«В кожного трапляються помилки». Ярослав Рущишин про «Голос» і «поїдання одне одного»
У партії «Голос» стався розкол. Затяжний внутрішній конфлікт призвів врешті до публічного демаршу частини народних депутатів, яка звинуватила керівництво в узурпації влади. Чому партія, в яку повірили понад 5% виборців, дала тріщину, в чому причина міжуособиць та чи є майбутнє у цієї політсили, в інтерв'ю Тvoemisto.tv розповів народний депутат від партії «Голос» Ярослав Рущишин.
Розкажіть про голосування за законопроєкти 5554 та 5554-1, які можуть скасувати норму про українську мову в трансляцій телесеріалів, рекламі та політагітації. Це викликало доволі великий скандал. Ви на Фейсбуці опублікували пояснення, у якому вказали, що це помилка через те, що саме ці законопроєкти були в одному проєкті постанови разом з іншими і це було помилкове включення в порядок денний. Після цього пояснення прозвучало дуже багато невтішних коментарів, навіть на сторінці Кіри Рудик коментарі деякий час були закриті. Скажіть, будь ласка, в чому була помилка?
Перша проблема у тому, що ми не маємо своїх засобів масової інформації для того, щоб пояснити нашу позицію. Навіть ваша інформація не є достовірною, бо ви сказали про відміну української мови в дублюванні фільмів. Мова йшла не про відміну, а про відтягування на час карантину впровадження цього закону, проти чого ми були проти. Минулого разу ми проголосували проти нього на початку червня. Зараз вже навіть немає часу до 16 липня їх прийняти, бо це два читання і це не реально. Тому вони не несуть реальної загрози, бо їх не приймуть.
Однак є політичні опоненти, які мають засоби масової інформації, також внутрішня ситуація в команді посприяла конфлікту. Тому воно набуло такого розголосу. Я не бачу загрози українській мові в цих законопроєктах, але я за них не голосував. У цьому випадку ці законопроєкти були включені помилково, що я пізніше написав, вони не мали там бути, оскільки за них голосували на попередньому засіданні. Оскільки вони включили багато наших законопроєктів, була позиція «за», тому так вийшло, що ми проголосували.
Була позиція, яку опублікував Володимир В'ятрович. Також члени вашої фракції неодноразово наголошували, що за це голосувати не потрібно, однак частина людей, зокрема і ви, все одно проголосували. Поясніть, в чому саме помилка?
Коли піднімається якийсь шум в парламентському залі, то ти повинен орієнтуватися на рішення, яке прийнято в спокої, і коли ти все бачив і прочитав. Ми не знали, що законопроєкти з’явилися у тому списку. В цьому випадку голосували панікою, а цього допускати не можна. Але ці законопроєкти не повинні були там бути, тому голоси помилкові.
Ви доволі довго, як на теперішній час, коли люди очікують миттєвої реакції, реагували на звинувачення. Там були різні коментарі щодо вашої діяльності та закиди стосовно того, в чому саме була помилка. Ви не вважаєте проблемою те, що так довго реагували?
Я вважаю, що у нас точно є проблеми з комунікацією, але я на відміну від інших депутатів відрізняюся тим, що за мною стоїть львівська організація. Будь-які рішення та заяви ми завжди робимо разом. Для цього потрібно приїхати, зібратися, розкласти все по поличках і видати. Можливо, запізно це все пояснили, треба було відразу. Але я був дуже спокійний стосовно цього.
Джемілєв проголосував за ці закони також і написав, що це помилка, і не сталося нічого, а в нашому випадку у зовсім іншому куті це показали. В нашій команді рішення приймають колегіально, і навіть можна відслідкувати об’єктивну ситуацію в партії по заявах львівської організації, бо ми спочатку продумуємо та обговорюємо, як це має бути. В цьому випадку можливо й була запізніла реакція, тому так воно все розгорілося. Треба однозначно розбудовувати наші піар-департаменти.
Депутатське об’єднання «Справедливість», яке утворилося з десяти депутатів. Це рівно половина фракції і це ті депутати, які протистоять чинному керівництву партії «Голос». Це, зокрема, Соломія Бобровська, Галина Васильченко, Роман Лозинський, Наталя Піпа, Юлія Клименко, Ольга Стефанишина, Володимир Цибаль, Олександра Устінова, Андрій Шараськін та Ярослав Юрчишин. Вони заявили про створення цього депутатського об’єднання, випустили лонгрід, у якому виписали довгий список претензій до Кіри Рудик та Ярослава Желізняка. Вас запрошували в це об’єднання?
