По той бік декорованих кам’яниць в місті ховаються численні двори та простори, які можуть зберігати в собі не менше історії та автентики, аніж фасади, з якими ми контактуємо щодня. Розповідаємо вам про декілька з них, якими різними вони можуть бути, про що вони «говорять» і як у них можна вдихнути нове життя.

Шарм і злість

Простий фасад двоповерхового будинку за адресою вулиця Князя Лева,2 майже не привертає уваги. Цей дім звели в першій половині ХІХ століття і такі будинки були досить типовими для львівського передмістя. 

Широка брама веде до подвір’я, встеленого бетонними плитами. Перше, що впадає в око ще у брамі, – великий стенд із зображенням Тараса Шевченка: «Обніміться, брати мої, молю Вас, благаю!» – закликає відомий уривок із Шевченкового вірша. На сусідній стіні висить блок поштових скриньок, над яким розміщена звична для радянських часів табличка з переліком імен мешканців дому. 

У подвір’ї тема класиків української літератури продовжується: численні портрети Франка і Шевченка прикрашають тутешні вигорілі стіни, чергуючись з іконами та зображеннями із героями радянських мультфільмів. Над дахами будинку видніється шпиль монастиря бенедиктинок, який знаходиться по сусідству. Просто посеред подвір’я лежить купа будівельного сміття, над якою поміж балконами на другому поверсі плететься виноград.

На другий поверх будівлі можна вийти із двох окремих входів, що розташовані один навпроти одного. В одному з коридорів із хиткими дерев’яними сходами стіни прикрашені імпровізованими декораціями із портретами українських класиків в обрамленні пінопластових колон в античному стилі. Обабіч, на стінах із слідами вологи, розміщені зображення янголів, виконаних в бароковій манері.

Ще один коридор, по інший бік подвір’я, «декорований» дещо скромніше, тут висять портрети українських гетьманів. 

Час від часу у подвір’я заходять перехожі, увагу яких привернув цікавий декор. Собака, яий мешкає у дворі, майже не реагує на гостей, що може свідчити про те, що подвір’я популярне серед охочих дослідити місто. 

Попри те, що двір має досить непересічний вигляд, є в нього і проблемні місця, як-от один з балконів, від падіння якого бережуть лише дві дерев'яні підпори і сигнальна червоно-біла стрічка. Деякі мешканці не задоволені таким станом справ, тому досить гостро реагують на запитання про своє подвір’я. 

«Немає про що тут вже писати і що фотографувати. Вже пройшли ті часи, коли про цей двір було що сказати. Краще б прибрали тут і зробили ремонт», – каже розгнівана мешканка однієї з квартир на Князя Лева, 2.

Нині будинок на утриманні Галицького району. 

Простір занедбання 

У просторі між вулицею Ужгородською і площею Старий Ринок спершу важко впізнати звичне подвір’я. Нині це така собі транзитна зона для пішоходів, які скорочують шлях, спускаючись вулицею Ужгородською, про що свідчить чітко витоптана стежка.

Іржаві металеві гаражі та потріскані торці сусідніх будинків, розмальовані вуличними художниками, різко контрастують із спорудою колишнього жіночого монастиря, а нині – лікарнею №1 імені Князя Лева. 

Простір розташований в центрі старого кварталу, який повністю збудували до початку ХХ століття. Ще до Першої світової війни будинок, що займав ділянку між площею Старий Ринок, 5 та 7, розібрали. З того часу територія залишається незабудованою. Ще донедавна у двір можна було потрапити лише з перехрестя вулиць Ужгородської та Мукачівської, адже з боку Старого Ринку стояв хиткий будівельний паркан, який зрештою впав. 

Умовно це подвір’я можна розділити на три зони. Перша – занедбана ділянка з гаражами, яка прилягає до будинку за адресою площа Старий Ринок, 5. Вона здебільшого заросла бур’янами, кущами та рясно встелена дрібним сміттям.

Друга – транзитна зона. Тут протоптана стежка, якою часто проходять пішоходи, яким потрібно пройти зі Старого Ринку на Ужгородську та навпаки.

Третя частина двору прилягає до кількох будинків за адресою площа Старий Ринок, 6,7 та Мукачівська, 1. Ця частина подвір’я колись була досить відомим місцем серед львів’ян та своєрідною химерною туристичною атракцією, яку прозвали Музеєм загублених іграшок. Двір покинутих іграшок був ініціативою Василя Глушковського, одного із мешканців будинку, до якого прилягає це подвір’я. Цей імпровізований музей проіснував майже десять років. 

Мешканці сусідніх будинків та просто небайдужі люди часто приносили сюди нові іграшки, постійно доповнюючи колекцію. Проте, навесні 2020 стало відомо, що двір розчистили від «експонатів». Скоріш за все, за ініціативою самих мешканців, адже Галицька райадміністрація, яка має опікуватись цим двором, заявила, що комунальники не прибирали іграшок з двору.

Нині тут залишилась важка металева гойдалка, старі меблі та кілька бетонних квітників.

Попри те, що мешканці одного з будинків досить тривалий час намагалися зробити свій двір кращим власними силами, в жодному із навколишніх будинків досі не створене ОСББ, тому будинки і простір біля них залишається на обслуговуванні в Галицького району.

Смерекова

Вулиця Смерекова пролягає від площі Старий Ринок до пагорбів Високого Замку, тому частина забудови цієї вулиці зведена на досить рельєфній місцевості. Піднімаючись цією вулицею в напрямку парку, можна помітити досить незвичний двір-колодязь. Через перепади рівнів ґрунту вулиця височіє над подвір’ям на рівні другого поверху.

Невелике подвір’я, що за плануванням нагадує літеру «Т», розділене цегляною стіною, частина двору належить до будинку за адресою вулиця Смерекова 3, 3/5, до іншої частини двору можна потрапити з будинку на вулиці Пильникарській, 10.

Більша частина двору, яка прилягає до будинку на Пильникарській, має достатньо доглянутий вигляд. Тут майже немає сміття, а площина охайно замощена каменем. Проте частина двору відмежована невисокою металевою огорожею. Схоже на те, що хтось із співмешканців двору вирішив виділити територію, яку він вважає своєю.

Дещо гірша ситуація по інший бік цегляної стіни, на тій частині двору, яка належить до Смерекової 3/5. Над двором нависає кілька перебудованих мешканцями балконів, що загалом додає гнітючості й без того темному та вогкому простору. Саме подвір’я зазвичай замкнене і туди можуть потрапити лише мешканці.

Не менш цікавим за двір є під’їзд еклектичної кам’яниці за адресою Смерекова 3,3/5. Будинок на цій ділянці був збудований наприкінці ХІХ століття і нині є пам’яткою архітектури місцевого значення. Проте, нині під’їзд пам’ятки архітектури в жалюгідному стані.

Помітно, що волога одна із найбільших проблем будинку. Фарбовані у ще радянський стандарт синьо-білі стіни брами рясно всипані плямами від вологи. На облуплених стінах з-за тиньку визирає цегла. На кожному з поверхів зі стін на дротах висять лампочки, які вдень ледь-ледь освітлюють сходи. Оригінальні перила на дерев’яних сходах тут змінили на прості не лаковані дерев’яні бруски. Проте вище, на третьому поверсі, ще збереглися елементи оригінальної столярки із фігурним різьбленням.

Сусідське звалище

Серед забудови вулиці Мулярської, що повільно спускається до площі Святого Теодора, різко виділяється сірий паркан із залишками колючого дроту, що відділяє вулицю від невеликого подвір’я. Сам двір прилеглий до будинку за адресою Мулярська, 9. Будинок за цією адресою був зведений у першій половині ХІХ століття, у стилі класицизму, а 1993 року внесений у перелік пам’яток архітектури місцевого значення.

У дворі височіє триповерхова прибудова, яка з’єднана із сусіднім будинком балконами на кожному із поверхів. Розбиті вікна та облуплений тиньк свідчить про те, що, можливо, ця прибудова давно не використовується мешканцями. Скоріш за все, первісно, там були розташовані окремі комірчини або санвузли.

Внизу, під прибудовою, ситуація зовсім не краща. Невеликий двір за колючим дротом нині більше схожий на звалище побутових відходів. Земля під будинком всіяна облупленим тиньком, іржавим залізячам та шматками цегли.

Під галереєю балконів обережно поскладаний цілий арсенал старих меблів, дерев’яних вікон та дверей. Потріскані листи шиферу, кілька бочок та мішки із будівельним сміттям, які повільно вростають в землю під впливом численних дощів.

Ще частину території займає невелика споруда схожа на гараж, яка прибудована уже до сусіднього будинку за адресою Мулярська, 7.

Не краща ситуація і з самим будинком на Мулярській, 9. Попри те, що будинок внесений до переліку пам’яток архітектури, його стан сьогодні зовсім не належний. З боку двору, на рівні другого поверху, частина стіни уже майже позбулася тиньку, а оголену цеглу продовжують розмивати опади. 

Двір без ознак життя

Вулиця Підмурна розташована майже у самому центрі Львова, проте, дивлячись на цю тиху вулицю, важко сказати, що у 5 хвилинах ходьби від неї майже всі головні пам’ятки міста. Ця тиха вулиця у колишньому єврейському кварталі Жовківського передмістя несподівано закінчується у дворі будинку за адресою Підмурна, 28.

З іншого боку двір цього будинку примикає до площі Ярослава Осмомисла і відгороджений від неї невеликими сітчастим парканом з хвірткою. Таким чином, через цей двір завжди пролягає пішохідний шлях.

Простір під будинком замощений новою плиткою, обабіч доріжок встановлені опори з освітленням та висаджені квіти. До входу в дім веде металевий пандус, що однозначно сприяє доступності простору.

Частину двору тут займає автомобільний паркінг, який хоч і не перешкоджає пішоходам, проте займає досить велику площу. Впадає в око те, що перед будинком немає жодних пристосувань для життя мешканців, як-от лавочок тощо.

Дещо схожа ситуація у дворі будинку за адресою Городоцька, 45. Двір оточений будинками і потрапити до нього можна через досить широку браму чотирьохповерхового сецесійного будинку, збудованого на початку ХХ століття.

Подвір’я охайно замощене грубою бетонною плиткою. По центру двору росте великий каштан, довкола якого запарковані авто. По периметру двору, на стінах, можна розгледіти оригінальні металеві кронштейни та перила з рослинними орнаментами.

Як і на Підмурній, попри загальний задовільний стан простору, у цьому дворі немає жодних пристосувань для співжиття мешканців. В жодному із цих будинків не зареєстроване об’єднання співвласників.

Палац Бесядецьких

Сьогодні за кількома кіосками та рядами торговців квітами майже непомітно стоїть палац Бесядецьких – багатостраждальна пам’ятка палацово-садибного типу XVIII століття, що розташована за адресою площа Галицька, 10.

З початку 2000-х років приміщення палацу належить університету імені Івана Франка. Вже тоді, кажуть представники університету, приміщення було в аварійному стані. Нині триває розробка документації для проведення реставраційних робіт.

Проте не лише сам палац у поганому стані, а й подвір’я біля нього. Старий високий паркан відділяє жваву площу Галицьку та весь багатий архітектурний ансамбль занедбаного простору перед пам’яткою архітектури.

Попри це, через двір пролягає мощена доріжка до сусіднього будинку за адресою площа Галицька, 17, якою регулярно користуються мешканці та гості гостелу.

Саме подвір’я хаотично засипане щебенем, пилюкою та сміттям. Ближче до палацу нагорнено декілька куп ґрунту. Біля будівлі лежать залишки будівельного сміття, які тут залишилися з часу руйнації одного із флігелів. 

Яскраво виділяється торець одного з корпусів НУ «Львівська Політехніка». На ньому виблискує бляха, що прикриває газорозподільчу станцію. Поруч – будівельні вагончики.

На подвір’я регулярно заїжджають авто, адже просто перед палацом діє неофіційний паркувальний майданчик. Також занедбану територію облюбували й продавці квітів, що торгують своїм товаром прямо перед воротами занедбаного простору. Нині вони використовують аварійне приміщення палацу як імпровізований склад для свого товару. 

Тож, нині двір використовується як імпровізований склад, нелегальна парковка, місце дислокації будівельного реманенту. Чи буде включене подвір’я до реставраційної документації – поки невідомо.

Як і сто років тому…

Білосніжний фасад будинку за адресою Академіка Богомольця, 6 яскраво виділяється серед ряду сецесійної забудови, яку на цій вулиці переважно проєктувала фірма відомого українського архітектор Івана Левинського. Цей дім був збудованим 1906 року за проєктом Тадеуша Обмінського.

Нині в будинку працює відомий багатьом львів’янам Центр міської історії, який і займає більшу частину споруди. Також тут розміщені інші офіси, зали для конференцій і одна житлова квартира.

Цей дім відреставрували 2006 року в межах співпраці австрійського архітектора Герберта Пастерка, який керував проєктом реставрації та українського локального спеціаліста – Миколи Прокоповича. Тоді реставрація торкнулася не лише фасаду, вікон, дверей та інтер’єрів під’їзду, а й внутрішнього двору будинку.

Так, у дворі відновили покриття, оригінальний кований паркан і зберегли дерева, що там росли. За 15 років після реставрації двір все ще має охайний вигляд, у ньому стоять окремі столики, адже зараз на першому поверсі будівлі працює невеличке кафе, де можна купити кави і сісти за столики, що стоять у дворі, а також окремі баки для сортування сміття.

Юстимові чоботи і рибки у ставку

«Дворик Юстима» – такий напис висить над відреставрованою брамою класицистичного будинку кінця ХІХ століття на вулиці Огієнка, 9.

За дверима нас зустрічає досить незвичайна картина: одягнений у стилі львівського батяра манекен з гітарою в руках, вагонетка та різноманітні таблички із назвами вулиць, на вході стоїть група туристів, увагу якої привернув двір.

Зайти у двір може кожен охочий, проте лише після того, як пожертвує невелику суму на чоботи Юстиму. 

«Ми представляємо двір лише позитивно, ось тут у нас завжди сидить батяр Юстим. Чому Юстим? Тому що добрий, порядний, чесний, справедливий, – каже чоловік, який зустрічає гостей у дворику, – з ним треба познайомитися, дати грошей на нові чоботи, і він вам заспіває, заграє, а я розповім».

Гроші – невід’ємна частина цього будинку, тому що до 1939 року тут жили тільки євреї. Тому заробляють тут всі, навіть рибки.

На підлозі, у брамі, поміж оригінальною плиткою лежать дві рейки, частково залиті бетоном. Такі рейки колись використовували, аби спеціальною вагонеткою довозити вугілля для обігрівання будинку.

Двір також охайно встелений плиткою. Одразу впадає в око велика кількість рослин у невеликому дворі. Від малих домашніх вазонів до гілок винограду, який плететься по периметру подвір’я. Ба більше, мешканці самостійно облаштували імпровізований ставок, у якому живуть рибки. Чавунні парканці та навіть гармати – все це  мешканці збирали та купували за власний кошт.

Пан Ярослав, який тут мешкає, власноруч зробив оригінальні поштові скриньки та стіл із домовою книгою. 

Стіни будинку майорять різними кольорами – від оливкового до фіолетового. Де-не-де стіни декоровані ліпниною та невеликими картинами. Це свідчить про те, що мешканці дбають про своє подвір’я.

Під’їзд зі відреставрованими сходами, що також були відновленні мешканцями, має ошатний та чистий вигляд.

«ЖЕК настільки зіпсував під’їзд, що важко було його реставрувати. Нам вдалося зберегти лиш невеликі елементи розписів на стінах, але все інше мусили робити наново», – каже пан Ярослав.

Нині будинок під номером дев’ять на вулиці Огієнка – це єдиний дім на цій вулиці, в якому мешканці об’єдналися в ОСББ і активно дбають про свій двір.

«Двір потрібно утримувати в порядку, тому кожного, хто приходить сюди подивитися, просимо залишити символічну суму, хоча, звісно, декого ми впускаємо абсолютно безкоштовно. Загалом утримання двору обходиться нам у розмірі шість тисяч гривень на місяць», – додає. 

Як виправляли помилки у Брюсселі

Старовинні брюссельські райони на перший погляд можуть видаватися в одному стилі, однак коли придивитися, то навіть краєм ока можна помітити різницю будівель. 

Стародавні райони цього міста побудовані так, що в кожному кварталі будинки стоять колом чи квадратом, а посередині – замкнена територія для приватних двориків, садочків тощо. Подивившись вгору можна побачити прибудови, балкони та навіть цілі будівлі, що займають територію дворика. Зрештою, для Львова це також не новинка. До того ж, в Брюсселі раніше текла річка Мальбек, яку також сховали під бетон.

Цікаво, що у 1960-х роках в Брюсселі масово знищували старовинні квартали та видатні пам’ятки архітектури задля перепланування міста та його модернізації. 

Брюссель і сьогодні потребує реставраційних робіт: все частіше у будинків відпадають фрески, декоративна ліпнина, багато старовинних будинків стоять покинуті. З початком 1990-х років влада міста поступово почала розробляти закони, які захищають історичні пам’ятки та окремі райони. 

Зараз держава регулярно виділяє кошти власникам будинків, які мають історичну, культурну та естетичну цінність на підтримання їх зовнішнього вигляду. Наприклад, якщо на стінах будинку є пісочні малюнки в стилі ар-нуво, вітражі у вікні чи якась фігурна ліпнина на стінах його власник може розраховувати на певні пільги. Також, якщо будинок знаходиться в охоронній зоні історичної та культурної спадщини, а це майже всі центральні райони Брюсселя, то його власник може відремонтувати своє житло, згідно з визначеними екологічними стандартами, і тоді може розраховувати на пільги для таких робіт. Це може бути перекриття даху, термоізоляція стін, заміна електропроводки, встановлення нової системи опалення та енергозберігаючих приладів і навіть озеленення фасаду шляхом висадження декоративних рослин, які здатні заплетати фасад будинка.   

А що у Львові 

У Львові на початку року формується бюджет і виділяють кошти для районних адміністрацій, які розпоряджаються цими коштами. За виділені гроші ремонтують двори, хідники і дороги. 

«Титульні списки формуються в лютому-березні, їх затверджує комісія. В ці титульні списки входять двори, які ми плануємо ремонтувати в поточному році», – каже у коментарі Tvoemisto.tv заступниця міського голови з питань ЖКГ Ірина Маруняк.

У 2021 році, каже вона, запланували відремонтувати 31 двір. Це стосується всіх районів. Станом на сьогодні відремонтували вже 21 двір, ще 10 – у ремонті. 

При формуванні титульних списків в пріоритеті двори, які у поганому стані. Якщо йдеться про великі простори, де чотири-п’ять будинків, де люди мають свого роду громадський простір, то там облаштовують дитячі майданчики, ставлять лавки та садять дерева, каже Ірина Маруняк. 

«Мешканці можуть брати участь громадському бюджеті, якщо подають заявки на конкурс. Тоді й місто підтримує такі ініціативи, на наступний рік такі кошти вже передбачено», – додає.

Щодо Галицького району, то цього року запланували ремонт шести дворів, три з яких вже відремонтували. Йдеться про вул. Тарнавського, 114 та 116 і про Шпитальну, 20. 

Відремонтовані двори та ті, у яких ще тривають ремонтні роботи: 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Володимир Караїм, Софія Шавранська

Фото Володимира Караїма