Ярослав Пікуза
38-річний військовослужбовець Ярослав Пікуза з Ірпеня у мирному житті був декоратором-постановником на каналі СТБ, до лав ЗСУ приєднався добровольцем на початку війни. Його життя обірвалося у бою з ворогом на Бахмутському напрямку. У березні 2022 року чоловік добровольцем пішов на війну. Спершу захищав від російського агресора Київщину, брав участь у боях за рідний Ірпінь. Потім - був відправлений на Схід. Загинув захисник 26 червня 2023 року під час бойових дій неподалік села Іванівське Бахмутського району Донеччини. За місяць Ярославу Пікузі мало виповнитися 39 років. У нього залишилися дружина Ірина та дев’ятирічний син.
Давід Гасимов
Під Бахмутом загинув мешканець Бучі та боєць бригади «Азов» Давід «Фугас» Гасимов. На початку загострення війни захисник служив у лавах Нацгвардії, а у березні минулого року мобілізувався до бригади «Азов». Утім за рік, 6 липня 2023 року, на жаль, захисник загинув.
Юрій Голік
Молодший сержант, командир аеромобільного відділення аеромобільного батальйону 9 липня 2023 року загинув у бою за незалежність Україну поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області. Юнаку щойно виповнилося 23 роки.
Роман Шадловський
У рідній Бучі його знають як палкого патріота і хорошу Людину. Він був контрактником у ЗСУ ще до повномасштабного вторгнення росії, служив у зоні АТО, боронив Авдіївку на Донеччині. Саме цей досвід став фатальним. У перші дні вторгнення окупанти прийшли по Романа в будинок, що на вулиці Ястремській, і забрали його з собою.
Перші новини про хлопця рідні отримали лиш у червні 2022-го — після ексгумації братської могили поблизу села Мироцьке із тілами семи чоловіків. Серед них був і Роман. Батько хлопця лише нещодавно отримав ДНК-підтвердження, і нарешті громада може з усіма належними Герою почестями провести його в останню путь.
Юрій Саврась
Уродженець села Пристроми став до лав війська у перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Служив водієм 2 автомобільного взводу підвозу боєприпасів, автомобільної роти батальйону логістики. Загинув 13 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка, Донецької області.
Валентин Дем'яненко
У цивільному житті Валентина Дем‘яненка знали рішучим і завзятим. Навіть професію він собі обрав таку, де постійно був ризик і балансування між страхом та дієвістю. У рідному Києві працював рятувальником. І паралельно навчався у "Києво-Могилянській" академії. Свій диплом так і не отримав — війна обірвала життя у 22...
Із першого дня повномасштабного вторгнення рф в Україну, Валентин взявши академвідпустку, пішов добровольцем до лав ЗСУ. Був бойовим медиком, рятував життя поранених побратимів. Служив розвідником.
Його відвага захоплювала і дивувала у тих, хто був поруч. Бо був не по роках сміливим, мужнім, життєрадісним та веселим. Він сміявся смерті в обличчя. Загинув боєць 23 січня 2023 року поблизу Бахмуту.
Владислав Лихошва
15 липня, поблизу Бахмута на Донеччині загинув молодий військовий з Ірпеня Владислав Лихошва. У березні бійцю тільки-но виповнився 21 рік. Після закінчення школи він пішов служити до строкової служби, а після загострення війни, приєднався до лав Збройних Сил України, де служив у 3-тій окремій штурмовій бригаді. Він виступав за хокейний клуб “Автомобіліст”. Владислав народився 21 березня 2002 року в селі Михайлівка-Рубежівка Бучанського району, Київської області. Хлопець з дитинства займався хокеєм.
Кирило Кротов
З 2-го курсу Кирило Кротов вирушив добровольцем на фронт, змінивши студентське життя на зброю, з якою захищав Україну у складі бойового підрозділу Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. 18 липня 2023-го, під час виконання бойового завдання під Бахмутом, Кирило Кротов дістав тяжкі поранення, а 21 липня помер в лікарні Дніпра.
Олександр Марчук
Киянин, випускник військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка Олександр Марчук загинув 10 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Лиман Донецької області. Старший лейтенант був заступником командира з морально-психологічного забезпечення танкової роти 95 ОДШБ.
Олександр родом із Києва, він народився та виріс у Віті Литовській. Закінчив місцеву школу, вступив до Військового інституту КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Під час навчання Олександр здобув три військові спеціальності. Вступив до 95-ї ОДШБр ЗСУ. І з перших днів вторгнення присвятив кожен день свого життя звільненню України від російських окупантів.
Антон Клітний
Антон Клітний був юристом та правозахисником, дизайнером та журналістом, засновником інформаційного агентства 25.інфо. Родом загиблий захисник з Донецька, та у 2014 році разом з родиною змушений був переїхати до Києва, де закінчив КПІ. Антонові було 28 років. У нього залишилися дружина та маленький син.
Олександр Гонтар
Захисник загинув 23 червня 2023 року. Олександр Гонтар до війни працював завідувачем Сектору освітньої роботи Музею Історії Десятинної Церкви. Він є випускником історичного факультету університету Шевченка 1999 року.
Володимир Дем'яненко
Володимир був частиною колективу Київського метрополітену, де 17 років пропрацював тунельним робітником. Щоночі, разом зі своєю бригадою, обслуговував та ремонтував тунелі синьої лінії метро. Його залучали до найскладніших робіт. У березні 2022-го вступив до лав ЗСУ. Був навідником механізованого відділення механізованого батальйону. Загинув 5 червня 2023 р. поблизу Великих Новосілок на Донеччині. У 38-річного захисника залишилась 7-річна донька.
Іван Шульга
Звукорежисер Іван Шульга загинув на фронті в червні 2023-го. Він працював над популярними телепроєктами, але на початку великої війни став бійцем і пішов на фронт. Йому було 34. У нього залишились дружина Ася і 9-річний син.
Максим Бордусь
11 червня 2023-го у запеклих боях проти російських загарбників загинув кікбоксер Максим Бордусь. Максим ставав переможцем та призером десятків турнірів і був чемпіоном України з кікбоксингу WAKO. Щодня наближав перемогу України зі зброєю в руках, але сам її не побачить. Завжди усміхнений і готовий прийти на допомогу у будь-який момент – таким пам’ятають його товариші у спортивному колі, йдеться в повідомленні федерації.
Олег Садик
У вересні 2022-го захисник повернувся з полону і знову став у стрій поруч із побратимами, залишивши вдома дружину та маленького сина. Все його свідоме життя пов’язане з військовою справою. Олег «Молот» Садик народився у селі Лелеки Київської області. Після дев’ятого класу навчався та жив у Києві. До повномасштабного вторгнення разом із родиною проживав у Маріуполі. Захищав Україну з 2014 року. Загинув на Запорізькому напрямку. Йому було 29 років. Поховали захисника у червні 2023-го на Лук’янівському військовому кладовищі.
Павло Мовчанюк
Випускнику факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка Павлу Мовчанюк було лише 29 років. Павло пішов добровольцем у перші місяці повномасштабної війни. Як розповідають на факультеті, Павло був чудовим студентом, спокійним, відвертим, відповідальним, щиро зацікавленим у навчанні та дослідженнях. Він мав непересічний інтерес як до теоретичних, так і до життєвих проблем, які переймають соціологію.
Назар Матлак
Назар був учасником Революції гідності, членом ОУН. Працював видавцем. З-під його руки у світ вийшли десятки бестселерів та улюблених книжок читачів, зокрема проєкт, яким він дуже пишався — «Перспективи української революції» Степана Бандери. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, без вагань у перший же день пішов добровольцем у ЗСУ. За військову звитягу отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Про загибель стало відомо у червні 2023-го.
Олександр Жмур
Олександр був першокурсником, навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Був рішучим і допитливим. Розумним та кмітливим. Мав завжди що розповісти, любив пояснювати друзям нові й невідомі для них речі. Через те й отримав позивний «Вікі» (Вікіпедія).
Народився у Броварах, але згодом родина переїхала до Києва. У столиці навчався у №186-їй загальноосвітній школі I — III ст. Закінчив Відокремлений підрозділ НУБіП «Боярський коледж екології та природних ресурсів». Мріяв долучитися до лав ЗСУ, адже батько спецпризначенець. Сумніви зникли у лютому 2022 року, коли розпочався повномасштабний наступ росії. Служив у мінометній бригаді. 26 липня йому мало виповнитися 20 років. Загинув від обстрілу ворожої артилерії біля населеного пункту Спірне Бахмутського району.
Павло Каленіченко
Захищаючи Україну від російського агресора, загинув український розвідник Павло Каленіченко з Києва. В 2014-му як учасник Революції Гідності він вижив на Майдані, а в 2022-му доля вберегла воїна від смерті під Запоріжжям. У червні 2023-го його життя обірвалося на Сумщині, де боєць потрапив у засідку ворожої ДРГ.
На Майдані Незалежності в столиці 18 лютого 2014 року він отримав вогнепальне поранення, після якого лікувався у Чехії. 17 лютого 2016 року указом п’ятого президента України Павла Каленіченка було нагороджено орденом "За мужність" III ступеня. Після 24 лютого пішов на фронт у складі ССО ЗСУ. У 2022 отримав поранення після, але повернувся на фронт.
Денис Борисов
У боях за Україну загинув співробітник Софії Київської — Денис Борисов. Науковець, який після початку повномасштабного вторгнення пішов до лав ЗСУ, загинув 9 червня унаслідок розриву ворожого снаряду. В Нацзаповіднику прокоментували цю печальну новину, висловивши співчуття рідним та близьким захисника.
Ігор Осьмак
Тренер із марафонського бігу Ігор Осьмак захищав батьківщину із перших днів повномасштабного вторгнення у складі ТрО. 14 травня 2023 року на своїй сторінці у Facebook повідомив, що вирушає на схід бити окупантів. На початку червня стало відомо про його загибель.
Ігор народився у Києві у 1965 році, навчався у Київському інституті фізичної культури. У 1998 році отримав звання майстра спорту міжнародного класу. 2012 року став заслуженим тренером України. Понад 10 років працював тренером-викладачем із легкої атлетики Київської обласної школи вищої спортивної майстерності. Найвідомішою його вихованкою є Тетяна Гамера-Шмирко – учасниця Олімпіади-2012. У марафонському забігу у Лондоні вона стала п'ятою.
Андрій Оністрат
Остап Оністрат – син української тенісистки Ганни Запорожанової та банкіра, блогера, віцепрезидента Федерації триатлону України Андрія Оністрата. Остап пішов на фронт добровольцем-десантником та більше року боронив Україну. Останнім часом його підрозділ безстрашно гнав окупантів на Донецькому напрямку. За місяць Остапу мало виповнитися 22 роки. Його батько також захищає Україну та пригадує, як на річницю служби Остап мріяв вполювати танк.
Остапа із позивним «Бендер», поховають Берковецькому кладовищі в Києві. Остап Оністрат був оператором відділення ударних БПЛА,
повідомили в пресслужбі 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Хлопець з батьком служили в різних підрозділах, але у квітні їм вдалося об'днатися і служити разом у сухопутних військах.
Олександр Колонюк
З початку повномасштабної війни хлопець пішов добровольцем у ТрО Білої Церкви, а згодом вступив до лав ЗСУ. Олександр загинув під Бахмутом, відбиваючи ворожі атаки. Йому було лише дев'ятнадцять.
Дмитро Губарєв
29-річний Герой Дмитро Губарєв з Києва віддав життя за українську державність. Брав участь у тяжких боях за Маріуполь і оборону цитаделі опору — заводу «Азовсталь». Дмитро був і парамедиком, і помічником гранатометника. До операції виведення військових з Азовсталі Дмитро не дожив майже місяць.15 квітня 2022 року його життя обірвалося.
У стінах рідного корпусу Національного університету імені Тараса Шевченка відкрили іменну аудиторію на честь полеглого на війні випускника Дмитра Губарєва. Герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня — посмертно. Девізом Дмитра були слова Епікура «Коли ми є, смерті ще немає, а коли настає смерть – нас вже немає» та стверджував, що боятися треба жалюгідного життя, а не смерті.
Іван Ткачов
19 травня, захищаючи український Бахмут, загинув столичний патрульний Іван Ткачов. У 2017 року він поповнив лави поліцейських, пройшовши шлях від патрульного до інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення. Коли російсько-українська війна загострилась, добровольцем пішов до військкомату та захищав Київщину. Зокрема, ліквідовував ДРГ ворога у столиці, охороняв летовище в Жулянах. Коли армія рф покинула область, Іван продовжував боронити Україну в гарячих точках. Двічі був у Бахмуті. Мав поранення, але одразу після лікування повернувся до побратимів. Отримав відзнаку «Кров за Україну».
Олег Глобенко
20 травня 2023-го загинув 21-річний військовослужбовець з Фастівщини, Олег Глобенко. Герой народився 13 травня 2002 року у селі Фастівець. У селі закінчив 9 класів школи та вирішив здобути фах автотокаря у Фастівському центрі профтехосвіти. Після здобуття освіти працював на заводі VENTS. Далі – призов на строкову службу, Олег став до лав ЗСУ. Вже коли юнак був в армії, на Україну повномасшабним наступом пішли російські війська.
Данило Мельник
У війні 30-річний Данило "Кенон" Мельник брав участь вдруге. У 2014 році Данило пройшов Іловайськ. Після повернення співав у хорі в соборі, викладав уроки мистецтва школярам і постійно давав благодійні концерти. А після загострення війни знову взяв до рук зброю.
Данило народився і виріс в Києві у співочій родині. Талановитий музикант-бандурист, Данило закінчив музичну школу ім. М.Лисенка, а згодом — Київський університет культури і мистецтв. Мав чудовий голос, майстерно грав на бандурі та фортепіано.
Іван Кузьмінський
У бою на Луганщині в травні 2023-го загинув доцент кафедри старовинної музики Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського Іван Кузьмінський. Він долучився до оборони України від самого початку повномасштабного вторгнення. Брав участь в обороні Києва, а пізніше служив у 67-й окремій механізованій бригаді та виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку. Життя героя обірвалося поблизу населеного пункту Діброва, що на Луганщині.
Анатолій Корсун
Корсун Анатолій Павлович народився 1 травня 1969 року в селі Скребеличі. Навчався та проживав в м. Київ, працював в Київміськбуді. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на українську землю, головний сержант Корсун захищав Україну у складі 25 ОМБР ОКВ. Загинув 9 травня 2023 року в с.Федосіївка Донецької області, що неподалік від Бахмуту. Поховання Анатолія Павловича відбулося у столиці.
Сергій Бойко
Командир відділення 3 ОШБ та молодший сержант Сергій Бойко загинув 24 січня 2023-го поблизу Бахмута. Йому було 43 роки. Родом із Києва. У 2014 році разом із родиною переїхав до Ірпеня. Там працював юристом, якого відзначали як справжнього професіонала. Після загострення війни Сергій добровольцем приєднався до сил спеціальних операцій «Київ-Азов». Брав участь у боях за Мощун, а після деокупації Київщини боронив запорізький напрямок.
Іван Мінугалієв
Під час бойових дій у травні 2023-го поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області загинув захисник із Ірпеня 36-річний Іван Мінугалієв. Чоловік був навідником гірсько-штурмової роти військової частини А3892. У нього залишились неповнолітня донька, мати, брат і сестра.
Дмитро Конобас
На початку травня 2023-го на Луганщині загинув 43-річний воїн Дмитро Конобас. Родом він із села Синяк, Бучанського району, Київської області. У серпні торік добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України.
Володимир Мукан
Володимир Мукан - успішний PR-менеджер, власник агенції комунікацій, співорганізатор «Old Сar Land», аспірант, випускник і співробітник Навчально-науковий інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка. Загинув наприкінці квітня на Бахмутському напрямку.
Євген Квасков
Під час виконання бойового завдання під Бахмутом 28 квітня 2023 року загинув Євген Квасков (нар. 05.02.1979). Євген — випускник програми «Економічна теорія» (бп 2000, мп 2003) факультету економічних наук НаУКМА. Він був одним зі співзасновників Братства козацького бойового Звичаю «Спас» у КМА. Згодом став фактично основним керівником Братства та організатором усіх їхніх акцій, зокрема й «Живого ланцюга» до дня Соборності України на мосту Патона в Києві. Був головою ГС «Центр національно-патріотичного виховання».
Андрій Василенко
Андрій Василенко народився 1979 року в Ірпені. Любив богослужіння, читав на клиросі, співав у церковному хорі. На початку повномасштабного вторгнення рф добровільно вступив до лав ЗСУ. Зазнав двох поранень і після реабілітації знову повернувся на передову. Воїн загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Олександр Поліводський
При виконанні бойового завдання в районі Бахмута у квітні 2023-го загинув радіотелефоніст 2-ї радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла молодший сержант Олександр Поліводський (09.10.1973 - 19.03.2023). З вересня 2001 року Олександр працював викладачем Факультету правничих наук НаУКМА. Був високопрофесійним адвокатом, кандидатом юридичних наук, доцентом. Був одружений, мав доньку та сина.
Семен Обломей
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ киянин Семен Обломей волонтерив, а потім пішов добровольцем у військо, допомагав патрулювати вулиці звільнених від загарбників Бучі та Ірпеня, захищав Рубіжне, Лисичанськ і Сіверодонецьк (саме так місто називають бойові побратими).
Випускник Академії лідерства, студент третього курсу факультету лісового і садово-паркового господарства НУБіП мріяв стати арбористом — доглядати та лікувати рослини. Семен загинув від ворожого авіаудару у «Сєвєрі» 21 червня минулого року. Перед цим встиг вивести свою групу в безпечне місце.
Олексій Постнов
18 квітня у Бахмутському районі загинув командир стрілецького відділення однієї з військових частин, молодший сержант, мешканець Ірпеня Олексій Постнов. Йому було лише 35 років. У героя залишились двоє неповнолітніх дітей. Крім того, під час окупації Ірпеня Олексій залишався у місті та допомагав сусідам. 9 березня 2022 року вивів «дорогою життя» більше 20 людей із оточення.
Валерій Шитий
У боях за Україну 28 липня 2022 року загинув командир відділення з Ірпеня, що народився в Києві Валерій Шитий – старший сержант, командир відділення, командир машини взводу технічної розвідки 65-ї механізованої бригади ЗСУ. Довгий час воїн числився як зниклий безвісти. У квітня 2023-го експертиза ДНК підтвердила, що Шитого немає в живих. Останнє бойове завдання захисник нашої країни виконував у селищі Нестерянка Запорізької області.
Шитому було 50 років. Народився 24 лютого 1972 року в Києві, 20 років прожив в Ірпені, працював приватним підприємцем. У нього залишилася дружина, дві дочки та онука. Воїн брав участь в АТО. Коли рф напала 24 лютого - чоловік знову став на захист України. Брав участь у звільненні Ірпеня, Бучі, Мощуна.
Іван Рибитва
Іван Рибитва навчався у Києво-Могилянській академії. Коли розпочалася повномастабна війна, хлопець взяв академвідпустку з 1-го курсу спеціальності «Фізика» та пішов добровольцем у формування територіальної громади. Після звільнення Київщини, рік готувався та вчився та у січні 2023 доєднався до лав Збройних Сил. На початку квітня захисник став на підсилення батальйону в Бахмуті. 7 квітня під час важкого бою, надаючи першу допомогу побратиму та евакуюючи його з поля бою, Іван потрапив під снайперський вогонь, отримавши смертельне поранення в шию.
Костянтин Дейнека
Велогонщик із Києва Костянтин Дейнека пішов на фронт з перших днів вторгнення. Костянтин був атлетом Федерації велосипедного спорту та членом команди Leader Citroen Team, багаторазовим переможцем і призером змагань різного рівня в категорії Masters. Життя Героя обірвалося 31 березня під Бахмутом внаслідок уламкового поранення. 12 березня Костянтину виповнилося лише 40 років.
Костянтин Старовицький
Під час ворожого обстрілу на Краматорському напрямку 5 квітня загинув 40-річний музикант, режисер і диригент Київської опери Костянтин Старовицький. Костянтин Старовицький народився у 1982 році у Броварах Київської області. Він здобув освіту музиканта оркестру та фаготиста на оркестровому факультеті у Національній музичній академії України імені Чайковського, а згодом – на вокальному та диригентському факультеті, на кафедрі симфонічного диригування.
Олександр Покидченко
Олександр Покидченко працював на державному авіаційному підприємстві «Антонов». Звідти у березні 2015-го пішов захищати Україну під час антитерористичної операції на Донбасі. Воював розвідником-кулеметником у лавах 30 ОМБр. Після демобілізації у червні 2016 року отримав медаль «Честь. Слава. Держава» за сумлінну службу, героїзм і бойові заслуги.
З першого дня повномасштабного вторгнення Олександр без вагань повернувся до лав ЗСУ й вже у складі 101-ї окремої бригади охорони Генштабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова, захищав Київщину. 11 лютого виконуючи бойове завдання і прикриваючи побратимів вогнем кулемета, під час обстрілу ворогом зі ствольної артилерії, Олександр отримав вкрай тяжкі поранення і був евакуйований. 24 лютого, у лікарні від отриманих поранень він загинув.
Назар Грибан
Назар Грибан загинув 2 квітня. Він - випускник кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Захиснику було лише 25 років.
Володимир Бульба
Володимир разом із дружиною Наталією у 2012 році на свої весільні гроші відкрили першу «Рок Школу» в Києві. Це був унікальний проєкт. Чоловік навчався у КПІ на програміста. Вже на другий день вторгнення Росії в Україну Володимир стояв у черзі біля військкомату.
Проте записатися зміг лише 11 березня. Потрапив у 26-й Окремий стрілецький батальйон. На фронті Володимир займався безпілотниками. А потім взяв на себе обов’язок стежити за відеокамерами. Загинув під Вугледаром 8 березня 2023 року, коли вирушив перевіряти камери, міняти в них акумулятори. Ворог вистежив їх та накрив артилерією.
Данило Чижов
Данило Чижов народився 26 листопада 1972 року. Данило був номером обслуги 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини А4590.
Загинув 27 березня 2023 року від отриманих вогнепальних осколкових поранень в районі н.п. Серебрянка Бахмутського району Донецької області.
Антон Прасоленко
Антон Прасоленко народився у Бердянську, навчався у Київському національному університеті культури та мистецтв, грав у народному аматорському театрі "Вавилон". У 2018 році він був нагороджений за найкращу епізодичну роль у рамках відкритого фестивалю аматорських театрів. У Києві в нього залишилася кохана дівчина.
Юрій Орищенко
Капітан Юрій Орищенко загинув 13 березня 2022 року під час оборони Київщини. Біля села Мощун воїн отримав смертельні поранення. Йому було 54. Тіло офіцера змогли знайти лише через 10 днів. У 2018 році чоловік підписав контракт на військову службу у ЗСУ.
Служив у 72-й ОМБр імені Чорних Запорожців. Командував взводом. Побратими називали його «Васильович». Разом із підрозділом виконував бойові завдання на території ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну став на захист Київської області. Посмертно офіцеру присвоїли звання майор та нагородили орденом Хмельницького ІІІ ступеня.
Уродженець Житомирщини. Сиротами залишилися двоє дітей: син Сергій, 1993 року народження, та донька Анастасія, 2001 року народження.
Володимир Федоров
У бою під Авдіївкою загинув випускник КПІ Володимир Федоров. Він навчався на фізико-математичному факультеті. 2011 року отримав диплом бакалавра, а 2013-го — магістра. Працював в Інституті прикладних проблем фізики і біофізики НАН України: спершу на посаді інженера, а потім молодшого наукового співробітника.
Володимир брав активну участь у створенні пристрою для виявлення поточних змін новоутворень і уражень на шкірі для онкодерматології, косметології та хірургії. З березня 2022 року служив у 71-й окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ на посаді бойового медика.
Олександр Буринський
В ніч на 23-те березня у бою за Бахмут загинув захисник України Олександр Буринський з Броварів. Він захищав своє рідне місто в складі територіальної оборони з перших днів повномасштабного вторгнення, потім продовжив боронити Україну у найгарячіших точках фронту.
Олександр Пилипець
30-річний старший лейтенант Олександр Пилипець з Бучі зник 12 липня 2022 року — при зіткненні з ворогом поблизу села Білогірка Херсонської області.
Майже рік рідні та друзі не знали, що з ним сталося. Тільки 16 березня 2023 тіло командира взводу спецпризначення опізнали в одному з бюро судмедекспертизи Миколаївщини.
Юрій Чабанюк
Юрій народився і виріс у Борисполі.Отримав дві вищі освіти: педагогічну, яку здобув у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова (спеціальність — історія) та юридичну — закінчив МАУП.
З 2001 по 2004 роки викладав історію у школах Бориспільщини. Згодом працював на інформаційному електронному сайті «Міський портал» у місті Дніпро — менеджером, потім редактором.
У 2004 р. був активним учасником Помаранчевої революції. У 2013-2014 рр. – Революції гідності. Учасник бойових дій на Донбасі 2015-2016 рр. (в/ч А2970).Уже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого Юрій пішов до військкомату, а 26 лютого вже був на збірному пункті, звідки його відправили за призначенням. 22 березня 2022 року Чабанюк загинув у місті Костянтинівка Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу.
Руслан Грама
18 березня під час важкого бою у Бахмуті героїчно загинув поліцейський з полку «Київ» Руслан Грама.
Старший сержант бачив війну з 2014 року. Поліцейський взводу № 1 роти № 2 полку поліції особливого призначення «Київ» Руслан Грама присвятив службі в органах внутрішніх справ 13 років життя.
Біжан Шаропов
Біжан Шаропов народився 7 жовтня 1989 року в Таджикистані, у 1995 році його родина переїхала до Києва. Він навчався на кафедрі біології природничого факультету НАУКМА, а потім в аспірантурі в Інституті фізіології НАН України. У 2013—2014 був активним учасником Революції гідності, у 2014—2015 воював у складі батальйону «Айдар» у Луганській області.
Шаропов був ученим-біофізиком, співзасновником компанії «Українські генетичні технології». Навесні 2020 року вона оголосила про створення тесту на основі ПЛР для виявлення збудника коронавірусу. На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Шаропов повернувся на фронт. З квітня 2022-го його вважали зниклим безвісти на Харківщині, але на початку лютого 2023 року загибель науковця підтвердили в Інституті фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, де він працював.
Олексій Малецький
10 березня, у Донецькій області загинув 40-річний мешканець Гостомельської громади Олексій Малецький.
Військовий віддав своє життя за нашу свободу під час виконання бойового завдання в Авдіївці Донецької області.
Тетяна Фесенко
Розвідувальниця Тетяна Фесенко з позивним "Мурка" загинула 5 березня на війні з російськими окупантами під Бахмутом. У жінку, яка перебувала в окопі, потрапив снаряд. У цей час її чоловік отримав контузію, проте доповз до коханої й 2,5 км ніс її разом із кумами до пункту евакуації.
Гостомельчанка пішла на фронт захищати Україну з першого дня війни, 24 лютого. Вона добровільно воювала у розвідувальному батальйоні пліч-опліч зі своїм чоловіком. Їй було лише 30 років.
Віталій Колесник
У бою з "вагнерівцями" під Бахмутом на Донеччині на початку березня загинув 20-річний Віталій Колесник з села Микуличі на Київщині. Молодий захисник на позивний "Кудєснік" був кулеметником 3-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України й першим пішов у бій з російськими окупантами.
У Віталія залишилася мати, молодші сестра з братом і наречена. Побратим загиблого військовослужбовця Дмитро Зубець розповів, що після війни Віталій мріяв стати айтівцем. Він був спортсменом та інтелектуалом. Під час повітряних тривог на полігоні вони разом розгадували кросворди.