Львівський регуляторний хаб за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» реалізував проєкт «RElocate together: майданчик допомоги для релокованих підприємств», в рамках якого досліджував проблематику підприємців, надавав юридичну підтримку та проводив освітні заходи.
27 жовтня 2023 року відбулася фінальна конференція, яка зібрала представників бізнесу, влади, громадськості та донорів для обговорення перспектив розвитку на 2024 рік, зокрема відбулося 2 панельні дискусії:
- Виживання vs розвиток: реалії українського бізнесу
- Місцевий та релокований бізнес: як забезпечити успішну інтеграцію
Підсумки релокації
За підсумками релокації на Львівщину переїхало 230 бізнесів, що дозволило зберегти 5 тисяч робочих місць. За цими показниками Львівська область – перша в Україні. Підсумки релокації підбили Степан Куйбіда, директор департаменту економічної політики ЛОВА, Арсеній Положій, радник з питань регіональної конкурентоспроможності Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та Тарас Хавунка, голова правління ГО «Аналітично-адвокаційний центр «Львівський регуляторний хаб».
Термін «релокований» у 2022-2023 роках був одним з найуживаніших слів, проте, як зазначив голова правління ГО «Аналітично-адвокаційний центр «Львівський регуляторний хаб» та модератор дискусії Тарас Хавунка, такого поняття більше немає.
«Понять «місцевий» та «релокований» бізнес вже не існує. Це кліше, яке себе вичерпало. Бізнес – це бізнес. Сьогодні вже не варто його штучно розмежовувати. Адже лише у співпраці усіх підприємців можна досягти справді вагомих результатів».
Відповідно механізми взаємодії влади та бізнесу не повинні залежати від того, чи це місцевий, чи це релокований бізнес, адже підтримка повинна мати загальний характер. Як зазначає команда Львівського регуляторного хабу, які є організаторами заходу, в ході реалізації проєкту підприємці виділили кілька основних факторів підтримки, яких вони очікують від влади. І це не лише фінанси, а й можливості. Адже однією з головних проблем на ринку праці є брак кадрових ресурсів, перш за все, у звʼязку з мобілізацією.
Тому виникає необхідність у перекваліфікації людей, що втратили свою роботу через війну, навчання молоді і збільшення можливостей для залучення жінок до підприємницької діяльності.
«Ми повинні розуміти, що мобілізація триває, а війна не закінчиться ще довго, тож дуже важливо, аби жінки позбувалися страху та стереотипів щодо їх професійного зростання. Так, жінки опікуються сімʼями та дітьми, проте за наявності розвинутої інфраструктури, а головне – розуміння, що можна і треба делегувати рутинну роботу, жінки можуть не боятися опановувати новий фах чи перекваліфіковуватися. Не лише бізнес, а й донорські програми та інші роботодавці потребують кваліфікованих кадрів. Тому готовність приміщень та створення інфраструктури – це завдання для влади та бізнесу, а ми готові підтримати фінансово перекваліфікацію, навчання, закупівлю обладнання тощо, щоб примножити результати роботи підприємців та підготувати економічно спроможних людей», – каже Олеся Залуська, керівниця Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
Зокрема, важливим фактором для реалізації ідеї є наявність агентів змін – організацій громадянського суспільства, профільних центрів та освітніх структур, які можуть стати посередниками між донорами та бізнесом. Адже будь-яка міжнародна програма не може організовувати та самостійно перенавчати людей, проте вона може надати необхідну фінансову підтримку для налагодження процесу.
Як зазначив Володимир Марусяк, підприємець, депутат ЛМР та заступник голови постійної комісії підприємництва, цифрової трансформації та спадщини:
«Довіра та взаємодія – основні фактори успіху. Дуже часто дії влади та заходи підтримки від громадянського суспільства не відповідають реальним потребам бізнесу. Ми можемо багато говорити про підтримку, різноманіття програм, гроші, але якщо нема довіри та розуміння, то наше спілкування виглядає як діалог німого з глухим».
Саме тому дуже важливо створювати та розвивати майданчики комунікації між бізнесом, владою та громадськістю. Власне, це і є одним з головних завдань, яке ставить перед собою команда Львівського регуляторного хабу.
«В рамках реалізації ініціативи «RElocate together: майданчик допомоги для релокованих підприємств» за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» ми намагалися створити якісний діалог між владою та бізнесом. Зокрема, поспілкувалися у форматі інтервʼю з підприємцями та представниками влади, виокремили проблеми, допомогли створити «РЕ:БІЗ» – платформу для взаємодії між місцевими та релокованими підприємцями та провели низку освітніх заходів з експертами та представниками профільних структур влади, надали індивідуальні консультації тощо. Такі кроки є першочерговими у допомозі бізнесу. Адже проблему можна вирішити лише тоді, коли її правильно ідентифікувати», – зазначила експертка та аналітикиня Львівського регуляторного хабу Олександра Чоловська.
Підбірку інтервʼю можна переглянути за посиланням.
З якими проблемами зіштовхувалися підприємці у 2023 році?
З початком повномасштабного вторгнення посилася міжнародна та державна підтримка бізнесу, що стало одним з основних інструментів відновлення діяльності та розвитку. Проте, незважаючи на існуючі механізми підтримки, бізнес потребує зростання, а на тлі невизначеності та непрогнозованості економічної ситуації, – необхідні інвестиції стають ризиковими
«Внутрішній ринок, на жаль, не є драйвером зростання. Внутрішній ринок – дуже слабкий. Тому бізнесу потрібно орієнтуватися на експорт», – Сергій Рудковський, генеральний директор SemEcopack.
У 2023 році, основними викликами бізнесу стали брак кадрів, безпека та розвиток внутрішнього ринку.
Брак кадрів
Головною складовою спроможної економіки є люди. За даними Опендатабот, за час повномасштабного вторгнення офіційно з України виїхало 2,4 млн. людей. Як зазначила Галина Васильченко, народна депутатка України IX скликання:
«У Львові ми живемо як європейці: всі зустрічі за кавами, помірний темп роботи, в Києві – як американці: робота 24/7 і замість сніданку робоча зустріч. Для того, аби встигнути за світовими тенденціями нам треба бути швидшими і працювати х2. Адже для того, щоб повернути економіку хоча б на до воєнний стан потрібно повернути 4 млн працездатного населення».
За допомогою підтримки міжнародної спільноти ми можемо вдосконалювати правила гри, змінювати підходи та розбудовувати спроможні інституції, проте питання людського ресурсу значно комплексніше. І чим довше триває війна, тим важче буде повернути людей.
Іншим аспектом проблеми є питання освіти та підходів до неї. Відповідно до дослідження Research agency Info Sapiens, у 2021 році українська молодь обирала «популярні професії», такі як юрист, економіст тощо. Ринок перенасичений даними професіями і нині, на порозі економічної кризи не вистачає працівників робітничих професій. Водночас юристи часто перекваліфіковуються в проджект менеджерів, маркетологів тощо через відсутність роботи. З початком повномасштабного вторгнення ситуація покращала, проте система освіти досі потребує реформації. У 2023 році молодь при виборі майбутньої професії зважає на потреби у період відновлення та міжнародного ринку праці. Тож, у порівнянні з 2021 роком, зросла частка медиків та будівельників, а частка освітян і працівників у сфері торгівлі впала. Загалом, частка робітничих спеціальностей зросла з 53% до 57%. Зважати потрібно і на зміну економічного профілю регіонів України у післявоєнний час. Інвестори не будуть ризикувати та вкладати в цивільну інфраструктуру розуміючи, що завтра виробництво може накрити градом чи повністю знищити. Водночас, регіони які межують з Європою стануть основним вибором для розміщення виробничих потужностей підприємств, що зосереджені на експорт через близькість до кордону. Відповідно, потреби в кадрах будуть відрізнятися відповідно до регіонів. Більше про місцевий економічний розвиток в час війни та період відновлення можна переглянути на каналі LRHub.
Безпека
Відповідно до дослідження Advanter Group основною перешкодою для бізнесу є непрогнозованість розвитку подій в Україні та на внутрішньому ринку. Якщо ми додамо до цього ще й завищені ціни на оренду та землю, то зрозуміємо, що будь-який підприємець при виборі обʼєкту для інвестицій й розвитку свого бізнесу обиратиме безпечніший варіант.
«Ціни на землю і нерухомість завищені. У світлі релокації масштабних виробництв в Західний регіон – попит перевищує пропозицію. Мене як інвестора це стримує. Адже суть інвестицій в їх швидкій окупності. Нещодавно ми брали участь в аукціоні і хотіли викупити землю для збільшення потужностей. Проте остаточна ціна торгів була абсурдна: ціна на землю у воюючій державі перевищила ціну на землю в Польщі. Такі нюанси змушують задуматися про безпеку інвестицій та розміщення виробничих потужностей», – поділився учасник панелі Сергій Рудковський, генеральний директор SemEcopack.
Страхування інвестицій може стати інструментом подолання цієї проблеми. Зокрема, такий механізм запропонувала міжнародна спільнота на Конференції з відновлення у 2023 році, що проходила у Лондоні. Проте цього недостатньо. Українські підприємці переорієнтовуються на експорт. До того ж загальні підходи до налагодження бізнес процесів та створення прозорих та зрозумілих правил гри для бізнесу потребують вдосконалення. Зокрема, як розповідала Галина Васильченко, її команда у співпраці з Львівським регуляторним хабом та підприємцями розробляє 2 законопроекти щодо збільшення лімітів для ФОПів і зниження та фіксацію ставки інтерчейндж, вартості еквайрингових послуг. Переорієнтація українців на міжнародний ринок – це, звичайно, хороша тенденція, яка дозволяє не лише розвивати український бізнес, але й популяризувати українські товари на міжнародних ринках. Проте будь-яка економіка ґрунтується на малому та середньому бізнесах, які платять податки та створюють робочі місця. Тож, як зазначив Орест Гринів, заступник директора департаменту економічної політики ЛОВА:
«Першочергове завдання на національному рівні – зробити так, щоб бізнес залишався в України». Більше про проблеми українських підприємців розповідає Сергій Рудковський в інтервʼю для LRHub.
