Фото: ілюстративне/Kat J on Unsplash
Розголос – шанс до покарання насилля. Історія 12-річного хлопчика у Львові
Львів шокувала новина про зґвалтування 12-річного хлопчика на Левандівці. Підозрюваного затримали за кілька годин. Цей випадок змусив задуматися, яка небезпека може чатувати на дітей у місті посеред білого дня. Дві сім’ї опинилися у складній ситуації, до якої прикута увага громадськості. Тvoemisto.tv спробувало довідатися, як усе сталося, чому батьки потерпілого хлопчика вирішили надати справі розголосу і як на Львівщині розслідують справи про зґвалтування неповнолітніх.
Зухвалий злочин, про який вирішили не мовчати
Це сталося 18 червня. Група дітей, серед яких і 12-річний син сім’ї Яцків, гуляла на одному з дитячих майданчиків біля житлового будинку на Левандівці.
Близько полудня до одного з хлопців підійшов юнак у кепці та окулярах, який попросив допомогти поштовхати мопед, що застряг неподалік, на що отримав відповідь «ні». Тоді молодик вирішив заручитися підтримкою групи хлопців і попросив колективної допомоги, бо самотужки йому не впоратися. За це він пообіцяв купити дітям «колу». Ті погодилися. Він повів їх до краю міста, до городів, через стежку з хащами. Хлопці зупинилися, однак 12-річний хлопчик, як більш активний та допитливий, пішов далі. Юнак почав розповідати, як він їздить на мопеді, розважати хлопця історіями, загалом він нагадував ютубного блогера, розповідає Tvoemisto.tv батько хлопчика Олег Яцків.
«Вони зайшли досить далеко, де був загороджений город із халабудою. Тоді юнак запропонував перелізти і попросив сина принеси викрутку. Потім поклав йому руку на плече і сказав: "Знаєш, ми не для того сюди прийшли…"».
І хоч хлопець кричав, каже батько, кривдник закривав йому рота. Але навіть якщо б кричав дорослий, то його б ніхто не почув, бо там було безлюдно. Докричатися до цивілізації не було шансу, говорить Олег.
Водночас діти, які чекали на початку шляху, помітили, що чоловік повертається сам, тому зняли його на телефон. Коли їхній друг пішов із незнайомцем, хлопці одразу повідомили маму, але за цей час злочин уже відбувся. Згодом потерпілий хлопчик вийшов, розповів друзям, що сталося, а тоді розповів мамі.
Після цього почалися покази, експертиза, райвідділок – і так до пізнього вечора. Увечері того дня мама Софія запропонувала вирішити, чи надавати злочину розголосу. Мовляв, публічність – це єдиний шанс, щоб добитися справедливості та вироку для кривдника. Тож сім’я вирішила не мовчати, щоби вберегти інших дітей від подібного і щоб продемонструвати, що не змирилася з цим.
«Ми розуміли, що якщо все буде тихо, то інша сторона може підійти з іншого боку, щоб вирішити ситуацію. Ми всі погодилися, що по-іншому цього не зробимо. Мікрорайон насправді невеликий, замкнений. У нас немає шансу звідси переїхати. Ми нічого поганого не зробили, ми себе переможеними не відчуваємо і добиваємося справедливості», – розповідає Олег Яцків.
Коли зґвалтування трапилося, мама потерпілого знайшла психологів. Упродовж 24 годин сім’я була шокована та стресована і навіть не думала про адвоката. А коли поширилися чутки, що сторона підозрюваного найняла одразу кількох, то сім’я публічно написала, що потребує фінансової допомоги і найняла адвоката Івана Василишина.
Підозрюваному у суботу, 20 червня, обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.
Пережити жах
Сам хлопчик, на щастя, не замкнувся у собі, переконують батьки. Першу ніч після пережитого він не спав, але загалом він зі всіма спілкується, ходить гуляти з друзями.
«Очевидно, що травма лишилася, але ми стараємося повернути його до звичного життя. Зовнішньої пригніченості не видно», – каже Олег Яцків і додає, оскільки сім’я велика, у ній троє дітей, то вдається легше це пережити. Тим паче, друзі дуже підтримують хлопця, і львів’яни відгукнулися.
Батьки підозрюваного пробачення не просили і на зв’язок не виходили. Сім’я Яцків каже, що це на краще, тому що вони відчували б небезпеку.
«Перед судом (із обрання запобіжного заходу) до нас підійшов адвокат, хотів поговорити, але я відповів: "Мені немає про що говорити, зараз буде суд і тоді будемо бачити". На засіданні його вже не було, чоловіка захищав державний адвокат», – розповів батько.
Вдночас сім’я потерпілого іншій стороні співчуває.
«Вони теж ту дитину виховували, любили, може і були проблеми якісь, але я знаю, наскільки їм зараз важко. По-перше, над ними нависає ганьба, а по-друге, якщо виявиться, що він винен і суд це доведе, то йому доведеться провести за ґратами багато років», – каже Олег Яцків.
Батько підозрюваного Олег Мартинюк після засідання суду у коментарі журналістам сказав, що чотирьом приватним адвокатам заборонили захищати сина, і що це замовне звинувачення.
«Коли будуть проведені експертизи, тільки тоді все буде доказано. Нехай все пройде за процедурою», – сказав батько 18-річного хлопця.
За сином, каже, дивної поведінки не помічав, мовляв він навчався у Львівській політехніці, зустрічався з дівчиною.
«У нього просто такого не може бути», – зазначив батько.
Як вберегти дитину від небезпеки насильства?
Батько зґвалтованого хлопчика Олег каже, що можна багато разів говорити дитині одне і те ж, пояснювати, що можна, а що ні, і навіть якщо дитина чемна, все одно вона вчинить по-своєму. Дитину не запрограмуєш і обставини відіграють вирішальну роль.
«Ти можеш казати дитині двісті разів не вибігати на дорогу, а вона візьме і вибіжить, бо хтось її відволіче чи покличе. Життя – це не є чіткий алгоритм. Буває такий збіг обставин, що дитина зробить по-іншому. Ось у Львові збили хлопчика, і люди мають горе з обох сторін», – зазначив Олег Яцків.
Засновниця психологічної студії «Сенс», травматерапевтка Мар’яна Франко каже, що випадки фізичного і сексуального насилля однієї людини над іншою вважаються ще більш загрозливими для майбутнього життя людини, аніж аварія чи стихійне лихо. Особливо це стосується дітей, в яких практично немає можливості самим себе захистити.
Щоб полегшити біль пережитого необхідно подбати про відповідну безпеку, підтримку та залишатись поруч із постраждалим.
«По перше, за жодних умов не можна засуджувати дитину, яка стала жертвою насилля. Не потрібно говорити фраз на кшталт "от навіщо ти туди йшов/йшла". Краще сказати, що вам дуже шкода, що це з нею трапилося і продумати, що ви можете зробити, щоб захистити дитину і не допустити такого в майбутньому.
Друге, що варто пам‘ятати: як би не реагувала дитина під час самої травматичної події чи після неї – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Адже коли людина потрапляє в ситуацію насилля, у неї вмикаються біологічні стресові механізми і вона може у буквальному розумінні як заціпеніти, так і підкоритись чи піти за кривдником. Такі біологічні механізми вмикаються, щоб людина могла вижити, коли ситуація вийшла поза можливості дитини впоратися і дати відпір», – розповіла вона Tvoemisto.tv.
Чи потрібен тиск громадськості у таких справах?
Психологиня каже, що тиск є обов‘язковим. «Якщо ми хочемо зупинити насилля та його наслідки, то завжди маємо ставати на захист постраждалого .На жаль, у нас ще й досі зберігається великий ризик стигматизації з боку суспільства, коли люди починають говорити, що «жертва сама винна» або «для чого усе це виносити на люди чи згадувати». А це ж, по суті, повторна травматизація для особистості постраждалого та його сім‘ї. Тому так не має бути», – говорить Мар’яна Франко.
Заступник прокурора Львівщини Микола Друзюк запевнив Тvoemisto.tv, що правоохоронці стараються на злочини такої категорії реагувати оперативно, однак на розслідування впливає тривалість проведення низки експертиз.
Посадовець також каже, що тиск громадськості не впливає на розслідування та розгляд справи і що слідчі дії з неповнолітніми потерпілими та свідками стараються провести за один раз, щоби не травмувати їх ще більше.
«Це складна категорія справ. Злочини проти статевої свободи, недоторканності, зокрема і зґвалтування, в теорії криміналістики віднесені до високолатентних злочинів. Потерпілі часто не повідомляють про це чи повідомляють запізно, а основним у доказовій картині цієї категорії є біологічні сліди. Інколи потерпілі приходять додому – переодягаються, миються і аж тоді повідомляють правоохоронні органи. Це суттєво впливає на доказову картину, але сучасні експертні методики, за ДНК чи інші, допомагають витягувати докази і доводити вину зловмисників», – говорить Микола Друзюк.
Він зазначив, що у випадку із хлопчиком на Левандівці правоохоронці фактично за 5 годин встановили особу зловмисника, обшукали його помешкання, а для цього потрібні були підготовчі дії та процесуальні підстави, мають бути підготовлені криміналістичні лабораторії для відібрання біологічних зразків. Через зухвалість скоєного вчинку та через обтяжуючі обставини прокуратура наполягатиме на якнайсуворішому покаранні – до 15 років ув’язнення.
«Буває так, що у жертви змінюється позиція, тому що їм неприємно ходити до суду, згадувати пережите. Такі травми важко загоюються. Інколи злочинці відшкодовують жертві моральну шкоду. Але зазвичай справи доводять до логічного завершення і кривдників карають», – прокоментував заступник прокурора.
У прокуратурі не можуть гарантувати, що обвинувальний акт щодо підозрюваного передадуть до суду до двох місяців. Термін розслідування можуть продовжити через великий комплекс експертиз. Якщо за два місяці цього не вдасться зробити, тоді прокуратура звертатиметься до суду з проханням продовжити строк тримання підозрюваного під вартою і продовжити досудове розслідування.
Як розслідують справи про згвалтування неповнолітніх?
У прокуратурі Львівської області Тvoemisto.tv розповіли, що цього року проти статевої свободи та недоторканності дітей вчинили 5 кримінальних злочинів, два з яких – зґвалтування. Один обвинувальний акт скерували до суду, а одну справу закрили через непідтвердження факту, ще три – перебувають у провадженні.
Торік таких злочинів було 15, із них 5 скерували до суду, 5 закрили та 5 досі перебувають у провадженні органів поліції. Зокрема, 8 із них стосувалися зґвалтування.
Львівський адвокат Олег Мицик уточнив Тvoemisto.tv, що у справах про зґвалтування неповнолітніх за період 2019-2020 років по Україні суди винесли 50 вироків, із яких у Львівській області – 2, а у справах щодо зґвалтування малолітньої особи – 26 вироків, із них у Львівській області – 1 вирок.
За його словами, у розслідуваннях подібних кримінальних проваджень має місце вкрай висока латентність подібних злочинів, а особливо щодо дітей із неблагополучних сімей. Діти часто приховують це, а особливо, коли немає довіри до батьків чи контролю з їх боку.
Дуже важливо розпочати подібне розслідування по «гарячих» слідах, коли на тілі як жертви, так і насильника збереглися взаємні біологічні сліди та тілесні ушкодження, одяг не прали або не забруднили, наголошує адвокат.
Головною у таких ситуаціях є наполегливість батьків, оскільки органи поліції часто зволікають із початком реєстрації та розслідування подібних кримінальних проваджень, перевіряючи таким чином справжність повідомлення та реальність наміру заявників. Поліція логічно припускає, що може бути відмова батьків від переслідування інших близьких їм людей. А за цей час можуть втратитись докази.
Активна частина суспільства, яка підтримує потерпілих, повинна розуміти, що доведення в подібній категорії справ не зможе бути побудоване лише на свідченнях дитини, бо вона може замкнутися у собі, заплутатися, очікувати «сигнали» від батьків, які не завжди є об’єктивними. А тому дуже важливими є дані відеофіксації з камер спостереження міста, прилеглих будинків, магазинів, відеореєстраторів випадкових автомобілів, які зможуть звузити коло пошуків винуватця, а потім і бути доказами його дій.
Разом із тим, психологиня Мар’яна Франко наголошує, що підтримка сім’ї у цей час стає надважливою. Членам сім‘ї варто зберігати звичний ритм, побут та ставлення до того, хто постраждав від насилля – це допомагає зберегти стабільність життя. Також важливо виявляти співчуття до дитини, але в жодному разі не варто починати її жаліти. Дитина може сприйняти таке поблажливе ставлення як те, що з нею щось не в порядку, а людині, яка стала жертвою насилля, слід навпаки завжди показувати, що якраз із нею все в нормі. Не в нормі, коли відбувається насилля.
Христина Гоголь
Головне фото ілюстративне, Kate J Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.
Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!
Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:
- ексклюзивні e-mail розсилки
- доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
- можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
- можливість стати експертом «Твого Міста»
- ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
- у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».
Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням.
Вибір Твого міста
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи