Ніхто не може досі повірити, що лідера гурту «Лесик Band» Олександра Дацюка не стало – за жахливих обставин жорсткого нападу. Друзі вірять, що душа неординарного музиканта-оптиміста потрапила у батярський рай.

Колишній продюсер гурту Василь Співак розповів Tvoemisto.tv, що Лесик був цікавим та своєрідним музикантом, який вніс своїми піснями новизну у світ музики.

Василь організовував ювілей гурту на початку 2001-го року і продюсував Лесика з 1999 до 2002 року. У нього досі збереглися чотири майстер-плівки альбомів «Лесик Band». Василь розповідає, що дружина Олександра Тетяна була його міцною і надійною опорою та підтримкою на всіх етапах життя музиканта. Вона уміла його дисциплінувати.

«Лесик на сцені, у житті, у колі сім’ї і на репетиціях – це були зовсім інші люди. Шкода, що так сталося... Він завжди оспорював, хто ввів суржик – чи він, чи покійний Кузя (Сергій Кузьмінський із «Братів Гадюкіних» - ред.). Лесик був переконаний, що він був першим. У нього було гарне уміння знайти хороших музикантів і в нього були цікаві тексти, які і сьогодні не втрачають актуальності. «Гуляли, співали» досі є хітом. Або «Хроніка» – «Хтось на місяць наплював». Це з його диску-альбому, що ми мали разом випускати –«9 бабиних приколів», – розповідає Василь Співак.

Колишній продюсер також згадує, що Лесик любив говорити баритоном. «Перед ювілейним концертом я просив його «Лесик, тільки давай без твоїх анекдотів». То, щоб ви розуміли, між всіма піснями були суцільні анекдоти. У залі сиділи як бандити, так і львівські інтелігенти, як 16-річні, так і люди поважного віку. Публіка його любила», – згадує Василь Співак.

Звістка про смерть Олександра Дацюка стала шоком, зокрема для братів Радковців, які працювали із музикантом у спільному проєкті. «У цьому проєкті було багато львівського гумору, і Левко Дурко, і Богдан Рибка. Але Лесик був душею тієї компанії. Ми після ще неодноразово зустрічались. Львів втратив ще одного батяра. Але є така пісня зі словами, що «Батяри не вмирають, а йдуть в батярський рай». Так от – він пішов у батярський рай», – переконаний Іван Радковець.

Лесик Дацюк & Remake Cover Band Цегейкова шуба

Мирослава Сидор, яка вчилася із Лесиком в одній школі, опублікувала фото, яким він був в молодості. Вона подякувала музикантові за дружбу, співпрацю і за те, що він багато чому навчив її в артистичному світі.

«Ти мав свій оригінальний тембр... свій оригінальний стиль... Ти мав свій ґуст... прекрасний композитор-мелодист, поет... людина-фонтан... музикант від Бога», – зазначила вона.

Нагадаємо, ввечері 7 квітня на зупинці громадського транспорту по вул. Героїв УПА, 76 на Олександра Дацюка напали з ножем. Медики боролися за його життя, але після операції і трьох годин перебування у Лікарні швидкої допомоги Олександр помер.

Поліцейські уже затримали підозрюваного, який наніс поранення. Ним виявився 67-річний львів'янин. Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею про умисне вбивство.

Олександра Дацюка можуть поховати на Личаківському кладовищі.

Зазначимо, що музикант народився 11 червня 1963 року в Львові. Закінчив факультет диригування Львівського училища культури і мистецтв. Олександр Дацюк неодноразово був лауреатом естрадних фестивалів. Був гітаристом гуртів «Внуки Львова», «Стежки», «КООП-2», «Робочий день», «Роком круш». Лесик Дацюк є один з перших учасників та засновників Львівського рок-клубу. У грудні 1990 року у Львові створив свій гурт «Лесик Band».

Tvoemisto.tv висловлює співчуття родині та близьким Олександра Дацюка.

Христина Гоголь

Фото Роми Кулинич, Мирослави Сидор