Фото: tvoemisto.tv
Юрій Табачин, 32 роки. Працює в ІТ-компанії NRAVO, має фінансову та юридичну освіту. Купив триколісний мотоцикл (трайк), аби легко та швидко їздити Львовом, а також зручно і динамічно – у далекі закордонні поїздки. В холодні пори року року їздить на седані Toyota, який, втім, дешевший в обслуговуванні за його «літній» транспорт. А ще Юрій обурюється, що львівські водії не поважають правил, хоча сам їздить без шолома.
*Трайк (трицикл, трьохколісний мотоцикл). У класичному розумінні – триколісний мотоцикл – з двома колесами позаду та одним попереду.
Про мрію усіх чоловіків
Напевно, в кожного хлопця є мрія – мати мотоцикл. Оскільки мені вже 32 роки, то це (трайк) – корекція мрії під реальні обставини, це зважування ризиків. Мотоцикл хочеться, але не хочеться собі його дозволяти. І тому BRP – це дуже компромісний варіант. По відчуттях – це хороший дорогий мотоцикл класу «чопер» (chopper). По керованості і безпеці, напевно, спортивний автомобіль. Плюс Львів – це бруківка, і коли тільки впаде дощ, на мотоциклі неможливо їздити. А трайк – чудово себе поводить.
НЕкласичний байкер
У мене – BRP Bombardier Can-Am Spyder. Це трайк не в класичному розумінні. Стандартний трайк має два колеса позаду і одне спереду. Фактично, із серійних трайків мій – єдиний у своєму роді. Їх у Львові не так вже мало, напевно, до десяти.
Люди, що мають такі мотоцикли, переважно виїжджають на них 1-2 рази у рік, а я все літо тільки на ньому їздив, якщо була погода. Випускає ці трайки компанія Bombardier, яка також робить ще багато речей – від поїздів, літаків до гідроциклів, снігоходів, квадроциклів.
Трайк – на літо, седан – на зиму
Також в мене є автомобіль Toyota Avensis. Взагалі перше авто було в мене з 18 років, тобто, за кермом я вже 14 років. До того не мав мотоциклів, але їздив на них.
З чого починав? У мене була нова «дев’ятка». Купив її у салоні за 18 тисяч. А продав її з таким щастям! Я з «дев’яткою» не виходив з сервісу. Що я там тільки не поміняв! Авто було на гарантії, і закінчилося все тим, що на сидінні вилізла пружина, тож я журнал підкладав і так їздив. Це був знак, щоб її продати (сміється).
Щодо трайку, для мене це конкретно сезонний транспорт, але я бачив фріків, які ставили шиповану гуму і їздили весь рік. Та коли виходиш з офісу і падає дощ, не хочеться сідати на мокре сидіння…
«Дешевший, ніж Ferrari, дорожчий за Toyota»
В обслуговуванні він дешевший, ніж Ferrari, але дорожчий за Toyota. За сезон воно обходиться у 4-5 тисяч гривень. По місту в середньому «їсть» 7 літрів бензину на 100 кілометрів. Ціна трайку залежить від моделі – від 27 до 32 тисяч євро. Куплений в Україна, у Львові є представництво, яке їх продає.
Фотографують його люди дуже активно. Спочатку мене це нервувало, тому що я – особа не публічна, але зараз змирився – така моя доля. Якщо є можливість і погода, я обов’язково поїду трайком, а не машиною.
Багато хто зі знайомих та й батьки тиснуть: чому ти їздиш без шолома. Коли дощ, я їжджу в шоломі. А чому нормальні байкери не одягають закритих шоломів, а лише «котєлок»? Бо немає тих відчуттів! Трайк – не звичайний двоколісний мотоцикл, він набагато безпечніший. Звісно, шолом захищає, але я себе заспокоюю тим, що тут є система ABS, три колеса, і він не перекинеться. Та якщо далеко їду, одягаю шолом…
Для кого і для чого потрібен Bombardier
З усіх, кого знаю, я, напевно, наймолодшиий власник трайку. В основному, це дядьки віком 50 років, у яких, так би мовити, настала друга молодість. Але є й знайома дівчина, яка має трайк.
Тусовки? Іноді перетинаюся з львівськими байкерами, тусуємося разом. Є тусовки загальноукраїнські, є загальноєвропейські. Кожен рік в Австрії компанія Bombardier організовує з’їзди власників, їздимо по горах. Цього року зібралося 170 власників трайків, з України їхало семеро.
Подорожувати ним дуже зручно, найдальше їздив до Австрії. Я виїжджав з Зальцбугра о 8:30, а в 23:00 я вже був у Львові, вдома. Це – 1 300 км. До речі, максимальну швидкість розвиває до 172 км/год. Має чотири багажники. Двигун – 1,3 л, 120 «коней». Важить 400 кг.
Я б не радив його комусь купувати. Не тому, що він поганий! Просто треба самому його захотіти. Якщо це не твоє – то буде як з тими 5-6 власниками трайків у Львові, які просто виїжджають для понтів раз на рік. Та я вважаю, що я не доріс до байкера. Ніби і в сідлі, але на трьох колесах.
Кому я пораджу такий трайк? Людина має бути авантюристом. Це авантюра в плані грошей, які він коштує, і того, що ти отримуєш за цю суму. Адже за ці гроші можна купити Lexus Х300.
Про Львів, транспорт і неповагу до правил
Проблема №1 з транспортом у Львові – це те, що люди не готові жити за правилами. Більшість людей у Львові, які мають машини, були за кордоном. Всі знають, як в Польщі паркуються, і яка за це відповідальність… Для мене нормально, що година паркування в Нью-Йорку коштує від 18 доларів. Всі платять, і нема варіантів. Для нас заплатити зайві три гривні – катастрофа. В’їжджаючи в Європу, всі наші хами-водії перестають порушувати правила, паркуються, де треба, тому, що розуміють, що за це дорого доведеться платити. А повертаються додому – і діють за принципом: «Ну і що ти мені зробиш?!». Всі б’ють себе в груди, що вони такі прогресивні, але коли доходить до власної позиції, вони не готові: повернути з правильної смуги, правильно припаркуватися…
Про попередніх героїв спецпроекту «Львів’яни і їх транспорт» читайте тут.
Лілія Кузік