Ні, такого запрошення не було. Я вважаю, що це досить емоційна реакція на несправедливість, яка насправді існує. Я вже трохи пройшов часу у створенні різних організацій та їх доведенню до успішності, тому розумію, що в кожного трапляються помилки. Завжди треба де-не-де перетерпіти для того, щоб вилучити їх, але в жодному випадку не виходити назовні.
Пропозиції вступити в об’єднання є відкритими, ми бачимо, що в керівництві партії робиться щось не те, але чи для цього треба виходити в якусь окрему групу? Не думаю. Нам треба поправляти це все у партії. Запрошення ніякого я не отримував, персональних запрошень немає, але в принципі воно є загальне для всіх.
Як вважаєте, чому ваші колеги зробили такий публічний демарш?
Я не можу пояснити цього, тому що воно залишає нам мало маневру для конструктиву на майбутнє. Навіщо виходити на публіку, якщо ми зараз наведемо порядок в партії і продовжимо йти далі та розвиватися. Я впевнений, що ми наведемо порядок в партії, цим треба займатися, але не на публіку.
Які підстави у вас є вважати, що порядок в партії все ще можна навести?
Підстави такі, що нам треба навести всі процедурні моменти – зібрати конференції, зробити з’їзд, на якому треба було б змінити керівництво, оскільки доведено зараз до такої ситуації. Після того прийняти стратегію партії і рухатися вперед. Нам треба відновлювати повагу, яка зараз втрачена у зв’язку якраз із тими публічними виходами про внутрішню ситуацію в партії. Я за те, щоб не виходити назовні і говорити, що у нас всередині все погано, оскільки в інших партіях робиться те саме, але там завжди є хтось, хто скаже «цитьте!». Це я говорю з власного досвіду в інших партіях.
Я не сумніваюся в цьому, але щодо партії «Голос» були дещо інші очікування, і люди голосували за цю партію тому, що вони не хотіли голосувати за ті партії, у яких ситуація така, як ви кажете.
Ми запропонували нову політику, і навіть те, що зараз твориться є наслідком оголеності та повної відкритості. Все, що у нас всередині, ми пускаємо зразу на людей, хоча я не вважаю, що всі нутрощі треба показувати. Тому реакція така. Негативне всередині звісно ж є, бо це організм. Починається якась хвороба, і її з часом треба лікувати, щоб вона не виходила назовні. Але ми говоримо це і показуємо. Це якраз наша інакшість. Я не вважаю, що за нас голосували тому, щоб не голосувати за інших. За нас голосували, бо ми запропонували позитивний порядок денний і нарешті хочемо представити в Україні ліберальний напрямок.
Ми також є партією, яка не залежить від жодного олігарха чи олігархині чи того, хто тримає усіх на гачку. Ми хочемо показати, що ми всі незалежні, ми всі лідери. На початку це було за покликом одного лідера, від якого була сила, яка тримала разом усіх. Ця сила відійшла і тепер почалася побудова стосунків всередині така, як ви бачите. Але я думаю, що ми маємо пройти це на початках, створити добрі алгоритми вирішення та організації питань всередині, щоб нарешті показати, що таки можлива ліберальна неолігархічна партія в Україні.
Вихід десяти учасників з партії фактично провів «лінію» поділу, і якщо до того ви всі були ніби в єдиному Голосі, де хтось підтримував Кіри Рудик, хтось був проти неї, а хтось міг займати нейтральну позицію. Мені здається, що ви і Сергій Рахманін займали більш стриману позицію, але зараз провели цю «лінію» і вас фактично поставили перед вибором: або ви долучаєтеся до тих, хто відійшли або залишається з чинним черівництвом. Як ви себе відчуваєте в такій ситуації?
Категорично не згоден з таким трактуванням, бо ця група просто об’єднання. Це не означає, що вони отримали якийсь статус, що всі інші не можуть бути тут, або з ними спілкуватися, або що фракція не зможе функціонувати належним чином. Навіть з цим об’єднанням фракція буде працювати так, як ми працювали до сьогодні, ми повинні узгоджувати всі позиції разом, згідно з нашими законами.
До речі, помилка з голосуванням за законопроєкти сталася й через те, що фракція не зібралася, оскільки ми б мали всі точки зору і хтось би сказав, що таки включили ці закони у порядок денний, а ми були переконанні, що їх там немає. Отож, це не говорить про те, що залишилися одні і з’явилися інші. Нам часто задають питання «Ви з ким?». Скажу наперед, що територіальна львівська організація «Голос» є найбільшим об’єднанням в Україні. Більшість ініціатив йде звідси, ми себе вважаємо материнською організацією.
Чи те, що ви кажете, свідчить про те, що львівський осередок має більший вплив, ніж інші осередки?
Він би мав мати більший вплив, якби у нас були демократичні процеси всередині партії. Оскільки ми є найбільші, в нас найбільша кількість депутатів, осередків і виконаних програм, то це мало б бути так. Але якби воно було так, то цієї ситуації зараз би не було. Нам обов’язково треба поправляти статут на наступному з’їзді, щоб ми були більш демократичні, і ті організації, які працюють, мають мати більший вплив на рішення київського офісу.
Які є шанси, що такі положення затвердять?
Шанси є, я не можу зараз говорити про ймовірність впровадження, але ми це повинні зробити. В нашій країні з’явився нарешті виборець, який не каже «дайте мені і забезпечте мене», а каже, що сам зможе забезпечити свою родину, збудує навколо себе порядок і допоможе ще іншим. Це є якраз люди, які є нашими виборцями, які стоять міцно. Тобто ми не слуги, ми ґазди. Якщо так коротко сказати, то ми відповідальні. І нас стає чимраз більше.
Ви сказали, що вам ставлять питання вибору – Ви з тими чи з тими? То ви обрали чи ні?
Ні, ми не будемо обирати, бо ми працюємо і з одними, і з іншими. Ми працюємо на нормальне об’єднання всієї фракції з 20 людей для того, щоб вона виконувала те, що обіцяла виборцям, бо за нами відповідальність перед кожним виборцем, особливо в західному регіоні.
Якщо дивитися на риторику, яку зараз використовують обидві сторони, то і в заявах, і в коментарях стосовно одне одного виглядає на те, що є конфлікт ціннісний, а не якийсь технічний чи проблема росту. На вашу думку, це є ціннісний конфлікт?
Не думаю. Можливо комусь і хочеться звести це до чогось більш ціннісного. Я думаю, що це роблять ті, хто хоче, щоб партія більше не існувала. Йдеться про зовнішні впливи, які підігрівають такі настрої і висмикують слова наших партійців у певному контексті.
Я згідний, що у нас є проблема з управлінням і що ми зробили безліч помилок всередині у побудові процесів, але якщо ви хочете сказати, що хтось десь змінив свій вектор чи ми не проукраїнська партія – нема такого. Тому я не можу говорити про цінності, які хтось порушив.
Ви кажете, що це не ціннісний конфлікт, а проблема з управлінням. А управлінські проблеми з чим пов’язані?
Я вважаю, що це через недосвіченість, адже це молода партія. Подивіться, у Львівській області такого немає. Лише погляньте, як у нас приймають рішення, адже ми всі завжди одне за одного, тому енергія скеровується у напрямку виконання своїх обіцянок перед нашими виборцями. Але зараз навпаки енергія скеровується на поїдання одне одного, тому така ситуація. Тим більше, коли все відкрито і в засобах масової інформації.
Ми зараз перейдемо до умовного розділу, який називається «узурпація влади». Я виписав з великого лонгріду певний перелік претензій і мені здається, що це претензії ціннісні. Наприклад, якщо ми говоримо про те, що партія перестає бути відкритою, як-от стосовно витрачених фінансів, то я можу з вами погодитися, що це питання управлінське. Але це також стосується цінностей, які є в управлінців, бо якщо ти прийшов з ліберальними цінностями, то не маєш приховувати фінансові звіти. Бо я як виборець чи хтось інший маємо знати, як витрачають кошти. Тому хочу перепитати, чому ви не вважаєте це ціннісним конфліктом?
Перша річ – контрольно-ревізійна комісія провела роботу стосовно аудиту всіх коштів. Звіт є, але я лише хочу довідатися, чому він не публічний. Тим більше, в цьому КРК двоє людей з цієї «опозиції». Тобто в цьому плані жодних цінностей немає. Я лише хочу перевірити, чому ми не видали його назовні. Там все гаразд, ніхто гроші не крав, а навпаки докладали від себе.
