7 львівських журналістів, які загинули в роки незалежності
16 вересня в Україні традиційно відзначають День пам’яті журналістів, смерть яких пов’язують із професійною діяльністю. Ця дата є символічною, бо 14 років тому був вбитий журналіст Георгій Ґонгадзе, відомий критичними виступами проти влади. Оскільки його мати Леся Ґонгадзе була львів’янкою і навчався він у Львівському національному університеті ім. І. Франка, то започаткували таку традицію у Львові. За роки незалежності загинуло 7 львівських журналістів.
Hero Image

16 вересня 2014, 20:01

Видання ZAXID.NET зібрало імена львівських журналістів, які загинули за період незалежності України через професійну діяльність.

Валерій Глезденьов, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов'язків.

Мирон Ляхович, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992. Загинув за нез'ясованих обставин.

Володимир Житаренко, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995. Загинув у Грозному під час виконання професійних обов'язків. За інформацією офіційних джерел, він загинув під час мінометного обстрілу позицій повітряно-десантних військ за 6 км від Грозного. Центр громадських зв'язків МВС заявив, що Житаренко був убитий чеченським снайпером двома пострілами в шию. Журналіст Олег Блотський повідомив, що Житаренка застрелив вартовий російської армії, бо полковник не зміг назвати правильного паролю.

Ігор Кузик, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова. Обставини смерті досі не відомі.

Василь Чудик, головний редактор радіо «Незалежність», 1999, був знайдений мертвим у під`їзді власного будинку. Як повідомив начальник Личаківського РВВС полковник Богданов, радіожурналіст загинув внаслідок нещасного випадку: у під'їзді не було світла, і в пітьмі він вдарився об засклені двері шафи, що стояла в коридорі. Гострі шиби розітнули Василю артерії і, пролежавши усю ніч на сходах, він стік кров'ю.

Олександр Кривенко, керівник громадського радіо, 2003. Загинув в автокатастрофі на трасі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, повертаючись після поминок за загиблим в Іраку відомим українським телеоператором Тарасом Процюком. Через невстановлені поки причини автомобіль «Фольксваген Гольф», у якому перебував Кривенко, з'їхав з дороги й врізався в дерево, у результаті чого водій і пасажир загинули.

Ігор Костенко, спортивний журналіст видання «Спортаналітика», дописувач української «Вікіпедії», 2014. Загинув 20 лютого 2014 під час протистояння на вулиці Інститутській в Києві. Він був активним кореспондентом української «Вікіпедії», за два з половиною роки написав понад 280 статей, зробив більше 1600 правок. Також займався популяризацією редагування української «Вікіпедії» в соціальних мережах через групу кореспондентів Української «Вікіпедії» в Facebook, яку він створив і адміністрував.

Загалом за період незалежності в Україні загинуло 63 журналісти.

Сьогодні у Центрі культури та дозвілля Львівського національного університету імені І. Франка вшанують пам’ять журналістів, які загинули внаслідок виконання професійних обов’язків.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

CityLife
Завтра буде краще. Чому українці просунулись у рейтингу щастя та як це змінити
За результатами цьогорічного World Happiness Report, Україна з не дуже високим індексом щастя займає 110 сходинку з-поміж півтори сотні держав. Попри те, українці – найбільші оптимісти щодо щастя майбутніх поколінь. Чому на 30-му році незалежності в країні так мало щастя і як нам навчитися бути щасливими,Tvoemisto.tv дізнавалося разом з львівськими науковцями – засновниками Українського Інституту дослідження щастя Уляною Лущ-Пурій і Романом Пурієм та істориком філософії Андрієм Дахнієм.
Фото by Anastasiia Tarasova

25 серпня 2021, 20:30

Вимагаємо щастя Арістотель казав, що щастя – це найвище добро, блага ціль, до якої людина рухається все життя. Воно є комплексним явищем і складається з різних емоцій, не тільки позитивних. Ми схильні думати, що будучи засмученими вчора чи сьогодні, наше щастя минуло, аналізує дослідниця Уляна Лущ-Пурій...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"