Вишкіл полку «Азов» для цивільних у Маріуполі, 13 лютого 2022 року. Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
Де готують військових
Серед тих, що сьогодні боронять українську землю від російських загарбників, багато як ветеранів, які мають неабиякий досвід, так і нещодавніх студентів, які раніше не мали стосунку до військової служби, але пройшли підготовку в спецвишах чи на військових кафедрах.
Саме до такої категорії захисників належить Роман, який входить до командного складу одного з підрозділів, що виконує бойові завдання на східному напрямку оборони України. Два роки тому він закінчив військову кафедру в Академії сухопутних військ, паралельно навчаючись у Львівському національному університеті ім. І. Франка на юриста.
Коли він зрозумів, що без військової підготовки ані в прикордонні війська, ані в прокуратуру, ані в Службу безпеки України не потрапити, то вирішив навчатися на військовій кафедрі. Тепер Роман у танкових військах на сході, які стримують ворожий наступ. Каже, про навчання на військовій кафедрі зовсім не шкодує, навпаки, ці заняття, у тому числі й практичні, дали йому змогу покращити знання з тактики ведення бою, розповідає Тvoemisto.tv сестра Романа Олена.
В Україні 12 вищих військових навчальних закладів: два університети, чотири академії та шість інститутів. Також навчання проводять три військові коледжі сержантського складу, одне відділення військової підготовки, три військові ліцеї, 10 кафедр медицини катастроф і військової медицини і майже 30 кафедр військової підготовки. Три заклади мають статус національних.
У Львові військову підготовку можна пройти у трьох вишах – Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького та Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
Військові кафедри: особливості, вимоги і вартість навчання
У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який є найбільшим військовим навчальним закладом Львова, готують фахівців за такими спеціалізаціями: управління діями механізованих підрозділів; управління діями підрозділів артилерії; комплекси, прилади та пристрої артилерійської розвідки; системи та пристрої ракетних комплексів; управління діями підрозділів танкових військ; управління діями інженерних підрозділів військ і сил; озброєння та техніка інженерних військ; морально-психологічне забезпечення в підрозділах, на кораблях (за видами збройних сил); військова культурологія; музичне мистецтво в збройних силах.
Вступати сюди можуть чоловіки та жінки віком від 17 до 40 років. Навчання триває чотири роки. Є денна та заочна форми. Для цього потрібно подати заяву до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації особисто або за допомоги електронної пошти, уточнивши, які ще документи потрібні. Далі відбудеться конкурсний відбір, вступні іспити та зарахування на навчання. Вступати можна за результатами мультитесту або ЗНО 2019, 2020 і 2021 років.
На кафедрі військової підготовки готують офіцерів запасу. І оскільки в багатьох вишах немає військових кафедр, то Академія сухопутних військ уклала угоди з 24 вищими навчальними закладами Львова, студенти яких можуть пройти навчання і отримати звання офіцера запасу. Мовиться про Нацуніверситет «Львівська політехніка», Національний університет імені Івана Франка, Університет внутрішніх справ, Львівську комерційну академію та інші.
Заняття для студентів ВНЗ, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче ступеня бакалавра або закінчений другий курс, проводять один раз на тиждень, а навчання на військовій кафедрі триває два роки. Як зазначили в академії, за час навчання двічі відбуваються збори, на яких проводять інтенсивнішу підготовку, зокрема практичні відпрацювання.
Навчання на військовій кафедрі платне – 10 тисяч гривень за рік.
«Щороку академія випускає близько 600 студентів, хоча спроможність її набагато більша: до трьох тисяч осіб. Головна мотивація – не лише здобути офіцерське звання, а й певні знання і навички, щоб долучитися до Збройних сил та захищати Україну», – кажуть у Академії сухопутних військ.
Скільки студентів та випускників академії тепер захищають Україну від російського ворога, тут не називають, лише кажуть, що певну кількість призвали, а певна кількість пішла до війська добровільно.
Молодших лейтенантів медичної служби запасу, офіцерів-медиків запасу готують на військово-медичній кафедрі медицини катастроф та військової медицини у Львівському національному медичному університеті. Як розповів у коментарі Тvoemisto.tv полковник запасу, викладач загальновійськової дисципліни Валентин Крижанівський, кафедру створили ще 1 вересня 1944 року, проте у 2010-ому її закрили і відновили лише в 2017 році.
Вступити на військову кафедру медуніверситету можуть студенти лише медичних факультетів на четвертому курсі навчання. Навчання триває два роки за контрактною формою. Загальна вартість становить 21 тисячу гривень.
Щороку на кафедру медицини катастроф та військової медицини у Львівському медуніверситеті мають можливість вступити 100 студентів медичних факультетів, проте тут навчається не більш ніж 60-70 осіб.
Кілька років тому в університеті відкрили єдиний в Україні серед військових кафедр Медичний пункт батальйону, де проводять необхідні практичні заняття. Вони відбуваються після першого курсу навчання. На другому курсі передбачений навчальний збір, курсанти складають військову присягу і державні іспити.
Замість інтернатури студентів на бажання можуть відправити на навчання в Українську військово-медичну академію. Проте, зі слів Валентина Крижанівського, щороку там продовжують навчання до 10 випускників військової кафедри Львівського медуніверситету.
Кафедра військової підготовки, яка є структурним підрозділом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, існує з 2016 року. За цей час уже було чотири випуски.
Кафедра здійснює підготовку офіцерів запасу з числа громадян України, які мають або здобувають вищу освіту не нижче ступеня бакалавра і придатні до військової служби за станом здоров’я та морально.
Як зазначили Тvoemisto.tv в університеті, за програмою офіцерів запасу звання молодший лейтенант запасу можуть отримати особи до 40 років за наявності вищої освіти не нижче ступеня бакалавра. Дівчата і жінки становлять 20% від кількості студентів. Ті, що навчалися на військовій кафедрі, мають змогу проходити службу в СБУ, адміністрації Державної прикордонної служби, МВС, інших силових, судових структурах.
Тут навчають організації пожежної безпеки та бойового застосування інженерно-саперних (інженерних) з’єднань, військових частин і підрозділів. Заняття відбуваються раз на тиждень упродовж двох років.
Щороку університет готує 60-80 фахівців. Скільки випустять цього року, ще не відомо, адже багато студентів зараз на війні або виїхали з України.
Що варто змінити, як покращити підготовку офіцерів
Полковник запасу Олександр Поронюк каже, що навчання на військових кафедрах буде виправдане тільки тоді, коли 80% навчання становитимуть практичні заняття з тактики ведення бойових дій, присутність на стрільбищах, відпрацювання різних завдань.
«Війна в Україні триває далеко не з 24 лютого 2022 року, а з 2014-го. За цей час військові кафедри львівських вишів випустили чимало офіцерів запасу. Навчання на військових кафедрах, як правило, платне, але чи повинна людина, яка хоче захищати країну, платити за навчання? Чи виправдовує себе навчання один або два рази на тиждень – також питання. Львівські військові кафедри тепер готують спеціалістів, які готові захищати батьківщину, але треба розуміти, що практика і відпрацювання мають бути на першому місці», – вважає він.
Зі слів голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Івана Тимочка, який два роки проходив курси офіцерів запасу (резерву) на військовій кафедрі, ідеальним варіантом військових кафедр є той, щоби на них навчалися люди, які вже мають військовий досвід і воліють здобути звання офіцера запасу.
«Тепер на військових кафедрах навчаються переважно студенти університетів паралельно з навчанням у своєму виші. Теорію їм дають, але потрібно більше практики», – каже Іван Тимочко.
На його думку, навчання на військових кафедрах мало б тривати не два роки, а рік:
«Кожні вихідні, як правило, по суботах, майбутні офіцери, а це зазвичай студенти третіх і четвертих курсів, проходять навчання на військових кафедрах. Вважаю, що оптимальним варіантом є тривалість навчання один рік, але двічі на тиждень, наприклад у п’ятницю і суботу. Тобто один день – теорія, другий день – практика, а не два роки і один раз на тиждень.
В Україні наразі є близько 35 навчальних закладів, які здійснюють підготовку офіцерів запасу. Можна було б обрати один заклад із хорошою матеріально-технічною базою і здійснити там пілотний проєкт. Таким закладом могла б стати Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного».
Натомість платне навчання на військових кафедрах, вважає він, ще більше мотивує студентів до закінчення курсу підготовки.
«Це додає наснаги вчитися, бути активною і відповідальнішою людиною», – каже Іван Тимочко.
Ті студенти і курсанти, яких випускають військові кафедри, підготовлені та вмотивовані.
«Навиків, які студенти здобувають на військових кафедрах, цілком достатньо для старту. А відтак кожна військова частина все одно готуватиме людину відповідно до підрозділу. Бо,для прикладу, одна річ – керувати піхотними підрозділами, а друга – відповідати за морально-психологічний стан військових. Тому було б добре, якби в часі війни збільшили набір студентів на факультети психології», – радить він.
Українські війська, тактика ведення бою цінуються в цілому світі. Понад те, чимало іноземних армій тепер переймають досвід наших збройних сил.
«Досвід іноземний, звісно, непоганий, але зараз у нас є своя унікальна ситуація. Складна, але унікальна. Бо на європейському континенті тільки в Україні тривають бойові дії. І вони не локальні, а із застосуванням різної зброї. Наш досвід, тактика введення бою, стратегія, залучення офіцерів до бойових дій, навчальні програми на кафедрах уже переймають інші країни», – додає Іван Тимочко.
Через повномасштабне вторгнення росії Україні потрібно замислитися над новою моделлю збройних сил. Так, майбутня модель безпекової реформи ЗСУ повинна бути, як в Ізраїлі або Швейцарії, наголосив у коментарі Тvoemisto.tv військовий експерт Петро Черник:
«На мій погляд, нам підходять дві моделі. Перша – ізраїльська, де в армії служать і жінки, і чоловіки 32 місяці. Якщо жінка чи чоловік не побували в збройних силах (а в Ізраїлі це майже неможливо), то, згідно із законом, не можуть обіймати державну посаду. Друга модель – швейцарська, де служать абсолютно всі, але підготовка офіцерського складу триває п’ять років із перервами, а сержантського і передового складу – майже рік, також із перервами. І впродовж усього життя вони є військовозобов’язаними».
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Вибір Твого міста
- «Прийду до побратимів, скажу, що перемогли». Розмова з Героєм України Русланом Панезьоровим
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- «Люди на війні роблять дива, приїдуть до Львова, а тут «йой, все пропало»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»