Фото: bit.ua

Фото: bit.ua

Світ глухих. Як люди з порушенням слуху викликають «швидку»

1026 0
Уявіть, що ви не можете оперативно викликати швидку, поліцію чи пожежну. Або в місті сталася надзвичайна ситуація, про яку усі знають, але не ви. Наприклад, спрацювали сирени оповіщення, а ви їх не чуєте, і тому не маєте змоги убезпечити себе. А так живуть у місті близько півтори тисячі людей, у яких є проблеми зі слухом.

Усі люди потребують безпеки, спілкування, визнання та розвитку, але люди з інвалідністю, зокрема нечуючі або слабочуючі, навіть у XXI столітті мають із цим суттєві складнощі. Нечуючі люди не можуть навчатися, де вони хочуть, і проводити вільно своє дозвілля. Адже навіть відвідини театру для них без перекладача жестової мови часто стають недосяжними. >Tvoemisto.tv спробувало більше дізнатися про світ глухих, та поспілкувалось з перекладачкою жестової мови Вірою Муць та головою Львівського відділення Громадської організації «Громадський рух «Соціальна гідність» Оленою Чернишевою.

Безпека

Ми звикли, що у повсякденному житті у разі екстрених ситуацій – пожежі, витоку газу чи проблеми зі здоров’ям – кожен може швидко звернутися до відповідних служб за допомогою, лише набравши потрібний номер. Але люди з порушенням слуху не можуть оперативно подзвонити оператору та повідомити про свою проблему. Для них все набагато складніше. 

«Є проблема з викликом екстрених служб, таких як швидка чи пожежна. Так, існує система надсилання смс-повідомлення, але вона не виправдала себе і вона не працює. Зазвичай, щоб подзвонити у швидку або до поліції, нечуючі люди дзвонять на відеозв'язок перекладачу жестової мови, а він вже телефонує в швидку чи іншу службу. Але це довго, тож так не має бути. Мав би бути відеозв’язок з екстреними службами та перекладач жестової мови онлайн», – каже Олена Чернишева. 

Зараз така послуга з дистанційним обслуговуванням є лише у двох ЦНАПах на площі Ринок та на вул. Хвильового, а також на «Гарячій лінії міста» 15-80.

У міській раді, у відділі соціального захисту погоджуються, що екстрені служби потребують такого сервісу, але кажуть, що рятувальники або ж лікарні – це вертикаль державного рівня, тож це питання мали б порушити на рівні міністерств. 

«Пожежна, поліція, швидка – це вже державні структури, тож питання такого сервісу має вирішуватися на державному рівні, на рівні міністерств. Це було б дуже зручно, якщо б таке впровадили по всій країні», - каже керівник відділу соціальних послуг та програмного забезпечення Андрій Оліярник. 

Що стосується безпеки, то тут також немає ніякого попередження для людей з вадою слуху, коли спрацьовує сирена сповіщення. 

«Ми обговорювали це питання з міською владою, коли порушували питання безбар’єрності, але так нічого і не вирішилось. Немає ніяких застосунків, які б сповіщали людей про небезпеку. Як щось станеться, то хіба чуючі родичі повідомлять таких людей про небезпеку», – каже голова громадської організації «Громадський рух «Соціальна гідність» пані Олена. 


Освіта та робота

Часто діти люблять мріяти, ким вони стануть у дорослому житті. Хтось хоче стати лікарем, а хтось керувати літаком. Але у дітей з порушенням слуху вибір серед професій не такий великий. До того ж, навіть ті професії, які вони могли б опанувати у майбутному, все одно залишаються для них недоступними, адже багато вишів просто непристосовані для навчання глухих дітей. За словами Олени Чернишевої, у Львові лише два заклади пристосовані для навчання студентів з порушенням слуху: це Львівський державний художньо-професійний ліцей та Львівський державний медичний коледж ім. А. Крупинського. 

Щоправда, зараз вже багато дітей з вадами слуху навчається у загальноосвітніх школах, а не у спеціалізованих інтернатах. 

В управлінні освіти Львівської міськради кажуть, що діти з порушенням слуху сьогодні мають повне право навчатися у загальноосвітніх класах. Зараз у звичайних школах навчається 45 учнів з вадами слуху, з них 25 навчаються у середній загальноосвітній школі №95. Є школи, в яких навчається навіть по одному такому учню. У всіх інклюзивних класах є асистент вчителя. Окрім того, 30 педагогів львівських шкіл пройшли навчання жестової мови. 

«Заплановано впровадити програму “Українська жестова мова” для всіх педагогів. Адже відповідно до нового закону будь-яка школа має прийняти таку дитину. Батьки пишуть заяву на створення інклюзивного класу і дитині надається така послуга. Зараз багато дітей з особливими освітніми потребами. Раніше ми їх не бачили, тому що дітей віддавали батьки в спеціалізовані інтернати, зараз багато хто з них вчиться у загальноосвітніх школах», – каже в.о начальника управління освіти Олеся Васюта. 

Деякі з цих дітей під час навчання в загальноосвітній школі переводяться до спеціалізованої школи Марії Покрови для дітей з порушенням слуху. Кажуть, що почувають себе дискомфортно серед чуючих однолітків. 

«Я знаю глухих дітей, які навчаються в звичайних загальноосвітніх школах, але, як показує практика, такі діти часто повертаються в спеціалізовану школу. Адже там вони себе почувають комфортніше. У спеціалізованій школі багато педагогів, які підготовлені та кваліфіковані щодо навчання дітей з такою вадою. І ще є одна проблема навчання у загальноосвітній школі – це відторгнення колективом класу. Уявіть собі, як тоді себе така дитина почуває», – розповідає Віра Муць, педагог та перекладачка з жестової мови. 

Що стосується працевлаштування, то багато львівських бізнесменів беруть на роботу людей з порушенням слуху. Наприклад, в «Ашані» можна побачити каси з позначкою, що касир не чує. Також Олена Чернишева розповідає, що багато її знайомих зараз працюють лаборантами або ж рентгенологами у медичних установах. 


 Комфорт та дозвілля 

Зараз серед глухих стала дуже популярною жестова пісня. Також люди з порушенням слуху дуже добре танцюють, тож для таких людей є гуртки у Львівському обласному центрі культури і дозвілля українського товариства глухих на вул. Некрасова, 45. 

Хоча сходити на концерт, театралізовану виставу або ж ще на якийсь культурний захід вже є проблемою. Адже переважно такі заходи не враховують потреб людей з інвалідністю. 

«Багато хто це виправдовує тим, що слабочуючі люди не ходять на події. Але вони тому і не ходять, тому що знають, що для них вони не адаптовані. Ви робіть так, щоб вони мали змогу ходити і тоді вони будуть відвідувати їх», - каже голова громадської організації Олена Чернишева.

За її словами, нечуючі люди відвідують вистави групою, коли громадська організація домовляється з театром про те, що біля сцени встановлять стільчик з перекладачем жестової мови, а просто сходити на такий захід самому вже проблематично.

Так само є проблема з фільмами у кінотеатрах, адже не всі мають субтитри українською мовою. 

Мова 

Люди з порушенням слуху спілкуються з допомогою жестової мови, але вона стала офіційною в Україні лише у 2000 році. Раніше в школах за радянських часів забороняли активно послуговуватися цією мовою. Вимагали, щоб глухі люди більше використовували усне мовлення, особливо в навчальних закладах. 

«Приїжджали до нас поляки і так само тішилися, що нарешті можна вільно розмовляти жестовою мовою. Розповідали, що в них теж колись при школі висів плакат, де була зображена дитина з руками за спиною і написом: «У нас не махається руками». У всіх соціалістичних країнах так було», – розповідає Віра Муць.

Але зараз активно використовується жестова мова. Цікавим є те, що в кожної нації існує своя жестова мова: польська, англійська, українська абож німецька.

До слова, називати людей з вадами слуху «глухонімими» – некоректно, адже вони мають свою мову, тому не є німими. 

Спілкування та визнання

Віра Муць розповідає, що глухі люди дуже комунікативні, і що скоріше чуючі люди не вміють з ними контактувати і не завжди хочуть. Вона розмірковує, що може це через незнання жестової мови або ж небажання листуватися з такою людиною. 

Перекладачка вважає, що варто в школах запровадити предмет із інклюзії, щоб діти вчилися комунікувати і на рівних сприймати людей з певними вадами. Знати – як допомогти, як комунікувати, та й толерантно ставитися до людей з інвалідністю. 

Щоправда, зараз попит на перекладачів жестової мови зростає, адже у багатьох сферах, як то медицина чи освіта, наявність в штаті такого перекладача стає обов’язковою вимогою. Наразі у Львівській області лише п’ятнадцять сертифікованих перекладачів жестової мови і цього недостатньо, адже багато з них вже задіяні або на телебаченні, або в освітніх закладах. 

«Єдине, що може викликати дискомфорт у нечуючих людей – це неможливість порозумітися та недостатність інформації»,  - каже вона. 

Щоб нечуюча людина краще адаптувалася у своєму житті в соціумі, у першу чергу має змінитися свідомість у нас, в чуючих людей. Ми маємо вміти прийняти цю людину, надати їй інформацію і вміти комунікувати з такою людиною, каже Віра Муць.

Анна Чистякова

Відео Дарії Кучер

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 
 
 
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!