"Сам звичай обливання є поширеним не лише в Україні. У поляків та словаків він також є, ця традиція була й у росіян, але в них вона мала суто каральний смисл: обливали лише тих, хто проспав нічну пасхальну службу. В українців цей звичай мав дещо інше значення.

Найчастіше в обливаннях брала участь молодь – хлопці та дівчата, бо це був один із способів залицяння. З одного боку, обливання символізували весняне очищення, з іншого – люди вірили, що вода додасть їм сил та здоров’я. А також це був примітивний спосіб викликання дощу, якщо стояла засуха. До того ж в деяких українських селах обливалися для того, щоб грошей в домі було так багато, як краплинок у воді.

Якщо на обливаний понеділок дівчину не облили, це означало, що в селі її не шанують та не поважають. Було навіть таке, що хлопці приходили до батьків дівчини та просили у них дозволу облити їхню доньку. Після цього батьки дуже тішилися, бо була надія, що у цьому році їхня дитина вийде заміж. Натомість думали, що хлопець, який нікого не облив, точно цьогоріч не знайде собі дружину. В етнологічній літературі є згадки й про те, що дівчата у відповідь на обливання дарували хлопцям писанки, а ті хизувалися ними на все село: чим більше писанок у хлопця стояло на подвір’ї, то більше поваги він заслуговував".