Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові

5841 0
Роман Левчик розповів історію про те, як провів 13 днів у лікарні з хворим на коронавірус батьком. Tvoemisto.tv розпитало його про перебування у лікарні, а також дізнавалося про ситуацію з вірусом у лікарки-терапевта Covid-відділення лікарні.

Тата просто «плавило»

«Коли я приїхав, тато лежав, його трусило, і говорити він вже не міг. Я лише спитав його, чи він хоче жити, на що він сказав «хочу». Я викликав «швидку». Лікарі оглянули батька, зробили ЕКГ і поставили попередній діагноз енцифаліт або мінінгіт, з цим нас доставили у приймальне відділення Лікарні швидкої допомоги на Миколайчука. Виявилося, що все не так просто. У лікаря, який нас приймав, виникла сварка з лікарями зі «швидкої». Він сказав, що це просто «старий Паркінсон» і ніяких проблем з мозком немає. Близько години вони намагалися вирішити ситуацію, потім взяли у тата аналізи, зробили швидкий тест на коронавірус, який був позитивним. Тоді вже вирішували, що робити далі і куди класти».

Так починалася 13-денна історія лікування від Covid-19 львів’янина Павла Левчика. Йому 72, і в нього хвороба Паркінсона. Про те, як чоловік майже два тижні боровся за життя у Covid-відділенні львівської лікарні, його син Роман у незвичний спосіб показав у коротких сторіс в Instagram, які почав знімати з третього дня. Каже, спершу вражень не було жодних, та й лягти у ковідне відділення виявилося не так просто.

«Класти спочатку не дуже хотіли, бо казали, що не вистачає персоналу. У рекомендаційному чи радше питальному тоні нам сказали, що потрібно, аби за татом хтось дивився. Тільки так нас готові взяти. Тоді я погодився і підписав відповідний папірець. Нас поклали у ковідне відділення, оскільки рентген виявив у тата двостороннє запалення легень».

У перший день Роман оговтувався від ситуації, в якій опинився. Каже, в такі критичні моменти найперше хочеш, щоб людина жила. Та перед тим, як лікар поставить остаточний діагноз і призначить лікування, він підписав відмову від державного лікування. З його слів, такий документ підписують всі, хто хоче вилікуватися.

«Відмовилися тому, що інакше нас не лікують – потрібних ліків немає. Наскільки розумію, з юридичної сторони це правильне рішення для лікарні. Практично кожен, хто потрапляв туди, підписував згоду на придбання ліків за власні кошти, – ділиться Роман Левчик. – Я спостерігав, як люди з «короною», які ще стояли на своїх ногах, просто бродили по території лікарні, дзвонили рідним, і просили «везіть гроші, тому що ніхто не лікує».

Якщо у хворого немає грошей на лікування, його просто підключають до кисневого апарату, і все. Роман Левчик каже, що люди, які хотіли одужати, різними можливими способами шукали ліки, а наскільки вони якісні, залежить від того, скільки у вас грошей. Деяким пацієнтам просто ставили крапельниці зі звичайними розчинами, які очищають та розріджують кров, каже чоловік.

Упродовж кількох днів стан у батька Романа не покращувався. Зі слів лікарів, в організмі відбувалася детоксикація, він постійно був мокрий. Був потрібен дорогий препарат Ремдисевір. Один флакон, додає чоловік, обійшовся у 112 доларів.

«Після першої дози «Ремдисевіру» (назва препарату) тата буквально почало «плавити». Він забував слова, плутав думки, не розумів, що відбувається. Так тривало, напевно, до сьомого дня перебування в лікарні. Після прокапування «Ремдисевіром»йому таки стало краще. І я вже хотів забрати його додому. Проте на той момент ще не знайшов кисневого апарату, тож вирішив не ризикувати».

Перебування в стаціонарі довелося продовжити ще майже на тиждень. Загалом на лікування батька у ковідному стаціонарі Роман витратив 32,5 тис. грн. Ще близько у 2,5 тис. грн обійшлася реабілітація. Пан Павло вже повернувся додому, він все ще ослаблений, але потрохи відновлюється. І хоча Роману таки вдалося дістати кисневий концентратор, тато відмовляється використовувати його, бо ставиться до медицини та лікування доволі скептично.

До речі, на коронавірус захворів і сам Роман. Симптоми почали проявлятися на третій день його перебування в лікарні, проте, оскільки він офіційно не був зареєстрований, жодних аналізів не здавав. ПЛР-тест зробив, коли вже повернувся додому.

Таке я бачив тільки у фільмах

Роман Левчик розповідає, що практично жив всі 13 днів з батьком у лікарні. Спершу він чергувався з мамою, а з третього дня був постійно там. Відтоді й почав фільмувати їхню історію.

«Таким чином, я хотів отримати інформаційну підтримку, знайти кваліфікованих спеціалістів. Підхід до всіх пацієнтів однаковий, хоча всі хворі – різні. У когось є супутні захворювання, а в когось – немає. У результаті я отримав величезну інформаційну підтримку, окремо брав платні консультації в пульмонологів зі Львова, з Британії, вивчав накази МОЗ стосовно лікування ковіду».

Зі слів чоловіка, умови у відділенні, де вони були, жахливі. Вони нагадують давно закинуту лікарню, яка воднораз починає працювати. І про ремонт взагалі мова не йде. У палатах холодно і грибок. Через низьку температуру під ранок стіни були вологі, відчувалася висока сирість. А підлоги, каже Роман, миють, просто розмазуючи болото.

«Три туалети на 95 людей, один з яких з відірваним обідком. Інші два пристосовані для здорових людей, та ніяк для хворих, особливо, якщо людина на візку. Всі туалети у фекаліях. Якщо обідки мили, то йоршиком для самого унітазу. Персоналу не вистачає, і це я зрозумів на другий день в лікарні. Коли ми приїхали, були тільки дві медсестри, через тиждень з’явилася ще одна. Мені довелося татові самостійно переставляти крапельниці, бо це краще, ніж бігати по відділенні та шукати персонал. Паралельно я допомагав сусідам по палаті».

Каже, не з кожним хворим є родичі, які можуть допомогти. Були ті, хто сидів цілодобово і спав на кріслах, а до когось приходили кілька разів в день. Та страшно від того, що майже кожного дня люди помирали. Майже кожного дня приїжджала машина, яка забирала трупи. Були випадки, коли забирали 2-3 померлих відразу.

«Був випадок, коли на 40 хв відключився кисень, бо відключили світло, а вранці приїхала машина. Чи померли ті люди від нестачі кисню, я не знаю. Та за весь час, за моїми підрахунками, близько 10 людей померли».

Один зі жахливих випадків стався на очах Романа Левчика. 58-річний чоловік, який був сусідом в палаті, помер через три дні після того, як поступив до лікарні з одностороннім запаленням легень. Коли йому зробили рентген, практично за кілька хвилин до смерті, легень у нього не було, лише біла пляма, розповідає Роман.

Через три дні – реанімація 

Лікарка-терапевт Covid-відділення Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Зор’яна Романишин каже, що у Covid-пацієнтів, які поступають до медзакладу, захворювання протікає значно важче і швидше, особливо у невакцинованих. Крім того, дуже багато молодих людей. Близько 40% – люди віком від 20 до 40 років. Так само багато перебувають у реанімації, майже 80% – це пацієнти до 50 років.

Навіть, якщо людина приходить самостійно, тільки з легкою пневмонією, може бути нижньочастковою односторонньою, з позитивним ПЛР-тестом, через три дні людина стає важкою, може бути реанімація. Дуже швидко перебігає хвороба. Здебільшого помирають пацієнти з супутніми захворюваннями після 70 років і старші. Але немало людей просто помирають без жодної супутньої патології.

Щодо ситуації, про яку розповідає Роман Левчик, зокрема факт браку персоналу, лікарка Covid-відділення спростовує цей факт. Каже, можливо, вони потрапили в той період, коли поступала велика кількість хворих.

«Були такі дні, коли поступали 57 людей. Не могли справитися навіть троє чергових лікарів, щоб вчасно всіх оглянути, якщо відразу привозили 6 людей. Можу сказати, що ми наростили потужності, добрали персонал, то таких проблем у нас немає. Це була ситуативна річ».

Лікування хворих на коронавірус забезпечує держава за умовами Covid-пакету. Раніше компенсовані медзакладам кошти були більшого розміру, тепер його скоротили. Терапевт Зор’яна Романишин каже, в пакет входить лікування пацієнта, харчування, забезпечення киснем.

«Зрозуміло, що є ліки, які держава просто не здатна закупити. Наприклад, Ремдисевір, який вкрай дорогий. Якщо є покази для його застосування, тоді пацієнти змушені купувати ліки за власні кошти, оскільки Covid-пакет не покриває їх вартості. Ремдисевір всі пацієнти закуповують за власні кошти», – каже лікарка.

На сьогодні середня тривалість лікування хворих у стаціонарі становить в середньому від 7 днів, хоча є пацієнти, які лікуються місяць і більше. За словами лікарки, якщо хворі виходять з важкого стану, то тривалий час відновлюються. Декому з пацієнтів навіть дають кисневі апарати додому, оскільки після хвороби відбуваються значні зміни в легенях. Медик каже, що раніше перебіг хвороби був значно легшим і менш тривалим.

Додамо, що Tvoemisto.tv готове опублікувати розгорнуту офіційну позицію Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова на вул. Миколайчука.

Юлія Осим

Фото Романа Левчика

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.


Репортаж Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!