Фото: Qirim.news

Фото: Qirim.news

Що зараз відбувається у Криму і чи вдасться Україні повернути півострів

12607 0
Про майбутнє Криму слід замислюватися уже нині. Деокупація півострова – довгостроковий процес, однак зараз маємо нагоду виправити помилки, допущені починаючи з 2014 року і говорити світові, що Крим – це Україна не лише юридично, а й історично, адже він готовий слухати. Нині наша країна користується підвищеною увагою міжнародної спільноти, але ґрунтовної інформації про ідентичність півострова, його історію та корінні народи в світовому дискурсі все ще бракує. Такі думки висловили експерти під час дискусії «Що зараз відбувається в окупованому Криму і як це позначається на решті країни», яка відбулася 29 березня у студії Тvoemisto.tv.

Що відбувається на півострові зараз? 

У Криму відбувається активна фаза призову до російської армії. Військових з півострова мобілізують і беруть на строкову службу, хоч за російським законодавством використовувати строковиків у активних бойових діях заборонено. Однак їх вже бачили і на території інших регіонів України. Повістки приходять, як українським громадянам, так і тим колонізаторам, які приїхали сюди проживати. Регіон використовують для лікування хворих, які отримали поранення на території материкової частини України. На півострові багато трупів. Кримчани це бачать на власні очі, говорить заступниця представника президента України в АР Крим, співзасновниця ГО «КримSOS» Таміла Ташева.

Вона підкреслює, що Крим був одним із фронтів Російської Федерації щодо нападу на Україну: вночі 24 лютого ворожі війська прорвалися через адмінмежу, зруйнувавши контрольно-пропускні пункти на «Каланчаку» і «Чонгарі». Херсонщина, яка межує з півостровом, нині тимчасово нам непідконтрольна. Також важливо говорити, що ракети, які вдарили по Яворівському полігоні та цивільній інфраструктурі Львова, були випущені з акваторії Чорного моря. 

Зараз постачальники товарів в Криму звертаються до окупаційних адміністрацій, говорять, що через об’єктивні причини, неможливості поставок, виробництва ціни на товари першої необхідності зростають. Є інформація, що підвищення сягатимуть навіть 65%. Цукру немає, у магазинах його продають по два кілограми в одні руки за підвищеною до 15% ціною. Хліб здорожчав на 12%. 

«Мене питають, чи протестують кримчани після широкомасштабної хвилі російської агресії. Слід зауважити, що Крим живе в умовах війни уже 8 років: те, що можна було зачистити на території півострова, зачистили, в тому числі активістські рухи. Люди намагаються підтримувати Україну в соціальних мережах, – розповідає Таміла Ташева. – Наші політичні в’язні, наприклад, Сервер Мустафаєв і Наріман Джеляєв надсилають листи з місць ув’язнення на підтримку політичного, військового керівництва нашої держави, наших громадян, військових, волонтерів. Люди виходять на одиночні протести проти війни, за новим російським законодавством їх притягають до відповідальності – до 15 днів арешту або сплати штрафу, адже це вважається дискредитацією російських військових, пропагандою «ворожих» елементів». 

За словами експертки, наразі відбувається фактично депортація українських громадян: спершу на територію Криму, потім – до Російської Федерації, часто у віддалені регіони: «Наприклад, жителів Маріуполя, які виїжджали з обстріляного, фактично знищеного міста, потім силоміць відправляли на територію півострова. Забирають в них паспорти українські, дають якісь незаконні посвідки про тимчасовий притулок», – каже Таміла Ташева. 

Заступник директора Українського інституту Алім Алієв підкреслив поширені на півострові процеси мілітаризації свідомості та зміни ідентичності, які проявляються у фукціонуванні мови, релігії, культури, традицій, руйнуванні культурних пам’яток. Попри декларацію окупаційної влади Криму, з трьох офіційних мов на півострові існує лише російська: українська і кримськотатарська просто вичавлюються. Також відбувається заміщення населення, відтік мізків з Криму – приблизно 50 тисяч осіб виїхало з півострова, однак заїхало щонайменше півмільйона нового населення.

