Іван Лелет, 21 рік, львів’янин. Навчається у НУ «Львівська політехніка». Любить подорожувати, захоплюється гірськолижним спортом, їздить на велосипеді. Проте його найбільше захоплення – темно-зелена радянська «Волга». Їй вже 42 роки. На своєму ретро-автомобілі Іван найбільше полюбляє їздити нічним містом.
Про дитячу мрію
Ретро-автівками я марив з дитинства. Мені змалку подобались старі фільми – як радянські, так і американські. У них круті хлопці завжди мали не менш круті машини. Зазвичай це були автомобілі легендарних марок. Серед них і радянська «Волга». Адже це історичний автомобіль. На таких їздили президенти, представники іноземних делегацій, державні чиновники найвищих рангів. «Волга» вважалася престижною машиною у ті далекі часи.
Серед широкого спектру ретро-автомобілів в Україні найбільш доступними є машини радянського виробництва. На «Волгу» я кинув оком десь у шістнадцять. Відтоді два роки шукав це авто на сайтах оголошень, у клубах автолюбителів. Знали б ви, скільком людям я телефонував і писав повідомлення! Я вже й сам не пригадаю (сміється – авт.).
На щастя, пошуки машини таки увінчались успіхом. Якийсь чоловік опублікував оголошення – і я тут же поїхав на «оглядини». Одразу ж і купив, адже це саме те авто, яке я так довго шукав. Його не потрібно було ремонтувати чи доукомплектовувати. «Волга» була в чудовому стані. Правда, обійшлась вона мені тоді недешево – у три тисячі «зелених».
Про «двадцять четвірку»
Моя ГАЗ-24 «Волга» - це легендарний радянський автомобіль престижного класу. Модель запустили у масове виробництво в 1970-му. Машина відрізнялася простотою і зручністю у користуванні. Це експортний варіант «Волги», тому вона є технічно кращою, ніж моделі внутрішнього вжитку.
Зовнішній вигляд «двадцять четвірки» має риси американських автомобілів кінця 50-х років минулого століття. Однак радянські інженери створили абсолютно унікальний дизайн, анітрохи не схожий на закордонні аналоги.
Цікаво, що ця машина була заповітною мрією тисяч радянських громадян. Вона належала до когорти найдорожчих автомобілів тієї епохи. Така «Волга» підкреслювала високий статус її власника. Це сьогодні радянські автомобілі, якщо, звісно, пощастить, можна придбати відносно недорого.
Про американізацію
Я і мої друзі, теж затяті прихильники ретро-стилю, фанатіємо від лоурайдерів. Це автомобілі, основною ознакою яких є дуже низька підвіска. Такий стиль був надзвичайно популярний у США в 1950-60-х роках минулого століття. Американці «опускали» машини з метою вразити, здивувати своє оточення. Вважалося, що чим нижчий автомобіль, тим він ефектніший, красивіший.
Насправді ж практичності у низькій підвісці автомобіля немає жодної. Люди часто запитують, чому ця машина така низька, адже це не дає їй ніякої користі. Важко відповісти на такі питання. Це як жіночі високі підбори – практичності жодної, але ж як красиво! Отак і з низькими підвісками, розумієте?
У лоурайдингу важливо, аби автомобіль був повністю в оригінальному стані, але з макимальним заниженням підвіски. Свою «Волгу» я «опустив» на 21 сантиметр. Така собі американізація радянської машини. Серед львівських поціновувачів ретро-автомобілів фанатів лоурайдингу є не більше десятка. Усі – мої друзі.
Про машину вихідного дня
Саме так більшість власників ретро-автомобілів називають своїх «улюбленців». Це сумно, але нічого не вдієш. Такі машини треба берегти, як зіницю ока. На них не варто їздити кожного дня. Ретро-автівки потребують дбайливого ставлення до себе.
На своїй «Волзі» я найбільше полюбляю їздити вночі. Зазвичай мені складає компанію дівчина Женя (на фото). З вікна сорокарічного автомобіля нічний Львів є особливо романтичний. Такі олд-скульні поїздки запам’ятовуються надовго.
Орест Дрималовський. Фото автора