Ректорка Національного університету «Львівська політехніка» Наталія Шаховська розповідає, як змінився портрет студента, які спеціальності стали найпопулярнішими, як ледь не вдалося запустити спільну програму з найвідомішим технічним університетом світу, чому дедалі більше дівчат обирають інженерію та чому, на її думку, хлопцям до 24 років варто дозволити перетинати кордон.

Це скорочена версія відеоподкасту. Далі – пряма мова Наталії Шаховської.

Які спеціальності популярні

У Львівській політехніці зараз навчається близько 35 тисяч студентів, це найбільший університет України за кількістю студентів. Цього року ще 30 тисяч подали документи на вступ. Ми готові прийняти всіх, якщо їхні прохідні бали відповідатимуть вимогам. Ліцензійні обсяги дозволяють це зробити, але це завжди виклик для університету. Ми змагаємося не за кількість заяв, а за якість освіти.

Торік у нас було близько 9 тисяч першокурсників. Якщо ситуація повториться, ми зможемо забезпечити їх і викладачами, і інфраструктурою.

Хоча Політехніка насамперед технічний виш, найпопулярніші спеціальності зараз — маркетинг, менеджмент, право, психологія, кібербезпека. Технічні напрямки не на перших позиціях. Це тенденція не лише українська — у багатьох країнах Європи зростає інтерес до гуманітарних та економічних дисциплін. Наприклад, у Німеччині також скаржаться, що технічні спеціальності не користуються належним попитом, і намагаються заповнити цю прогалину за рахунок іноземців, зокрема й українських студентів.

В Україні ця ситуація ускладнюється війною та наслідками пандемії. Школярі тривалий час навчалися дистанційно, а засвоювати деякі предмети онлайн складно. Для інженерних і технічних спеціальностей математика та фізика критично важливі.

Популярність психології — теж наслідок воєнних викликів: такі фахівці сьогодні вкрай потрібні. Як і кібербезпека, адже цифрові ризики зростають.

Водночас є спеціальності, які залишаються в тіні. Наприклад, матеріалознавство — напрям, що вивчає будову та властивості матеріалів і відкриває шлях у авіацію, інженерію, науку, медицину. Сюди цього року надійшло трохи більше 30 заяв. Причина може бути подвійною: високі вимоги до знань з математики та недостатня обізнаність абітурієнтів про перспективи.

Схожа ситуація з енергетикою — попри очевидну стратегічну важливість галузі для країни, робочі місця та високі зарплати, ця спеціальність не надто популярна.

Також невисокий інтерес до технологій захисту навколишнього середовища. Це парадоксально, бо тема екології в суспільстві на слуху — достатньо згадати резонансні дискусії у соцмережах навколо вирубки дерев. Випускники цього напряму можуть знайти гідну роботу як в Україні, так і за кордоном, будувати наукову кар’єру, адже кафедра має сильну наукову базу та контакти з університетами світу.

Можливо, проблема в тому, що про такі спеціальності просто замало комунікують.

Що нового з’явилося через війну

Серед нових і особливо затребуваних напрямів — «Безпілотні літальні апарати». Ця спеціальність приваблює не лише випускників шкіл, а й військових та ветеранів. Завдяки можливості заочного навчання серед студентів є ті, хто зараз перебуває безпосередньо на передових лініях оборони.

Зростає інтерес і до біотехнологій. Львів перетворився на хаб для ветеранів, які проходять протезування, тому попит на фахівців цієї сфери зростає. Львівським клінікам бракує протезистів — і в університеті є освітня програма, що готує таких спеціалістів.

Але протезування — це не лише медицина, а й матеріалознавство. Наші вчені-хіміки мають потужні розробки: кульшові суглоби, спеціальні матеріали, що зменшують ризик зараження крові.

Ще один приклад інновацій — гідрогелеві пов’язки, розроблені та виготовлені у Львівській політехніці. Є й важливі напрацювання колишнього інституту радіоелектроніки — зокрема у сфері захисту.

Крім того, у Tech StartUp School діють курси та відкрита кафедра VR-технологій. Раніше віртуальна реальність тут застосовували для розробки ігор чи «цифрових двійників» бізнесу, але тепер її активно використовують і для реабілітації та відновлення.

У співпраці з данською політехнікою, яка має потужну лабораторію, наші студенти та викладачі створили симулятор для тренування пожежників. Його можна адаптувати не лише для цивільних, а й для військових потреб.

Іноземні студенти та англійська

У Львівській політехніці понад 20 програм бакалаврату та магістратури викладаються повністю англійською мовою.

До війни ми мали близько тисячі іноземних студентів, зараз їх значно менше — лише 125. Нині доучуємо тих, хто вступив раніше, невелика кількість нових студентів все ж приходить. Повністю онлайн навчаються тільки студенти з Китаю.

Щоб вступити, іноземний студент має перетнути кордон. Але під час війни для багатьох в’їзд в Україну закритий, та й страхові компанії не покривають воєнні ризики.

Окрім повністю англомовних програм, ми пропонуємо окремі курси англійською — усе залежить від спеціальності. Для IT-напрямків це природно, адже англійська фактично є робочою мовою індустрії.

Студенти можуть обирати й інші іноземні мови. Наприклад, цього року надзвичайно популярною стала італійська — її як вибіркову обрали 900 студентів, і це переважно не гуманітарії.

Портрет студента Львівської політехніки

Сьогодні вступники розподіляються майже порівну: половина з Львівщини, половина — з інших регіонів України. Серед них є студенти з прифронтових та окупованих територій, які мають пільги. Таких може бути до 10% від загальної кількості. Ми свідомо залучаємо молодь з різних областей. Це збагачує навчальний процес, адже Україна — велика й різноманітна країна, і поєднання студентів з різних культурних середовищ сприяє їхній соціалізації. Цьогоріч ми організовуємо «Тиждень першокурсника». Навчання розпочнеться 8 вересня, а першачків ми запрошуємо вже 1-го. Упродовж цього тижня вони знайомитимуться з університетом, гуртожитками, містом, старшокурсниками, викладачами та бізнес-партнерами Львівської політехніки.

Чи забирали студенти документи через вимогу вчитись лише офлайн

У Львівській політехніці студенти бакалаврату навчаються офлайн, магістранти — у змішаному форматі, а аспіранти та докторанти — онлайн. Бували випадки, коли першокурсники, провчившись недовго, забирали документи й виїжджали за кордон. Ми намагалися говорити з ними та їхніми батьками, але розуміємо, що питання безпеки переважає над усіма іншими аргументами.

Цьогоріч на програмі «Проєктування і програмування систем» можна навчатися дистанційно, але лише для студентів з України, які перебувають за кордоном. Щоб не втратити з ними зв’язку, плануємо на короткі терміни відряджати викладачів за кордон: вони зможуть поспілкуватися зі студентами та провести екзамени. Для технічних спеціальностей офлайн є критично важливим, адже неможливо оволодіти професією, якщо жодного разу не тримав у руках необхідного приладу. Віртуальна реальність може відтворити ситуацію, але це не замінить реальної практики. Витрати на відрядження університет бере на себе, а приміщення для занять шукаємо за допомогою партнерів за кордоном.

Рейтинги Львівської політехніки

Львівська політехніка представлена у багатьох рейтингах. В українських ми зазвичай у п’ятірці найкращих, а у світових позиції коливаються від 800 до 1000 місця. Якщо ж дивитися на окремі спеціальності, наприклад комп’ютерні науки, то тут ми у топ-250 університетів світу й маємо найвищу позицію серед українських вишів. Навіть університети Словаччини та Польщі, наші найближчі сусіди, розташовані нижче.

Ми хотіли б потрапити й до Шанхайського рейтингу (Академічного рейтингу університетів світу, ARWU, - ред.), але для цього потрібні умови, які наразі складно виконати. Зокрема, серед викладачів чи випускників має бути нобелівський лауреат, а також публікації у провідних природничих журналах, плата за які часто сягає десятків тисяч євро. Для наших викладачів із нинішніми зарплатами це практично неможливо, хоча ми шукаємо способи наблизитися до цієї мети. Потрапляння до рейтингу дозволило б нам стати більш помітними у світі. Українські університети повинні конкурувати не між собою, а на глобальному ринку, і ми маємо для цього всі підстави: у багатьох аспектах наші студенти та викладачі не поступаються, а іноді й перевершують колег з-за кордону.

Скільки заробляють викладачі політеху

Усе по-різному. На деяких кафедрах бізнес не лише підтримує студентів стипендіями, а й викладачів. Наприклад, до війни компанія «Рошен» надавала стипендії професорам і доцентам-хімікам. Подібна практика існує й у ІТ, а також над цим працюють економісти.

Загалом заробітні плати викладачів регулюються тарифною сіткою, затвердженою по Україні. Ми регулярно виплачуємо заробітну плату викладачам і маємо положення про додаткові виплати, які передбачають премії за певні види додаткової роботи.

Крім того, викладачі можуть отримувати додаткові кошти за участь у проєктах. Наразі у нас є 11 великих європейських проєктів, які дають змогу подвоїти, а іноді й більше, ніж подвоїти зарплату.

Найнижча зарплата викладача без досвіду, який працює на повну ставку, — близько 8 тисяч гривень. Залежно від досвіду, наукових звань і ступенів, ця сума зростає до 12–15 тисяч гривень. Публікації у фахових виданнях і участь у проєктах, що враховуються для преміювання, дозволяють мати зарплату 80 тисяч гривень і більше.

Дівчата почали цікавитись інженерією

Я сама випускниця ІТ-факультету. Коли вчилася, у моїй групі було 5-6 дівчат, решта — хлопці. Зараз співвідношення змінюється. Це, мабуть, не лише через війну. Серед випускників Львівського фізико-математичного ліцею також помітно, що дівчат стає більше.

Цікавий парадокс — на одній з наших освітніх програм є вибірковий блок із робототехніки. Ми думали, що його обиратимуть хлопці, а там майже всі — дівчата. Чому? Мабуть, дівчата перестали боятися складних речей. Вони цікавляться інженерією, люблять створювати щось власноруч — скручувати дроти, робити дрони, друкувати.

До речі, дві наші студентки минулого року посіли друге місце на конкурсі з 3D-друку в Туреччині та отримали принтер у подарунок. Там було багато хлопців, але саме дівчата стали призерами.

Що зробити, щоб хлопці вчились в Україні

Йдуть розмови про те, щоб дозволити хлопцям до 24 років перетинати кордон і повертатися. Напевно, це найкраще вплинуло б на те, щоб хлопці продовжували навчання в Україні. Адже ті, хто хотів виїхати, швидше за все вже знайшли для цього можливість.

Щодо наших викладачів, то їх виїхало небагато. Коли оголосили, що навчання буде офлайн, більшість повернулася. Маємо достатню кількість викладачів, хоча це залежить від спеціальностей. Львівська політехніка дуже різногранна: на деяких спеціальностях викладачів більше, ніж ставок, на які можемо їх прийняти, а на інших — бракує.

Позитивним аспектом є зростання кількості аспірантів. Можна по-різному оцінювати це явище, але аспіранти мають бронь від служби в армії. Я краще знаю ситуацію в ІТ, бо це ближча мені сфера. Аспіранти, які вступили до нас, — це фахові люди з бізнес-досвідом і хорошим рівнем англійської. Вони цікаві студентам, з якими працюють, і діляться з ними практичними знаннями. Університет ставить собі за завдання створити такі умови, щоб по завершенню війни ці молоді люди хоча б частково залишилися тут.

Чимало наших викладачів і студентів воюють, є загиблі. Також у нас навчається багато ветеранів, які повернулися з війни. Вони мають пільги і можливість перекваліфікуватися. Це також виклик для університету. Частина ветеранів має інвалідність, тому потрібно забезпечити інклюзивне середовище, рівні умови для всіх студентів. Маємо подбати про пандуси, ліфти, санітарні зони, обладнання кімнат. У нас діє ветеранський центр з облаштованими приміщеннями для людей з обмеженими можливостями по зору, а також рухомі столи для тих, хто пересувається на кріслах.

Штучний інтелект та освіта

До того, як стати ректоркою, я створила кафедру систем штучного інтелекту. Спочатку було багато пересторог, що ШІ зруйнує ІТ-бізнес, не залишить місця розробникам і тестерам. Але це питання адаптації і правильної організації роботи. Якщо вміти його використовувати, ШІ стає помічником у роботі. Для науковців і студентів це допомога в отриманні та структуруванні інформації.

Звісно, є й інші ризики: студенти, а іноді й професори, не завжди розуміють, що ШІ генерує інформацію, яка може не відповідати істині — так звані «галюцинації». І не завжди вичитують те, що пропонує велика мовна модель.

В Україні працює комітет із розвитку штучного інтелекту, до якого я входжу. Розроблено правила використання ШІ для шкіл і університетів. Кожен заклад може адаптувати їх під себе, хоча вони доволі універсальні. Чи знають студенти нашого університету про ці правила? Сподіваюся, що так, але це треба перевірити.

Правильне використання ШІ потрібно пояснювати навіть не студентам, а дітям у школі. Йдеться не лише про плагіат чи недоброчесність, а про критичне мислення. Діти мають доступ до великих обсягів інформації, яку складно опрацювати та переосмислити, і частина цієї інформації неправдива. Наш ворог дезінформує, тому для дітей дуже важлива інформаційна гігієна.

Львів – столиця ШІ?

Колись я сказала, що Львів міг би стати столицею штучного інтелекту. Моя думка не змінилася. Через війну та розвиток технологій зацікавленість ШІ зростає. Якщо говорити про структуру ІТ-ринку Львова, то близько 50% — це продуктові компанії, які створюють власні продукти. Значна частина цих компаній працює у сфері оборони, де ШІ є цілком природним. Багато компаній впроваджують генеративний штучний інтелект для покращення комунікації з клієнтами, аналізу та впорядкування внутрішніх процесів.

Чому я переконана, що Львів має стати осередком ШІ? Знову ж таки, це пов’язано з освітою. У Львові існувала потужна індустрія, підкріплена хорошими науковими кадрами і міцною математичною базою — це все необхідні умови для розвитку ШІ. Насправді штучний інтелект — це математика, великі обсяги даних і потужні сервери для їх обробки. Україна не поступається іншим країнам у цих аспектах. Особливо наголошую на Львові, бо багато бізнесів релокувалися сюди через війну.

Наш прем’єр з цифрової трансформації анонсував розробку великої моделі, яка дозволить аналізувати україномовні тексти, але ШІ — це не лише про мову. Він аналізує зображення та інші типи даних. Навіщо нам власний ШІ, якщо вже є сервіси з підтримкою української? Справа не в інтерфейсі чи мові, а в даних, на яких модель навчається. Відомі моделі використовують дані з інтернету, де значна частина інформації — сформована Росією й часто неправдива. Це впливає на результати моделі. Для нас дуже важливо, щоб інформація була правдивою. Росіяни на окупованих територіях переписують підручники, і цей фейковий контент потрапляє до інтернету. Нам потрібно чітко розмежувати ці дані і розуміти, що ШІ — це передусім про якість даних, а не лише про мову чи інтерфейс. Над цим працюють і держава, і група ІТ-фахівців.

Як політехніка співпрацює з компаніями

У нас є дуальна форма підготовки, яка дозволяє студентам поєднувати навчання з роботою над проєктами в ІТ-компаніях і заробляти кошти. Також ми організували «оренду лабів» кафедр у компаніях, що дає можливість студентам працювати на сучасному обладнанні.

Щодо наукоємних проєктів, плануємо створювати науково-виробничі лабораторії для прототипування та випробування розробок.

Дуальну форму впровадили, бо за два роки навчання студент міг отримати достатньо знань, щоб влаштуватись на хорошу роботу, але при цьому часто жертвував навчанням. На 3–4 курсах викладають найважливіші дисципліни для фаху, тоді як на 1–2 курсах — загальні предмети, наприклад, мову програмування. Через це багато студентів обирали роботу замість навчання. Дуальна освіта допомагає чітко розмежувати, що студент робить в університеті, а що — на роботі. Аналізується його профіль: що можна зарахувати як результат роботи, а що ще потрібно отримати під час навчання.

Для айтівців важлива також гуманітарна складова, хоч студенти не завжди це оцінюють. Можна піти на курси і вивчити певну мову програмування, але ІТ — це динамічна галузь. Те, що сьогодні затребуване, завтра може втратити актуальність.

Медтех та розмінування

Ми плануємо розвивати університет у напрямку медичних технологій. Це справді велика можливість для нас, адже у Львові є центри, такі як «Незламні» та Superhumans.

Також нас цікавлять протимінні програми і гуманітарне розмінування. Україна зараз — одна з найбільш замінованих країн світу. Особливу увагу приділяємо аналізу сільськогосподарських земель та їхньому відновленню. Тут ми робимо акцент на міждисциплінарному підході.

Наприклад, цьогоріч відкрили освітню програму «Геоаналітика», яка поєднує науку про землю зі штучним інтелектом. Геодезист працює з великими обсягами даних, збирає зображення та опрацьовує їх — це вже завдання для ШІ. Наразі на цю програму подано не так багато заяв, бо там лише комерційні місця через певні обмеження.

Чи відновився університет після прильоту

Під час обстрілу Львова 12 липня цього року постраждало декілька навчальних корпусів «Львівської політехніки». Відновлення приміщень підтримали ІТ-компанії та інші партнери університету. Асоціація випускників також організувала збір коштів.

Уже завершено всі тендерні процеси для найбільш постраждалого корпусу. В іншому корпусі, де вибухова хвиля пошкодила дах, також отримано погодження. Повністю завершити роботи до 1 вересня не вдасться, але плануємо зробити це до холодів.

У перший день ми нарахували 150 пошкоджених вікон, згодом, враховуючи мікротріщини, — близько 200. Також постраждали меблі та частково комп’ютерна техніка. Пошкодження виявили не відразу.

Болюче питання — гуртожитки

Нам дійсно бракує потужностей, щоб поселити усіх охочих у гуртожитки. Існують обмеження щодо того, кого і на якій відстані від кампусу селимо.

Зараз один із гуртожитків реконструюється коштом Світового банку. Це буде сучасна дев’ятиповерхова будівля з комфортними умовами для студентів. Зовнішні роботи вже завершені, тривають внутрішні ремонти. Сподіваємося завершити їх до квітня 2026 року, можливо, навіть раніше.

Також плануємо залучити зовнішніх донорів для ремонту ще кількох гуртожитків. Наприклад, у нас є гуртожиток, коробку якого збудували у 2019 році. Він постраждав під час минулорічних обстрілів і потребує аварійних робіт. Шукатимемо можливості, щоб відновити й його.

Чого бракує вищій освіті

Я викладаю у закордонних вишах, хоч зараз рідше. Що мені сподобалося там і чого поки що немає у Львівській політехніці — це відкритість лабораторій і аудиторій для студентів. В одному з університетів за кордоном є великий загальний простір, не розділений на кабінети, де розташовані різні технології — від електроніки до зварювання. Єдина умова доступу — команда студентів має складатися з представників різних спеціальностей.

Мені дуже імпонує цей підхід, адже він значно підвищує креативність і стимулює спілкування між студентами з різних середовищ. Україна також рухається у цьому напрямку: у нас починають з’являтися лабораторії спільного користування. З огляду на обмежене фінансування, жоден український університет не може собі дозволити побудувати і оснастити всі потрібні лабораторії. Спільне користування — це вихід, який, до того ж, зміцнює кооперацію між університетами.

Це і міждисциплінарний підхід, і можливість для викладачів і студентів одного університету працювати у лабораторіях іншого. Для наших університетів це виклик. Але зверніть увагу: у нас є ІТ-кластер, і хоча ІТ-компанії конкурують між собою за працівників і проєкти, вони об’єдналися, щоб спільно вирішувати проблеми і виробляти спільне бачення для університетів.

На які університети зважає Львівська політехніка

Не хочу здатися занадто нескромною, але, оскільки ми технічний університет, ми уважно стежимо за Массачусетським технологічним інститутом (MIT) — одним із найкращих технічних університетів США та світу. Аналізуємо їхні програми і організацію навчального процесу.

Ми навіть спробували запустити програму подвійних дипломів з MIT — вони погодилися, що підтверджує, що наша освіта не поступається світовим стандартам. Однак домовитися не вдалося через вартість навчання — 20–25 тисяч доларів на рік, що для наших студентів було надто дорого. Програма передбачала два роки в Україні і два — у MIT. Ми вирішили, що це несправедливо, адже багато талановитих студентів просто не змогли б собі цього дозволити.

Випускники MIT працюють у провідних ІТ-компаніях світу, але й наші випускники працюють у Google, Facebook та інших міжнародних корпораціях.

Водночас у MIT є негласне визнання оцінок: якщо у дипломі стоїть «4» чи «5» — це гарантія якості студента. Їхні дипломи визнають без додаткових співбесід або перевірок. Мені здається, що й нам варто прагнути такого рівня довіри з роботодавцями. Адже навіть у ІТ кожен шукач роботи проходить низку співбесід, хоча вже є дисципліни, які фактично визнаються роботодавцями без додаткових перевірок.

Не боятися ризикувати

Студентам я завжди кажу: не бійтеся помилятися. Навіть якщо ви обрали освітню програму, яка вам не до душі, це не кінець світу — можна перевестися на іншу спеціальність і досягти успіху.

Закликаю не боятися ризикувати.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.