«Коли дзвонить командир і просить допомогти, я готовий звернутися навіть до президента», – каже єромонах Макарій Дутка, який зібрав 18 мільйонів гривень на підтримку Збройних сил України. Збори розпочав у лютому 2024 року, коли переміг у змаганнях з паверліфтингу. Тоді й попросив привітати його з перемогою задонативши. Як йому вдалося зібрати таку суму, що його мотивує та чому нам так важливо не зупинятися – в інтерв’ю «Твого міста» з отцем.

Єромонах Макарій Дутка в монастирі майже 28 років. Він був настоятелем, який очолював Святоуспенську Унівську лавру впродовж 15 років. Окрім волонтерства, отець Макарій професійно займається спортом – є майстром спорту міжнародного класу з паверліфтингу у ваговій категорії до 75 кілограмів. Цього року він підняв вагу 190 кілограмів. Також єромонах є автором семи книг.

Кілька днів тому ви збирали на дрони для 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Цей збір вдалося закрити за добу 700 тисячами гривень.

Благодійний проєкт «Пташки перемоги» розпочав збір на дрони для 68-ї бригади, яка воює на Покровському напрямку. Вони також додали відеозвернення воїна Назара Грицишина, який, м'яко кажучи, сказав, що на цьому напрямку зараз дуже важка ситуація для наших військових. І я вирішив допомогти в цьому зборі, бо дуже перейнявся.

Я розумію, що хлопці в страшній небезпеці. Я помолився Богові, сказав: «Боже, допоможи мені!» і полишив усі справи. До того я збирав на монокуляр для нашого місцевого воїна, і з ранку до вечора телефонував, писав повідомлення, звертався до різних людей. Тоді за шість годин вдалося зібрати 500 тисяч гривень. За вісім годин ми назбирали 620 тисяч, а за добу – 700! 

Так вдалося закрити потребу на три «мавіки» для бригади, кожен із яких коштував 160 тисяч гривень. Решта грошей піде на потреби інших воїнів. До збору долучилися владики, прості люди, ті, до кого я звертався приватно. Були ще два перекази з Києва на 20 і 25 тисяч гривень, але я не знаю, хто зробив цю пожертву.

Ви почали збори в 2024 році. Яким був ваш перший збір? Чому саме тоді його розпочали?

Я був настоятелем Святоуспенської Унівської лаври майже 15 років. Коли почалося повномасштабне вторгнення, якраз тривала моя третя каденція, якщо можна так сказати. Тоді я порадився з отцем Йоною, колишнім ігуменом, у який спосіб ми можемо долучитися до боротьби. Тоді була потреба допомагати людям, які втікали з окупованих територій. Ми зібрали 120 біженців і повністю утримували їх на території монастиря рік. 

Торік у грудні я перестав бути настоятелем, і в мене з’явилося значно більше часу, тож я хотів допомагати й надалі в якийсь спосіб.

Окрім цього, ви професійно займаєтеся спортом?

У лютому цього року я виграв Кубок Спарти UPC з паверліфтингу в Києві, піднявши штангу вагою 190 кілограмів. Тоді й вирішив відкрити збір на 100 тисяч гривень. І мені вдалося закрити його за добу. Відтоді я почав працювати далі.

Спершу присвячував свої змагання Дмитрові Коцюбайлу, «Да Вінчі», інші змагання присвятив пілотам, а також Валерію Залужному. Згодом у різний спосіб почав організовувати збори на підтримку армії. 

Наступний збір відбувся 15 квітня 2024 року. Коли я переміг на чемпіонаті України і поставив свій рекорд, тоді й відкрив збір на 500 тисяч гривень. Люди робили пожертви, Я вигадував, куди звернутися. Приватно звертався, потім звернувся до парафіяльних священників. З 10-го по 15 мільйон найбільше мені допомогли парафії. Я телефонував отцям із Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини, отці організовували недільні збірки після служби. Найбільший внесок зробили Самбірсько-Дрогобицька єпархія, бо там я залучив 51 парафію і близько 45 парафій Стрийської єпархії. Загалом понад 200 парафій відгукнулися на мій збір: переважно УГКЦ, але було й кілька від ПЦУ.

Зараз дозбирую 200 тисяч гривень до 18-го мільйона (на час виходу статті отцеві вже вдалося зібрати 18 мільйонів гривень. – Ред.).

Яким бригадам допомагаєте?

Найбільше 24-й окремій механізованій бригаді – 70–75 %. Але також допомагаю 77-й окремій аеромобільній бригаді, 68-й окремій єгерській бригаді, 420-му стрілецькому батальйону, 7-му прикордонному загону, 45-й окремій артилерійській бригаді, 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Маю 10–12 позицій, кому допомагаю.

