Павло Василькевич, 25 років. Окрім того, що професійно бере участь в автоперегонах – автослаломі та драг-рейсингу, є тренером з бальних танців. Після того, як одного разу поїхав з друзями вболівати на чемпіонат України з автослалому, буквально закохався в авто, яке в народі називають «кишеньковою ракетою» – Honda CRX. Мріяв про нього близько 3 років. А коли мрія врешті здійснилася, почав професійно займатися автоспортом і здобувати призові місця.
З чого все почалося. Машину купив трохи більше, ніж 3 роки тому – 10 червня 2011 року. Дата для мене визначна, тому що такою машиною я «захворів» давно. У 2009 році поїхав з друзями в Ужгород на один з етапів чемпіонату України з автослалому і вперше побачив її вживу: як вона їде, як себе поводить... У той момент зрозумів, що мені хочеться займатися автоспортом саме на такій машині. Моя Honda CRX 1991 року випуску, двигун 1,6 літра. З модифікацій CRX він один з найпотужніших. Машина дороблена у всіх нарямках – кузов, ходова, встановлені додаткові прибори для автоспорту. І хоча вона із заводу була як спортивне авто, але не була передбачена для ралі або професійного слалому. Розганяється до 247 км/год.
Унікальна тюнінг-платформа. CRX дуже рідкісні, за кордоном я передивися багато машин, не мав надію її знайти. Хто їх має, не продає ні за які гроші. Для мене така машина найкрутіша. Навіть якби я мав Ferrari і Lamborghini, ця Honda у мене би все одно була. Не продам її ні за які гроші. Такого характеру я не бачив в жодної машини. Купив її після поїздки за кордон, коли добре підзбирав грошей, бо CRX не є дешеві. Хоч це і не нові машини, але вони тримаються на ринку в ціні, тому що дійсно унікальні в своєму роді. У народі цю машину майже у всіх країнах називають «кишеньковою ракетою». Це – альтернатива дорожчим, підготовленим до автоперегонів, машинам. Honda в стандарті, абсолютно не підготовлена, може спокійно змагатися в ралі з машинами за 10-12 тис. дол. Якщо Honda підготувати, вона стає ще більш конкурентною. Загалом авто унікальне – це хороша тюнінг-платформа під будь-яку дорогу.
Про автоперегони. Досі питаю себе, чому вирішив займатися автоспортом. Це в крові. Я не займаюся чимось одним – у мене по життю дві такі речі – бальні танці і автоспорт. Коли влітку півтора місяці у Львові був без змагань, не знаходив собі місця. У змаганнях беру часть майже кожних вихідних, зимою рідше. Професійно змагаюся у автослаломі (гонки на швидкість по розміченій стійками трасі), рідше – у драг-рейсингу (перегони на прискорення на прямій трасі). Завдяки машині у минулому сезоні був чемпіоном України з автослалому. Цього року виграв два етепи з чотирьох, в яких їздив. Загалом з автомслалому маю і перше і друге, і третє місця.
Найкрутіші змагання, на яких я був за рівнем організації, популярності та шоу – «Одеська жара», влітку 2012 року. Тоді для мене це був лише перший сезон автослалому. Зайняв там третє місце.
Машина не лише для спорту. Першою моєю машиною декілька місяців була «Таврія». Купив її, щоб навчитися їздити. Є ще Skoda Fabia, якою практично не користуюся. Вона для літніх дальніх поїздок, там є кондиціонер, у ній трохи комфортніше. Для поїздок по Львову беру тільки Honda. Використовую її не тільки для спорту, їжджу на роботу і скрізь, куди треба. Вона маневренна, невелика, потужна, легше припаркуватися. Їздив на ній на море, хочу ще за кордон. Можна з собою взяти друга, або навіть двох, бо машина за документами чотиримісна. Передні сидіння замінені на спеціальні ковші для автоспорту, а задні не змінювалися.
Завжди стараюся, щоб машина була на ходу, бо коли виїжджати раз-два на місяць, починаються проблеми. За звичайне авто Honda дорожче утримувати в рази. Масло, тормозні колодки, розхідники міняються у 2-3 рази частіше. Крім цього, для автоспорту використовуються фірмові матеріали і запчастини. На цьому економити не можна. За гонку можна «влетіти» на кругленьку суму. А буває, що вистачає замінити масло, купити бенин, колеса. У цьому сезоні я пропустив два етапи гірських автоперегонів через погану трасу. Довелося міняти 70% ходової. Все залежть від гонок, покриття, погоди. CRX використовують суто для асфальтних гонок, їхати на ній по гравію неможливо через коротку конструкцію ходової. Відстань до землі 5 см. Вона жостка, тверда і мені подобається відчувати це.
За кермо у 12 років. Вперше за кермо сів у 12 років, без дозволу взяв ключі. Дідусь мав «Жигуля» шістку. Лишив його в дворі, а сам пішов у місто. Я був дуже допитливим і завжди спостерігав, як педалі натискають, тож взяв ключі, завів машину і почав потрохи рушати з місця. Поїздив у дворі взад-вперед. Повертати боявся, бо мене тоді з-за керма навіть видно не було. Потім виявилося, що машина опинилася не на тому місці, де стояла, і мене почали випитувати, що і до чого. Пізніше друзі потайки брали ключі в батьків, і ми каталися по району.
Незмінний штурман і пасажир. Поруч зі мною чи не з перших днів змагань їздить ведмедик, якого подарувала мама. Це – мій штурман (сміється). Він просякнути духом змагань. Він для мене щасливий, приносить успіх.
Машина мрії. З самого дитинства мріяв про оранжеву Lamborghini. Потім 2 чи 3 роки про Hondа, мрія збулася. Зараз у мене немає такої машину, яку я дуже хочу – я її вже маю (сміється). Хіба потрібне ще авто, щоб чіпляти до нього лавет – причеп, на якому возять спортивні автомобілі, адже бувають важкодоступні локації змагань.
Машина, яку люблять діти. Honda без уваги перегожих не залишається. Не раз бачу в соцмережах фотографії з своєю машиною. Хтось підійшов, сфотографувався на iPhone і пішов. Частіше звертають увагу дівчата, а не хлопці. Але найчастіше – діти. Вони її люблять найбільше – ще ледве тримаються на ногах, але вже йдуть до машини.
Про проблеми водіїв у Львові. Мене дуже дратує хамська поведінка водіїв. Вони їдуть за принципом – я один на дорозі, і мене нічого не хвилює. У Львові, якщо дорожча іномарка, або тюнінгована машина, у водія з’являється ще більше зверхності. У паркуванні теж нема культури. Як приїхав, так і припаркувався, для чого зайвий раз кермо крутити?
