
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
«Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
Ресторан BLUEFIN нещодавно з’явився у середмісті Львова стараннями переселенців із Маріуполя. Марина Кондратенко – власниця ресторану. Раніше в неї було два заклади з аналогічною назвою в Маріуполі. Тепер у цьому місті в неї не залишилося ні бізнесу, ні квартири – все зруйноване. Вона разом із шеф-кухарем Стасом та клієнт-менеджеркою Дашею виїхала з Маріуполя у перший день російсько-української війни. Стас і Даша також втратили у Маріуполі все, але не опустили рук і знову відкрили з друзями свій ресторан BLUEFIN, але вже у Львові.
Кінець травня. Львів. Вулиця Івана Федорова. Білий цвіт каштанів, звук трамваїв, усмішки на вустах перехожих… Цьому торжеству життя навіть не дисонують закриті від вибухових хвиль російських ракет вітражі Успенської церкви. Прямую до площі Коліївщини. Ліворуч мене заклад із новенькою вивіскою BLUEFIN. Це ресторан японської кухні, який відкрили переселенці з Маріуполя – Марина Кондратенко, шеф-кухар Стас і його дружина Даша, менеджерка з роботи з клієнтами.
Відчиняю засклені двері закладу. Привітна жінка в окулярах запитує, чи я щось шукаю і чи може вона мені чимось допомогти. Спершу спілкується зі мною неохоче, бо ж «горять» замовлення. І справді, з кухні смачно пахне, чути, як шеф-кухар орудує ножем, переставляє баняки і тарелі.
Відтак із кухні лунає його голос: «Марино, готово!» Лише після того, як я запевняю її, що наша розмова займе не більш ніж 15 хвилин, жінка погоджується говорити зі мною.
Це Марина, власниця закладу. Два ресторани з аналогічною назвою – BLUEFIN – вона відкрила у Маріуполі рік тому. Відкрити суші-бар, каже вона, було мрією її чоловіка.
«Він довго шукав доброго шеф-кухаря, який вміє робити роли. Через друзів ми знайшли Стаса, який хотів розвиватися і творити. Ми його спонсоруємо, а він уже втілює свої ідеї, розвиває задуми», – розповідає власниця закладу.
24 лютого їм усім довелося залишити все і поїхати з рідного міста.
«Ми зі Стасом жили через будинок. Зараз там цілковита руїна. Наш будинок згорів повністю, будинок Стаса зруйнований. Сам він із Донецька, переїхав до Маріуполя в 2014 році. Уже вдруге втікає від «русского міра». 24 лютого вранці ми зібралися і виїхали з Маріуполя трьома сім’ями на двох машинах», – веде далі Марина.
Поки ми говоримо, з кухні виходить стомлений шеф-кухар у білому кітелі. На його обличчі невдоволення від того, що я відволікаю власницю. Але така реакція швидко минає, і він долучається до нашої розмови.
Даша зі Стасом до 2014 року жили в Донецьку, біля аеропорту, за який потім точилися бої. Переїхали до Маріуполя і поселилися біля «Азовсталі». Доїхати до Львова було зовсім не легко, каже Стас. Спершу їхали до Запоріжжя, там їхні шляхи розійшлися, і зустрілися вони вже у Львові.
«Все почалося 22 лютого. Почало «гупати» сильніше. До цього також «гупало» постійно, але далеко від міста. Тож ми трьома сім’ями спочатку добралися до Запоріжжя, а звідти удвох із дружиною сіли на потяг до Львова. Наші друзі залишилися в Запоріжжі», – розповідає він.
Марина каже, що із Запоріжжя вони виїхали аж тоді, коли на майданчику Запорізької АЕС російські війська підірвали вибухівку.
«Коли війна стала підбиратися ближче, а в Енергодарі на майданчику АЕС російські військові підірвали вибухівку, ми зібралися і поїхали до Львова. Перебували в дорозі три доби. Дві ночі ночували на трасі», – пригадує вона.
У їхньому закладі все нове. Друзі активно готуються до його відкриття, яке заплановане менш ніж за тиждень. На стінах висять нові книжкові шафки і… старі велосипеди.
У ресторані ще не розпаковані нові столи та стільці. Під час нашої розмови Марині телефонує Даша, яка, як потім з’ясувалося, зараз у Запоріжжі і просить прийняти нові замовлення. Вона, можна сказати, кол-центр ресторану: приймає та обробляє заявки, комунікує з блогерами.
«Так-так, добре, зараз я зроблю підтвердження, дякую, Дашо!» – відповідає їй Марина, відволікаючись від нашої розмови на кілька секунд.
У Львові власник приміщення ресторану зробив їм знижку на оренду на два місяці, допоки не стануть на ноги.
«Спочатку ми хотіли їхати в Івано-Франківськ. Начебто через знайомих знайшли там квартиру, але поки ми туди їхали, цю квартиру здали. Тому приїхали в Малехів біля Львова. Там Стас із Дашею знайшли нам житло – невеличкий готель, і ми 15 днів проживали там, допоки не знайшли в Городку будинок. Думали про те, що мусимо якось жити далі. Сидіти без роботи не випадає, чимось треба займатися. Тому Стас знайшов це приміщення у Львові, ми домовилися з власником, і він зробив нам добру знижку на два місяці. Відтак стали поступово купувати різні продукти. З Городка нам теж допомогли переїхати до Львова, знайшли квартиру», – розповідає Марина.
Допомагали навіть випадкові перехожі. Коли Стас приїхав із сім’єю до Львова і шукав, де можна перекусити, бо все було зачинене, то львів’янин запропонував усій його сім’ї прихисток.
«Львів’яни чудові, що й казати. Ми з жінкою та дітьми приїхали ввечері до вашого міста. Знайшли квартиру, яку здавали подобово. Зранку вийшли поїсти якогось супчику, бо були голодні, їхали в поїзді майже 20 годин. Ішли вулицею і зустріли чоловіка, у якого я запитав, де можна поїсти, бо в перші дні війни у Львові все було зачинене. Дорогою розговорилися, і він сказав, що організовує офіси для прихистку біженців, та запропонував допомогу. Це була просто випадкова людина, яку я зустрів на вулиці», – щиро дивується Стас.
З його слів, їхній ресторан у Маріуполі мав свою сторінку в інстаграмі, сайт. І це дуже допомогло відкрити бізнес у Львові, не починаючи з нуля. Знадобилося тільки приміщення, і з цим також допомогли добрі люди.
Стас, користаючи з невеличкої перерви, йде на перекур. У той час до приміщення заходить замовниця ролів, сідає на один із нерозпакованих стільців і чекає, коли закінчить зі мною розмову власниця.
«Офіційне відкриття закладу заплановане на 31 травня. Зараз працюємо на замовлення. Його можна забрати із закладу самостійно, а можемо організувати доставку. У випадку самовивозу з понеділка по четвер в нас діє 10-відсоткова знижка, – пояснює Марина. – Замовлень дуже багато. Львів’яни дуже нас підтримують у цьому. Інколи навіть не встигаємо готувати. В нас ресторан японської кухні, але зараз ми пропонуємо тільки роли, суші та удон. Хочемо також продавати каву, соки, напої. Можливо, трохи пізніше візьмемо ліцензію на алкоголь».
Наостанок питаю про їхні плани на майбутнє, про майбутнє України – яким вона його бачить.
«Ми переможемо, це точно. Я хочу, щоби ми мирно жили, процвітали. Я не хочу їхати за кордон. Коли була можливість, ми відмовилися і залишилися в Україні. Якщо Маріуполь перейде під контроль України, плануємо повернутися. Хочеться, звісно, додому, тягне до коренів, але було б незле купити квартиру тут, залишитися у Львові», – каже вона.
Уся наша бесіда тривала менш ніж 15 хвилин. Дякую за неї та виходжу на вулицю. Бачу, як шеф-кухар докурює цигарку, обмінююся з ним іще кількома фразами. Стас перепрошує і знову йде до роботи. Хай їм щастить на новому місці!
Роман Тищенко-Ламанський
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Вибір Твого міста
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король