Мародери і рагулі

14375 4
Повідомлення про те, що «за два роки мародери розікрали інтер’єр палацу на вул. Олени Степанівни» у Львові, викликало у мене змішані почуття. Обурення і смуток, злорадство і огиду, безпорадність і приреченість. І не було в цій мішанці ані краплі оптимізму. Згадався навіть анекдот зі сфери чорного гумору: «Чим педофіли відрізняються від педагогів? Педофіли насправді люблять дітей».

Наше європейське галицьке місто вмирає. Значної шкоди йому завдають мародери, які його грабують, та ще більшої – рагулі, які його просто вбивають. 

Рагулі у нашому місті масово поселилися ще у 1944 році. Перше десятиліття вони боялися, що повернуться попередні власники і майже нічого не чіпали. Це був період початку відчуження міста від органічної для нього цивілізації. Наступні кілька десятиліть вони очікували, що все повинна за них зробити держава, і тому теж нічого особливо не торкалися. Не торкалася особливо і держава. Це був період занепаду. І ось, коли на початку 1990-х відбулася біфуркація та активізація рагулів, почався період активного руйнування міста. 

Частина рагулів, які відчули себе сиротами після кончини радянського союзу, раптово збіднівши, деградували. Інша частина, які відчули себе будівничими нового життя, раптово розбагатівши, теж деградували. Збіднілі рагулі, коли продали все, що правдами-неправдами належало їм, почали красти все, що належало містові. Першими жертвами стали металеві елементи зовнішнього декору будинків, під’їздів, сходових площадок тощо. Так вони почали спотворювати обличчя міста. Розбагатілі рагулі почали це лице прикрашати за власними поняттями про естетику – пластикові вікна, металеві двері, зашальовані вагонкою балкони, євроремонти та ін. безпощадно витісняли на смітник елементи старих фасадів та інтер’єрів. А ще – добудови, надбудови, нові дірки у старих стінах для додаткових дверей і вікон. В результаті такого оновлення у нашому місті старі палаци, що відповідали смакам європейських князів і графів, починають губитися за новими палацами, які відповідають смакам кримінальних паханів та циганських баронів.

ЧИТАЙТЕ ТКОЖ: У Львові продається колишній палац майже за 4.5 мільйони

Є в нашому місті, звичайно, і невелика група співчутливих до старої цивілізації мешканців. Вони в силу своїх скромних можливостей, чи то «викуповували з неволі» (за висловом одного з львівських інтелектуалів) старі книжки, що їх гноїли рагулі під дощем і снігом на бруківці, чи то скуповували недорогі предмети домашнього побуту, або й вступали інколи за них у непросте протистояння з бомжами на громадських сміттєзвалищах. Та фасадів чи інтер’єрів врятувати вони не могли, вони змогли інше – створити попит на предмети матеріальної культури старого міста. А де є попит, там буде й пропозиція. Так з’явилися мародери.

З обезсиленого і беззахисного міста вони знімають його прикраси і добротні шати, яких давно вже не виробляють, але все ще прагнуть. Роблять це, певна річ, не зі співчуття, а з метою збагачення, бо знають цьому ціну. Однак, за іронією долі цим самим вони рятують фрагменти старої культури від рагулів, які не знають цьому ціни. 

Іноді, правда, рагульська еліта здіймає рейвах з прокльонами на адресу мародерів – наприклад, як колись у випадку з фресками Бруно Шульца в Дрогобичі. Або як тепер із львівським палацом на вул. Олени Степанівни. Однак, щирість цього не святого обурення стає сумнівною, як тільки звертаєш увагу на певні факти – понад два роки будівля ця була порожньою і безхозною, ніхто не цікавився ні фасадом, ні інтер’єром. Зацікавились, як тільки вирішили виставити його на продаж, бо виявилося, що без старого паркету, кахельних печей, різьблених порталів та інших елементів декору продажна вартість колишнього палацу буде значною нижчою. От лихо.

Чи це справді лихо? Може менше з лих – бо не відомо, в чиї б руки попав цей палацик, зате можна сподіватись, що його прикраси потрапили в руки тих, хто знає їм ціну.

Для співчутливих втіха ця слаба. Та все пізнається в порівнянні. Через недбальство рагулів практично щодня осипаються фасади старих кам’яниць разом з архітектурними прикрасами та ліпниною, падають стіни палаців і замків. За два десятиліття згоріли десятки столітніх церков. Шкода, що цього всього своєчасно не «врятували» мародери. 

Зрештою, треба чесно зізнатись, що само явище мародерів має певну перевагу на явищем рагулів. Коли у міста вже не буде чого вкрасти, то мародери зникнуть так, як і з’явились. А от рагулі – залишаться.

Володимир Павлів, публіцист


Читайте також:
6 Квітня, 2016 23:11
гість Стаття- примітивний набір псевдоістин, популярних у середовищі наших парвенью. Жалюгідна спроба снобуватого плебсу примазатись до еліт.
27 Січня, 2015 21:22
Tarnopolis Дякуємо за таку статтю - це справді проблема і не тільки міста Лева! це деградація, яка породила руйнації. Покоління манкуртів не зрозуміє вартості знищеного.
27 Січня, 2015 14:42
Оо Людину можна витягнути із села... а от село із людини витягнути неможливо...
27 Січня, 2015 14:12
666 ... сумно ... і хто нам "дохтур" ? ... це я від безсилля лютого так кажу ... бо коли таке кажеш , то розумієш , що вже ніякий "дохтур" не допоможе змінити це суспільство ... дякую за таку статтю ...
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!