Поховання захисників на Національному військовому меморіалі під Києвом / Фото: Твоє місто
Як народжується пантеон новітніх героїв. Репортаж з меморіалу під Києвом
Тиша, сурма і прапор. Військовий ритуал для тих, чиї імена ще належить повернути
На Національному військовому меморіальному кладовищі церемонії прощання проходять стримано й урочисто. Тут немає гучних слів – лише тиша, сурма і державний прапор. Це ритуал, у якому кожен рух продуманий і має значення.
Кожне поховання відбувається за військовим ритуалом, визначеним статутами Збройних сил України. Це стримана, але глибоко шаноблива церемонія.
Цього разу на кладовищі ховали тих, чиїх імен ми поки не знаємо. Держава віддає шану усім, хто загинув за Україну. Ритуал – це обіцянка, що їхнім історіям не дадуть зникнути.
Кортеж із тілами прибуває до меморіалу.

Гробівці несуть у тиші. Немає рідних, немає портретів.

Але воїни вирушають у свою останню дорогу з усіма почестями, в присутності побратимів та посестер, капеланів, представників Сил оборони України та міністерства ветеранів. Засвідчуть шану героям також члени сімей інших полеглих.

У церемонії беруть участь прапороносці, сурмач, салютна група та військові, які безпосередньо здійснюють чин поховання.

Гробівці ставлять на спеціальні підставки.

Поховальна група розгортає над ними Державні Прапори України.

Лунають три залпи.

Їх супроводжує барабан і сурма – сигнал «Шана», що звучить на знак прощання.

Прапори повільно і з пошаною складають і, цього разу, передають не родині – їх приймає керівник почту.

Держава зберігатиме ці прапори для того, щоб у разі встановлення особи родина могла отримати саме той прапор, яким на Національному військовому меморіальному кладовищі було накрито гробівець їхнього рідного. Це – спосіб зберегти зв’язок між родиною та Героєм і частина національної пам’яті.
А до того часу прапор фіксують за номером ідентифікації тіла.

Фото зі сторінки Вахтанга Кіпіані
Цей номер дублюється також на тимчасовій намогильній споруді. Через рік він буде нанесений на постійну намогильну плиту. Якщо особу встановлять – номер замінять на ім’я.


Після завершення ритуалу прапороносці, сурмач і салютна група залишають місце поховання.

Капелан проводить молитву. Труни опускають у могили.

Як зростає пантеон полеглих Захисників України
Національний військовий меморіал приймає тих, хто віддав життя за свободу України. Регулярно тут з’являються нові могили – як воїнів, чиї імена вже встановлені, так і тих, чию особу ще належить ідентифікувати. Для кожного з них держава забезпечує однаково гідний спочинок і шанобливий ритуал, незалежно від звання, нагород чи статусу.

Станом на 24 листопада 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі вже спочивають 179 Захисників України. Із них 147 – ті, чиї імена ще не встановлені. Ще 32 – воїни, особи яких підтверджено. Усі вони поховані тут після звернень від військових частин, ТЦК та СП або від родин, які хотіли виконати волю своїх близьких.

Ці 32 поховання з’явилися після звернень військових частин, територіальних центрів комплектування або родин, які просили виконати останнє волевиявлення загиблих і поховати їх саме тут. Їхні імена нанесені на тимчасові надмогильні таблички, а згодом будуть увічнені на Меморіальній стіні пам’яті серед усіх, хто загинув за Україну.
Більшість поховань – традиційні, у землю. Таких уже 172. Ще сім урн із прахом поміщено в колумбарну стіну. Серед них – Герой України, який спочиває поруч із іншими полеглими.

Це Сергій Либенський, «Глиба». Він загинув 14 липня 2025 року внаслідок удару ворожого БПЛА. Прощання з ним проводили тут, поруч із іншими захисниками. На НВМК не існує окремих секторів чи пріоритетів: порядок поховань визначає лише черговість звернень. Звання, нагороди чи посади не впливають на те, де саме людина буде похована.

