Національне військове меморіальне кладовище в Київській області — місце спокою для загиблих Захисників України. Поховання тут проводять строго за військовим ритуалом. «Твоє місто» побувало на одній із таких церемоній і розповідає, як вона відбувається та в якому стані зараз будівництво меморіалу.

Тиша, сурма і прапор. Військовий ритуал для тих, чиї імена ще належить повернути 

Гробівці несуть у тиші. Немає рідних, немає портретів.

Але воїни вирушають у свою останню дорогу з усіма почестями, в присутності побратимів та посестер, капеланів, представників Сил оборони України та міністерства ветеранів. Засвідчуть шану героям також члени сімей інших полеглих.

У церемонії беруть участь прапороносці, сурмач, салютна група та військові, які безпосередньо здійснюють чин поховання.  

Гробівці ставлять на спеціальні підставки.

Поховальна група розгортає над ними Державні Прапори України.

Лунають три залпи.

Їх супроводжує барабан і сурма – сигнал «Шана», що звучить на знак прощання. 

Прапори повільно і з пошаною складають і, цього разу, передають не родині – їх приймає керівник почту.  

Держава зберігатиме ці прапори для того, щоб у разі встановлення особи родина могла отримати саме той прапор, яким на Національному військовому меморіальному кладовищі було накрито гробівець їхнього рідного. Це – спосіб зберегти зв’язок між родиною та Героєм і частина національної пам’яті. 

А до того часу прапор фіксують за номером ідентифікації тіла. 

Фото зі сторінки Вахтанга Кіпіані

Цей номер дублюється  також на тимчасовій намогильній споруді. Через рік він буде нанесений на постійну намогильну плиту. Якщо особу встановлять – номер замінять на ім’я.

Після завершення ритуалу прапороносці, сурмач і салютна група залишають місце поховання.

Капелан проводить молитву. Труни опускають у могили. 

Як зростає пантеон полеглих Захисників України 

Ці 32 поховання з’явилися після звернень військових частин, територіальних центрів комплектування або родин, які просили виконати останнє волевиявлення загиблих і поховати їх саме тут. Їхні імена нанесені на тимчасові надмогильні таблички, а згодом будуть увічнені на Меморіальній стіні пам’яті серед усіх, хто загинув за Україну. 

Більшість поховань – традиційні, у землю. Таких уже 172. Ще сім урн із прахом поміщено в колумбарну стіну. Серед них – Герой України, який спочиває поруч із іншими полеглими. 

Це Сергій Либенський, «Глиба». Він загинув 14 липня 2025 року внаслідок удару ворожого БПЛА. Прощання з ним проводили тут, поруч із іншими захисниками. На НВМК не існує окремих секторів чи пріоритетів: порядок поховань визначає лише черговість звернень. Звання, нагороди чи посади не впливають на те, де саме людина буде похована.

Це місце рівності, де кожен Захисник і Захисниця мають однакове право на гідну церемонію та спочинок поруч з іншими. 

Як розповідають у ДУ «НВМК», поховання тут відбуваються регулярно. Частина родин багато років чекала на можливість здійснити поховання полеглих героїв на державному військовому меморіалі – і тепер така можливість з’явилася.  

Наразі до ДУ «НВМК» вже звернулися десятки родин полеглих Захисників України із заявами про поховання своїх рідних на території Меморіалу. 

Вони очікують на проведення урочистих церемоній відповідно до визначених процедур. Співробітники НВМК підтримуть з ними безперервний зв’язок, щоб забезпечити гідне виконання останньої волі Захисників і належне вшанування їхньої пам’яті. 

Після відкриття меморіалу, до установи можуть звертатися й ті родини, чиї рідні  були поховані раніше в інших місцях. Ті, хто хоче, аби герой спочивав поруч із побратимами – у просторі, створеному саме для тих, хто віддав життя за Україну. 

Закон дозволяє таке перепоховання. Це стосується Героїв України, нагороджених «Золотою Зіркою» після 2014 року, тих, хто нині похований на тимчасово окупованих територіях, а також тих, чиї урни з прахом зараз перебувають у колумбарних нішах інших кладовищ. Для них передбачена можливість перенесення до колумбарію Національного військового меморіального кладовища. 

Також законом визначено, що на НВМК можуть бути перепоховані видатні борці за незалежність України XX століття – за рішенням держави й у спеціально встановленому порядку. 

Козацький хрест чи плита. Форми та символіка майбутніх пам’ятників 

Поховання на НВМК розпочались у кінці серпня 2025 року, тож наразі на могилах стоять тимчасові пам’ятники, але вже через рік мають з’явитися постійні. 

У 2024 році Кабінет Міністрів затвердив форму та опис пам'ятників, які будуть встановлені на НВМК. Вони будуть двох видів: козацький хрест та плита із заокругленням зверху. Обидві форми однакової висоти, виконані зі світлого природного каменю і повторюють обриси одна одної. Родини або військові зможуть обрати, яку споруду встановити в момент укладання договору про поховання. 

Для полеглих, похованих у колумбарії, теж передбачено чіткі стандарти. На кожній ніші встановлюватиметься плита зі світлого каменю, на лицьовій поверхні якої – монохромний портрет (якщо він є), зображення малого Державного Герба України, ім’я, по батькові та прізвище, дата народження та смерті, військове або спеціальне звання за наявності. 

За бажанням рідних або виконавців волевиявлення плита може також містити релігійну символіку, позивний, скорочену назву військового формування чи органу. Всі такі деталі узгоджуються з НВМК та Мінветеранів, щоб пам’ять про Захисника була водночас особистою і дотримувалася єдиних стандартів Меморіалу. 

Стан будівництва. Перший пусковий комплекс вже працює – тут готові сектори для 6 тисяч поховань

На фото перший пусковий комплекс першої черги будівництва меморіалу. Він вже завершений. Тут повністю збудовано сектори для 6 тисяч поховань, колумбарну стіну, відкриту автостоянку, огорожу та під’їзну дорогу. Працюють локальні очисні споруди, створено штучну водойму, майданчики для збору сміття, проведено інженерні мережі. Дренажні системи функціонують, територія облаштована для проведення урочистих церемоній.

Одночасно триває будівництво другого пускового комплексу першої черги. Тут зводяться адміністративна будівля, будинок трауру, крамниця ритуальних атрибутів, будівля охорони, ангар, трансформаторні підстанції, громадські туалети, меморіал, котельня, колумбарні стіни та монументи. Паралельно облаштовуються зони відпочинку, стоянки для автобусів і велосипедів, майданчики для контейнерів для твердих побутових відходів, підземні системи збору сміття та інженерні мережі. 

У процесі зведення перебуває і друга черга будівництва. Тут заплановані сектори поховань, крематорій, колумбарні стіни, монументи, огорожі, автостоянки, під’їзні дороги та майданчики для контейнерів. Поступово формуються стели, меморіальні будівлі, трансформаторні підстанції та котельні. 

Третя черга розпочнеться з пускових комплексів, де передбачено сектори поховань, готельно-ресторанний комплекс (для організації поминальних обідів та тимчасового проживання лише родин загиблих Захисників і Захисниць, які поховані на території НВМК, з обмеженою кількістю днів перебування), колумбарні стіни, майданчики для сміття, інженерні мережі та проїзди. Четверта черга матиме музейно-виставковий комплекс, котельню та необхідну інфраструктуру, п’ята — центральний монумент, а шоста – каплицю. 

Планується, що весь комплекс НВМК буде завершений до кінця 2026 року.  

Судові спори навколо Меморіалу: чи зупинять будівництво? 

Як відомо, будівництво викликало протести місцевих жителів, які вважають, що близькість кладовища до населених пунктів вплине на їхні поверхневі води. У зв’язку з цим, кілька справ щодо НВМК розглядаються у цивільних, господарських та адміністративних судах. 

Як розповіли у ДУ “НВМК”, зокрема, Київський окружний адміністративний суд у вересні 2025 року відмовив у позові Благодійної організації “Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва “Київський еколого-культурний центр” про визнання протиправною постанови Кабінету Міністрів щодо видалення зелених насаджень під час будівництва та експлуатації НВМК. Апеляційне провадження за скаргою цієї організації наразі відкрито. 

Також Верховний Суд відкрив касаційне провадження щодо рішення Київського окружного адміністративного суду у справі іншої громадської організації, що оскаржувала передачу земельної ділянки. Частково задоволено заяви ДУ “НВМК” і Київської обласної військової адміністрації про зупинення дії рішення попередніх судів, аби не припиняти поховання і будівництво Меморіалу до завершення розгляду у касації. 

Суд підкреслює: реалізація оскаржуваних рішень могла б порушити права та інтереси загиблих Захисників, органів, які проводять поховання, і суспільних інтересів, зокрема зупинити державний проєкт Меморіалу. 

Окрім цього, у грудні очікується рішення Києво-Святошинського районного суду у справі позивачів, які намагаються заборонити будівництво кладовища та вимагають знесення вже зведених споруд. Раніше суд відмовив у забезпеченні позову щодо заборони видалення зелених насаджень: роботи проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів та на земельній ділянці, відведеній для меморіалу. 

На сьогодні жодне рішення суду, яке забороняло б будівництво чи експлуатацію кладовища, не набрало законної сили. 

Таким чином, поки тривають судові процеси, НВМК продовжує будуватися і виконувати своє головне завдання — вшанування пам’яті полеглих Захисників України. 

Станіслав Нестеренко

Фото: Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.