Площа Звенигородська

Однією з найдавніших площ у Львові є Звенигородська, що в Шевченківському районі міста. Вона розташована приблизно посередині між чотирма сусідніми площами: Ярослава Осмомисла, Старим Ринком, Вічевою і Данила Галицького.

Її історія пов'язана з існуванням у середньовічному Львові громади німецьких колоністів та збудованого ними храму – церкви Марії Сніжної. До Другої світової війни площа саме так і називалась – Сніжною, пізніше – Звенигородською.

Площа є також однією з найменших у Львові, її довжина від вулиці Сніжної (від північного фасаду церкви Марії Сніжної) до стику вулиць Рибної та Мосяжної становить близько 50 м, ширина площі не більше 30 м.

Площа Кринична

Її знають тому, що там є джерело. Зараз перед нею стоїть фонтан з лебедями, який нагадує про криницю. Вона розташована у мікрорайоні Підзамче, біля однойменної залізничної станції.

Раніше вона називалася Підзамче-Вокзальною, а з 1946 року – Криничною.

У 2013 році завершили оновлення площі Криничної у межах проєкту «Ревіталізація Підзамче». Там встановили нові лавки та смітники, підрізали гілки дерев, які закривали для людей частину площі.

Площа Святого Теодора

Перша згадка про площу пов’язана із церквою Святого Теодора, виготовленою із дерева, яка існувала ще 1453 року. Вона розташована на північ від центральної частини міста, між проспектом Чорновола і вулицями Богдана Хмельницького та Замарстинівською.

До Другої світової війни площа мала назву Plac Teodora (площа Теодора). За радянських часів їй дали назву площа Центральна, у ті часи тут була кінцева зупинка кількох міських та підміських автобусних маршрутів. У 1990-х рр. площі повернули історичну назву – Святого Теодора.

Площа Вічева

Вічева – найменша площа у Львові та в Україні. Її довжина становить 24 м, ширина – 21 м. Водночас вона – одна з найдавніших у місті, розташована в межах частини міста, яка існувала ще за княжих часів.

Площа виникла перед брамою монастиря бенедиктинок, зведеного 1596 року, і впродовж кількох століть називалась Бенедиктинською. Після Другої світової війни отримала назву Вічевої.

У будинку № 4 провела останок життя Юлія з Крушинських, дружина Маркіяна Шашкевича. Там вона померла 1896 року.

Сквер між вулицями Короленка – Лисенка – Просвіти

Ще одна площа була раніше між вулицями Короленка – Лисенка – Просвіти. Коли там торгували сіном, тому була відома, як сінний ринок. Нині тут є сквер. За часів Австрії вона мала назву площа Францисканська, пізніше цей сквер називали площею Гвардії Народової (на честь польських повстанців 1848 року), а від 1939 року площа взагалі не мала назви.

У 1982 році тут відкрили пам’ятник західноукраїнському радянському письменнику Олександрові Гаврилюку (1911-1941) за проектом скульпторів Еммануїла Миська, Дмитра Крвавича та архітектора Мирона Вендзиловича. У роки незалежності пам’ятник демонтували. 8 травня 1994 року на цій площі встановили пам’ятник «Просвіті» з нагоди 125-річчя цього товариства.