Фото: Олександра Бодняк/Твоє місто
Весна, що увійде в історію. Репортаж із полудневого Львова
Щоразу, як виходжу надвір, шукаю очима людей у масках – чи я одна така, чи справді ще карантин, хто тут свій. Більшість таки свої, хоча і видно, що у Львові чергова нова мода: носити маску на підборідді – інакше просто неможливо пити каву. Медичні рукавички, підібрані під колір светрика або взуття, тішать і нагадують, що львів'яни – естети за будь-яких умов.
Коли виходжу до церкви Анни, на ріг Шевченка і Городоцької, здається, тут усе так, як і було до карантину: автівки женуть – навіть робочі світлофори не применшують тривоги, пил і пісок стоять у повітрі, шум тисне на голову і прискорює ноги. Утім, строго дистанційовані черги біля продуктових крамниць чи Ощадбанку і давно не миті вітрини магазинів із сукнями та черевиками, повертають до реальності.
Проспект Свободи все ще центральний – тут достатньо транспорту і досить людно. Але вже ніхто не нервується, коли у поспіху намагається оминути неспішних туристів чи моторних промоутерів. Засмучує, що при вході в Оперний немає афіш прийдешніх вистав. Та замість них у склі символічно відбивається небо. Розрита площа перед театром жирно підкреслює тезу, що пріоритети зараз не ті.
З-за рогу виринає колишній «Вернісаж» – ніби укол, змішаний з ампул депресивної частини реальності та спогадів про занедбані 90-ті. Салатове молоде листя дерев навколо намагається сором'язливо приховати цей розбитий п'ятачок, раніше схований під вишиванками, але гнітючість просочується крізь нього. Водночас трошки пахне надією на те, що це місце без декорацій приверне до себе увагу і тут таки стануться зміни.
Одна з головних гастровулиць Львова – вулиця Лесі Українки. Зазвичай львів'яни і туристи збирались тут на пізні сніданки із сирниками і келихом шампанського, а ввечері пили алкогольні коктейлі та розглядали один одного. Якби зараз ця вулиця була людиною, то в її очах можна було б прочитати сум, розгубленість і навіть благання про відповідь бодай на одне питання – чи все це колись повернеться. Вулиця ніби хапає тебе за рукави оголошеннями про доставку страв з улюблених закладів. Тут навіть немає голубів, що полюбляли ранками дзьобати фасади старих будинків.
У сквері біля Порохівки так само зелено, як і щовесни. Але не чути вереску дітей та батьків наймолодших з них, ніхто не цілується на лавках (і під деревами – теж), не грає на майданчику у петанк і навіть не розпиває алкоголь із пластикової тари. А порожній трамвай №7 на Підвальній, ніби каже: я, звісно, можу відвезти тебе на Погулянку, але який в цьому сенс? І у філософському мовчанні, без весняного дзенькоту, від'їжджає собі.
А я думаю – де зараз всі ті люди, які від ранку пили каву біля розкладачок із пожовклими книгами? Або ті, хто просто проводив цілі дні у скверику на лавках, бо більше не мав, де подітись? Чи ті, хто голосно грав у шашки і розповідав сороміцькі старі анекдоти? Раптом скверик біля Федорова став таким же, як і десятки інших у місті.
На площі перед Домініканським собором зараз було б багато людей, які би роздивлялись виставку величезних писанок просто неба, щоб потім викласти фото в мережі чи то із захватом, чи то з критикою. А є лише кілька молодих сакур.
Натомість природа скверу На Валах настільки очистилась, що пам'ятник Чорноволу, здається, почав усміхатись, а дим і галас від бочок нескінченних протестувальників під ЛОДА безслідно розвіялись. На лавках меланхолійно вдихають запах свіжоскошеної трави комунальники і пані із кімнатним песиком. Ще обнімаються голуби та квітнуть маргаритки і кульбабки.
Панорама вулиці Братів Рогатинців без столиків та літників виглядає трохи кривою і розбитою – ніби синагогу по сусідству зруйнували лише вчора і околиці ще не оговтались. За колишнім літником Пструга, сховавшись за колоною, хлопець грає на гітарі. У тиші чути чудовий голос дівчини, але не розбереш, що вона співає – мабуть, щось обнадійливе.
Ці двоє – єдині вуличні музиканти у серці Львова. Хіба десь із відчиненого вікна чути звуки фортепіано. На Галицькій, де зазвичай концерти збирали аншлаги, тепер збираються тусовки нового часу – кур'єрів. Здається, тут ціле їхнє гніздо – вони чекають, дрімають, мляво рухаються та зовсім не усміхаються.
Утім, вулиця Галицька, у порівнянні з іншими, виглядає центром Всесвіту: тут одразу кілька точок, де можна взяти каву із собою, а також – вхопити шматочок тайської локшини чи ще чогось космополітичного.
А от за рогом каплиці Боїмів згадуються правдиві весни – хоч і тут жодного літника, але запах із Світу кави формує чергу і додає світові стійкості.
Мене ніколи не приваблювала площа Ринок – занадто відкритий простір вибивається із контексту брукованих вуличок. А зараз вона схожа на мертве кам'яне море. У ці дні тут могли би збирати дерев'яні будиночки для чергового гастрономічного фестивалю або починати монтаж сцени до дня народження Львова. Але зараз тут надто виразно нічого не відбувається. Якщо колись на площі у середмісті виходили не лише туристи і торговці, атут вирувало тодішнє громадянське суспільство, то вигляд площі сьогодні – мертвіше не придумаєш.
Тож завертаю у пасаж, до бамбетлів. Із темного проходу з протилежного боку виходять троє поліцейських. Здається, вони знітились – не знаю, кого ще, окрім топ-посадовців та поліцейських так само натхненно поливають брудом у мережах під час карантину. Ми собі мовчки оминаємо одне одного – столиків, заставлених наливками, нема, і це легко зробити.
Ще здалеку чую, що в улюбленому Гарнізонному храмі – служба. У великодній час тут неймовірно божественно співають «Christos Anesti», та цього року я, мабуть, не почую. Біля храму немає ані вуличних музикантів, ані байкерів, рев байків яких часто долунав всередину церкви під час служб. На площі – голуби дзьобають окрайці та кілька вірян стоять на віддалі один від одного. Із храму лунає «Христос воскрес» і ці кілька людей нагадують історію про те, що не всі повірили у це воскресіння одразу.
Щойно священник починає проповідь, навпроти входу до храму, вмикається гучномовець. Гучно – десь так могло би бути у судний день, добре поставлений чоловічий голос вбиває цвяхом у голови застереження про карантин, ризик і небезпеку. Запис повторюється кілька разів, аж люди присідають на лавки і сутуляться під його вагою. А я тікаю у бік Вірменської – там завжди було вільно, хоч і в натовпі.
На початку вулиці шалено пахне смаженими ковбасками – і перед очима зринають львівські вечори, можливо, після грози, коли сидиш з друзями на Вірменській за келихом пива і говориш про проєкти всесвітнього масштабу. Або просто смієшся.
Тут же, на Вірменській, бачу аж двох туристів! Вони типово одягнені, з рюкзаками та гаджетами у руках. Високі і міцні, ніби звикли ходити пішки містами навколо світу і не помітили, що той зупинився.
Зараз Вірменська не дуже схожа на себе, цій вулиці не щастить вже не перший рік поспіль. Біля Дзиґи засохли вазонки, винахідник гасової лампи скинув маску і не вірить в занедбаність стіни навпроти, а крізь відчинені двері Вірменки, де можна взяти кави з собою, шкіриться антисептик. Та десь із прочиненого вікна лунає стара добра музика, а голуби дзьобають окрайці, як і в будь-який інший день.
Тим часом на Ставропігійській ледь не доходить до карантинного вбивства: місцевий мешканець має претензії до робітників, які, за його словами, вже не перший день дрелять стіни. А вам таке знайомо?
Вирішую піти до парку Франка. Ще на підході бачу трьох красивих та усміхнених дівчат із лабрадорами та акітою. Мабуть, правду говорять, що собаки покращують якість життя. Принаймні, так виглядає збоку.
Спочатку заглядаю у парк через паркан – манлива оаза. Тоді згадую, що я взагалі-то на роботі і сміливо рушаю всередину. На виході зустрічаю двох «дєрзкіх» хлопчиків – маски на підборідді, жодної собаки на двох та ще й сьорбають кока-колу з пляшки. Алеєю із вітерцем несеться кур'єр. А на віддалі в кущах слухають багатоголосся пташок нацгвардійці, повернувшись спинами до решти парку.
Тим часом за їхніми спинами вирує життя – понад 60-річна бабуся годує голубів, бородатий чоловік вичавлює майонез на канапку просто на лавці, троє чоловіків із похідними рюкзаками роззираються довкола, жінка гуляє попід деревами, а під іншими – чоловік, в альтанці розглядають склепіння двоє дівчат. І лиш одна жінка неспішно прогулюється з песиком. Птахи співають щось на мотив Моцарта, а сонце підігрує їм на гіллі.
Та цей діснеївський чар розвіюється, щойно виходиш до дороги. Тут, як завжди, їдуть машини, і немає паркового азарту.
У місто повернулись звуки і запахи. А суєта, про яку писали на міських мурах словами Ліни Костенко, вже не актуальна.
Олександра Бодняк
Фото: Марія Стахів, Олександра Бодняк
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери