Tvoemisto.tv отримало унікальну можливість ознайомитись із частиною зібраної інформації ще до її офіційної презентації 25 грудня, а, відтак, пропонуємо Вам коротку історичну екскурсію кабінетами очільників Львова за всі періоди існування міста.

Період кінця XIII століття – XVIII століття

Львів як жодне інше місто українських земель зберегло багато архівних до­ку­ментів, тому історики мають можливість дізнатися імена та прізвища керівників міста вже з кінця ХІІІ ст. Але до початку XV ст. такі дані доходять до нас спорадично, насамперед, у формі згадок у списку свідків земельних надань-привілеїв. На­далі вже збереглися фінансові документи Львова статис­тичного характеру, що дозволило відкрити масив інфор­мації про райців та бурмистрів аж до кінця XVIII ст. Майже вичерпні списки містять книги виборів міських урядників, запроваджені у 1578 р. Майже всі ці архівні джерела зберігаються у Центральному державному історичному архіві Львова.

Інформацію про керівників міста почав збирати ще у другій половині XVII століття історик давнього Львова й одночасно бурмистер Юзеф Барто­ломей Зиморович у праці «Viri illustres civitatis Leopoliensis, metropoliae Russiae/Славні мужі міста Львова, руської метрополії» (1671).

В результаті архівних та історіографічних студій загалом вдалося встановити імена та прізвища 3 війтів та 151 бурмистрів, що працювали з кінця ХІІІ ст. до 1786 р. Особливо багато прогалин для багатьох років XIV­–XV ст., коли ми не маємо жодного документа, де б містилася згадка про міських урядників.

Через пожежі, війни та інші надзвичайні ситуації до нашого часу майже не збереглося ідентичних портретів тогочасних міщан, як і інших предметів їхньої діяльності. Винятки становлять чотири портрети, три з яких – це надгробні зображення бурмистрів Мартина і Павла Новокампіанів у Катедральному соборі та Павла Боїма в Каплиці родини Боїмів. Портрет Бартоломея Зіморовича є уявним, адже був виконаний вже по його смерті, основою для нього було зображення молодшого брата бурмистра – Шимона.

Австрійський період – кінець XVIII століття – 1918 рік

У хронологічному плані австрійський період в історії Львова (1772—1918) з точки зору управління містом поділяється на дві частини: 1786—1870 і 1870—1914 роки. Після включення міста до складу Габсбурзької монархії протягом 14 років у місті продовжувало діяти старе маґдебурзьке право. Від 1786 р., коли маґдебурзьке право було у Львові скасоване, і до 1870 р. містом управляли призначені австрійською владою бурґомістри. У 1870 році, після гострих дискусій, набув чинності міський статут, який до Першої світової війни був своєрідною конституцією міста і ґарантував його відносну самоврядність. На чолі міста стаяв президент, якого обирала зі своїх членів Львівська міська рада. У 1914—1918 роках управління Львовом залежало від подій Світової війни.

Якщо в першій половині ХІХ ст. ключовими дійовими особами в управлінні Львовом (бурґомістрами) були німецькомовні чиновники з-поза Галичини — кадрові бюрократи, які мали за завдання утримувати під контролем політичні настрої та впроваджувати австрійські централістські господарські та судові практики, то від 1870-х років президентами Львова були поляки — відомі в міському середовищі особистості, котрі мали певні здобутки як юристи, фінансисти або підприємці; у той час посада президента Львові вимагала й певного психологічного типу — особи компромісної, сформованої в міщанській світській культурі, і водночас з достатніми амбіціями, аби в умовах ускладнення суспільних відносин реалізувати ідею «столичного» Львова; особливо виразно це проявилися в діяльності президентів Львова на зламі ХІХ—ХХ ст.

Приклад біографічної довідки:

Період 1919-2014 років

В міжвоєнний період місто очолювали: 1) Владислав Стеслович – (1918–1919), 2) Юзеф Нойманн (1919–1927), 3) Ян Стжелецький – (1927–1928), 4) Отто Надольський (1928–1930), 5) Ян Бжозовський-Галух (1930 – 1931), 6) Вацлав Дрояновський (1931–1936), 7) Станіслав Островський (1936–1939); після приходу радянської влади – Федір Єременко (1939–1941); під час німецької окупації – Юрій Полянський (1941–1943); за радянського Львова – 1) Павло Бойко (1944–1947), 2) Василь Ніколаєнко (1947–1951, 1959 – 1961), 3) Костянтин Бойко (1951–1956), 4) Петро Овсянко (1956–1958), 5) Спиридон Бондарчук (1958–1959), 6) Роман Завербний (1961–1963), 7) Аполлон Ягодзінський (1963–1971), 8) Роман Мусієвський (1971–1975), 9) В’ячеслав Секретарюк (1975–1980), 10) Володимир Пєхота (1980–1988), 11) Богдан Котик (1989–1991); за незалежної України – 1) Василь Шпіцер (1991–1994), 2) Василь Куйбіда (1994–1998–2002), 3) Любомир Буняк (2002–2005), 4) Зеновій Сірик (2005–2006), 5) Андрій Садовий (2006 – дотепер).

Довідка:

Проект «Міські голови Львова. Від кінця 13 століття до сьогодення» є результатом роботи групи істориків Львівського національного університету імені Івана Франка, Центру міської історії, Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Він передбачає укладення повного переліку керівників Львова від перших історичних відомостей про місто в ХІІІ столітті до сьогодення, а також створення відповідної цифрової бази даних для інтерактивної карти Львова. Проект реалізується за фінансової підтримки програми соціально-культурних грантів Львівської міськради. Перезентація проекту запланована 25 грудня о 16.00 в Центрі міської історії.