Фото: Сергій Хардкорченко

Фото: Сергій Хардкорченко

«Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»

6021 0
Олег Думич входить до добровольчого корпусу «Госпітальєри». Понад 100 бійців батальйону зараз воюють із російськими окупантами на сході та півдні України. Їхнє завдання – евакуювати поранених з передової, стабілізувати їхній стан і доправити в безпечніше місце. Олег зараз на східному напрямку. Сам він із Кам’янки-Бузької, має старшого брата Романа, який уже декілька років живе у В’єтнамі, молодшого – Юрка, який також служить у ЗСУ та найменшу сестру Іринку. Tvoemisto.tv поговорило з бійцем про російсько-українську війну, його місію та тактику добровольців.

Про «Госпітальєрів»

Про «Госпітальєрів» я чув ще з 2014 року, коли вже почалася відкрита війна росії проти України. Ми кажемо, що вже тоді почалася війна. Вже тоді я чув про Яну Зінкевич (народна депутатка України, командирка медичного батальйону «Госпітальєри» – Ред.) та про цей добробат. Пізніше, у 2016 році, мій кум Микола Муравський пішов воювати на схід і теж дещо розповідав про них. Він воював у 8-ому батальйоні «Аратта» Української добровольчої армії та загинув героїчною смертю.

«Госпітальєри» є структурним підрозділом Української добровольчої армії. Це та структура, яку створив Дмитро Ярош. Вони – її медичне крило, хоча працюють і з усіма іншими: надають допомогу цивільним, присутні на позиціях ЗСУ. Це доволі автономний підрозділ.

Мені сподобалися «Госпітальєри», бо я думав, що як піду зі зброєю, то доведеться вбивати людей. А тут їх треба рятувати. Можливо, через це я підсвідомо вибрав такий спосіб допомоги фронту.

Під час боїв за Київ більша частина добробату була там. Але були екіпажі, які розташувалися на сході, тому що там наша база. П’ять-шість екіпажів, котрі постійно чергували на позиціях, залишились там виконувати бойові завдання, ще декілька додаткових екіпажів поїхали працювати на Південь України.

Основна бойова частина була зосереджена в Києві, тому що ми розуміли, що столиця є ключовим пріоритетом і її треба захищати. Захистимо Київ – захистимо нашу духовну столицю, цитадель, твердиню і будемо витісняти орків далі по всій лінії фронту.

Про вишколи парамедиків

В принципі, я розумів, що повномасштабне вторгнення росії в Україну – питання часу. Але в мене було бажання потрапити на війну, подивитися, що це і як. Тож у 2019 році я записався на вишкіл до «Госпітальєрів». У них є база в Павлограді, де вони зазвичай проводять свої тренування. Це тижневий інтенсив, один із кращих медичних вишколів в Україні. Зазвичай навчання тривають два-три дні. Ми спали весь цей час на базі, постійно там перебували.

Усі інструктори мають досвід бойових дій. Це хлопці та дівчата, які, як кажуть, понюхали пороху, бачили війну, а не просто викладали теорію. Ми бігали на базі в бронежилетах і касках, стрибали у вириті окопи. Це вишкіл із нічними підйомами, евакуаціями, де роблять багато маніпуляцій, починаючи від простого відпрацювання накладання джгута-турнікета. Тренуєшся доти, доки не починаєш вписуватися у необхідний часовий мінімум. Можеш щось робити за столом, аж тут інструктор раптом вигукує «права рука» чи «ліва нога», і солдат повинен накласти туди турнікет. Серед ночі тебе будять і кажуть «ліва нога» – і ти встаєш, і накладаєш на себе турнікет. Чи бойова тривога – надягаєш бронежилет, каску і вибігаєш за межі бази. Кажуть, у «лісі є поранений», садять тебе у «швидку» і везуть туди витягувати пораненого.

Моя група вивезла з передової вже не одного нашого хлопця – хтось контужений, хтось із пораненнями в ногу, когось доправили до лікарні в обласному центрі, а деяким робимо щоденні перев’язки на стабілізаційному пункті. Надаємо допомогу усім, і цивільним у тому числі. Нещодавно вивозили одну бабусю, яка мала інвалідність. Ми не закріплені до якогось підрозділу – ми там, де потрібні.

Треба розуміти, що є ще медики ЗСУ, які також вивозять наших бійців з передової. Ми ж надаємо допомогу на тих ділянках, які не так добре забезпечені медичною допомогою та медиками, як інші.

Про першу ротацію

Перший раз я поїхав на ротацію в грудні 2020 року після додаткового вишколу, бо, як каже мій духовний отець, «що у кого не треніюється, те у того атрофіюється», а я за рік трохи забув практику.

Був у секторі «М». Це той сектор, головним містом у якому був Маріуполь і все навколо нього. Цього року наші військові одразу відійшли з тих позицій, бо неймовірно потужно працювала ворожа артилерія. Тоді ж було відносно спокійно, хоча постійні обстріли тривали. Але це була позиційна війна, ніхто сильно не йшов в атаку. Час до часу був снайперський та мінометний вогонь.

Там я пробув два з половиною тижні. Позиція нашого добробату була трохи далі від «0» – там, де були вириті окопи частин ЗСУ, за якими починалася «сіра зона». А позиція парамедиків, як правило, трошки «відтягнута» на декілька кілометрів назад, бо недобре медикам бути під обстрілами. Їм потрібне більш безпечне місце, у яке вони мають витягати поранених. До хлопців на передовій щось прилітало, а в нас було спокійно.

Я стояв із бригадою морської піхоти з Миколаєва. У них був невеличкий підрозділ із шести людей, які були зі мною на позиції. Вони теж були трохи «відтягнуті» назад, у них було своє завдання. Спали ми разом у одному контейнері для суднових вантажних перевезень.

Про устрій добробату

У нас дуже потужно забезпечений батальйон, за що треба похвалити Яну Зінкевич. Колосальна кількість різноманітної медицини: американська, ізраїльська, українська. Вона до нас зайшла, і ми з нею працюємо. Тож із тактичної медицини у нас є майже все. Тепер формуються запаси і склади, є звичайна медицина, не тільки турнікети і бандажі, коли треба надати першу допомогу пораненому. Звичайна медицина – це і пігулки, знеболювальні.

Коли організовуємо новий склад, то робимо різні профілі. Для прикладу, інтенсивної терапії, куди приходять військові та цивільні.

Є центральне постачання, яке організовує Яна Зінкевич через свої контакти, бо, окрім того що вона є депутаткою Верховної Ради, вона ще й голова Комітету у справах ветеранів, займається Українською добровольчою армією.

Частину постачання налагоджують наші бійці, які просто домовляються зі своїми друзями. Нещодавно мені написав один мій товариш Богдан Петришак – керівник Гуманітарного штабу УКУ, і запитав, чи потрібні нам аптечки. Я запитав у наших, і мені зі Львова надіслали 45 аптечок. Таких, як я, у нас понад 100 людей, кожен має друзів, волонтерів, які їм також щось підвозять. 

Про потреби добробату

Наразі маємо гостру потребу в медичних автомобілях, не «швидких», а в пікапах, які могли б вивозити поранених із першої лінії. Звичайних «швидких» у нас вже 50-ть. Вони хороші, сучасні, але з лінії фронту вивозить пікап. Це називається «таквак» (tactical evacuation англ. «тактична евакуація» – Ред.), а ще є «медвак» – «швидка», яка вже везе із пункту бойових дій (medical evacuation – англ. «медична евакуація» – Ред). Між ними є певний стабілізаційний пункт.

У Львові теж є невеликий логістичний центр, куди звозять усе з-за кордону, а звідти перевозять до Києва і далі – на схід. Нині так і працюємо: один пікап привозить людей на стабілізаційний пункт, а ми вже відвозимо поранених до лікарні.

Відповідно, нам потрібні пікапи – машини для евакуації поранених, а також прилади нічного бачення. Бо щоб забрати бійців із передової вночі, ми їдемо без фар, практично навпомацки. Коли вмикаєш фари, то виявляєш себе. Тому нам конче необхідні прилади нічного бачення, бо без них їдеш дуже повільно і дуже невпевнено.  

Як допомогти батальйону:
Приват банк 4731 2196 0050 4058 Зінкевич Яна
Приват банк 5168 7554 5634 9881 Ганна Федянович
Монобанк 4441 1144 5575 9553 Дорошенко Тетяна
Приват банк 4149 6293 0118 1756 Герасим‘юк Олена
Приват банк 5168 7573 9302 2654 Ірина Чергава
 
Розрахунковий рахунок (ПриватБанк - UAH) IBAN: UA933052990000026208895706239 Отримувач: Ганна Федянович Рахунок отримувача: 26208895706239 МФО банку: 305299 РНОКПП отримувача: 2960215965
 
IBAN: UA893052990000026208866006560 Отримувач: Зінкевич Яна Вадимівна ІПН/ЄРДПУ: 3488112209 Призначення платежу: поповнення рахунку ЗІНКЕВИЧ ЯНА ВАДИМІВНА
 

Роман Тищенко-Ламанський

Фото: Сергія Хардкорченка 

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав. 

 

 

 

 

 

 

 

 


Війна і наступ Росії

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!