Це місце рівності, де кожен Захисник і Захисниця мають однакове право на гідну церемонію та спочинок поруч з іншими.

Як розповідають у ДУ «НВМК», поховання тут відбуваються регулярно. Частина родин багато років чекала на можливість здійснити поховання полеглих героїв на державному військовому меморіалі – і тепер така можливість з’явилася.
Наразі до ДУ «НВМК» вже звернулися десятки родин полеглих Захисників України із заявами про поховання своїх рідних на території Меморіалу.
Вони очікують на проведення урочистих церемоній відповідно до визначених процедур. Співробітники НВМК підтримуть з ними безперервний зв’язок, щоб забезпечити гідне виконання останньої волі Захисників і належне вшанування їхньої пам’яті.

Після відкриття меморіалу, до установи можуть звертатися й ті родини, чиї рідні були поховані раніше в інших місцях. Ті, хто хоче, аби герой спочивав поруч із побратимами – у просторі, створеному саме для тих, хто віддав життя за Україну.
Закон дозволяє таке перепоховання. Це стосується Героїв України, нагороджених «Золотою Зіркою» після 2014 року, тих, хто нині похований на тимчасово окупованих територіях, а також тих, чиї урни з прахом зараз перебувають у колумбарних нішах інших кладовищ. Для них передбачена можливість перенесення до колумбарію Національного військового меморіального кладовища.

Також законом визначено, що на НВМК можуть бути перепоховані видатні борці за незалежність України XX століття – за рішенням держави й у спеціально встановленому порядку.
Козацький хрест чи плита. Форми та символіка майбутніх пам’ятників
Поховання на НВМК розпочались у кінці серпня 2025 року, тож наразі на могилах стоять тимчасові пам’ятники, але вже через рік мають з’явитися постійні.
У 2024 році Кабінет Міністрів затвердив форму та опис пам'ятників, які будуть встановлені на НВМК. Вони будуть двох видів: козацький хрест та плита із заокругленням зверху. Обидві форми однакової висоти, виконані зі світлого природного каменю і повторюють обриси одна одної. Родини або військові зможуть обрати, яку споруду встановити в момент укладання договору про поховання.

Для полеглих, похованих у колумбарії, теж передбачено чіткі стандарти. На кожній ніші встановлюватиметься плита зі світлого каменю, на лицьовій поверхні якої – монохромний портрет (якщо він є), зображення малого Державного Герба України, ім’я, по батькові та прізвище, дата народження та смерті, військове або спеціальне звання за наявності.

За бажанням рідних або виконавців волевиявлення плита може також містити релігійну символіку, позивний, скорочену назву військового формування чи органу. Всі такі деталі узгоджуються з НВМК та Мінветеранів, щоб пам’ять про Захисника була водночас особистою і дотримувалася єдиних стандартів Меморіалу.
Стан будівництва. Перший пусковий комплекс вже працює – тут готові сектори для 6 тисяч поховань
На фото перший пусковий комплекс першої черги будівництва меморіалу. Він вже завершений. Тут повністю збудовано сектори для 6 тисяч поховань, колумбарну стіну, відкриту автостоянку, огорожу та під’їзну дорогу. Працюють локальні очисні споруди, створено штучну водойму, майданчики для збору сміття, проведено інженерні мережі. Дренажні системи функціонують, територія облаштована для проведення урочистих церемоній.

Одночасно триває будівництво другого пускового комплексу першої черги. Тут зводяться адміністративна будівля, будинок трауру, крамниця ритуальних атрибутів, будівля охорони, ангар, трансформаторні підстанції, громадські туалети, меморіал, котельня, колумбарні стіни та монументи. Паралельно облаштовуються зони відпочинку, стоянки для автобусів і велосипедів, майданчики для контейнерів для твердих побутових відходів, підземні системи збору сміття та інженерні мережі.

У процесі зведення перебуває і друга черга будівництва. Тут заплановані сектори поховань, крематорій, колумбарні стіни, монументи, огорожі, автостоянки, під’їзні дороги та майданчики для контейнерів. Поступово формуються стели, меморіальні будівлі, трансформаторні підстанції та котельні.

Третя черга розпочнеться з пускових комплексів, де передбачено сектори поховань, готельно-ресторанний комплекс (для організації поминальних обідів та тимчасового проживання лише родин загиблих Захисників і Захисниць, які поховані на території НВМК, з обмеженою кількістю днів перебування), колумбарні стіни, майданчики для сміття, інженерні мережі та проїзди. Четверта черга матиме музейно-виставковий комплекс, котельню та необхідну інфраструктуру, п’ята — центральний монумент, а шоста – каплицю.

Планується, що весь комплекс НВМК буде завершений до кінця 2026 року.
Судові спори навколо Меморіалу: чи зупинять будівництво?
Як відомо, будівництво викликало протести місцевих жителів, які вважають, що близькість кладовища до населених пунктів вплине на їхні поверхневі води. У зв’язку з цим, кілька справ щодо НВМК розглядаються у цивільних, господарських та адміністративних судах.

Як розповіли у ДУ “НВМК”, зокрема, Київський окружний адміністративний суд у вересні 2025 року відмовив у позові Благодійної організації “Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва “Київський еколого-культурний центр” про визнання протиправною постанови Кабінету Міністрів щодо видалення зелених насаджень під час будівництва та експлуатації НВМК. Апеляційне провадження за скаргою цієї організації наразі відкрито.
Також Верховний Суд відкрив касаційне провадження щодо рішення Київського окружного адміністративного суду у справі іншої громадської організації, що оскаржувала передачу земельної ділянки. Частково задоволено заяви ДУ “НВМК” і Київської обласної військової адміністрації про зупинення дії рішення попередніх судів, аби не припиняти поховання і будівництво Меморіалу до завершення розгляду у касації.
Суд підкреслює: реалізація оскаржуваних рішень могла б порушити права та інтереси загиблих Захисників, органів, які проводять поховання, і суспільних інтересів, зокрема зупинити державний проєкт Меморіалу.
Окрім цього, у грудні очікується рішення Києво-Святошинського районного суду у справі позивачів, які намагаються заборонити будівництво кладовища та вимагають знесення вже зведених споруд. Раніше суд відмовив у забезпеченні позову щодо заборони видалення зелених насаджень: роботи проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів та на земельній ділянці, відведеній для меморіалу.
На сьогодні жодне рішення суду, яке забороняло б будівництво чи експлуатацію кладовища, не набрало законної сили.
Таким чином, поки тривають судові процеси, НВМК продовжує будуватися і виконувати своє головне завдання — вшанування пам’яті полеглих Захисників України.
Станіслав Нестеренко
Фото: Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні новини Києва, підписуйтеся на наш Facebook.
«Твоє місто. Київ» – сучасне незалежне медіа європейської столиці. Ми пишемо про міську культуру, урбаністику, інфраструктуру, бізнес та людей, які змінюють місто на краще.
Війна і наступ Росії
- Як росія прагне зробити Львів центром своїх інформаційних атак: інтерв’ю
- «На кону – безпека всієї Європи». Британський експерт про мирну угоду і помилки Заходу
- «Ми наближаємося до небезпечного порогу»: Грицак, Ґудзяк, Кебуладзе
- «Криза – це можливість». Кирило Буданов про наші удари, розширення війни та майбутнє
- Село досі оговтується від трагедії. Біля Львова поховали маму та доньку, які загинули 5 жовтня
- «Чуєш, я з тобою, ти вже виїхав з пекла». Історія Іскри, яка евакуйовує військових
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- «Усіх не беремо». Усе про контракт «18-24» та кому можуть відмовити
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук



