
Вишкіл полку «Азов» для цивільних у Маріуполі, 13 лютого 2022 року. Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
Де готують військових
Серед тих, що сьогодні боронять українську землю від російських загарбників, багато як ветеранів, які мають неабиякий досвід, так і нещодавніх студентів, які раніше не мали стосунку до військової служби, але пройшли підготовку в спецвишах чи на військових кафедрах.
Саме до такої категорії захисників належить Роман, який входить до командного складу одного з підрозділів, що виконує бойові завдання на східному напрямку оборони України. Два роки тому він закінчив військову кафедру в Академії сухопутних військ, паралельно навчаючись у Львівському національному університеті ім. І. Франка на юриста.
Коли він зрозумів, що без військової підготовки ані в прикордонні війська, ані в прокуратуру, ані в Службу безпеки України не потрапити, то вирішив навчатися на військовій кафедрі. Тепер Роман у танкових військах на сході, які стримують ворожий наступ. Каже, про навчання на військовій кафедрі зовсім не шкодує, навпаки, ці заняття, у тому числі й практичні, дали йому змогу покращити знання з тактики ведення бою, розповідає Тvoemisto.tv сестра Романа Олена.
В Україні 12 вищих військових навчальних закладів: два університети, чотири академії та шість інститутів. Також навчання проводять три військові коледжі сержантського складу, одне відділення військової підготовки, три військові ліцеї, 10 кафедр медицини катастроф і військової медицини і майже 30 кафедр військової підготовки. Три заклади мають статус національних.
У Львові військову підготовку можна пройти у трьох вишах – Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького та Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
Військові кафедри: особливості, вимоги і вартість навчання
У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який є найбільшим військовим навчальним закладом Львова, готують фахівців за такими спеціалізаціями: управління діями механізованих підрозділів; управління діями підрозділів артилерії; комплекси, прилади та пристрої артилерійської розвідки; системи та пристрої ракетних комплексів; управління діями підрозділів танкових військ; управління діями інженерних підрозділів військ і сил; озброєння та техніка інженерних військ; морально-психологічне забезпечення в підрозділах, на кораблях (за видами збройних сил); військова культурологія; музичне мистецтво в збройних силах.
Вступати сюди можуть чоловіки та жінки віком від 17 до 40 років. Навчання триває чотири роки. Є денна та заочна форми. Для цього потрібно подати заяву до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації особисто або за допомоги електронної пошти, уточнивши, які ще документи потрібні. Далі відбудеться конкурсний відбір, вступні іспити та зарахування на навчання. Вступати можна за результатами мультитесту або ЗНО 2019, 2020 і 2021 років.
На кафедрі військової підготовки готують офіцерів запасу. І оскільки в багатьох вишах немає військових кафедр, то Академія сухопутних військ уклала угоди з 24 вищими навчальними закладами Львова, студенти яких можуть пройти навчання і отримати звання офіцера запасу. Мовиться про Нацуніверситет «Львівська політехніка», Національний університет імені Івана Франка, Університет внутрішніх справ, Львівську комерційну академію та інші.
Заняття для студентів ВНЗ, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче ступеня бакалавра або закінчений другий курс, проводять один раз на тиждень, а навчання на військовій кафедрі триває два роки. Як зазначили в академії, за час навчання двічі відбуваються збори, на яких проводять інтенсивнішу підготовку, зокрема практичні відпрацювання.
Навчання на військовій кафедрі платне – 10 тисяч гривень за рік.
«Щороку академія випускає близько 600 студентів, хоча спроможність її набагато більша: до трьох тисяч осіб. Головна мотивація – не лише здобути офіцерське звання, а й певні знання і навички, щоб долучитися до Збройних сил та захищати Україну», – кажуть у Академії сухопутних військ.
Скільки студентів та випускників академії тепер захищають Україну від російського ворога, тут не називають, лише кажуть, що певну кількість призвали, а певна кількість пішла до війська добровільно.
Молодших лейтенантів медичної служби запасу, офіцерів-медиків запасу готують на військово-медичній кафедрі медицини катастроф та військової медицини у Львівському національному медичному університеті. Як розповів у коментарі Тvoemisto.tv полковник запасу, викладач загальновійськової дисципліни Валентин Крижанівський, кафедру створили ще 1 вересня 1944 року, проте у 2010-ому її закрили і відновили лише в 2017 році.
Вступити на військову кафедру медуніверситету можуть студенти лише медичних факультетів на четвертому курсі навчання. Навчання триває два роки за контрактною формою. Загальна вартість становить 21 тисячу гривень.
Щороку на кафедру медицини катастроф та військової медицини у Львівському медуніверситеті мають можливість вступити 100 студентів медичних факультетів, проте тут навчається не більш ніж 60-70 осіб.
Кілька років тому в університеті відкрили єдиний в Україні серед військових кафедр Медичний пункт батальйону, де проводять необхідні практичні заняття. Вони відбуваються після першого курсу навчання. На другому курсі передбачений навчальний збір, курсанти складають військову присягу і державні іспити.
Замість інтернатури студентів на бажання можуть відправити на навчання в Українську військово-медичну академію. Проте, зі слів Валентина Крижанівського, щороку там продовжують навчання до 10 випускників військової кафедри Львівського медуніверситету.
