На 90-му році життя відійшов у вічність отець-редемпторист Михаїл Шевчишин. Про це повідомляє Духовна велич Львова.

Читайте також: У Львові відзначають 30-ліття виходу УГКЦ з підпілля. Раритетні фото

Отець Михаїл Шевчишин народився 28 липня 1931 року в селі Дмитровичі біля Судової Вишні на Львівщині. Його батьки були хліборобами

Після отримання початкової освіти у рідному селі Дмитровичах, навчався в Судовій Вишні, де здобув неповну середню освіту. У 1947-1951 роках був студентом Львівського ветеринарного технікуму.

Згодом Михайло познайомився з редемптористами, які приїздили до Дмитровичів для душпастирської опіки вірних греко-католицької громади.

У 1951-му був призваний до радянської армії і служив в артилерійських військах у нинішній Білорусі. Під час служби у війську переписувався з редемптористом отцем Богданом Репетилом. Деякі листи потрапили до рук КДБ.

З війська повернувся 1954 року, поселився у Львові та влаштувався працювати на тамтешню залізницю.

Читайте також: «Ще такого Великодня не було!» Спогади отця про торжество у «Шевченківському гаю»

Одного разу він був на похороні матері отця Репетила, яка була рідною сестрою владики Лакоти, єпископа Перемишльського. У цьому похованні брали участь чотири греко-католицькі священники. Власне почувши глибоко духовну і патріотичну промову одного з них – отця Мисака, зробив свій остаточний вибір, піти до монастиря.

На свято Преображення Господнього 1966 року у Зимній Воді Михайло Шевчишин отримав дияконські свячення з рук нині блаженного владики Василія Величковського. На початку 1970-го він склав довічні обіти у Чині Найсвятішого Ізбавителя. Того ж року 1 березня владика Володимир Стернюк рукоположив диякона Михайла на священника. Тоді почалася найдовша глава у життєписі отця Михайла – служіння для переслідуваної, загнаної у новітні катакомби Церкви.

Під час підпілля о. Михайло служив по селах на Сокальщині, Самбірщині, Тернопільщині, Яворівщині, у Карпатах. То було десятиліття богослужінь у приватних помешканнях, лісах чи зачинених храмах, таїнств, уділених під покровом ночі, обшуків, допитів у КДБ.

Читайте також: Духівники твого міста. Історія монахині, яка має сміливість кричати до Бога

Не дивлячись на всі перешкоди з боку комуністичної влади, підпільна Церква продовжувала існувати. Отець Михайло почав викладати у підпільній духовній семінарії в Дорі (передмістя Яремча), яку очолював нині архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк. Протягом багатьох років він був своєрідним духівником юнаків, що вирішили всеціло посвятити своє життя Богові.

Так тривало до 1989 року, коли о. Михайло звільнився з роботи на Львівській залізниці. Того ж року восени став адміністратором у Белзі, де служив до липня 1992 р. Згодом переїхав до Тернополя та був настоятелем редемптористів, які обслуговували новостворену парафію Матері Божої Неустанної Помочі, а також храм Успіння Пресвятої Богородиці.

Від вересня 1993-го призначений настоятелем парафіяльної спільноти при храмі Успіння. Ним залишався, за винятком короткої перерви у 1996-му, до 2005 року. Багато часу посвячував місійному служінню, відвідуючи парафії з місіями та реколекціями.