10 маловідомих пам’ятників Львова

10997 0
Львів належить до тих міст, відвідавши які хоча б одного разу, вже відчуваєш його рідним. Попри те, часто навіть корінні львів'яни не знають багато чого про своє рідне місто, а що вже й говорити про гостей. Якщо більшість пам'ятників колись та й потрапляли на очі мешканцям міста, то про їх походження вже точно знають одиниці. Але Львів цікавий не лише пам'ятником Шевченку, Степанові Бандері чи Данилові Галицькому.

Tvoemisto.tv вирішило розповісти ті архітектурні історії, які місто Лева заховало у своїх віддалених мікрорайонах та потаємних куточках центру.

Пам'ятник  "Вбитим львівським професорам": історія львівського розстрілу науки

Місце розташування: Студентський парк (Парк студентів) — невеликий парк у Франківському районі Львова.

Коли на початку німецько-радянської війни Львів зайняли війська Вермахту, першою розпочатою справою Гестапо на Галичині було цілеспрямоване знищення інтелігенції.  В ніч із 3 на 4 липня 1941 року заарештували декілька десятків професорів львівських вишів. Це були, переважно, польські науковці з університету Яна Казимира (сьогодні – Львівський Національний університет ім. Івана Франка, – ред.), Львівської політехніки та інших вищих шкіл. Не шкодували і  членів їх родин та випадково присутніх під  час арешту.

Перед світанком львівських професорів разом із рідними і близькими вивели на схили Кадетської гори (нині – Вулецьких пагорбів), де вже були викопані дві великі ями. Зі сходом сонця почався розстріл. Із 28 заарештованих тієї ночі науковців відпустили лише педіатра Францішка Ґроєра. Як виявилось при допитах він мав німецьке походження, що і стало його своєрідним дозволом на життя. Вже значно пізніше він розповів про те, як професорів били, а їхніх дружин перед розстрілом примусили відмивати приміщення від крові своїх чоловіків.

Тієї ночі знищили близько 40 науковців. На місці розстрілу довгий час був звичайних хрест, а в 2011 році там встановили монумент-нагадування про ті страшні події.

Пам'ятник "Воля ціни не має!": історія нескореності духу

Місце розташування: вул. Городоцька, 20.

На цьому монументі зображено три бронзові орли, які прагнуть вирватись з-за ґрат. Вони символізують політв'язнів Ярослава Гайваса, Петра Башука та Петра Канюка, які були членами ОУН та входили до скаутської організації "Пласт". Найбільше ці ОУНівці запам'ятались своєю втечею з польської в'язниці "Бригідки", яку відчайдухи здійснили 16 червня 1939 року.

Після звільнення Ярослав Гайваса почав активно займатись журналістською діяльністю, два роки був щоденним редактором газети "Свобода". А вже у 1972 році написав книгу-спогад "Воля ціни не має", звідки і взяв назву пам'ятник на вул. Городоцькій.

Пам'ятник "Гравцям "Карпат", що здобули Кубок СРСР з футболу": історія футбольного подвигу

Місце розташування: алея стадіону «Україна».

"Львівські "Карпати" здобули головний Кубок СРСР" – під це повідомлення із радіоприймачів 17 серпня 1969 року плакали від щастя тисячі фанатів "зелено-білих".  Вперше команда другого ешелону зуміла обійти грандів і здобути головний футбольний трофей Радянського Союзу. Ще більшої символічності цьому матчу надавав той факт, що відбувався він на головній футбольній арені СРСР – московському стадіоні "Лужники".

Тодішній капітан ФК "Карпати" Ігор Кульчицький пригадує, коли  у Ростові дізналися, з ким гратимуть у фіналі Кубка СРСР, лише зневажливо пирхнули: "Львов? Это деревня? ". Тим не менше львів'яни здобули перемогу попри всі партійні вказівки про те, що кубок має опинитись в руках московської команди. Ні до того, ні після того жодна команда із колишніх радянських республік не зуміла повторити феєричної перемоги "Карпат".

Читайте також: 7 чудес Львова

Пам'ятник паротягу: історія подорожі "зі свистом"

Місце розташування: поблизу локомотивного депо «Львів-Захід».

Цей пам'ятник цілком можна ще називати пам'ятником "Ярославу". Адже саме так називався перший паротяг, який близько півтори століття тому вперше прибув із Відня до Львова. Вздовж шляху «Ярослава» зустрічали здивовані селяни, а на станціях грали оркестри. Паротяг без кабіни їхав зі швидкістю 20 кілометрів за годину. Вугілля закидав лише один кочегар. Однак уже за кілька десятиліть паротяги змогли розганятися до сотні кілометрів за годину і везли десятки вагонів. Аби проїхати 100 кілометрів на таких паротягах, слід було вкинути до печі 10 тонн вугілля.

Таким чином «Ярослав» відкрив львів’янам шлях для подорожей Європою. Адже такі поїздки могли дозволити собі не лише заможні люди, але і люди з середніми статками. Існує чимало легенд, що бували й відчайдухи охочі до подорожей, але зовсім без грошей, які подорожували просто у тамбурах без квитків.

Пам’ятник «Першому футбольному матчеві України»: історія однієї гри

Місце розташування: Стрийський парк (верхня тераса).

120 років тому саме у Львові відбувся перший в Україні футбольний матч. У спортивному бою зійшлися гравці спортивного товариства «Сокіл» зі Львова і Кракова. Той знаменний поєдинок тривав лише 7 хвилин – до першого забитого голу. Футболісти не керувалися жодною стратегією і прагнули лише одного – першими взяти ворота суперника. Тоді кращими виявилися львів'яни, а гравець Володимир Хомицький ввійшов в історію, як перший бомбардир українського та львівського футболу.

Так починається історія футболу на території України. Хоча у сусідній Польщі цю дату вважають також початковою для історії польського футболу. Варто додати, що 120 років тому обидва міста, представники яких брали участь у першому футбольному матчі у Львові, перебували у складі Австро-Угорської імперії. Але так чи інакше цей футбольний матч відбувся у Львові, а значить і пам’ятник йому виконаний Ярославом Скакуном у 2014 році цілком виправдано прикрашає львівський Стрийський парк. А стоїть він до речі на місці того самого стадіону, на якому 120 років тому зустрілись львів’яни із краківчанами. 

Пам’ятник Валентині Терешковій: просто космічна історія

Місце розташування: вул. Виговського.

Жінка-ткаля, жінка-генерал, жінка-космонавт. Це далеко не всі амплуа, які вдавалось поєднувати у собі Валентині Терешковій. Їй, уродженці села, напівсироті та звичайній робітниці заводу вдалось досягнути космічних висот у прямому сенсі цього слова. Адже Валентина Терешкова стала першою в світі жінкою-космонавтом.

Свій перший політ у космос Валентина Терешкова здійснила 16-19 червня 1963 року на кораблі «Восток-6». Він тривав 2 доби 22 години 50 хвилин. Політ жінка перенесла досить важко. Це і стало однією з причин того, що наступний її політ в космос відбувся тільки через 19 років.

До 1991 року іменем Терешкової у Львові було названо саме вулицю, яка сьогодні носить ім’я Івана Виговського. Терешкова свого часу побувала у місті Лева на відкритті житлового масиву. Відтак на вул. Виговського і досі стоїть пам'ятник першій у світі жінці-космонавту. Оскільки він ідеологічно нейтральний, то у 90-х роках XX століття його не знесли, як багато інших.

Пам'ятник товариству "Сокіл-Батько»: тіловиховна історія

Місце розташування: вул. Стрийська, поблизу будівлі Податкової адміністрації.

Пам'ятник споруджений на місці, де у 1911-1939 роках розміщувався спортивний майдан із колоритною назвою "Український город". Належало це спортивне поле громадсько-політичному і гімнастично-пожежному товариству "Сокіл-Батько". "Український город" був закладений  на місці колишнього велотреку. Для викупу цієї території "Сокіл-Батько" видав 20 тисяч карток вартістю 5 корон, за які кожен охочий міг стати власником одного квадратного метра цієї території.

Що ж до гімнастичного товариства "Сокіл-Батько", то воно було засноване у Львові 1867 року на базі утвореного двома роками раніше гуртка аматорів гімнастики. Це своєрідний рух за здоровий спосіб життя, який наприкінці XІX століття був надзвичайно популярним у країнах Європи. Особливо великим осередок "Сокола" був у Чехії. Чисельність польських і українських "Соколів" становила у 1914 році по 30 тисяч. Для порівняння у Чехії було тоді вже понад 100 000 членів руху.

Пам'ятник першодрукарям: дипломна історія одного скульптора

Місце розташування: вул. Коперника, біля Музею Книги.

Цей архітектурний ансамбль є дипломною роботою львівського скульптора Анатолія Галяна, випускника Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер Академія мистецтв). Він становить тематичну трифігурну композицію – друкар та підмайстри. Пам’ятник був споруджений у 1971 р. на подвір'ї церкви Св. Онуфрія на вул. Б.Хмельницького.

Після розпаду Радянського союзу комплекс монастиря та церкви св. Онуфрія віддали його колишнім власникам – отцям-василіанам. А гранітного друкаря та підмайстрів передали Музею давньої української рукописної книги. Тому зараз вони охороняють тил Палацу Потоцьких на вул. Коперника, в задньому дворику якого і розташовується сьогодні Музей Книги.  

Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу: історія невідомого пам’ятника відомої постаті

Місце розташування: вул. Хуторівка, біля храму Святого Духа, що при Львівській Духовній Семінарії.

Маркіян Шашкевич є відомим громадським діячем, духівником, членом «Руської трійці», але для львів’ян він залишається, насамперед, земляком. Пам’ятник цьому літературному діячеві на вул. Коперника досить відомий серед містян, але мало хто знає, що він – не єдиний у Львові.

Ще одна постать Маркіяна Шашкавеча увіковічена у бронзі віднедавна прикрашає парк перед храмом Святого Духа при Львівській Духовній семінарії, що на вул. Хуторівці. При створенні скульптури архітектори хотіли підкреслити його священицький сан та любов до літератури. Тому цей Шашкевич зображений у повний зріст, в одязі священика та з книгою в руках.

Пам’ятник громадянам Львівщини, полеглим в Афганістані: історія чужої війни

Місце розташування: вулиця Батуринська, сквер біля готелю "Власта".

Війна в Афганістані стала для України трагічним спогадом. Адже й досі не відомо точне число військових, які назавжди залишились боронити кордони чужої країни, але рахунок іде на тисячі. Сотні солдат ще й досі вважаються пропалими безвісти.

В багатьох українських містах спорудили пам’ятники загиблим в Афганістані. Є подібний меморіальний комплекс і у Львові. З кожним роком залишається все менше й менше живих свідків тих подій. Ще у 2012 році у Львівській області проживали близько 4 тис. учасників бойових дій, з яких 224 мали інвалідність, отриману під час виконання так званого «інтернаціонального обов’язку».  

Підготувала Наталія Середюк за матеріалами lvivcenter.org, uk.wikipedia.org, zaxid.net


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!