«І це Росія робить системно. Далі ми говоримо про створення фейкових інституцій. Замість Меджлісу кримськотатарського народу – представницького органу кримських татар, який був у 2016 році просто заборонений в Криму – окупаційна влада почала створювати «інституції», які мали б ретранслювати політичну позицію Росії, але в кримських татар теж сильна історична і політична пам'ять, тому вони залишились маргінальними», – каже А. Алієв. 

Редактор японської версії сайту «Укрінформ» Хірано Такаші наголошує, що мешканці півострова перебувають у перманентному страху: «Люди починають швидко закриватись, довіряти лише найближчому колу, тому для мене є героями ті особи, які протягом 8 років життя в Криму створюють і імплементують важливі ініціативи в різних напрямах: культурних, правозахисних, благодійних, освітніх, медійних». 

Чому важливо говорити про Крим під час широкомасштабної війни? 

Нині світова увага прикута до України і це варто використовувати, адже люди за кордоном готові чути також і про Крим, однак ґрунтовної інформації про ідентичність півострова в світовому дискурсі все ще бракує. За словами Хірано Такаші, 90% населення Японії підтримує позиції України у цій війні: «Це історичний момент, тому що 2014 року японці дивилися новини, але не висловили підтримку Україні, бо ще не зрозуміли, що відбувається. А нині очевидно, що Росія – зло, Україна – жертва, тому майже всі японці підтримують Україну». 

За його словами, у 2014 році через російську дезінформаційну кампанію частина світової спільноти думала, що можливо справді понад 97% місцевого населення у Криму підтримує його приєднання до Росії. Але зараз, коли механізми російської дезінформації роз’яснені набагато більше, люди почали сумніватися щодо подій 2014 року. Росія нині повторює ту саму тактику на півдні України, знімаючи так зване «місцеве населення», яке отримує «майданну допомогу», але насправді паралельно триває масштабний проукраїнський мітинг. 

Для нас відкривається вікно можливостей – розповідати правдиву інформацію про події в Криму 2014 року, привертати увагу до історії півострова. 

Найімовірніше, процес деокупації буде довготривалим, і на тлі роботи за прийнятою стратегією щодо повернення Криму важливо покращувати загальні знання світового населення про цей регіон, його історію, корінних мешканців, культуру, поглядів і бачень щодо Криму і того, як вони відрізняються від російського наративу. 

«Це все потрібне, щоб міжнародна спільнота зрозуміла, наскільки Україна має не тільки юридичну справедливість щодо повернення Криму, а також й історичну. Тут поки бракує інформації. Думаю, важливо підтримувати зусилля експертів, які можуть створювати такі матеріали, які здатні давати людям погляд щодо різноманітності історії, ідентичності Криму, яких поки-що бракує поза Україною», – каже пан Такаші. 

Чому ще один народ гине? 

«Повернення Криму до цивілізованих відносин є критично важливим», – вважає викладач Київської школи економіки та УКУ, експерт з довготермінових стратегій Євген Глібовицький. 

На його думку, йдеться і про історичну справедливість, і про право кримських татар на власну домівку, і про визначення, яким чином вони хочуть розбудовувати себе, ідентичність та свій край. Також це питання співіснування в одному культурному, національному, державному просторі, так само, як і міжнародному регіональному полі. Геополітика, економіка, торгівля теж є важливими складовими цього питання. 

«Важливо, щоб ми дивилися на Крим не як на те, що є певною проблемою, а як на те, що є значним рішенням. Тому що Крим фактично є містком до взаємодії між різними світами. Мені здається, що є певний момент нашої історичної відповідальності перед тими, хто є автохтонами і корінними народами України. В першу чергу це кримські татари, тому у них немає іншої домівки. Ми не можемо бути в ситуації, коли ще один народ, ще одна ідентичність просто гине, тому що в Росії такі геополітичні амбіції», – наголошує експерт.

На його думку, Криму доведеться пройти через кілька важливих змін. «Найбільш складною буде десовітизація, яка в багатьох випадках буде передбачати фактично історичну деокупацію», вважає Євген Глібовицький.

Експерт наголошує на необхідності розмірковувати про майбутнє півострова та розробляти стратегію його облаштування вже зараз. «Важливо, щоб процес повернення Криму був процесом, який не дасть можливості пізніше відновитися ресентименту, рухам, які знову претендуватимуть на півострів». 

«Домашнє завдання»

Під час дискусії експерти наголошували, що нині маємо шанс виправити помилки, допущені після 2014 року. 

Зокрема Євген Глібовицький говорив про недостатню підтримку кримськотатарської мови та культури в Україні, усвідомлення нашого різноманіття.

«Кримськотатарська справа – це українська справа. Точно так само як кримські татари перейняли на себе болі українського народу, мені здається, що ми маємо взяти на себе більшу відповідальність як українці за кримських татар в підтримці мови, культури, освіти. Це критично важливо, щоби кримськотатарські групи в українському суспільстві мали щонайменше  такий самий рівень освіченості, успішності, підприємницької спроможності, як інші українські групи», – наголосив Євген Глібовицький

Алім Алієв зауважив, що кримські татари теж мають своє «домашнє завдання» щодо збереження і розвитку своєї ідентичності, створення конкурентного середовища. Йдеться і про побудову інституцій: не лише політичних, а й ділових, соціальних, культурних тощо.

«Ми говоримо про більший прояв суб’єктності самих кримських татар, більше розуміння того, хто ми є, до чого ми йдемо, навіть в питаннях кримськотатарської національної територіальної автономії. Я вірю, що це не привілей чи карт-бланш для кримських татар: це відповідальність, за яку ми достатньо довго і багато боролись. Також це гарант, що ми через деякий час знову не отримаємо зросійщеного чи проросійського регіону. Це запобіжник сепаратистським настроям», – зазначив Алім Алієв. 

Таміла Ташева каже, що діяти нині маємо пришвидшено. «Після того, як в 2021 році була прийнята і введена в дію Стратегія деокупації Криму, створили план заходів, які стосуються питання розвитку культури, мови кримських татар. Окремо була розроблена концепція розвитку кримськотатарської мови на 10 років, були прийняті кілька важливих законів, що стосуються півострова, зокрема про статус корінних народів, в якому законодавчо закріплено три корінні народи – кримські татари, караїми і кримчаки», – каже вона. 

«До повномасштабного вторгнення у нас було багато планів щодо роботи над іншим законодавством, включаючи законопроект про статус кримськотатарського народу. Ми мали ряд планів в законодавчій і проєктній сферах, почали працювати над проєктом створення музею кримськотатарської культури і історії, а також проєктом щодо вступу старшокласників до українських ЗВО. Планів достатньо багато, сподіваюся, що принаймні частину з них ми все ж таки зможемо здійснити. Домашнє завдання, на жаль, тривалий час не виконувалося, але зараз є абсолютно повна підтримка політичного керівництва держави, щоби це впроваджувати», – стверджує Таміла Ташева. 

Майбутнє Росії 

Говорячи про майбутнє Росії і цю країну як загрозу, мусимо спершу допомогти перелаштувати свою оптику країнам Заходу, – переконаний Євген Глібовицький. Якщо це не дуже складно зі США, то з країнами Європейського союзу, для яких Росія є величезним ринком, – навпаки. 

Щодо геополітичних стосунків, на думку експерта, Україні неефективно бути стороною, яка комунікує «ви повинні бути на нашому боці», адже нам ніхто нічого не повинен. 

Також важливо краще розуміти внутрішні процеси в росії, вважає стратег.