"Давайте коротко пройдемося по фактах. За рік Кіра Рудик зуміла позначити своїх керівників та довірених осіб номінально очолювати обласні осередки, а також обманом та підробкою документів переобрала себе керівником партії. Вона взяла під контроль політичну раду та контрольно-ревізійну комісію. Вигнала одного засновників партії Сергія Притулу. Тепер вона одноосібно розпоряджається всіма фінансами партії". Наскільки ця інформація є правдивою?
Рішення про формування наступної ради приймав у тому числі Сергій Притула у такий спосіб, що там має бути троє людей від фракції і троє від найбільших осередків. І там однозначно він сам себе не бачив. Але не потрібно сприймати це у захист керівництва. Наступне – це все було зроблено, згідно зі статутом, який прописаний під голову, чого не можна було допускати. Це якраз і є проблема. Це робилося законно і згідно зі статутом, але нелегітимно і не відповідно до волі більшості однопартійців.
Тоді схоже на те, що ці 10 нардепів, які підписалися під цим, маніпулюють?
Я не думаю, що вони маніпулюють. Вони називають це узурпацією. На жаль, при такому статуті вже сам статут є узурпацією, бо все є за погодженням голови. Це треба поправити найперше, щоб ми перевели управління з вертикалі в горизонталь.
"На з’їзді голова партії також використала підроблений протокол засідання фракції, в якому наче б йшлося про вимогу проведення виборів керівництва, мотивуючи тим самим необхідність голосування за обрання голови партії. Кандидатура на виборах була лише одна – Кіра Рудик".
Це стосувалося вибору представників від фракції, тобто трьох людей треба було завести в партійну раду від фракції. Кіра Рудик сказала щось не те, після чого вибачилася. Тому нас обрали не тих людей, кого запропонувала фракція нашим голосуванням, а обрано з’їздом іншим людей. Але знову ж таки, згідно зі статутом.
Але люди, яких запропонувала Кіра Рудик – її люди?
Я б так не називав, бо це вже власність була б. Скажімо ті, хто близький до неї, хоча не знаю, наскільки вони зараз близькі з нею після цього всього. Тому з’їзд, а це найвищий орган, обрав тих, кого запропонувала Кіра Рудик.
Ви вважаєте, що це було правильно?
Ні, це не було правильно. З цього якраз все почалося, бо це стало підривом демократичних процесів, які мають йти до формування управлінської вертикалі знизу для того, щоб люди зрозуміли, що вони впливають на різні рішення партії. А зараз ці люди і ми самі зрозуміли, що ми не надто впливаємо на рішення партії, тому нам потрібно робити порядок.
"До всіх партійних ресурсів та державного фінансування партії, що становить близько 700 млн грн на рік, велика частина частина цих коштів йде на піар та стилістів їх керівниць". Це звинувачення звучить дуже епатажно. Як ви можете це прокоментувати?
Я б по-іншому скеровував ці кошти. Наприклад, давав би місцевим осередкам.
Тут, власне, йдеться про те, що частина коштів була витрачена на виборчу кампанію в Києві, де головою осередку є Кіра Рудик. Білборди з її обличчям влітку заполонили весь Київ. В той час, як на решту 20 територіальних організацій виділили лише 12% фінансування.
І так, і ні. Подивіться, це не можна однозначно розрахувати. Для того, щоб вас бачили в ЗМІ, ви мусите бути в Києві, а там все дорожче в рази. Тому потрібно мати фракцію в Київській міській раді. В нас тут працювали волонтери фактично. З тих 88% кошти пішли ще на утримання партійного апарату. Знову ж таки, якщо ми хочемо бути національною партією, то апарат повинен бути в Києві, і він однозначно буде більше коштувати, ніж наша управлінська дільниця у Львівській області. І це нормально. Але йдеться про те, що цей перепад дуже великий, і я з цим згідний. Я б більше коштів таки видавав на місцеві осередки, оскільки ми не маємо засобів масової інформації, і нам треба працювати «виборець – виборець» очі у очі.
"Депутатам заблокували партійні електронні скриньки, їх також виключили зі спільного чату з регіонами. Відтепер, щоб написати будь-яке повідомлення партійцям, народний депутат має пройти цензуру та погодити лист з менеджером, якого поставила Кіра Рудик". Ви теж, щоб написати повідомлення партійцям, повинні пройти модерацію?
Ні. Я маю доступ до всіх і до всього. Але, на жаль, це правда. Це управлінські речі, яких не можна було допускати.
Як це мотивувалося?
Мабуть, боїться критики наше керівництво.
Через ці публічні заяви депутати місцевих осередків (про те, що вони не згодні з керівництвом партії) почали погрожувати застосовувати можливі санкції, забирати мандати і навіть розпускати деякі осередки.
До мене доходили такі слухи, що хочуть забирати мандати, але я не читав нічого офіційного. Щодо осередків, то, здається, йдеться про Чернівецький і про Дніпро. Не знаю наскільки правильно юридично їх розпускати, адже вони ще не до кінця були створені. Це ми тут стоїмо на ногах досить твердо і самодостатньо, тому нам будь-які закиди з Києва нічого не варті. А осередки, де багато людей, і вони досить сильно залежать від центрального керівництва, вони такі залежні і є. Тобто ця інформація, на жаль, має місце.
Питання з забудовниками. "Фракція «Голос» в Київській міські раді підтримує виділення земель столиці забудовникам попри засудження таких дій з боку партії під час передвиборчої кампанії. Крім того, за один день керівництвом партії за один день було ліквідовані всі районні осередки Києва, які також долучилися до вимог з’їзду". Це виглядає як боротьба з неугодними.
Так, щось в цьому є. Цього я не розумію, для чого їх ліквідували, бо Київ є нашим основним електоратом. Юридично районні осередки на з’їзді не могли впливати на голоси на з’їзді, але я хочу, щоб вони могли. Я вважаю, що мають бути районні організації в місті. Більше того, вони повинні мати дуже велику автономію, оскільки вони повинні працювати. Тому це управлінське рішення було дуже неправильне, але я думаю, що це також боротьба з неугодними.
В наступній претензії йдеться про те, що політична партія «Голос» підтримала голосування за створення меморіального комплексу Бабин Яр за участі російського капіталу.
Партія «Голос» формувалася два роки тому. Два роки тому був цей капітал російським в Бабиному Яру. Святослав Вакарчук – в наглядовій раді. Чому коли ви не вступали у партію, то не казали «Святослав Вакарчук, вийди звідси, бо там російський капітал?». А тепер це піднялося спеціально для моменту, щоб опертися на це і зробити заяву.
Однак, це одна з найбільш обговорюваних тем у соцмережах. Святослава Вакарчука давно немає, і я думаю, що багато хто його вже не асоціює з партією «Голос». Є Кіра Рудик, є група ця, є ви, і є ця історія з Бабиним Яром, тому це питання цінностей також.
Ні, пояснюю чому. Якщо почитати це рішення за Бабин Яр, то воно було здебільшого прийнято минулою владою, де були очевидно які сили, а «Голосу» ще не було. Теперішнє рішення міськради стосовно Бабиного Яру полягає у виділенні десь клаптику санітарної зони, десь клаптику під смітники, а десь під доріжку. Тобто воно і без цього відкриється. Чому ми не піднімаємо основне рішення про виділення загальної площі на будову, а маленькі шматки для обслуговування цієї території, які зараз у міськраді проходять, ми піднімаємо? Власне, у нас були пошуки пояснення цього, але нам не вдалося знайти. Тут є дві сторони: в офіційній єврейській організації кажуть, що це добре, але є інша сторона, де не погоджуються з цим. Я б туди не ліз.
Чому? Це ж українська земля і частина української історії. Чи голосування за ці клаптики не є одночасною легітимізацією більшого проєкту, за який проголосували не за вашої каденції?
Ні, бо він вже легітимний. Я жодної проблеми в цьому голосуванні не бачу, бо це вже все побудовано, і там потрібно його лише обслуговувати, як в санітарному розумінні, так і в інших. Я вважаю, що в питання, де ми колемо людей, не потрібно лізти. І цього можна було уникнути. Можна навести багато аналогій. Наприклад, коли Фірташ фінансував, але проти того ніхто не виступав. Давайте вже на все дивитися. Я вважаю, що Бабин Яр – історія України, він повинен бути побудований. Якщо ми не маємо своїх грошей, то нехай за чужі.
Інколи немає вибору, і ти мусиш користуватися чимось, а інколи він є. Можна взяти ініціативу і вкласти свої гроші в це.
Я згоден з вами, це треба було зробити. Чомусь сталося так, як завжди, що зробив хтось. Якщо ми не бачимо доброго результату і об’єднання вкінці, то краще не розпалювати цю війну. Або це треба було робити на початках, коли затверджували цей проєкт.
Давайте поговоримо про майбутнє «Голосу», адже ви казали, що воно є. Тож яке майбутнє чекає на «Голос»?
Я думаю, що партією насправді є та, яка продовжила розвиватися після програшу на виборах. Це означає, що в цієї партії є ідеологія та прихильники, які після падіння готові займатися організацією. Я вважаю, що ми такими станемо. Ми ще не стали чітко на ноги, бо ми будуємося, і перебуваємо більше в такому зародковому стані. Я вважаю, що якщо у майбутньому в Україні не буде побудовано більшість партій за таким принципом, то це погано.
Хочу обговорити з вами одну візуалізацію – карту, яку виклали ваші колеги зі «Справедливості». Тут йдеться про те, що області, які позначені помаранчевим кольором, це ті, що вимагають зміни кервіництва партії «Голос». «Сірі» області підтримують чинне керівництво, а «білі» – новостворені нещодавно осередки. В який спосіб можна змінити керівництво партії, про що ви говорили сьогодні, якщо кількісно осередків, які підтримують Кіру Рудик, є більше?
Якщо відслідковувати наші заяви львівської організації, які надходили трохи пізніше, то там все написано. Нам для того, щоб провести з’їзд, треба було створити робочу групу, яка мала була б напрацювати всі рішення. Вона ще не сформована керівництвом.
Керівництво під тиском заяв різних осередків сказало, що у липні з’їзд таки відбудеться, однак не уточнили, коли. Фактично, залишається місяць часу. За цей час керівництво може створити ще з десяток, а може й більше осередків, і наскільки я розумію, що за статутом партії голосують, власне, осередки. І це не залежить від того, яка кількість в них депутатів.
Це якраз наша статутна проблема, про яку ви говорите, але це приймає політрада за подання голови. Делегування на з’їзд буде формуватися в такий спосіб.
Звідки цей оптимізм про те, що партія має перспективи, якщо так виглядає, що керівництво партії може легімітизуватися через цей з’їзд?
Ми будемо всіма способами тиснути й апелювати, щоб було справедливе й демократичне представництво на з’їзді і щоб ця робоча група запрацювала і напрацювала рішення.
Чи погодитеся з переобранням Кіри Рудик?
В останній нашій заяві ми виступили за переобрання керівництва партії.
Якщо станеться така ситуація, коли керівництво партії переобере себе знову за допомогою того, що більшу кількість осередків вона має. В який спосіб ви будете діяти?
Поки що ми зосереджені на те, щоб цей з’їзд успішно відбувся. Якщо справдиться те, про що ви говорите, то вже тоді даватимемо відповідь.
Чи говорили ви про це з Кірою Рудик?
Так. Я сказав, що це є національна партія. Тут треба набратися терпіння і дякувати за критику. Якщо в партії формуються клани, то це показує недозрілість партії, бо людей потрібно навпаки об’єднувати, а не їх колоти.
Чи ви можете підтвердити ці візуалізовані на карті дані?
Я не перевіряв, але наскільки я знаю, то це зробив Ярослав Юрчишин, який досить точний в своїх розрахунках.
Риторика партійців «Голосу», які утворили групу «Справедливість», за останній час сильно радикалізувалася, і це скандальне голосування швидше дало інформаційний привід, щоб зробити публічний демарш. Чи ви відслідковуєте якось ці дві частини, і чи ви розумієте, що в цій ситуації вийти на якесь рішення «win-win» не дуже можливо, бо обидві групи грають в гру з нульовою сумою?
Бачите, в нас немає якихось одиниць, які мають якийсь статус. Нам треба навести лад з нашим статутом і з управлінням партії, тоді взагалі втратяться підстави для поняття якоїсь окремої групи. Зрештою, як і вимоги, які вони виставляють.
Ви вважаєте, що ці групи людей зможуть залишатися в одному колективі і ефективно працювати після цього всього?
Не потрібно їх недооцінювати. Це люди, які себе зробили і мають якийсь досвід. Вони також можуть критично мислити і після цього об’єднання є можливим однозначно.
Розмовляв Роман Рак
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.