«Твоє Місто» дізналося, де зараз ці козацькі чайки та ким є ентузіасти, які збудували унікальні історичні човни. Для прикладу, «Пресвята Покрова» уже впродовж 33 років презентує Україну світу під час численних морських походів, зйомок фільмів, культурних заходів і міжнародних фестивалів.

Від веслування на озері біля Львова до походу Атлантичним океаном

Задум збудувати козацьку чайку і пройти нею Дніпром до Запоріжжя та Хортиці виник у львівських козаків, об’єднаних у товариство «Кіш», що займалося відродженням козацьких традицій, строїв та минувшини.

Так у сухопутному Львові 1992 року збудували копію бойового козацького човна XVIIІ столітття – легендарну чайку «Пресвята Покрова».

«Втім, ідея ця виникла ще в серпні 1987 року, під час козацького походу львівського товариства на байдарках по річці Тясмин, славній козацькій річці, що плине на Черкащині поблизу Холодного Яру через Суботів і столицю Хмельницького Чигирин, – згадує Юрко Волощак, незмінний писар козацької чайки «Пресвята Покрова», учасник багатьох походів, письменник, журналіст. – Ми вже тоді мали на собі шаравари, козацькі строї, в яких вже кілька років товариством ходили у вертепі на Різдво. Власне, на гроші з вертепів й закупили байдарки».

А саму думку про побудову козацької чайки, за словами Юрка Волощака, подав художник-коваль, отаман товариства «Кіш» Василь Качмар, який став конструктором першої чайки.

Фото: Посольство України в Сполученому королівстві

Чайка «Пресвята Покрова» / Фото: посольство України у Великобританії

«Впевнено і обґрунтовано Василь запропонував таки побудувати чайку восени 1989 року, – розповідає він. –Товариство цю ідею підтримало. Почали пошуки конструкції чайки в літературі, музеях, архівах. За основу взяли загальні розміри чайки, подані на малюнку Гійома Лавессера де Боплана в його праці «Опис України», опублікованій 1651 року. Але одразу стало ясно, що висота бортів вказана неправильно. Про це свідчили і макети чайок в музеях Києва, Дніпра та Херсона. Тож за півтора місяця Качмар зробив двометрову модель чайки в усіх деталях і випробував її на воді. Орієнтувався на свою логіку і відчуття пропорцій, як художник. Адже добре працювати може лиш човен гарної форми».

20-метрова чайка «Пресвята Покрова» майже точно відтворює цей макет.

«Далі був пошук матеріалу і вибивання дозволу на закупівлю 40 кубометрів дуба, пошук коштів. Їздили в Дрогобицьке лісництво, вибрали там дуб на кіль і штевні. Два роки дошки сохнули, – зауважує Юрко Волощак. – Матеріал, кіль та інструмент освятили на Йордан 1991 року і почали будівництво».

Будували «Пресвяту Покрову» на території фанерного заводу в Брюховичах поблизу Львова.

«Осередком, яке виносило цю ідею, і забезпечило будівництво першої чайки, окрім Качмаря, були Гриць Козій, Тарас Олещук, Остап Патик, Андрій Винницький, Левко Тимощук, Михайло Хомішак, Тарас Бенях, Богдан Огородник, Ярослав Ільків та Омелян Дудка, - відзначає Юрко Волощак. - Наша чайка була задумана, як зразок одного з перших типів човна-дуба, побудованого для маневрів на річках, в плавнях і на морі. Про перемогу таких козацьких човнів над турецькою галерою біля острова-фортеці Тягинь на Дніпрі вказує літопис під 1492 роком. Подія, яка сталася одночасно з відкриттям Америки Колумбом. Піднята біля острова Хортиця з дна Дніпра автентична козацька чайка, датована 1738 роком, цілком підтвердила пропорції і правильність конструкції нашої чайки, за винятком незначних елементів, таких як наявність малого транцю на кормі, опори під гармати з дубових пнів, прибивання обшивки кованими цвяхами, а не заклепками, як у нас».

«Пресвята Покрова» поки що одна з найточніших авторських реконструкцій такого типу судна.

Влітку 1991 року на львівській скульптурно-керамічній фабриці були відлиті 8 бронзових гармат-фальконетів, які на Покрову цього ж року відсалютували з бортів на водоймі у Брюховичах, коли на пропозицію отамана Півторакожуха – Василя Качмара чайку назвали «Пресвята Покрова».

Чайку спустили на воду 13 травня 1992 року на озері Глинна Наварія поблизу Львова.

«Всі дуже переживали, як вона триматиметься на воді, – згадує Богдан Пужак, член команди, який побував у багатьох походах. – Але чайка добре трималася, була маневреною і досить швидкою. Тоді на озері ми лише вчилися веслувати, піднімати вітрило і навіть не гадки не мали, що на цій чайці ходитимемо різними морями і навіть Атлантичним океаном, переживемо чимало штормів у відкритому морі та обійдемо навколо всієї Європи. Тоді це виглядало як фантастка».

Чому перший похід «Пресвятої Покрови» ледь не зірвався

У 1992 році, коли світ відзначав 500-річчя відкриття Америки, незалежна Україна вперше отримала запрошення взяти участь у святкуваннях з цієї нагоди, які мали відбутися в Генуї та Барселоні. Ця подія співпадала з історично зафіксованою першою перемогою козацьких чайок над турецькою галерою в 1492 році.

«Це було дуже символічно, і ми у Києві отримали офіційне запрошення, – розповідає Богдан Пужак. – Завезли чайку на Дніпро, у яхт-клуб на Осокорках, де вона стояла кілька тижнів, поки ми доробляли вітрило, оформляли документи та шукали судно супроводу».

Чайкою дійшли до Херсона, а морські паспорти мали видати в Одесі. Та замість кількох днів чекали півтора місяця: справи не рухалися.

Чайка «Пресвята Покрова» / Фото: посольство України у Великобританії

Тоді згадали про начальника Азовського морського пароплавства Анатолія Бандуру, з яким козаки познайомилися в Києві. Той був вражений побаченим – козаки на бойовому човні, в козацьких строях та з оселедцями. Він залишив свою візитівку, мовляв, звертайтеся, якщо що.

«Ми подзвонили йому й розповіли, що нам відмовили у видачі паспортів. І він відповів: “Беріть документи та їдьте до мене!”. Ми поїхали в Маріуполь, і за день він зробив 40 паспортів – для нас і команди супроводу», – згадує Пужак.

Бандура, як з’ясувалося, був нащадком давнього козацького роду. І допоміг не лише з паспортами: зробив страховку, дав рятувальні жилети і плоти. Саме вони врятували команду, коли перший же шторм накрив чайку одразу після виходу з Херсона.

Шторм тривав три доби – хвилі заливали відкриту чайку. «Ми вдягнулися у рятувальні жилети, прив’язалися шнурами, щоб не змило в море, – каже Богдан Пужак. – Кожна хвиля, що наринала на човен, для нас була випробуванням».

До Стамбула можна було дійти за добу, але море тримало три. Так відбулося справжнє морське хрещення.

Від Херсона до Сен-Тропе команда пройшла п’ять тисяч кілометрів на веслах і під вітрилом – як колись ходили козаки. Згодом на чайку встановили двигун: спочатку слабкий, від «Гольфа», який подарувала підприємиця з Сан-Тропе Сесіль Жакобс, а пізніше, з допомогою Ющенка, потужніший – гідний 20-метрового човна.

Козацька чайка в Сен-Тропе і Бріджит Бардо

У першому поході «Пресвята Покрова» дійшла до Сен-Тропе. Чайка стояла в порту навпроти «Кафе де Парі», готелю «SUBE» і майбутнього магазину «CECILE», в якому художники, що є учасниками залоги чайки, на сьогодні створили 250 квадратних метрів мозаїки на українські теми Різдва, Великодня, Купала, Русалій, св.Юра, св.Миколая та з історії Сан-Тропе.

«На святкування відкриття Америки ми не встигли, – розповідає Богдан Пужак. – Та вирішили просто йти в похід під українським прапором, щоб Європа побачила: є така держава – Україна, є морська козацька історія!».

У кожному порту увагу привертала не розкішна яхта, а наша дерев’яна чайка, що прийшла на веслах. «У Монако люди йшли до нас, а не до яхт шейхів чи принців, – згадує Пужак. – До нас заходив навіть представник принца Монако, цікавився човном і строями.

А Бріджит Бардо щиро дивувалася, як ми на веслах пройшли тисячі морських миль».

Пірати Середземного моря

Перший морський похід львівської чайки запам’ятався не лише штормом і пригодами з паспортами, а й справжньою піратською історією.

«У Сен-Тропе судно супроводу, з яким ми дійшли, вночі просто зникло, – розповідає Валерій Шмідт, помічник капітана “Пресвятої Покрови”. – Це був переобладнаний рибальський сейнер. Ми прокинулися – а його немає. Разом із ним зникли наші речі, документи і каса».

Без двигуна й навігації козаки були повністю залежні від цього судна. «Ми чекали два дні – думали, повернуться. А потім дізналися, що їх затримала поліція на Сицилії. Виявилося, що вони втекли, а в трюмі залишилося двоє наших, які спали. Коли прокинулися – були просто шоковані», – усміхається Шмідт.

Речі вдалося повернути тільки через тиждень, після того як «піратів» офіційно заарештували.

Шторм у Атлантиці: ми чекали смерті

Це було в 1993 році. «Пресвята Покрова» потрапила в страшний шторм у Атлантиці під час переходу з Англії до Франції.

«Поламалося стерно. Шторм був такої сили, що ми не вірили, що виживемо, – згадує Богдан Пужак. – Коли дісталися Франції, ніхто не міг повірити, що ми справді вийшли з Англії, і в такий шторм на відкритій дерев’яній чайці подолали океан. Французи були вражені».

Хвилі накривали човен повністю. «Чайка ніби летіла з гори у прірву, – каже він. – Головне було тримати ніс човна до хвилі, щоби його не перевернуло. Воду вичерпували відрами, чекали, коли це закінчиться. Ми справді перебували в очікуванні смерті».

«Це був найважчий шторм за усі походи, - додає Мирон Гуменецький, учасник того походу. – Шторм доходив до 8 балів. Коли нарешті вийшли з океану і зайшли до французького Дюнкерка, бармен, бачачи наш стан, мовчки поставив чарки і сказав: “Це за мій рахунок”. Ми тоді виглядали, як ті, що повернулися з того світу».

«Від старої чайки майже нічого не залишилося»

«Пресвята Покрова» вже 33 роки борознить моря. Двічі тонула, двічі її піднімали з дна і двічі вона відроджувалася.

Вісім років тому у французькому Понт-Авені шторм затопив човен просто під час зимівлі. Чайка пролежала під водою пів року, і французи не вірили, що її можна врятувати. Та команда власноруч підняла її з дна, відмила й кілька років поспіль ремонтувала.

Перший великий ремонт відбувся ще в 2003-му, коли чайка повернулася в Україну. Згодом, у 2004-му, її перевезли до Польщі, у містечко Сандомир на фестиваль шанті -пісень, які колись співали британські моряки під час виконання робіт на кораблях.

А після походу Віслою до Зегжинської затоки, що неподалік від Варшави, чайка побувала на зйомках фільму про історію України з ініціативи Єжи Гофмана. Відтоді - з 2004 року «Пресвята Покрова» в Україну не поверталася. Весь час чайка перебуває за кордоном.

Після того четверо чоловік залоги дійшли чайкою до Гданська, як посланці Помаранчевої революції, і «Пресвяту Покрову» зустріли мер Гданська і Лех Валенса, які стали до спільного фото.

Далі «Пресвята Покрова» побувала ще в Швеції, Німеччині, Данії, Литві, Норвегії і знову перейшла до Франції, де й перебувала понад 10 років.

У 2024 році ми фактично збудували нову чайку, – каже Богдан Пужак. – Від старої майже нічого не залишилося, окрім кіля, штевнів, кількох шпангоутів, верхніх рядів обшивки, палуби, щогли, стерна, весел, оснастки і вітрил. Ремонт тривав півтора року і обійшовся в понад 20 тисяч фунтів».

Після реставрації у Шатолені човен вирушив до фрацузького Бреста на фестиваль старовинних кораблів, а згодом до Лондона. Нині «Пресвята Покрова» пришвартована в Королівських доках і вдруге зимуватиме у британській столиці.

Чайка «Спас» – козацький човен, що дійшов до Стамбула

У 2006 році поблизу Львова, в селі Раковець, збудували козацьку чайку «Спас» за кресленнями XVII століття. Вона ходила Дніпром, Чорним і Мармуровим морями, була в Грузії та Криму, а 2019-го дісталася Стамбула.

фото надане організаторами походу

Капітан її Мирон Гуменецький розповідає, що мрію перетнути Атлантику вирішили втілити саме на цій новій чайці, бо простіше було збудувати човен з нуля, аніж переробляти «Пресвяту Покрову»:

«За основу взяли умовні креслення Боплана та замальовки. Спочатку намалювали зовнішній вигляд чайки, а потім зробили розрахунки. Креслення робив я, а розрахунки фахівці».

«Спас» довжиною 20 метрів, ширший і важчий за «Покрову», має шість бронзових гармат, відлитих за зразками бойових козацьких. Посвята кіля майбутньої чайки відбулася 13 січня 2003 року. Посвятили дерево, з якого почали будувати чайку. Спустили «Спас» на воду в 2006 році на озері Сірка біля Яворова.

фото надане організаторами походу

Пригоди чайки «Спас»

Перший похід «Спаса» почався з Миколаєва, де човен добудовували – встановлювали двигун і виставляли валову лінію. Звідти команда вирушила до Севастополя на запрошення військових моряків.

«Коли ми пришвартувалися біля військового пірса, нас ледь не заарештували, – згадує капітан «Спаса» Мирон Гуменецький. – Прикордонники нарахували купу штрафів: незаконно ввійшли / вийшли / пришвартувалися. Але нарешті все владналося».

фото надане організаторами походу

Зиму 2006–2007 років «Спас» простояв у Балаклаві, біля колишньої бази підводних човнів. П’ять років команда намагалася отримати дозвіл на трансатлантичний перехід, але бюрократія виявилася сильнішою за шторм.

Найбільш пам’ятним для капітана став похід по Дніпру до Капулівки – місць Запорозьких Січей. «Ми йшли лише на вітрилах – без пального. Це був найважчий і водночас найцінніший досвід: постійна робота з курсом, мапами і вітром. Ми справді стали моряками».

«Спас» повертається додому – до Львова

Тепер козацьку чайку «Спас» експонують на виставці Ukraine WOW у Києві. Зовні вона виглядає гідно, але її стан непокоїть творців.

«“Спас" витягли з очерету в Черкасах, де він стояв із 2019-го, – пояснює Мирон Гуменецький. – Ми не могли дістатися до човна: спершу коронавірус, потім війна. Зовні він цілий, але я знаю, що всередині біда».

Організатори виставки спершу планували повернути чайку до Черкас, однак команда попросила перевезти її до Львова. Тут уже знайшли безпечне місце, де її відремонтують і підготують до нового походу.

Фото: Ukraine WOW

«Отаман» спіткала доля «Спаса»

Розповів Мирон Гуменецький трішки і про третю львівську чайку – «Отаман», побудовану в Зашкові. Спершу її планували назвати на честь Євгена Коновальця, але обрали одне з його псевдо – Отаман.

Чайка має довжину 17 метрів і ширину 3,4 метра. Спершу ходила по місцевому озеру, відтак її перевезли до Білгорода-Дністровського.

«Її спіткала доля, схожа на долю “Спаса"», – каже Мирон Гуменецький. – Потрібно міняти всі шпангоути, дерев’яні елементи корпусу, обшивку і палубу. Але, незважаючи на труднощі, сподіваємося відродити човен».

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.