Кафедра військової підготовки, яка є структурним підрозділом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, існує з 2016 року. За цей час уже було чотири випуски.
Кафедра здійснює підготовку офіцерів запасу з числа громадян України, які мають або здобувають вищу освіту не нижче ступеня бакалавра і придатні до військової служби за станом здоров’я та морально.
Як зазначили Тvoemisto.tv в університеті, за програмою офіцерів запасу звання молодший лейтенант запасу можуть отримати особи до 40 років за наявності вищої освіти не нижче ступеня бакалавра. Дівчата і жінки становлять 20% від кількості студентів. Ті, що навчалися на військовій кафедрі, мають змогу проходити службу в СБУ, адміністрації Державної прикордонної служби, МВС, інших силових, судових структурах.
Тут навчають організації пожежної безпеки та бойового застосування інженерно-саперних (інженерних) з’єднань, військових частин і підрозділів. Заняття відбуваються раз на тиждень упродовж двох років.
Щороку університет готує 60-80 фахівців. Скільки випустять цього року, ще не відомо, адже багато студентів зараз на війні або виїхали з України.
Що варто змінити, як покращити підготовку офіцерів
Полковник запасу Олександр Поронюк каже, що навчання на військових кафедрах буде виправдане тільки тоді, коли 80% навчання становитимуть практичні заняття з тактики ведення бойових дій, присутність на стрільбищах, відпрацювання різних завдань.
«Війна в Україні триває далеко не з 24 лютого 2022 року, а з 2014-го. За цей час військові кафедри львівських вишів випустили чимало офіцерів запасу. Навчання на військових кафедрах, як правило, платне, але чи повинна людина, яка хоче захищати країну, платити за навчання? Чи виправдовує себе навчання один або два рази на тиждень – також питання. Львівські військові кафедри тепер готують спеціалістів, які готові захищати батьківщину, але треба розуміти, що практика і відпрацювання мають бути на першому місці», – вважає він.
Зі слів голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Івана Тимочка, який два роки проходив курси офіцерів запасу (резерву) на військовій кафедрі, ідеальним варіантом військових кафедр є той, щоби на них навчалися люди, які вже мають військовий досвід і воліють здобути звання офіцера запасу.
«Тепер на військових кафедрах навчаються переважно студенти університетів паралельно з навчанням у своєму виші. Теорію їм дають, але потрібно більше практики», – каже Іван Тимочко.
На його думку, навчання на військових кафедрах мало б тривати не два роки, а рік:
«Кожні вихідні, як правило, по суботах, майбутні офіцери, а це зазвичай студенти третіх і четвертих курсів, проходять навчання на військових кафедрах. Вважаю, що оптимальним варіантом є тривалість навчання один рік, але двічі на тиждень, наприклад у п’ятницю і суботу. Тобто один день – теорія, другий день – практика, а не два роки і один раз на тиждень.
В Україні наразі є близько 35 навчальних закладів, які здійснюють підготовку офіцерів запасу. Можна було б обрати один заклад із хорошою матеріально-технічною базою і здійснити там пілотний проєкт. Таким закладом могла б стати Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного».
Натомість платне навчання на військових кафедрах, вважає він, ще більше мотивує студентів до закінчення курсу підготовки.
«Це додає наснаги вчитися, бути активною і відповідальнішою людиною», – каже Іван Тимочко.
Ті студенти і курсанти, яких випускають військові кафедри, підготовлені та вмотивовані.
«Навиків, які студенти здобувають на військових кафедрах, цілком достатньо для старту. А відтак кожна військова частина все одно готуватиме людину відповідно до підрозділу. Бо,для прикладу, одна річ – керувати піхотними підрозділами, а друга – відповідати за морально-психологічний стан військових. Тому було б добре, якби в часі війни збільшили набір студентів на факультети психології», – радить він.
Українські війська, тактика ведення бою цінуються в цілому світі. Понад те, чимало іноземних армій тепер переймають досвід наших збройних сил.
«Досвід іноземний, звісно, непоганий, але зараз у нас є своя унікальна ситуація. Складна, але унікальна. Бо на європейському континенті тільки в Україні тривають бойові дії. І вони не локальні, а із застосуванням різної зброї. Наш досвід, тактика введення бою, стратегія, залучення офіцерів до бойових дій, навчальні програми на кафедрах уже переймають інші країни», – додає Іван Тимочко.
Через повномасштабне вторгнення росії Україні потрібно замислитися над новою моделлю збройних сил. Так, майбутня модель безпекової реформи ЗСУ повинна бути, як в Ізраїлі або Швейцарії, наголосив у коментарі Тvoemisto.tv військовий експерт Петро Черник:
«На мій погляд, нам підходять дві моделі. Перша – ізраїльська, де в армії служать і жінки, і чоловіки 32 місяці. Якщо жінка чи чоловік не побували в збройних силах (а в Ізраїлі це майже неможливо), то, згідно із законом, не можуть обіймати державну посаду. Друга модель – швейцарська, де служать абсолютно всі, але підготовка офіцерського складу триває п’ять років із перервами, а сержантського і передового складу – майже рік, також із перервами. І впродовж усього життя вони є військовозобов’язаними».
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова