Фото Анастасії Гаврішової
Як працює та оживає легендарний завод РЕМА. Фоторепортаж
Днями на території заводу РЕМА відбувся форум електронного врядування. Частина його учасників не знала, що завод досі працює. Tvoemisto.tv довідалося, чим зараз живе підприємство і як адміністрація ставиться до планів його ревіталізації.
Львівський завод радіоелектронної медапаратури (звідси абревіатура РЕМА) мав розквіт у 1960-х роках. Його розробками досі користуються у пострадянських країнах. Але там використовують застарілі технології, а тут, на Заводській, 31, виробляють дефібрилятори, які можуть конкурувати зі світовими брендами медтехніки. Як на позір закинуте підприємство інвестує у розробки, які має плани на розвиток і чому радіє сусідству з дизайнерами, розповіли керівники РЕМА.
Хоча на дверях суворий напис «Вхід тільки за перепустками», на запитання, де знайти директора, охоронець відповідає: «Ідіть шукайте». Тож ідемо.
Про справи на заводі нам розповіли його директор Валерій Андрусевич та виконавчий директор Володимир Білинський. Андрусевич також є технічним директором заводу «Іскра», який у 2008 році викупив більшість акцій РЕМА. Сама «Іскра» проходить процедуру банкрутства, тому всі пов’язані компанії також у процесі припинення. РЕМА працює як ТОВ «Львівський завод РЕМА». Його засновником, власником і керівником у держреєстрі юросіб вказаний Юрій Геляра, який керував дочірнім підприємством «Іскра-Гурт».
Банкрутство «Іскри» Валерій Андрусевич називає «катарсисом», який має пережити масштабне підприємство, що через свій розмір увійшло в конфлікт з вузьким і структурованим сучасним ринком. Він переконаний, що виробництво з часом відродиться. Що ж до РЕМА, то зараз завод виробляє дефібрилятори, кардіографи, прилади мікрохвильової терапії «Луч». За вартості приблизно в 30-50 тисяч гривень за одиницю їх продають десятками чи сотнями на рік. Також виготовляють штативи для лікарень – товар дешевий, але ходовий.
Завод має приблизно 80 працівників, хоча колись їх було понад три тисячі. Працюють в одну зміну, п’ять днів на тиждень. Зарплата тут 5-7 тисяч гривень, керівники та цінні розробники отримують до 10 тисяч.
У липні цього року в серійне виробництво пішов дефібрилятор нового покоління, над яким працювали майже 5 років – «Рема-21».
Сучасна техніка
Дефібриляція – пріорітет для заводу. Аби зосередитися на цьому, заморозили інші розробки. Завод сфокусувався на трьох видах дефібриляторів: автомат, середній (Рема-21) та монітор. Розробка останнього ще триває, його зможуть застосовувати в операційних. «Начинка» приладу вже створена, зараз працюють над корпусом.
«Інвестиції в розробки співмірні з інвестиціями в обладнання, це десятки мільйонів. Це зарплата людям протягом років, а результат дуже відкладений. Це можна порівняти з результатом фундаментальної науки або теоретичної фізики. Коли постало питання вибору напрямку інвестицій, я обрав напрямок дефібриляції», – каже Валерій Андрусевич.
РЕМА має 50-річний досвід створення дефібриляторів, тому важливо зберегти цю унікальну школу, каже директор. Крім того це перспективна продукція. «Дефібрилятори у світі роблять обрані фірми, дуже потужні, такі як Siemens, Zoll, Phillips, Primedic», – розповідає він. Це пов’язано із наукоємністю та великою відповідальністю – прилад має бути надзвичайно точним і ефективним у роботі, пройти всі випробування, адже від нього залежить порятунок життів.
«Рема-21» не має аналогів в Україні і може позмагатися зі світовими брендами, кажуть директори. Компактний прилад акумулює енергію до 360 Джоулів, а важить 3,5 кг. «Остання модель Prіmedic дає 300 джоулів і важить 6,5 кг. А наш має ті самі функції один в один. Напевно, медсестрі є різниця тягати шість кілограмів чи три», – пояснює Валерій Андрусевич. До того ж, українська техніка дешевша.
Але, за оцінкою Андрусевича, більшість лікарень досі обладнані монофазними дефібриляторами, яких уже немає ніде у цивілізованому світі. Пристрої РЕМА біфазні, як і світові аналоги, тобто імпульс працює на скорочення і розтяг серцевого м’яза, а не лише на скорочення. Але оновлювати техніку в лікарнях не поспішають.
«Це якби в АТП більшість автопарку становили ГАЗ-51 або перероблені ЗІЛи. Тільки рахується, що воно їде. Ефективність монофазного дефібрилятора в рази менше», – каже Валерій. Львівські лікарні мають прилади лише попереднього покоління. Та й ті в РЕМА купували 2-3 штуки на рік, бідкається він.
Чудові сусіди
З літа придбали тільки два зразки «Рема-21» для київських лікарень. Зараз для нього шукають ринок. Крім технології суттєво оновили дизайн. Тут все українське, крім корпусу. Його замовляли у Німеччині, бо не знайшли вітчизняного належної якості.
«Для дефібрилятора корпус – те саме, що кузов для машини, дуже важлива річ, яка виконує багато важливих функцій: ізоляційні, протиударні, впливає на ергономічність», – каже Валерій Андрусевич.
Стара модель (вгорі) об’ємніша, не мала монітора та звукових команд, якими обладнаний «Рема-21» (внизу)
Модель корпусу для «Рема-21» створили у дизайнерському бюро «Хочу раю», що понад рік тому розташувалося в закинутому приміщенні заводу. Загалом територія колишнього підприємства становить 5,5 га. Але під виробництво використовується тільки третина, розповідає Володимир Білинський.
Порожні приміщення орендують та поступово вдихають у них нове життя різні інціативи: дизайнери, айтішники, фотографи, навіть театр і пекарня. Всіх їх об’єднує спільнота Zavod, що поступово розростається.
Суттєвого доходу для РЕМА це не дає. «Але будь-яка оренда – відмінна від нуля. Хоча порівняно з львівськими цінами у нас дуже низька ставка. Тому до нас приходять нові орендарі, яким цікаво тут мати приміщення», – каже Володимир Білинський.
Для заводу це дає більше, ніж гроші. «Ми співпрацюємо з "Хочу раю" в плані дизайну дефібриляторів. В цьому дефібриляторі ви зможете почути голос, який нам записав іще один наш орендар українською та англійською мовами. Також з механічними частинами хлопці допомагають, інші зробили нам сайт. Ми дуже раді, що у нас такі творчі орендарі», – говорить директор.
«Вони нас заражають своєю творчістю, а ми їх – інженерією. І це взаємна синергія, яка дає нам плюс», – додає Валерій Андрусевич.
Більшість команди «Хочу раю» ми на місці не застали, вони поїхали презентувати свої нові розробки до Нідерландів. Зустріла нас дизайнерка Ірина. Каже, вони відчули переваги роботи у промисловому приміщенні: «У нас збільшилася команда вдвічі, – розповідає вона – Зазвичай звідси ніхто не хоче йти, бо всі люблять експериментувати. Це дуже зручно. Випив кави, почитав пошту, тут же надягнув халат і випробував продукт уже в реальних умовах».
Приміщення дозволяє поєднувати офіс та лабораторію в одному місці. Це зручно для дизайнерів, яким важливо не тільки на папері створити продукт, а і випробувати його на міцність, зручність та інші характеристики.
Чому на місці приміщень, які вже давно не використовуються, не з’явиться житлова забудова, пояснює Валерій Андрусевич: «Це не цікаво. Це як в анекдоті: "Нацарював 10 рублів і втік". Ми хочемо щось розвивати і самі коло того розвиватися, щоби наші діти прийшли сюди працювати. Житло мені як інженеру не цікаве. А те, що робиться зараз, мені дуже цікаве».
Європерспективи
Поки що РЕМА переважно експортує свої вироби до країн пострадянського простору. Хоча у світовій медицині не застосовують мікрохвильову терапію, прилади «Луч» затребувані у країнах, які мають з нами спільне минуле.
«Фізіотерапія всюди своя. У нас гріли банками, гірчичниками, а ніде в світі такого немає. Ніде в світі не знають, що таке зеленка. А практика та оцінка ефективності мікрохвильової терапії у нас складалася десятиліттями. Продавати це на захід – це так, якби у нас продавати паранджу», – каже Андрусевич.
А от на світовий ринок готують дефібрилятори. Перші ворота до Європи – Польща. Там РЕМА вже має перші домовленості, але налаштовані скептично. «Нас у Європі не дуже чекають. Коли доходить справа до грошей, братерство і безвіз закінчуються, починаються квоти, ввізні мита, екологічні та санітарні норми. Як копнеш, то ці норми дорого обходяться», – пояснює Валерій Андрусевич.
У листопаді минулого року завод пройшов сертифікацію за спеціальним стандартом для медапаратури ISO 13485, цього року вже пройшли щорічний аудит на підтвердження відповідності йому. Зараз проходять всі етапи сертифікації СЕ – на знак відповідності вимогам директив та стандартам ЄС.
Аби тримати руку на пульсі світових новинок та просувати себе, РЕМА вже кілька років бере участь у спеціалізованих виставках, зокрема в Дюсельдорфі та Шанхаї. Це тільки початок шляху до Європи. Про успіх тут заговорять, коли збільшать продажі вдвічі, а 90% з них ітимуть до Європи. Досягти такого амбітного результату планують протягом року.
Зоя Красовська
Фото Анастасії Гаврішової
Made in Lviv
- Шлях «Прогресу». Як у Львові розвивається компанія, що шиє взуття для Європи
- Як львівський стартап рятує від підробок картини та урни з прахом
- Полуничний король: як ветеран зі Львова створив власну ягідну ферму
- Made in Lviv. Як видавництво зі Львова «захопило» 26 країн світу
- Made In Lviv. Фабрика, яка дивує своїми цукерками
- Тут як в Оксфорді. До Львова прийшла британська компанія, що дбає про красу
- Made in Lviv. Як львів’яни перетворили любов до мандрів на успішний бізнес
- Made in Lviv. У Європі нас не чекали, але котів і собак не надуриш
- Ми були найвідсталіші в області. Зараз експортуємо товар в 14 країн світу
- Made in Lviv: Невелика сімейна компанія, що завоювала європейський ринок
- Вітер змін: як за 100 кілометрів від Львова працює вітроелектростанція
- А вівці з Європи! Історія сімейного фермерства на Львівщині
- Все буде «!FEST»: Як львівська компанія будує світовий бренд
- Історія успіху SoftServe. Як компанія зі Львова підкорює світ
- Як вийти на ринок ЄС. Історія успіху львівського печива