Фото: unsplash
Подарувати любов. Як стати сім’єю для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
Сім’я – середовище підтримки й прийняття, піклування та любові, розуміння й безпеки. Тут будують систему цінностей, світогляд, здобувають перші – й часто найголовніші – життєві уроки, набираються спогадів про веселощі, усмішки, багато обіймів та ігор. Однак не всі діти мають щасливе дитинство й батьківську турботу. У коментарі виданню «Укрінформ» міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович повідомила, що понад 5 тисяч українських дітей живуть в інтернатах і чекають на нові сім’ї. Спільно з благодійним фондом «Рідні», який понад 10 років опікується дітьми-сиротами й дітьми, позбавленими батьківського піклування, ми з’ясували, що таке альтернативні форми сімейного виховання, чим вони відрізняються, та чому кожна з них є кращою за інтернатну систему.
Директорка БФ «Рідні» Мар’яна Романяк переконана, що варто робити все можливе, аби кожна дитина зростала поряд з рідними. Саме такою є головна мета діяльності фонду. За її словами, найкращий спосіб вберегти дитину від інтернату – прийняти її в родину на правах сина чи доньки, тобто всиновити. Однак, якщо ви не готові до такого кроку, то існують і інші можливості подарувати дітям сім’ю.
Усього в Україні налічується понад 70 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Однак більшість з них уже мають опікунів, усиновлювачів, живуть у прийомних сім’ях чи дитячих будинках сімейного типу. Усе це – альтернативні форми сімейного виховання, які дозволяють дитині здобути сім’ю, коли її біологічні батьки не поруч або ж їх немає. Різниця між кожною з форм виховання полягає в кількості дітей, наявності чи відсутності державної допомоги, у тривалості опіки й навіть у різних рівнях готовності майбутніх вихователів до прийняття дитини.
Опіка та піклування
Більшість форм сімейного виховання є довготривалими. Це опіка, піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) та всиновлення. Люди, які готові прийняти до своїх сімей дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть обрати найбільш комфортну для них форму.
Опікуном для дитини може стати хтось з родичів. Бувають ситуації, коли батьків позбавили батьківських прав, нещасні випадки, через які батьки загинули тощо. Тоді опіку можуть отримати бабусі, дідусі, дядьки, тітки чи інші родичі дітей, якщо тим ще не виповнилося 14-ть років. Якщо ж діти у віці від 14-ти до 18-ти років, то родичі можуть стати піклувальниками.
Опікунами та піклувальниками стають повнолітні дієздатні особи. Вони є законними представниками дитини, допоки вона сама не набуде повної дієздатності (переважно – до 18-ти років).
Усиновлення
Усиновлення ― це найкращий варіант для дитини, адже тоді нові батьки приймають її в родину на правах рідних сина чи доньки. Дитина отримує повноцінну родину, її виховання не обмежується конкретним віком, вона стає спадкоємцем нарівні з біологічними дітьми батьків (якщо вони є), бере прізвище сім’ї.
До усиновлювачів є низка вимог, адже насамперед важливо керуватися інтересами дитини й забезпечити всі її потреби. Звертають увагу на фізичне й ментальне здоров’я потенційних батьків, на умови проживання та матеріальне забезпечення. Важливо також аби потенційні всиновлювачі не мали судимостей. Усі умови перевіряє Служба у справах дітей. Окрім того, майбутні батьки мають пройти спеціальне навчання щодо виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Усиновити дитину може дієздатна особа віком не менше двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювач має бути старшим за дитину не менш ніж на 15 років, якщо ж усиновлюють повнолітніх, то різниця у віці між батьками й дітьми має становити не менше 18-ти років. Усиновлювачами можуть стати подружжя або пари, що не перебувають у шлюбі, але є громадянами України. При цьому перевірку стану здоров’я, умов проживання та ін. мають пройти обоє партнерів.
Прийомна сім’я
Прийомна сім’я має важливу відмінність від усиновлення у тому, що прийомні діти не мають таких же прав, як біологічні. Тобто, наприклад, спадкоємцями бути не можуть, прізвище зберігають своє.
У прийомній сім’ї одночасно можуть виховувати до чотирьох сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. Це залежить не лише від бажання, але й від матеріальних спроможностей, житлової площі, наявності необхідних речей. На утримання кожної дитини, а також за догляд за ними прийомні батьки щомісяця отримують державні виплати.
Діти перебувають в родині до 18-ти років, а якщо навчаються у професійно-технічному чи вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації, то до 23-ох років або до закінчення цих закладів.
Дитячий будинок сімейного типу
У дитячому будинку сімейного типу можуть виховувати одразу від п’яти до десяти дітей. У такій формі сімейного виховання значну роль відіграє держава, адже при створенні такого будинку за державний кошт виділяють житлову площу. Опікуни отримують заробітну плату, а на утримання кожної дитини є щомісячні виплати.
Патронат
Патронат – тимчасова форма піклування про дитину. Її може оформити повнолітня дієздатна особа, що має належні житлові умови й здатна потурбуватися про дитину як належить. Патронатні вихователі отримують від держави виплати у розмірі 5 прожиткових мінімумів. Триває така опіка переважно три місяці, інколи її продовжують. Максимум – півроку. Патронатні вихователі покликані стати тимчасовою родиною для дітей, яких вилучають з рідної сім’ї для того, щоб вони не потрапляли в інституційний заклад. За час перебування дитини під патронатом фахівці соціальних служб допомагають сім’ї подолати складні життєві обставини. Дитина тимчасово живе в іншій сім’ї, а це дозволяє зменшити рівень стресу, який вона переживає після розлуки з батьками. Бути в інституційному закладі, де багато інших травмованих дітей, – не найкращий варіант.
Допоки дитина живе в тимчасовій родині, її батьки мають шанс виправити ситуацію. Наприклад, позбутися залежності, знайти роботу тощо. У цьому допомагають фахівці з соціальних служб. Якщо батькам вдалося – дитина повертається в сім’ю. Якщо ні – шукають нову родину, яка вже буде готова взяти дитину на постійне проживання разом. Якщо такої родини немає – дитина потрапляє в інституційний заклад.
«Сімейні форми виховання є найкращим середовищем для зростання дитини, яка втратила рідних або ж була вилучена з сім’ї. Кожен з нас може сьогодні допомогти одній дитині, а краще й кільком, отримати щасливе дитинство в родинному колі», – підсумовує директорка БФ «Рідні» Мар’яна Романяк.
Дізнатися більше про сімейні форми виховання можна за номером гарячої лінії БФ «Рідні» – 0 800 300 484.
Проект реалізується Благодійним фондом «Рідні» та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за підтримки американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і народу Японії.
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.