Яка ситуація в освіті, що впливає на її якість та як її покращити? Чому молодь не йде в освіту? Як повернути українців з-за кордону і поліпшити демографію? Якими будуть ліцеї та чому там захочуть навчатися? Як нам позбутися репетиторства? Ці та інші питання «Твоє місто» в програмі «Тема тижня» обговорило з депутаткою, головою постійної комісії освіти і науки Львівської міської ради Вікторією Христенко.

Про освіту і науку зараз багато розмов. В школах починаються канікули. Вони за планом?

Так. Школи в нас мають певну автономію і самі вирішують, коли в них канікули. Переважно йдуть на двотижневі канікули до початку січня. Дехто взяв три тижні – до 12 січня. Потім можуть вчитися у червні, взяти ще тиждень, щоби подовжити зимові канікули. Наше завдання – щоб кожна школа мала 175 днів навчального процесу. Вона має право розподілити ці дні на свій розсуд.

Ви кажете про автономність шкіл. Децентралізація мала б дати громадам можливість самостійно вирішувати певні питання навчального процесу. І хоч Львів мав свій погляд на те, коли почати навчальний рік, Міністерство освіти сказало: «Ми не настільки готові дозволяти вам автономність, будьте як усі».  Яка позиція була правильнішою?

Під час війни доводиться ухвалювати швидкі кардинальні рішення і зміни. Ненагальні краще відкласти. Якби ми говорили з погляду мирної України, то така зміна – це перемога. Я завжди відстоювала зміну літніх канікул. Тримісячні канікули – це неправильно, це радянський рудимент. Такі канікули залишилися тільки в Україні, росії та Білорусі, навіть країни Балтії не мають таких довгих канікул, що вже казати про Європу, Америку. Передусім це шкідливо для дітей. За три місяці вони все забувають, засвоєний в кінці попереднього навчального року матеріал доводиться повторювати весь вересень і половину жовтня. Діти втрачають не тільки гардскіли, а й софтскіли. Їм не вистачає командності, соціалізації, спілкування в шкільній спільноті.

Вважаю, що літні канікули мають тривати шість, максимум вісім тижнів. Цього абсолютно достатньо. Решту часу діти мають перебувати в межах школи. Я не кажу, що це має бути жорсткий навчальний процес. Якщо починатимемо в перші тижні серпня, то це можуть бути дослідницькі експедиції, волонтерські проєкти, якесь спільнотворення. Не обов'язково відразу сідати за підручники. Але дитина має перебувати в навчальному процесі. Мрію, що коли ми переможемо, то зможемо впровадити цю зміну, відмовитися від об'єктивно нікому не потрібних довгих канікул. Було б добре вчитися приблизно до 20-х чисел червня і розпочинати навчання хоча б 10 серпня.

Це якщо в мирний час. А в умовах війни?

Війна накладає свій відбиток. Міністерство сказало нам: «Починайте першого вересня, все нормально». І ми всі працюємо, є знеструмлення за графіком, можна організувати нормальний навчальний процес, харчувати дітей, у школах тепло. Але, як я знаю, в лютому на нас чекає зовсім інша картина. Буде велика нестача електроенергії.

Всі школи готують їжу на електрообладнанні, бо кількадесят років тому постановою Кабміну було заборонене використання газу. Якщо електрики не буде по шість-вісім годин, ми не зможемо забезпечити дітей гарячим харчуванням у достатній кількості. Звісно, є «буржуйки», в когось є генератор, але плити дуже потужні, тож знадобляться дуже потужні генератори для них.

Напевно, в разі таких тривалих знеструмлень у місті працюватимуть не всі тепломережі, тож приміщення вистигатимуть. Імовірно, підемо в лютому на вимушені канікули. Але наголошую: це лише моє припущення!

Якщо так станеться, то буде…

Так. Тоді, можливо, можна буде вважати хибним міністерське рішення не дати нам розпочати навчальний рік швидше. Ми про це не знаємо. Але ми й не запевняли, що підемо взимку на двомісячні канікули, бо не матимемо варіантів, як вчити дітей. Хотіли, як кажуть, подмухати на холодне, заздалегідь підготуватися. Нам не дозволили. Певно це тоді було непопулярне рішення, не на часі для Кабміну. Шкода, бо децентралізація в нас відбулася, реформа була ще в 2016-му, можна було б довіряти громадам більше.

Мовиться про те, що школи повинні мати укриття, а тепер і генератори. І ставлення до них двояке. По освітянських колективах бачу, що, з одного боку, генератор потрібен, бо це забезпечення, а з другого – хтось цим мусить займатися. До того ж це додаткові витрати: обслуговування, паливо. Потрібна відповідальна людина, а не вчитель праці чи фізрук. Як це питання вирішують у Львові?

Практично всі школи на центральному опаленні, генератори для цього не потрібні. Генератори мають всі школи, хоча б маленькі, і використовують їх переважно для освітлення в укриттях. Коли під час тривоги нема світла, ми ведемо дітей у бомбосховище. Там має бути світло, для цього запускаємо генератори. Під час навчального процесу їх не використовують – денного світла вистачає. Шкода, що при знеструмленнях не можна використовувати мультимедійні чи інтерактивні панелі, телевізори, показати щось дітям, щоб урізноманітнити урок, але це ми переживемо. В нас війна, вже мусимо якось перебути цей період.

Генератори в укриттях маленькі, потужністю 3 кВт. Їх треба обслуговувати, але вони не настільки потребують фахового обслуговування, як генератор на 40 кВт. Шкода, що це лягає на плечі освітян. Звісно, в кожній школі є завгосп, але, як правило, пенсійного або передпенсійного віку, якому це все важкувато дається. Але, знаєте, наші освітяни неймовірні. Пам'ятаєте, коли це все почалося, скільки людей вони одні з перших прийняли у школах, спортзалах, коридорах, скільки поселили внутрішньо переміщених осіб? Деколи думаю, що наші директори і вчителі можуть виконувати будь-яку роботу, що вони всесильні.

З одного боку, це дуже добре, а з другого, є така людська звичка: якщо ти в чомусь упевнений, то менше уваги приділятимеш цьому і дбатимеш про щось інше. Виникає враження, що з учителями так чинять дуже часто. Маю на увазі їхні зарплати, обов'язки, звітності, робочі зошити… Що з оплатою? Кабмін ухвалив рішення про скорочення субвенції, частину мав забезпечувати місцевий бюджет. Чи так залишилося, чи ні? Було ухвалене рішення про виділення додаткових коштів із місцевого бюджету. Але який вигляд це має на практиці?

Так і є. Все жахливо. Освітянам не переглядали зарплату від початку повномасштабного вторгнення. Були тільки обіцянки, увесь час казали: «Грошей нема, трошки потерпіть». До 1 грудня оклад вчителя був 7200 гривень. Вважаю це приниженням усіх працівників освітньої галузі. Після збільшення військового податку до 5% ця сума зменшилася до 6860 гривень. Зрозуміло, що вчителі мають надбавки за вислугу, перевірку зошитів, класне керівництво, престиж. Є певний набір, набігає 10–14 тисяч гривень. Але щоб мати таку зарплату, вчитель робить дуже багато,  приділяє дуже багато часу і без того важкій роботі. До того ж врахуйте стресові ситуації, бігання з дітьми в бомбосховище. За останні пів року була найменша кількість тривог від початку повномасштабного вторгнення, Богу дякувати, але все одно…

Кабмін обіцяв нам трошки підвищити зарплату з 1 квітня, але цього знову не сталося. У новий рік заходимо з дуже низькою тарифною сіткою. Субвенцій нам не додали в повному обсязі. У Львові 24 тисячі працюючих освітян, субвенцією від держави забезпечимо трошки більше ніж 9 тисяч, решту доплачують із місцевого бюджету. Так було завжди і нехай би було й надалі, якби Кабмін збільшив тарифну сітку, люди отримували б гідну зарплату.

Цього року інфляція становитиме 10%, торік – 6%, у 2022 році – 16%, якщо не помиляюся. Вартість споживчого кошика зростає набагато швидше, ніж інфляція. А вчителі на тому самому рівні. Це ганьба! Тому, окрім того що погашаємо основні тарифні сітки, хотіли б додатково 340 мільйонів, щоб дати вчителям бодай якусь доплату. (19 грудня на сесії ЛМР депутати погодили програму «Педагоги, що надихають» – Ред.) Загалом це нібито й велика сума, та якщо розділити ці гроші на 12 місяців роботи і 24 тисячі освітян, то це не такі вже й великі кошти.

Майже 1500 гривень на людину?

Здається, перші пів року по 1000, другі пів року по 2000. Була репліка від моїх колег: «Давайте тоді підвищувати всім працівникам комунальної сфери». Але якщо відкриємо ці зарплати і подивимося на них в контексті суми, то побачимо, що в освітян вона найменша. Паркувальники, прибиральники комунальних ЛКП мають більшу зарплату. Уявляєте? Це неймовірно!

У транспорті тепер базова від 15 000, а за оголошеннями – 30 000 гривень.

Всі категорії мають більшу зарплату, ніж учителі. І ми досі про це сперечаємося? Про що тут говорити? Просто подивіться на зарплату в абсолютних цифрах.

Друге питання, яке завжди стоїть, це якість освіти.

Воно напряму випливає з першого питання.

Цілком можливо. Є дві тези, можливо, взаємовиключні. Перша про те, що якість освіти знижується. Дуже багато інформації про це.

Знижується, є міжнародні зрізи, тести, результати PISA – найпотужнішого всесвітнього тесту, який визначає вміння дітей використовувати свої знання. Там нема сухих прикладів, завдання написати твір. Це мультидисциплінарні завдання, ти маєш розв'язати певну проблему і застосувати знання, які здобув із різних предметів. Ми там падаємо.

І що з цим робити?

Громадська спілка «Освіторія» провела дослідження, результати оприлюднили менш ніж місяць тому. До Львова вони ще приїдуть, будуть оприлюднювати їх загалу. Ці дослідження показують, що до 2030-го в нас буде шалена нестача вчителів: не вистачатиме 40%. Люди не йдуть в професію через низьку зарплату і великі претензії. Ти йдеш на роботу і маєш купу негативу від батьків, колег учителів, особливо коли ти молодий спеціаліст і ще не здобув авторитету. Твоя любов до професії часто вмирає з усіма ускладненими умовами, у які ти потрапиш, коли підеш у професію як молодий учитель.

Ви маєте на увазі, що молоді спеціалісти, які прийшли на роботу, надовго не затримуються?

Вони просто не приходять. Їх нема. В нас купа вакансій. Фізиків узагалі не вистачає. Дай Боже здоров'я старшим викладачам, які ще мають силу заходити в клас і вчити наших дітей! В університет на фізику не вступають. У 2022-му, пам’ятаю, на фізичний факультет зголосилося вступити двоє.

Ви сказали, що я керівниця комісії освіти і науки. Вона так називається, але я постійно кажу, що за чотири роки моєї каденції не було практично жодного наукового питання. Це дуже страшно і сумно. З наукою в нас страшне коїться. Нещодавно брала зріз по вступниках у педучилища, педуніверситети, на педфакультети при університетах. На початкову школу хлопці й дівчата ще йдуть. І це дуже тішить. Початкова базова освіта вже повністю впроваджена, дуже успішно впроваджена реформа НУШ. Тому діти ще вступають, є бодай якийсь конкурс. Хоча, наприклад, у 2024-му прохідний бал щодо НМТ був 141. Це дуже мало. На будь-який факультет в УКУ треба набрати щонайменше 170, на мехмат – 196–197.

Ні, я дивився: у Франковому виші, якщо ти не маєш пільг, там справді було 180 балів.

А в педі у середньому по країні 141. Розумієте? Не хочуть діти туди йти. Йдуть або ті, що з дитинства мріяли бути педагогом, або за залишковим принципом. І цей розвал величезний. А ми ще їм зарплату не даємо, то як можемо очікувати доброї якості освіти?

І це ми просто констатуємо чи все-таки вихід є?

Вихід завжди є. Вихід – це бюджети профіцитних міст. Тому й мовиться про цю доплату, розумієте? Якщо ми забезпечуватимемо молодих спеціалістів більшою зарплатою, вони йтимуть в освіту. Школи піднімаються через внутрішній розвиток, директорів, учителів. Від початку моєї каденції ми почали з директорів, провели реформу, підвищили зарплати. Станом на сьогодні провели понад 60 конкурсів, притім що в нас 128 шкіл. Прийшли нові люди або фантастичні директори підтвердили своє право посісти цю посаду.

Директори змінилися, вони змінюють свої команди. За процесом from the top to bottom опускаємо нижче всі наші вміння й науку. Вчителів треба постійно вчити, вони мають вчитися все життя. Ця думка має бути притаманна нашим учителям.

Ми стараємося. Управління освіти започаткувало зустрічі «Надихай. Ся» з різноплановими людьми – Богданом Тихолозом, Павлом Гудімовим, які можуть надихнути освітян прагнути більшого, розвиватися в різних напрямках, бути загальноерудованими. Ми закриваємо і можемо закрити цю ділянку, тільки коли навчатимемо вчителів. Зможемо досягти якості, коли будемо їх постійно вчити. Думаю, у Львові цей процес набагато кращий, аніж загалом по Україні.

Я дивився на цифри НМТ, рейтинги. З 2021-го випускники зі Львова набирають найбільше балів. Це було свідомою позицією чи неочікуваним результатом?

Не будемо собі брехати: щоб добре скласти НМТ, дитина готується з профільними репетиторами останній рік навчання. Реформа старшої профільної школи, яка триває в Україні, покликана зняти це питання. Це велика зміна. Хочемо, щоб діти здобували ці знання в межах школи і більше не ходили до репетиторів, щоб ми не підмінювали понять.

Ходити задля проформи – це одне, а вчитися – друге.

Я маю на увазі, що це не зовсім заслуга Львова.

Але хіба немає репетиторів у Києві?

Є, але в Києві повномасштабне вторгнення виглядає зовсім по-іншому. Ми не можемо нехтувати цим фактом. Там є шалені освітні втрати, в нас їх нема.

Чому не Ужгород?

Хороше питання. Увесь захід України мав би. А ви бачили, де Ужгород? Ми з вами закінчимо розмову, і я обов'язково прозондую ці питання. Весь захід України має показувати за ці роки найкращий результат.

Це буде цікаво порівняти.

Так, я подивлюся. Безперечно, в нас діти дуже мотивовані. Наші діти часто бувають за кордоном і бачать, як там усе відбувається. Хоч це покоління і зростає в дуже важких умовах війни, ковіду, в нього усе шкереберть, але в нього є мотивація взяти від життя все, що можна. Може, війна це посилила. В мене троє дітей, я бачу, що їм потрібні ці знання. Вони постійно хочуть щось здобувати, чимось цікавляться. Вони кращі за нас молодих: рвуть, прагнуть, хочуть досягати, бути достойними громадянами своєї країни. Це відіграє велику роль.

На такому градусі розмови неможливо не запитати про статистику. Кількість дітей, які закінчують школу, збільшується чи зменшується? Дуже багато шукають навчання за кордоном.

Торік у перші класи в нас пішло понад 8000 дітей. Цього року – 7000. Для Львова в межах року 1000 – це дуже багато.

Це більш ніж 10%?

Так. Діти 2022-го року в садочки не приходять. Окрім густозаселених районів – Рясного, Сихова, Брюховичів, маємо місця всюди, їх сотні зараз, можна потрапити практично в кожен садочок. Коли таке було? Окрім того що виїжджають, ще й народжуваність дуже сильно скоротилася. За даними 2024 року все закриється. Маю статистику щодо пологових, вона трішки покращилася. Це зумовлене народженням третьої дитини в багатьох сім'ях, але загалом тенденція погана. Дітей буде щораз менше, за п’ять-сім років школи будуть напівпорожні.

Тішусь, що є загальнонаціональна політика – думати, як повертати дітей з-за кордону і що їм запропонувати. Тому ми тут у Львові починаємо зміну в мережі. Зокрема, в межах реформи старшої профільної школи будемо виокремлювати 25 шкіл, які стануть профільними ліцеями. Там навчатимуться діти 10–12 класів, бо в межах реформи буде 12-й клас. Ми добре забезпечимо ліцеї, вони будуть кращими, там будуть фантастичні фізичні лабораторії, величезні бібліотеки, мультимедійні простори і простори для самонавчання. Хочемо зробити їх дуже крутими, щоби показати дітям за кордоном: у Львові порівняно безпечно, до того ж ми можемо дати вам хорошу освіту!

Ми вкладатимемо в навчання учителів, які займатимуться дітьми, і будемо підтримувати ці заклади. На позаминулій сесії вже винесли ухвалу, плануємо виділити на 2025-й 200 мільйонів гривень для зміни ліцеїв, щоби закуповувати для них необхідне обладнання. Бо якщо не зробимо старшу школу привабливою, діти втікатимуть за кордон, особливо хлопці, які досягли 16-річного віку.

Я сподіваюся на перемогу. Маємо бути до неї готові. Тоді люди перестануть виїжджати, а ми вже їм покажемо, яка в нас класна старша профільна школа. Залишайтеся з нами, ми круті, ми дамо вашим дітям хорошу освіту. Вам не треба буде репетиторів, випускники і так проходитимуть НМТ. Маємо дуже багато ідей, сил і бажання зробити освіту найкращою, спонукати народжувати дітей тут, а ми їх забезпечуватимемо освітою.

Сподіваємося, що це вдасться. Чекаємо на нашу перемогу. Дякую за розмову!

Дякую і вам, дуже приємно було спілкуватися!

 

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_____________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.