Дзвіниця церкви Святого Духа (Музей Русалки Дністрової)
У 1722–28 рр. на вул. Шерокій (тепер вул. Коперника) коштом княгині Теофілі Вишневецької з Лещинських було збудовано монастир домініканок та костел Св. Катерини Сієнської. В 1783 р. будівлю монастиря було передано новоствореній імператором Йосифом ІІ Руській греко-католицькій духовній семінарії, семінарська церква отримала присвяту Святому Духу.
Церква Св. Духа була знищена попаданням німецької авіабомби (німці цілилися у будівлю Головної пошти) 22 червня 1941 року, залишилася лише струнка триярусна барокова вежа-дзвіниця. Вона була побудована пізніше, ніж церква, вірогідно, наприкінці 1740-х років архітектором Мартином Урбаніком (Marcin Urbanik). Тепер у вежі-дзвіниці розміщено музей “Русалки Дністрової”, відділ Львівської галереї мистецтв. На дзвіниці є унікальний годинник, встановлений у 1786 році, і він є найстаршим для дзвіниць на Галичині. За легендою, замовником годинника, який привезли зі Скиту Манявського, був гетьман Іван Виговський.
Місце розташування: вул. Коперника, 40.
Каплиця Боїмів (філія Львівської галереї мистецтв)
Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм задумав збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року. Однією з особливостей зовнішнього виду каплиці є фігура Христа на куполі. Це мало розповсюджений у християнській іконографії образ Христа Засмученого. Незвичність цього варіанту скульптури у тому, що на відміну від усіх інших зображень сидячого Христа, тут Христос спирається щокою на ліву руку, а на більшості відомих зображень — на праву. Під Христом купол «оперізує» такий напис латинською мовою: «Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль?».
У другій половині XVIII-го століття поховання з каплиці Боїмів перенесені на львівські цвинтарі, а ключі від неї, згідно з заповітом Георгія Боїма, передано до Катедри. У 1945 році радянська влада закрила каплицю для відвідувачів. Однак з 1969 року сакральна споруда увійшла як окремий відділ до Львівської картинної галереї, її знову відкрито для відвідувачів. Відділ у складі галереї працює й до нині.
Місце розташування: площа Катедральна.
Костел Кларисок (Музей Пінзеля)
1482 року до Львова з Кракова прибули черниці бернардинського ордену. Після реформи бернардинського ордену вони отримали назву кларисок. На початку 17 століття почалося будівництво кам’яного монастиря для кларисок. З 1607 року будівництвом керував архітектор італієць Павло Римлянин, що працював також на будіництві костелу Бернардинів.
Костел кларисок був невеликим, однонавовим, з вежею над порталом входу. Костел мав 11 вівтарів. Після передачі Львова і Галичини у склад Австро-Угорщини монастир закрито, тут був склад тютюну, потім шпиталь. Сучасний вигляд костел отримав при ґрунтовній реставрації 1938—1939 рр., коли на західному фасаді збудовано втрачену раніше вежу простих конструктивних форм. Проект реставрації виготовив архітектор Ян Лобос. На склепіннях збереглися фрески другої половини XVIII ст. художника Мартина Строїнського, в бічних нефах — стінопис XIX ст. У 1978 р. тут відкрито Виставочний зал Львівської картинної галереї, Музей І. Пінзеля.
Місце розташування: пл. Митна, 2.
Костел Святого Івана Хрестителя (Музей найдавніших пам’яток Львова)
У 1234 р. на місці майбутнього міста було закладено дерев’яний костел Св. Івана Хрестителя, у якому перебувала місія домініканців. За переказом, пізніше це був надвірний храм дружини князя Лева – Констанції Угорської. До Львова разом з її почтом прибули ченці домініканці та францисканці. Храм було передано під опіку ордену домініканців, пізніше він перейшов під опіку вірмен-уніатів.
Протягом свого існування костел зазнав багатьох ремонтів і перебудов, в результаті яких буде майже повністю змінено його зовнішній вигляд. У 1993 р. у храмі влаштовано Музей найдавніших пам’яток Львова як відділ Львівської національної галереї мистецтв.
Місце розташування: площа Старий ринок, 3.
Монастир святого серця (III корпус Львівської Політехніки)
Від комплексу монастиря залишився один корпус, пам’ятка архітектури історизму (неоренесансу). Монастир Святого Серця засновано в 1844 і закрито в 1944. До будівлі монастирського виховного корпусу прилягав костел Святого Серця Ісусового. Костел будували з 1844 по 1855 роки на кошти ерцгерцога Фердинанда д’Есте та архієпископа Пістека з мотивами готичного і романського стилів за проектом Вінцента Равського-старшого. Костел теж був знесений у 1970-х роках, а на його місці з’явилась будівля харчового блоку політехнічного інституту (корпус № 26).
У вересні 1946 року на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту в приміщеннях колишнього монастиря був заснований сільськогосподарський інститут. У 1960-х роках аграрний інститут переведено в Дубляни, а приміщення передано Львівській Політехніці. Більшу частину будівель знищено в 1970-х роках при будові нового комплексу політехнічного інституту. Збереглась лише будівля виховного закладу при монастирі, нині ІІІ навчальний корпус Політехніки.
Місце розташування: площа св. Юра, 1.
За інформацією photo-lviv.
