
«Перехожий, скинь шапку й поклонися». Репортаж з львівського кладовища, якого вже не існує
Меморіальне (не) забуте місце
Про давній цвинтар на Збоїщах, що у Шевченківському районі Львова, тепер свідчить лишень напівзруйнована арка-брама, яка колись слугувала входом на кладовище, і залишки муру огорожі. Тепер це ніби перехід в інший вимір. На арці – сучасне графіті, відбиток поколінь. Це одна із небагатьох споруд, що тут збереглася. Стежка від входу веде до каплиції зі Святою Богородицею. Єдина жива душа, яку тут зустріли, – вуличний собака, що блукав між хрестами.
Цвинтар на Збоїщах — колишній сільський цвинтар підміського села Збоїща, яке 1963 року стало частиною Львова. Цвинтар містився на північно-східній околиці міста. У 1970-1980-х роках радянська влада закрила кладовище для поховань, а 1987 року його остаточно зруйнували через побудову північного житлового масиву.
У 1990 році члени Студентського братства впорядкували територію та встановили березовий хрест на місці поховання Січових Стрільців. Також за сприяння братства відбулося перепоховання останків УССів.
Сьогодні на території колишнього кладовища, що на вулиці Мідній, збереглося кілька символічних пам’ятників, що нагадують про минулі часи та нашу боротьбу.
Один із них — монумент «Борцям за волю України», присвячений Січовим Стрільцям.
За часів незалежності на території колишнього цвинтаря встановили пам’ятник воякам УПА. На ньому викарбувані імена десяти бійців Української Повстанської Армії, які полягли в боротьбі за незалежність. Тут же і вінок із жовто-блакитною стрічкою.
На території також можна побачити символічний пам'ятник, складений із залишків надмогильних плит, та залізний хрест з таблицею, на якій написано: «Перехожий! Скинь шапку та поклонись останкам Збоїщанського цвинтару знищеного більшовиками 1987 року».
Певний час на цвинтарі існувала братська могила польських вояків, загиблих у 1939 році. У роки незалежності вдалося віднайти місце їхнього поховання та встановити символічний пам’ятник із хрестом та написом: «Żołnierzom Wojska Polskiego poległym w obronie Ojczyzny we wrześniu 1939 r.» («Солдатам Війська Польського, полеглим в обороні Батьківщини у вересні 1939 року»). До речі, польське видання Rzeczpospolita повідомляло, що Інститут національної пам’яті Польщі подав запит на розкопки, зокрема, на Збоїщанському цвинтарі, щоб провести ексгумаційні роботи із пошуку поховання польських солдатів, які загинули в 1939 році.
Збоїща. Новий відлік
Збоїща – один з найдавніших і найпівнічніший з усіх мікрорайонів міста. Ця територія поєднує у собі минуле і сучасне, але вона потребує детальнішого вивчення.
Село Збоїська (давня назва Збоїща) вперше згадується в 1359 році, коли місцеві райці передали тамтешній млин, що належав парафіяльному костелу Пресвятої Діви Марії у Львові, в управління колодію Ульрику. Історик Денис Зубрицький у «Хроніці міста Львова» зазначив, що є велика ймовірність того, що Збоїща мають ще давнішу історію, аргументуючи це тим, що в 1352 р.за мурами міста уже існувала церква, якій записала млин під Збоїськами графиня Анна (скоріше всього, що йшлось якраз про вищезгаданий костел Пресвятої Діви Марії).
Існують і різні версії етимології назви цього поселення. Найчастіше Збоїща виводять від слова «боїще» («боїсько») – місце частих битв. Натомість мовознавець Михайло Худаш вважає, що назва поселення походить від давньоруського Сьбоиско – місце постою воїнів або осідок грабіжників (збоїв). І недаремно, адже битв під Збоїськами не бракувало. У «Хроніці міста Львова» згадано: « У день Св. Якова, тобто 25 липня, увечері до Львова наблизились татари, які спустошили всю нещасну Русь і розбили головний табір від Збоїщ аж до Малехова…» Окрім цього випадку, вороги регулярно тут стояли та відбувались запеклі бої протягом усієї багатовікової історії.
Сьогодні житловий масив – Збоїща – обмежений вулицями Миколайчука, Полтв'яною та Богдана Хмельницького. До середини 1960-х років на Збоїщах переважала малоповерхова забудова. У 1960-х територію між вул. Грінченка, Хмельницького та Мідною забудували панельними п’ятиповерхівками. У наступні десятиріччя з’явилося кілька масивів 9-поверхових будинків. Перший такий видовжений будинок на вул. Хмельницького 267-269 мешканці назвали «Китайською стіною».
Збоїща вважалися одним із кримінальних районів міста, а на західній околиці, поміж лікарнею і військовою частиною, знаходився відомий ромський осередок – «Індія». В кінці вулиці Богдана Хмельницького, де вона розділяється на Київське та Жовківське шосе, на початку 1990-х років виник ринок «Галицьке перехрестя».
Архітектор «Містопроекту» Петро Крупа пояснював, що поки той же Сихів активно розбудовувався, район Збоїщ не отримав належного розвитку.
«В радянські часи, щоби місто могло гармонійно розвиватись навколо центральної частини, було намічене будівництво чотирьох житлових районів Львова: Сихів, Збоїща, Лисиничі і Рясне. Проте комплексна забудова велась нерівномірно у всіх районах. Наприклад, активно розбудовувався Сихів, але в той же час район Збоїщ не отримав належної уваги. Тому зараз постало питання розбудови і облаштування цього району, а також розвиток інфраструктури».
Історик Микола Майданський у коментарі «Твоєму місту» нагадав, що район Збоїщ ділився на «старий» та «новий». Люди зі старих Збоїщ були дуже патріотичними та ідейними, тому в 1960-х роках вони не дали зруйнувати свої домівки, і досі там проживають. Власне, вони також і не дали забудувати територію давнього цвинтаря. Натомість у нових Збоїщах жили переважно робітники, що приїхали до міста на роботу. Згодом їм дали квартири, а район перебудували. Також неподалік живуть роми, які оселилися тут назавжди, і їхній район, власне, називають Індійським містечком, розповідає він.
Варто ознакувати і оновити історичне місце
Питання впорядкування території колишнього цвинтаря, де розташовані пам'ятники учасникам визвольних змагань і польським солдатам, наразі залишаються відкритими.
Мешканці пропонують відновити огорожу Збоїщанського кладовища, вхідну браму, встановити інформаційну таблицю, яка б повідомляла про історію цього місця.
Архітектор Ігор Крупа у коментарі «Твоєму місту» каже, що тут можна було б облаштувати меморіальний простір. «Якщо є цвинтар — є режим його використання, який передбачає господарювання на території з відповідним балансоутримувачем, відповідно до його угод. Він має проводити необхідні заходи щодо підтримки благоустрою — озеленення, посадки дерев, зрізки дерев, розчищення. Цей цвинтар має чітке функціональне призначення. Він, на жаль, не діючий, а меморіальний. Однак він все ще залишається цвинтарем, і має свої законом прописані режими використання. Якби був конкурс на відновлення меморіального кладовища, до прикладу, як на території колишньої Синагоги у центрі («Простір синагог» на місці синагоги «Золота Роза», на Староєврейській, 37 – це пам’ятка єврейської історії, яка була занедбаним і маловідомим місцем, оновлений простір відкрили 5 вересня 2016 року, – Ред.), то його облаштування можна було реалізувати», – наголосив він.
До слова, також, наприклад, на Янівському цвинтарі у Львові розпочали реставрацію огорожі меморіалу Українських Січових Стрільців. Роботи фінансує благодійний фонд «Pro Memoria», який зібрав кошти на відновлення. Цей меморіал Українських Січових Стрільців зазнав цілеспрямованого нищення у 1971 році. Тоді бульдозерами зрівняли із землею стрілецькі могили, хрести використали для мощення доріг, а на місцях поховань здійснили нові захоронення. Лише наприкінці 90-х років ХХ сторіччя меморіал відновили. Однак час не минув безслідно: металевій огорожі, що обрамлює меморіал, потрібна ґрунтовна реставрація. Багаторічне фарбування без очищення старих шарів призвело до корозії та відшарування покриття, зазначили у Благодійному фонді.
Читайте також: Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
У Львові є чимало ініціатив, спрямованих на відновлення історичних об’єктів. Тому якщо місцева громада, історики та міська влада об’єднають зусилля, то Збоїщанське кладовище може отримати шанс на друге життя, вважає історик Микола Майданський.
На момент написання статті ми застали чимало сміття на території цього цвинтаря, однак, як запевнили у міській раді, комунальники тут уже провели весняну «толоку».
Керуючий справами виконкому ЛМР Євген Бойко у коментарі «Твоєму місту» пообіцяв ознакувати це місце.
«Спільно з парафіями ще подумаємо, як ознакувати цю місцевість, зважаючи на те, що це місце колись використовувалось як цвинтар. Адже ми повинні з повагою ставитись до можливих захоронень, що там колись були», – заявив він.
Марта Яворська, Марта Мазур, Анастасія Гончарова
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Репортаж Твого міста
- Як виник книжковий біля Федорова у Львові і чи досі там є російські книжки
- «Любий Ярославе, Львів плаче з тобою». У місті поховали родину Базилевичів
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі