Не дати їм впасти. Як у Львові працює ІТ-школа для дітей-сиріт

19482 0
Уже три роки у Львові працює ІТ-школа для дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей Hebron. Програмісти однойменної компанії та кілька викладачів львівських вишів безкоштовно навчають їх основ програмування, критичного мислення, менеджменту, англійської. Наразі у школі більше хлопців, а наступного року планують створити окремий осередок і для дівчат. Також у планах – відкрити аналогічну школу у Слов’янську.

У інтерв’ю Tvoemisto.tv засновник школи комп’ютерних технологій Ігор Була поділився ідеєю створення закладу, розповів, як після роботи оперативником потрапив до ІТ-галузі, а також про життя у Кремнієвій долині та співпрацю з проблемними підлітками.

Як прийшла ідея створити ІТ-школу для дітей-сиріт? Хто був ініціатором?

Це була ідея моєї дружини Лілії. Вона 9 років жила в Америці і була перекладачем для сімей, які приймають у себе сиріт з України. Жінка багато волонтерила, бувала у різноманітних таборах для таких діток. Після того, коли вони поверталися в Україну, то продовжували тримати зв’язок з нею. Ліля дуже прониклась любов’ю до дітей, зрозуміла, що їм потрібна особлива підтримка. І ми вирішили, що така школа буде дуже добрим способом не лише піклуватися і підтримувати, а ще й навчати їх.

Чому саме ІТ?

Мені здається, що галузь ІТ є найменш корумпованою чи бюрократизованою зараз. Окрім цього, вона не вимагає дипломів державного зразка, якоїсь формальної освіти. Роботодавець тут завжди потребує знань, які ми якраз можемо дати протягом дворічної програми. А маючи формальну вищу освіту в ІТ, не завжди можеш стати добрим спеціалістом.

Чим ваша школа відрізняється від багатьох інших?

Проєкт Hebron особливий тим, що в нас можуть навчатися діти з 18 років, оскільки з повноліттям сироти стають самостійними і вже не є під державним захистом. Наші студенти мають можливість проживати в будинку в Брюховичах, який ми з дружиною придбали раніше, харчуватися там, займатися спортом. Ми навіть даємо їм медичний супровід і одяг, якщо є на те потреба. Так, ми не є акредитованим закладом освіти, але з часом плануємо акредитуватися.

Як ви відбираєте студентів?

Улітку ми організовуємо табір, де є 60-80 охочих дітей-сиріт зі всієї України. У Брюховичах розбиваємо наметове містечко, і під час табору вони навчаються основам програмування та інших предметам. Водночас граємо з ними в ігри на логіку, визначаємо лідерські навички, намагаємось пробуджувати в них найкращі риси характеру, закладати правильні цінності. Ми спостерігаємо за процесом і бачимо, хто має здібності, у кого горить вогник в очах. Із табору відбираємо найкращих і запрошуємо на навчання. Нема таких, що відмовляються. Вони розуміють: це набагато краще, аніж навчатися в ПТУ, де нема контролю, підтримки і такої бази. А проблема сиріт ще й в тому, що вони після інтернатів йдуть в заклади, де не виявляють їхніх талантів і де нема батьківської підтримки, яка є в Hebron.

Для нас зразок у плані освіти – це УКУ, а в плані лідерських навичок – Академія лідерства. Ми запозичуємо їхні ідеї та інтегруємо до нас. Окрім цього, пропагуємо християнські цінності. Ми намагаємося в дітях формувати характер Ісуса, який любив, допомагав, підтримував.

Який маєте набір зараз?

Зараз у нас 25 студентів, з них лише двоє дівчат. Але наступного року плануємо створити окремий осередок для них і зробити набір принаймні на 15-20 дівчат.

Читайте також: Інтелект та вільнодумство. Як працює Львівський фізмат-ліцей

Як виглядає робочий день у ваших студентів? За якою програмою вони навчаються?

Студенти навчаються за академічною програмою, яку для них склали викладачі. День починається о 8:00 з зарядки, потім душ і сніданок в домі. Пізніше з лідерами груп вони збираються на пари. Студенти з Брюховичів приїжджають на пр. Чорновола, де мають дві аудиторії для навчання. Також сюди приїжджають і викладачі. У кожного студента є свій електронний кабінет із оцінками, домашніми завданнями. За ним можна визначити успішність студента, його зростання протягом навчання. У нас немає таких, які сидять без роботи. В основному, пари тривають з 10:00 до 15:00-16:00, також можуть бути майстер-класи.

У Брюховичах в них є свій спортзал та зал для боротьби. До хлопців приїжджає тренер, вчить ставити удари, дає основи рукопашного бою. Додатково їм пропонують господарські роботи, які потім оплачують. Година коштує 30 гривень. Разом вони ще читають Біблію. А з 23 години у будинку тиша. У суботу до обіду – прибирання, а у неділю – вільний час. Влітку ми часто їздили в гори, збиралися разом на барбекю, аби активно проводити вихідні.

Хто викладає вашим студентам?

Іноді шукаємо викладачів за відгуками, також в нас є педагоги з УКУ та інших львівських вишів. Часто запрошуємо на майстер-класи спеціалістів з різних українських міст та з-за кордону. Вони проводять майстер-класи з фінансової грамотності, лідерства, менеджменту, етики тощо. А технічні викладачі – це програмісти Hebron soft.

Чи були якісь труднощі, коли ви розпочинали?

Ми, на щастя, не стикалися з корупцією чи бюрократією при створенні школи. Нелегко лише нести фінансову ношу в перший рік. Податки забирали вагому частину, тому треба було постійно залучати людей до збору коштів. Часто доводилося економити на тому, на чому зовсім не хотілося. Приміром, усі наші хлопці мають стипендію у розмірі 50 доларів. Це - їхні особисті гроші, які вони витрачають на проїзд, каву, покупки тощо. Вони їм потрібні, однозначно, адже додаткової підтримки в них нема. Але була ситуація, коли ми не мали можливості забезпечити їх цими грошима. Однак той період пройшов, ми не опустили руки. І про нас дізналися, нам повірили. Тепер із пожертвами простіше. Перші основні кошти – це допомога зі США, від наших знайомих і друзів.

Читайте також: Не слухати, що кажуть інші. Історія львів'янки, яка вдочерила ромку і змінила професію

А як йдуть справи з фінансами зараз?

Оскільки ми з дружиною не хотіли завжди займатися фандрейзингом, чекати чиєїсь підтримки збоку, то вирішили самі стати підприємцями. Hebron soft – це наш бізнес і своєрідна подушка безпеки для ІТ-школи. Із аутосорсингової компанії ми іноді беремо кошти, щоби покривати витрати. Так само ця компанія зебпезпечує школу викладачами.

А хто ви за освітою?

Я закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ і п’ять років працював оперативником. Також був старшим опером, працював при міському управлінні МВС у Львові. У Пустомитамх була моя остання посада, пов’язана з поліцією.

Там, до речі, сформувався характер і ті риси в мені, які допомагають у роботі зараз. Так, іноді було дуже складно, потрібно багато працювати, сидіти в засідках годинами голодним і холодним, щоби впіймати злочинця. Однак завдяки цьому я став стресостійким. Тепер не боюся перешкод, знаю, як вирішувати конфлікти.

Як з’явилася у вашому житті робота в ІТ?

Протягом року я проживав у США разом зі своєю дружиною. Ми були на території Кремнієвої долини. Тоді я активно взявся за вивчення англійської, а дружина працювала дата-аналітикинею. Окрім цього, я спробував себе у ролі менеджера в готелі, мав часткову зайнятість в аналітичному відділу FBI. Після цього почав вивчати інформаційні технології. По поверненні в Україну теж довелося багато вчитися і вже паралельно з дружиною працювати над стартапом.

Чи вплинуло на вас середовище, яке ви зустріли у Кремнієвій долині?

Середовище дуже вплинуло. Люди, які живуть у Кремнієвій долині, мислять по-іншому, ніж в нас. Вони дуже креативні і не бояться йти на ризики. Часом віддають останні гроші на стартапи. Хтось скаже, що це божевілля, але вони завжди поза межами комфорту. Для них це не є цінність.

Читайте також: Завжди нагадую учням про посмішку. Як виховує молодь директор гімназії Шептицьких

Яким чином у вас виходить мотивувати ваших студентів до роботи?

Багато людей нас питають, як ми справляємось з важкими підлітками. Ми намагаємося оточити їх не тільки турботою та любов’ю, а й мудрими людьми з усіх боків. Вони їх стимулюють вчитися, мотивують до нових звершень. Студенти бачать, яких результатів можна досягнути.

Ми, до речі, їм показуємо зсередини різні великі львівські компанії, щоби ті розуміли: там успішно працюють такі ж люди, як вони. Просто у свій час вони старалися, вчилися і от результат.

Як складається життя випускників після школи?

Цього роки ми мали вісім випускників, і всі вони працевлаштовані. Частину запросили на роботу до Hebron soft, а інші – у великих львівських ІТ-компаніях. Після завершення навчання ми не втрачємо зв'язок з ними. Допомагаємо, вони можуть звертатися до нас із запитаннями.

Окрім цього, багато випускників вже фінансово допомагають Hebron. Приміром, один з них забезпечує роботу кухаря в будинку в Брюховичах. Тобто ми вже зростили людину, яка взяла на себе таку відповідалність, і дуже цьому раді.

Чи були такі, хто не пройшов дворічну школу в Hebron? Що робите в такому випадку?

Ми не покидаємо і не ставимо перед фактом тих, хто не справився або зрозумів, що ІТ – не те, чим би вони хотіли займатися. Ми теж думаємо, де їх можна працевлаштувати або допомагаємо вступити до якогось вишу.

Наприклад, у нас навчалася дівчинка, яка не стала програмісткою, але у школі їй допомогли сформувати риси лідерки та правильний підхід до життя. У неї зараз чудова сім’я, добрий чоловік, і вона займається улюбленою справою. Інший хлопчина в процесі навчання зрозумів, що більше тяжіє до дизайну. Тепер він розрозбляє дизайн для різних інтернет-платформ. А ще вступив навчатися до Львівської політехніки.

Що у планах в ІТ-школи? Про що мрієте?

Наступна наша ціль – створити Hebron для дівчат у Брюховичах, щоб ми могли наступного літа набрати 15-20 дівчат на навчання. Для цього нам потрібні кошти принаймні на два роки. Невдовзі будемо закликати жертводавців підтримати нас.

Зараз маємо 25 студентів, однак, сподіваюся, їх буде більше, адже сиріт в Україні дуже багато. Замість того, щоби діти ставали хуліганами, злочинцями чи створювали для країни небезпеку, краще бути добрими спеціалістами в ІТ-галузі, мати гарні сім’ї і працювати для успіху держави.

Що, мабуть, найважливіше - те, що ми плануємо відкривати Hebron і у Слов’янську. Дуже хочемо, аби Hebron ширився усіма містами України. Можливо, в майбутньому матимемо не лише школу ІТ, а й медіа чи агророзвитку – загалом, спеціальностей, яких потребує ринок. Львів може стати тим містом, яке покаже найпродуктивнішу роботу з сиротами та змінить статистику сирітства в Україні.

Ольга Коваль

Фото Вікторії Андрєєвої для «Твого міста» та з архіву Hebron

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.

Я вірю в цю країну

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!