Розвиток внутрішнього ринку
Обставини, в яких опинилися українці, спричинені війною, штовхають їх до ще більшої раціональності у споживанні. Брак роботи (37% населення залишаються непрацевлаштованими) та зниження рівня доходів, про яке заявляє 78% громадян, змушують їх купувати дешевші бренди (64% опитаних). При цьому майже п’ята частина населення (18%) може собі дозволити купувати більш дорогі бренди.
Проте, у випадку косметики дуже важко завоювати довіру покупця до українського продукту преміум якості «В той час коли наша продукція продається на західних ринках під «private label» з суттєвою націнкою, продукція під власним брендом – за суттєво нижчими цінами. Адже покупці при виборі продукту в одній ціновій категорії з французьким чи італійським аналогом надають перевагу західним маркам», – Вікторія Маслова.
Ще одним викликом є переорієнтація на нові внутрішні ринки. У звʼязку з масштабною релокацією велика кількість підприємств переєструвалася і відтепер сплачує податок до місцевих бюджетів інших громад. Місцева влада зацікавлена в тому, щоб цей бізнес залишився в громаді й після повномасштабного вторгнення. Такі настрої і в місцевих рітейлів. Зокрема, як зазначив CEO ТЗОВ «Шувар Інвест» Сергій Антончик:
«Ми підтримуємо релокованих підприємців не лише надаючи локацію для розміщення виробництва чи збуту товару, але й надаємо юридичну, бухгалтерську підтримку тощо. Ми зосереджені на довгостроковому партнерстві, особливо, якщо мова йде про виробництва. Адже це і закупівля специфічного обладнання і пристосування приміщення під конкретні потреби. Проте, більшість з наших партнерів очікують на повернення додому».
Процес подвійної релокації є доволі поширеним. Бізнес повертається, як тільки ЗСУ звільняють території від окупації чи регіон стає більш-менш безпечним. Серед основних причин: неможливість перевезти все обладнання на нове місце, бажання працівників повернутися додому, а також, що дуже важливо, – відсутність ринків збуту.
Окрім того, потрібно памʼятати, що навіть якщо виробництво вирішило релокуватися, в більшості випадків релоковуються не лише виробничі потужності та обладнання, але й люди. В такому випадку відповідальні власники підприємств враховують також фактор оренди житла. Як зазначив Володимир Марусяк: «Люди – це важлива складова бізнесу. Не можна про них забувати. Адже багато підприємців обрали Рівненську або ж Волинську область а не Львівську, де дуже високі ціни на оренду, бо окрім потужностей потрібно розміщувати також людей!».
Чого очікувати бізнесу у 2024 році?
У 2022-2023 роках акцент підтримки від місцевої влади був саме на ваучерній та фінансовій підтримці на релокацію. Проте у 2024 році вектор буде змінюватися в сторону регулювання діяльності державних служб на рівні області та позитивних комплексних змін в правилах гри для бізнесу. Як зазначив голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький: «Зараз, ми хочемо зосередитися на більш точкових та профільних речах, які не завжди є помітними, але дуже потрібними підприємцям. Далекий від думки, що ми продовжуватимемо надавати ваучерну підтримку, хіба що в дуже специфічних сферах як от сертифікація, навчання, експорт та виставкова діяльність. Основний фокус буде на регуляторних процесах і їх спрощенні де це можливо на обласному рівні».
Водночас Олеся Залуська, керівниця Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» розповіла про напрямки підтримки бізнесу на наступні 1,5 років:
- Експорт;
- Розширення виробничих потужностей шляхом придбання обладнання тощо;
- Навчання та перекваліфікація.
Додаткову інформацію про наявні грантові програми підтримки бізнесу від Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» можна знайти на офіційних ресурсах Програми.
Зі свого боку, Львівський регуляторний хаб запрошує бізнес до співпраці, зокрема, команда Хабу радо допоможе Вам з ґрантингом. Детальніше про діяльність організації можна знайти у Facebook, Instagram, YouTube та сайті.
Додамо, що по завершенню заходу відбулася пресконференція, де представили результати проєкту.
«Разом з Львівським регуляторним хабом за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» нам вдалося запустити кластер «РЕ:БІЗ» – платформу для взаємодії підприємців. І тут мовиться вже не про місцевий та релокований бізнес, а про якісну кооперацію, яка дала перші результати – відвідування міжнародних виставок», – каже Анастасія Серова, співвласниця виробництва броньованого скла «Citius s» та співзасновниця спілки «РЕ:БІЗ».
В результаті реалізації ініціативи «RElocate together: майданчик допомоги для релокованих підприємств» у співпраці з Програмою USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та Львівською обласною військовою адміністрацією «підприємці отримали дієву допомогу у розбудові діалогу з владою. Як показують відгуки учасників така взаємодія і відкрита партнерська комунікація не лише створює довіру, але й допомагає підприємцям швидко і якісно вирішувати проблеми», – Арсеній Положій, радник з питань регіональної конкурентоспроможності Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
Публікацію створено за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
Партнерська публікація