Як вам вдається збирати такі суми, адже зараз відчувається певний спад підтримки саме фінансової?

Завдяки праці журналістів мені легше працювати, коли я звертаюся до людей приватно. Зазвичай вони про мене щось чули або читали. Наприклад, побачу в соцмережах умовно пані Марію, а вона є депутаткою, шукаю її контакт, запитую, чи можна до неї звернутися. Люди відповідають, у 95% випадків дають відповідь та жертвують на збір. Також звертаюся до знайомих людей. Наприклад, допомагав мій однокурсник, владика Микола, кілька разів.

Крім цього, беру участь в аукціонах. Шукаю в монастирі ікони та картини, які не мають великої історичної вартості, подаровані карти, продаю їх на аукціоні з дозволу настоятеля. Також ми продали витинанку брата-монаха Дем'яна, заслуженого майстра народної творчості України. Ще один брат вишив ікону, яку я продав на аукціоні за 350 тисяч гривень. Це була перша копія Унівської Божої Матері. Ще один брат, який є ковалем, зробив зі ствола російського танка виріб.

Знаю, що частину прибутку ви віддаєте на протезування наших військових.

Так, 20% із прибутку віддаю на протезування воїнів. Я зібрав мільйон на один протез для військового 24-ї бригади Олександра Молдаховського. Він уже ходить на «залізній нозі». Тепер зібрав мільйон для воїна Євгена Скріпнічука з Чернівців, який втратив ногу біля Часового Яру. Він хоче повернутися на фронт. Мені допомогли це зробити дві парафії з Чехії. Одна в Празі – Церква Святого Стефана, друга в Пардубіце.

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Твоє Місто | Новини Львова і України (@tvoemisto.tv)

 

Що вас мотивує і як вдається не зупинятися?

Думаю, що кожен із нас може зробити так. Я максималіст, коли пішов у спорт, хотів там досягти чогось, хотів стати міжнародним майстром спорту. Також писав книжку, в підсумку їх вийшло сім.

Я люблю армію, дивлюся захопленими очима на хлопців. Мої збори – це вдячність їм. А оскільки я не маю в монастирі якихось більших обов'язків, окрім молитви, участі в зборах, виконання певних побутових обов'язків, то весь день приділяю цій праці. Це приносить умиротворення.

Нещодавно пригадав зі школи, що є така книжка «Червоне і чорне» Стендаля. Головний герой був розумним, знав добре Біблію і казав: «Я в Католицькій церкві міг би бути навіть Папою Римським, а в армії Наполеона Бонапарта навіть не знаю, чи був би нормальним єфрейтором».  

На початку великої війни суспільство було дуже згуртоване, тепер відчутна втома, демотивація.

Нам зараз важливо гуртуватися і більше включатися в допомогу. Для мене армія – це те, що робить нам захист, дарує мирне небо. Я не уявляю, як для них можна щось не робити. Коли дзвонить командир і просить допомогти, я готовий звернутися навіть до президента. Не можу відмовити воїну на передовій. Він не має просити, він без прохань повинен мати все! Мені здається, що якщо я перестану це робити, то піду до військової частини і стану капеланом, щоб у такий спосіб допомагати, бо не маю спокою.

Нам потрібно допомагати армії передусім тому, щоб ми дійсно не забули, що війна триває. Вона є, вона жорстока. І якщо ми не будемо підкріплювати фронт, то не дочекаємося перемоги. Думаю, що хлопці на передовій бачать нашу діяльність. Якби вони бачили, що ми живемо тільки в своє задоволення, а про них не думаємо, то багато з них сказали б «а нащо мені це?».

Ми маємо показати військовим на передовій, що ми також боремося!

 

Зазначимо, що зараз отець продовжує збір коштів для закупівлі бінокуляра нічного бачення для воїна Святослава Ляшенка з Перемишлян, який служить у підрозділі 71-ї окремої єгерської бригади. Вона виконує бойові завдання на лінії розмежування з противником на Харківському напрямку.

Бінокуляр нічного бачення AGM NVG-40 NL1 потрібен задля більш безпечного пересування автомобіля в темну пору доби, так як фари автомобіля вимкнені заради безпеки особового складу, який прямує на позиції. Звичайне світло демаскує автомобіль і тоді противник може нанести вогневе ураження по особову складу. 

Бінокуляр коштує 250 000 грн. Зараз вдалось зібрати 60 000 грн.

Посилання на збір:

https://www.privat24.ua/send/d5thz

https://send.monobank.ua/jar/6o548eEajf

 

 

Катерина Садловська
Фото надав о.Макарій Дутка

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

___________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.