляють вишивку. Часто сорочки бувають дуже поплямленими, їх надто складно прати. Одну річ іноді треба замочувати, відмочувати, перепирати багато разів.
Про географію колекції
У нас представлено переважно Західну Україну. Сорочок зі східних і центральних регіонів відносно небагато. Ці території - географічно віддалені. У нас немає можливості співпрацювати з кимось із тих місць. Попри все зараз маємо багато гарних речей із Черкащини. У цьому краї виготовляли просто чарівні керсетки й сорочки.
Старовинні львівські строї: де була найцікавіша вишивка?
Львівська вишивка дуже строката, тому важко говорити про певні спільні риси. Одними із найпоказовіших є сокальські і яворівські строї. Сокальську сорочку найчастіше зашивали чорними нитками. У міжвоєнний період почали з’являтися вкраплення жовтого, червоного, зеленого відтінків. Загалом за кольоровою гамою сокальської сорочки можна визначити її вік. Чим старішим є убрання, тим менше відтінків там представлено. Дуже цікавим був яворівський костюм. На білосніжній тканині гладдю вишивали квіткові мотиви. У роботі використовували переважно червоні нитки. Зазвичай дуже красивими були і крої цих костюмів.
Чи завжди вишивка мала зміст?
Сьогодні всі шукають у сорочках якийсь зміст. Насправді ж далеко не завжди щось зашифровували у вишивці. Одяг у першу чергу мав захищати тіло й прикрашати людину. Якщо все ж використовували шифри, то найчастіше вони спрямовувалися на привернення любові, добробуту, появу дітей.
Про жіночу, чоловічу й дитячу старовинну сорочку
Жіночу сорочку зашивали більш пишно. Робили все для того, щоб власниця виглядала в ній красунею. Молодим дівчатам вишивали яскраві убрання. Чим старшою ставала жінка, тим менше візерунків і відтінків наносили на одяг.
Старовинні чоловічі сорочки мають невеликі розміри, бо раніше представники сильної статі були меншими. Якщо жіночі убрання за рахунок кроїв ще можна якось підстосувати, то чоловіків важко одягнути в старий одяг. Окрім того, традиційні сорочки Західної України були довгими, сягали аж до коліна. Сьогодні не всі чоловіки хочуть ходити в такому одязі. Жінки наразі більше готові терпіти незручності заради краси.
Дитячі речі нині фактично не трапляються. Напевне, вони передавалися із покоління в покоління і, таким чином, зношувалися.
Які речі носили в будні?
Буденний одяг сьогодні знайти важко, бо він дуже швидко зношувався. Сорочки шили переважно з домотканого полотна. На них наносили мало вишивки. Іноді візерунків могло взагалі не бути, а іноді все ж зашивалися рукава, низ сорочки, ділянки довкола шиї. Це було пов’язано з певними забобонами, які мало кожне село.
Чи цінують львів’яни давній одяг?
У Львові завжди цінувалися старі речі. Особливо це можна помітити у свята, коли люди ходять у давніх убраннях. На жаль, містяни рідко носять львівський одяг. Частіше за все вони вбираються у буковинський або гуцульський строї. Також особливою популярністю користується борщівська сорочка. Вона вважається однією з найдорожчих. Багато людей прагнуть її мати, проти далеко не кожен може дозволити собі цей одяг. Власне львівських сорочок нині збереглося не так вже й багато. Можливо, у місті швидко увійшов у моду мануфактурний й фабричний одяг. Натомість традиційні убрання відійшли на інший план.
У нас рідко купують випадкові люди. Зазвичай до крамниці йдуть цілеспрямовано. Часто люди з інших міст розповідають одне одному про нас. Іноді покупці знаходять інформацію в інтернеті.
Для мене важливо, щоб люди, які придбали старовинний одяг, дбали про ці речі. Слід розуміти, що до рук потрапила історія, частина культурного спадку. Потрібно взяти на себе певну відповідальність за строї. Важливо, щоб речі збереглися, і наступні покоління також мали шанс їх побачити.
Текст - Ірина Савченко, фото - Андрій Поліковський
Люди Твого Міста
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- «Їй подобалося бути стрільчинею». Історія 19-річної захисниці з Львівщини
- «На похороні йому кидали квіти, як актору на сцену». Історія добровольця
- «Остання лекція» Ірини Фаріон
- Люди Твого міста: Ігор Юхновський
- Урятована з гетто. Історія єврейської дівчинки, яку прихистили львів'яни
- «Перемога - це те, у що ти вкладаєш». Як американці інвестують у наші стартапи
- «Мене вразило, що пасажири змовчали». Андрій Жолоб про фронт і тил
- «Маю підопічну, якій 98 років. Це моя «перлинка», або Чому я стала соцпрацівницею
- Шлях додому, або За яких умов повертатимуться біженці. Дискусія
- «Дзизі» – 30 років. Розмова з Маркіяном Іващишиним про Львів і Полтву
- «Для одних Україна не надто галицька, для других не надто харківська»
- Нашим бійцям потрібне «щеплення стресом». Інтерв’ю з психотерапевтом про ПТСР і відновлення
- Люди Твого міста. Філіп Шухевич про славний рід, який допомагає Україні
- «Я хотів, щоби про Україну з перших уст чув Ілон Маск», – американський журналіст
- «Роблю гімнастику і не нарікаю». Як живе без світла бабуся Мая
- Люди Твого міста. Юрій Шухевич про ідеали батька і Верховну Раду
- Уві сні вона не дихає. Історія Софійки, якій потрібна допомога
- Перше «мама» в три роки. Історія Артемка, який заговорив після унікальної операції
- Геловін – це Голівуд. Отець про те, як насправді варто сприймати мистецтво смерті
- Ми – краплі, які творять океан. Як львівські блогери допомагають ЗСУ
- «На сході спочатку до нас ставилися з недовірою» – Юрко Дідула
- «Будемо з ним до кінця». Хто та чому прийшов на суд до Дзиндри
- «Ціль росії в цій війні – вкрасти наше майбутнє», – отець Михайло Димид
- Десятки автівок і сотні дронів. Як львівські блогери допомагають фронту
- «До війни ніхто у світі по-справжньому не знав, на що здатні українці», – Владика Венедикт
- Вивчив українську з колядника. Історія 95-річного отця, що виріс в Аргентині
- «Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин
- «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Крип’якевич-Димид
- Чого нас вчив Любомир Гузар. Важливі тези Блаженнішого. Відео
- «Імперія розвалиться, а ворог зазнає ганьби». Історія родини Лесі Крип’якевич
- Біль за білими дверима. Репортаж із модульного містечка для переселенців у Львові
- «Для всіх був, як батько». Спомини побратимів про Тараса «Хаммера» Бобанича
- До 50-річчя арештованої коляди. Як у Львові відроджують найдавніший вертеп в Україні
- «Боронимо свою землю і чекаємо перемоги». Історії трьох захисниць
- «Дитяча книжка непереможна». Уляна Чуба – про перемогу у номінації Бі-Бі-Сі та вітрогонів
- Люди «Твого Міста». Галина Крук про Львів, поезію та розмову з Богом
- На передовій науки. Як Оксана Заячківська представляє Львів світу
- «Його світ був великим». Львів'яни прощаються з Іваном Вакарчуком
- Як успішно змінити професію. Розмова із IT-шницею EПAMу
- «Я хотів розірвати шаблон уяви про Шевченка», – режисер про фільм «Тарас. Повернення»
- Люди Твого міста. Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів’янок
- Люди Твого міста. Микола Петренко про концтабір, ЛТБ та черги за книжками
- Тілько ві Львові. Віктор Морозов про батярів, Гаррі Поттера та місто як пуп землі
- Люди Твого міста: Вікторія Бриндза про свої досвіди та досліди
- Люди Твого міста. Юрій Кох про Львів, сни та найбільший облом в житті
- Юліан Чаплінський про еміграцію, Львів за 20 років та двори без машин. Частина друга
- Люди Твого Міста: Ярема Возниця про дитячі хвороби, вакцинацію та вибір лікаря
- Люди Твого міста. Тарас Возняк про скандали, «газ щастя» і дух міста
- Магда й барви. Як розмова Ірини Мориквас із сином стала дитячою книжкою
- Акварель не терпить вагань. Люди і квіти художниці Тетяни Гамрищак
- Бути чесним із музикою. Антоній Баришевський зіграє у Львові «Людкейджа»
- Дзвінкі каблуки. Як у Львові навчають ірландських танців
- Бах на Пекарській. Звідки взявся електричний оргáн у львівській квартирі
- Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
- Оксана Кісь: Львів завжди мав жіноче обличчя
- Олександра Сербенська: Не достатньо знати, що українська – солов’їна
- Люди Твого міста. Мирослав Скорик: Мій абсолютний слух виявила Крушельницька
- Люди Твого міста. Отець Богдан Прах: Як не боятися бажати великого
- Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя
- Люди Твого міста: Ігор Балинський про Львів медійний і Львів релігійний
- Люди Твого міста: Ігор Копчик про Ван Гога та урвища Львова
- Люди Твого міста: Оксана Муха про зцілення піснею та дух Львова
- Люди Твого міста: Маріанна Кіяновська про мистецтво, що творить Львів
- Люди Твого міста: Марія Музичук про шахи і любов до Львова
- Люди Твого міста: Оксана Караванська про моду та не галицький Львів
- Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи
- Люди Твого Міста: Батяри Радковці про Львів-Вавилон
- Люди Твого міста. Владика Борис Ґудзяк про Львів та недовіру
- Люди Твого Міста: Олег Цьона про Львів як дім
- Люди Твого міста: Павло Шеремета про Львів як центр ідей
- Люди Твого міста: майстриня етноодягу про тренди серед вишиванок
- Люди Твого міста. Митрополит Мокшицький про відповідальність за Львів
- Як змінити бізнес в Україні? 7 важливих тез Софії Опацької
- Люди Твого Міста: Богдан Новосядлий про Бога, космос та інтернет
- Люди Твого Міста: Влодко Кауфман про місця спокою у Львові
- Люди Твого міста: Ігор Лильо про душу Львова
- Люди Твого міста: Олександр Фільц про сильну і слабку сторони Львова
- Люди Твого міста: Лев Скоп
- Люди Твого міста: Андрій Великий
- Люди Твого міста: Мирослав Маринович
- Люди Твого міста: Олександра Коваль
- Люди Твого міста: Ярослав Рущишин
- Люди Твого міста: Ілько Лемко
- Люди Твого міста: Олеся Саноцька
- Люди Твого міста: Марк Зархін
- Люди Твого міста: Мар'яна Савка