5 жовтня на «Українській правді» вийшло інтерв’ю з Іриною Магдиш, де вона виклала своє бачення щодо культурного життя міста. В одній зі своїх відповідей вона згадала і про церкву.

«У місті живе майже мільйон чоловік, у яких свої зовсім інші побутові та культурні потреби. Є райони, де взагалі нічого немає – жодного культурного центру, жодної бібліотеки, театру або кінотеатру. Це мертві райони в культурному сенсі. Єдина розвага для людей в такому районі – церква.

І церква починає на цьому жирувати і зловживати страшним чином.

В одному з таких районів в кожній школі у вестибюлі стоїть фігура Божої Матері, обкладена квітами, такий вівтар маленький. Іноді я там заставала моменти, коли під час уроків діти стояли як на лінійці перед цим вівтарем, а пастор правив службу.

На моє запитання, чому діти тут, а не на уроках, ніхто не знайшов, що відповісти.

Це їхні гроші. Їх парафіяни – це їхні гроші, а прихожан треба виховувати з малих років. Якщо людина звикла ходити до церкви як на єдину розвагу в своєму світі, і вносити пожертвування, то церква буде процвітати.

Я не проти релігії, це особиста справа людини. Але церква не повинна бути єдиною інституцією і культурним пропозицією.

Ми повинні пропонувати людям інші можливості».

Ця цитата викликала чимале обурення серед духівництва, зокрема УГКЦ, незважаючи на те, що Ірина Магдиш так і не вказала ні конкретного району міста, ні конфесії. Зокрема 6 жовтня звернення до Андрія Садового із закликом публічно відредагувати на цю статтю написав єрм. Юстим Бойко:

«Оскільки п. Ірина Магдиш виступає в інтерв’ю як посадова особа, у мене виникає запитання про те, чи її позиція віддзеркалює позицію міської Ради і Вас особисто? Адже саме до Вас належить право набору штату працівників ЛМР, як очолюваної Вами інституції.

Якщо Ваша позиція збігається з позицією п. Ірини Магдиш, то прошу пояснити її, але, наскільки мені відомо, Ви публічно себе декларуєте греко-католиком і підкреслюєте велику роль Церкву у побудові духовного і культурного життя Народу.

Якщо ж Ваша позиція є іншою, ласкаво прошу публічно належним чином відреагувати і зробити відповідні висновки. Адже, як відомо, це вже не перші спроби обливання брудом Церкви Христової і духовних цінностей, які робить п. Ірина Магдиш як голова управління культури ЛМР».

Після цього на офіційній сторінці Андрія Садового в facebook 7 жовтня було опубліковано вибачення за «ту образу, якої зазнали вірні та представники церкви від слів керівника управління культури міста Львова. Але мої вибачення щирі. Бо ці слова образили і мене особисто». На завершення він написав: «Вірю, що вміння і таланти пані Ірини будуть корисними в місті. Але я особисто вже навряд чи зможу з нею працювати в одній команді».

Після цих слів Ірина Магдиш вирішила написати заяву на звільнення.

«Я уже написала заяву про відставку, бо ситуація зайшла у глухий кут», – сказала Ірина Магдиш.

Керівник департаменту гуманітарної політики ЛМР Галина Слічна підтвердила відставку Магдиш з посади. За її словами, таке рішення її безпосередньої підлеглої стало для неї несподіванкою.

Однак на самому сайті Львівської міської ради інформації щодо звільнення чиновниці не опубліковано.

Щодо самої статті, то Ірина Магдиш вирішила не відмовлятися від своїх слів.

«Я не жалкую про те, що сказала в інтерв’ю «Українській правді», бо немає сенсу брехати, тим паче, коли тобі вже за 50. Я сказала те, що думала, і те, що бачу. Сказала різко, гостро. Ймовірно, треба було сказати м’якше, але я не можу. Така вже моя природа – говорити різко і гостро», – пояснила Ірина Магдиш.

За даними zaxid.net, zik.ua, Вголос, Українська правда

Підготував Ігор Саджениця