«Якщо ми будемо просто розраховувати, що в певний момент росія розвалиться на шматки, то питання, чи ми взагалі розуміємо, що там відбувається, наскільки, наприклад, національні рухи є спроможними, готовими, як виглядають інтереси еліт, чи ми не впремося в певний момент в проблеми, які будуть для нас новими викликами поверх існуючого виклику. Як виглядатиме північний Кавказ, як виглядатимуть тюркські держави, як виглядатимуть, наприклад, відносини Китаю і того, що може виникнути в Сибіру, як виглядатиме ситуація геть на далекому Сході? Тобто, практично ми говоримо про те, що ми би напевно могли бути критично важливим партнером для якогось міжнародного проекту із знаходження якогось варіанту неповернення Росії в імперський стан. Мені здається, що це є загальний безпековий інтерес: якщо не глобальний, то точно регіональний. Але є кілька компонентів, яких для цього бракує. Я би намагався не закидувати шапками, а просто ретельно оцінити наші знання, наші спроможності і попробувати настільки серйозно до цього підійти, наскільки наскільки нам дозволяє час, ресурси тощо», – каже Євген Глібовицький.

Нині ми спостерігаємо короткі наслідки економічного ослаблення росії через запроваджені Заходом санкції. Вони вдарили по середньому класу, який, на думку екперта, є суспільною групою, що несе частину відповідальності за те, що відбувається в Росії.

«Вони обрали бути пасивнішими в політичному житті, не боротися за свої перспективи. У момент, коли вони виїжджають із Росії сотнями тисяч, як ми зараз бачимо, результатом того, що стається внаслідок економічних санкцій, є ще більша консолідація російської масової групи, яка має гіршу освіту, погане розуміння причинно-наслідкових зв’язків, дуже низькі соціальні стандарти, очікування, низький рівень емпатії і т.д.  Вони просто ще сильніше гуртуються довкола свого лідера, тому я не здивуюся, якщо сьогоднішній 71% підтримки перетвориться з часом в 75%, 78%, 80% і т. д. Тим не менше, в певний момент можливі якісь дії з боку російських еліт, але я боюся, що станом на сьогодні ми не бачимо в російській політичній карті неоімперську альтернативу», – каже Євген Глібовицький.

Він стверджує, що найбільший ризик в тому, що така антипутінська, але неоімперська альтернатива може прийти з тезами про неприйнятність війни, з вибаченнями, з репараціями, але Крим, з їхньої точки зору, і далі повинен залишатися російським. Для нас це буде жахливою історією, адже бачитимемо тиск і від Заходу, який наполягатиме на тому, щоби ми прийняли правила гри, тому що це дає можливість відновити торгівлю тощо. «Ситуація не вирішується, вона відкладається. Це практично означає, що через покоління це протистояння буде знову, тільки ціна буде страшною», – наголошує експерт.

На його переконання, українцям варто проявляти більше асертивності: якщо росіяни хочуть бачити своїх полонених у себе вдома, то це означає, що вони повинні звільнити кримських татар, які були незаконно арештовані. 

«Стосовно того, як має виглядати російський процес, то це незвіданий шлях. Якщо ми очікуємо, що одного дня якийсь саміт чи якісь міжнародні переговори повинні прийти до певних рішень, то ці рішення треба починати готувати вже сьогодні. Через їхню неготовність ми просто впремося в те, що події можуть випередити нашу готовність до них. Ми практично стоїмо за один інфаркт від великого вакууму рішень, які потрібно буде чимось заповнювати. Важливо те, що відбувається на фронті, але так само і те, що відбувається в політиці, поза лінією фронту, у нашому прогнозуванні, аналітиці, тому що це вистелює стежку виходу з цього конфлікту на умовах, які нас всіх влаштують», – переконаний Євген Глібовицький.

Ольга Кацан

Фото: Іван Станіславський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

 
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!